Трудова зайнятість населення як соціологічна проблема: основні моделі, види, методи дослідження динаміки зайнятості в соціології

Необхідно зазначити, що вищенаведена хронологія є умовною: в реальності ці етапи відбуваються одночасно, причому  як щодо сукупної робочої сили суспільства, так і окремого власника здатності  до праці.

Система економічних та статистичних показників формується на кожному етапі  процесу реалізації відносин.

На етапі формування трудового  потенціалу суспільства і пропозиції праці зайнятість можна характеризувати  та оцінювати за двома напрямами  – вивчення характерних рис населення  в цілому, економічно активного і  зайнятого населення, а також  вивчення загальної чисельності  і пропорцій розподілу за комплексом ознак осіб, які поповнюють склад  економічно активного населення. Окрім  тих показників, які передбачені  і розраховуються згідно з національною системою статистики, доцільно запровадити  дослідження відповідних груп населення  та населення в цілому за соціальним статусом і рівнем добробуту.

З урахуванням положень теорії людського розвитку, важливими характеристиками зайнятості населення вважаємо також  доступність та якість послуг освіти для населення та охорони здоров’я, екологічний стан оточуючого середовища в місцях постійного мешкання тощо. Це характеристики, що відображатимуть  результати порівняння умов життя зі стандартами доступності та якості умов існування, необхідних для забезпечення повноцінного розвитку особистості. Ці характеристики визначатимуться за оцінками таких показників, як обсяги доступних – для особи, що отримує  середню для підприємства (галузі, регіону, економіки вцілому) заробітну  плату, – товарів і послуг, відповідність  такого набору фізіологічним та соціально-етичним  стандартам. У цьому контексті  було б доцільно запровадити розрахунок показників, що відображають пропорції  розподілу загальної чисельності  зайнятого населення за такими ознаками, як розміри сукупних доходів та їхня достатність для забезпечення певного рівня життя.

На етапі формування сфери  застосування праці зайнятість населення  можуть характеризувати показники  загального обсягу потреби суспільного  виробництва в послугах праці, виражені як в кількості необхідних працівників, так і в нормогодинах потрібної  праці; пропорції розподілу такої  загальної кількості працівників  чи кількості нормогодин за вимогами до професійно-кваліфікаційних якостей  працівника; пропорції розподілу  такої потреби за належністю одиниць  господарювання, що формують цю потребу, до певної сфери економічної діяльності, галузі, форми власності чи господарювання; розподіл загальної кількості потрібних  працівників та загальної необхідної кількості нормогодин праці за умовами  та змістом трудового процесу. Окрім  того, на етапі формування системи  застосування праці зайнятість можна  характеризувати за критерієм „обсяги  і структура руху робочих місць” – оцінювання за цим критерієм  має здійснюватися на основі таких  показників, як обсяги створення і  виведення робочих місць та пропорції  розподілу таких обсягів за ознакою  вимог робочих місць до професійно-кваліфікаційного рівня працівника, за умовами праці, продуктивністю і прибутковістю  праці, формами господарювання і  власності, галузевою приналежністю  та масштабами діяльності підприємств, які створюють робочі місця; обсяги і структура наявних вакантних  робочих місць, сальдо робочих місць (загальне і в розрізі окремих  професій, кваліфікаційних рівнів, галузей, форм власності і суб’єктів  господарювання).

Зайнятість населення  також можна характеризувати  на етапі формування сфери докладання праці за допомогою показників внутрішнього руху працюючих, розподілу чисельності  персоналу за ознакою тривалості перебування на одному робочому місці (посаді), охоплення заходами планування трудового життя та кар’єрного просування.

Необхідно зазначити, що для  дослідження відносин зайнятості на етапі розподілу та перерозподілу  економічно активного та зайнятого  населення конкретних статистичних показників не передбачено, але ці процеси  можна оцінювати та аналізувати  на основі показників динаміки та структурної  динаміки економічно активного населення, зайнятих та безробітних, а також  показників розподілу зайнятих за видами економічної діяльності, за професійно-кваліфікаційною  структурою.

На етапі безпосереднього  використання людських ресурсів суспільства  зайнятість як процес можна характеризувати  за такими критеріями:

-       умови праці – пропорції розподілу робочих місць та чисельності працюючих за ознакою важкості, шкідливості умов праці, рівень ризику обмеження чи втрати працездатності через умови і зміст професійної діяльності;

-       результативність праці – рівень продуктивності та прибутковості використання ресурсів праці, рівень оплати праці, пропорції розподілу працюючих за розмірами трудових доходів;

-       рівень організації праці – розподіл чисельності працюючих за формами організації праці (частка працюючих за колективними, в тому числі бригадними формами організації праці), показники рівня спеціалізації та кооперації праці в межах трудового колективу чи економіки регіону (країни);

-       організаційно-технічний рівень – розміри втрат робочого часу, вплив параметрів використання робочого часу на рівень виконання норм виробітку та планових завдань, розподіл втрат робочого часу за причинами;

-       технічна оснащеність праці – безпосередній і узагальнюючий показник рівня технічної оснащеності праці – фондоозброєність та енергоозброєність праці, розподіл обладнання, що утворює матеріальну основу робочих місць, за строками служби та за відповідністю стандартам технічного рівня (продуктивності, потужності, безвідходності, екологічності тощо), вплив інтенсивності використання обладнання на рівень виконання норм виробітку і планових завдань.

Оцінювання зайнятості населення  на рівні окремого робочого місця  зводиться суто до отримання характеристик  робочого місця (умови праці включно  з питаннями її оплати) та відносин з приводу реалізації соціально-економічних  інтересів працівника щодо умов праці  на власному робочому місці.

Зайнятість населення  як сукупність відносин на рівні підприємства можна тлумачити як систему економічних  відносин щодо узгодження і реалізації економічних інтересів власників  підприємства та його трудового колективу  і окремих категорій працівників, формування пропорцій розподілу  чистого продукту між фондами  споживання і накопичення, визначення загальних для всього підприємства принципів поєднання особистісного  і матеріально-речового чинників з  метою досягнення подвійної мети діяльності підприємства – реалізації економічних інтересів усіх постачальників ресурсів підприємства як передумови відтворення його діяльності як цілісної господарської одиниці та підтримання  його конкурентоспроможності. Тоді характеристики зайнятості населення зводяться  до характеристик колективного договору, показників структури робочих місць  підприємства та ефективності використання праці персоналу підприємства.

Мезорівень відносин зайнятості представлений галузевим та регіональним рівнем відповідних відносин. На цих  рівнях відносини зайнятості населення  тлумачаться як система економічних  відносин щодо узгодження попиту і  пропозиції на галузевому або регіональному  ринку праці та визначення умов залучення і пропорцій розподілу трудових ресурсів між окремими підприємствами галузі або регіонами країни. Тоді специфічні характеристики відносин зайнятості населення на цьому рівні мають відображати:

-       вплив чинників формування ціни попиту, ціни пропозиції та рівноважної ціни робочої сили (послуг праці) на ринку праці, мобільність трудових ресурсів;

-       результати порівняння доходності та ефективності використання ресурсу праці в межах галузі з середньогалузевими показниками, в межах регіону – з загальнодержавними показниками та середніми аналогічними показниками для інших галузей або регіонів;

-       показники структури робочих місць за ознаками, які використовуються для характеристики відносин зайнятості на рівні окремого робочого місця та окремого підприємства.

Вивчення категорії „зайнятість  населення” є одним із найголовніших  компонентів комплексного дослідження  та вивчення сучасного стану ринку  праці, прогнозування його майбутнього  розвитку за критеріями стабілізації та ефективності відтворення населення  і трудового потенціалу. Зайнятість населення базується на особистій  праці та передбачає отримання доходу, а також визначає передумови ефективного  використання трудового потенціалу держави, регіону та окремого працівника і пов’язана із забезпеченням  масштабів, умов та форм включення людей  в суспільну працю. Зайнятість вказує на рівень забезпечення працездатного  населення робочими місцями в  системі відносин суспільної праці. Враховуючи весь спектр відносин, які  проявляються і перетинаються у  змісті категорії „зайнятість населення”, вона, на нашу думку, синтезує систему  економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин з приводу діяльності громадян у процесі створення  суспільного продукту в системі  суспільної праці, яка базується  на особистій праці та приносить доход.

Отже, використання системного і комплексного підходу для аналізу  стану і змін у сфері зайнятості та пов’язаних з нею відносин вимагає  побудови системи економічних критеріїв  та статистичних показників, що всебічно характеризують зайнятість населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Трудова зайнятість населення як соціологічна проблема.

 

3.1. Соціальна  адаптація в умовах безробіття.

 

Найважливішими функціями федеральних  і регіональних організацій, що мають  справу з проблемами зайнятості є  соціальний захист населення і формування повноцінного ринку зайнятості . Як правило , їх роботу сьогодні пов'язують насамперед із соціальним захистом . Однак не менш важливою є участь цих організацій у формуванні ринку зайнятості . Ця роль стає особливо значущою в умовах структурної зміни в економіці . Завдання служб праці та зайнятості в такій ситуації - максимально зблизити попит на найману робочу силу та її пропозицію.

                                                                                   Діаграма 1.[13]

 
Інша не менш важлива причина ( за силою впливу на процес формування ринку праці) , ніж економічна , - це мотивація поведінки працездатного  населення при скороченні робочих  місць і зміні їхньої структури . 
Соціальна ексклюзія російського населення в період трансформації характеризується наступними відмітними властивостями. 
       1 . У короткий період часу було демонтовано старе суспільство , що спричинило усунення традиційних соціальних гарантій і прав, насамперед , у сфері праці. 
       2 . У міру того , як це відбувалося , набував масового характеру збіднення різних страт російського суспільства. Близько половини населення опинилися у стані бідності . 
       3 . Деякі соціальні групи виявилися відторгнення від контролю над факторами ( ресурсами та інститутами ) , які впливають на життєзабезпечення та їх місце в суспільстві. Вони були витіснені їх колишніх форм життєзабезпечення , і тепер мають єдину можливість бути включеними в нові форми життєзабезпечення , які є функціональними з погляду « процесу розвитку». 
         4. Ряд соціальних груп зберігає свою прихильність колишнім 
соціалістичним цінностям. Ця прихильність робить їх сприйняття ексклюзії ще гострішим. Сучасна ситуація українського суспільства характеризується одночасно переломом в соціальній політиці , головним чином , за рахунок розставання з « повною зайнятістю » як метою політики і збереженням в масовій свідомості високої цінності володіння роботою , що дозволяє зберегти соціальний 
статус.

 
        Згідно обстеженням маються досить стійкі оцінки частки сімейного доходу , яка витрачається на харчування : про те, що витрати на харчування становлять понад половину сімейних доходів , повідомили 84-90 % респондентів. У результаті стало неможливо колишнє нормальне відтворення сім'ї , що включає культурне дозвілля та освітню компоненту. Доводиться відмовитися від поїздок до родичів , не можна відправити дітей в поїздку на канікули , неможливо отримати необхідне лікування в санаторії.

Жінки- безробітні стурбовані подальшим  освітою дітей після закінчення загальної школи , побоюються , що перерветься  соціальна професійна спадкоємність  поколінь , і діти будуть змушені  зайняти більш низьке положення  в соціальній структурі , ніж їхні батьки . 
Респонденти гостро відчувають утиск прав і можливостей у підтримці здоров'я на те , що безробітним важче піклуватися про своє здоров'я , вказали три чверті респондентів. А з числа тих , хто відчуває необхідність у придбанні ліків 75 % вказали на брак коштів для їх покупки. 
Поряд з нестачею коштів безробітні відчувають ущемлення , пов'язані з втратою доступу до відомчих поліклінікам і здоровпунктів . 
Поширене прояв соціальної депривації стосується культурного дозвілля звичного для способу життя середнього класу. Не можуть собі дозволити відвідування театру , кіно , в основному через нестачу грошей , 61 % респондентів.

 
         Грошей ледве вистачає лише на найнеобхідніші витрати ( їжа , оплата квартири) , а 10-14% респондентів займають гроші і на ці цілі. 
Характер мотивації поведінки визначає процес соціальному адаптації населення . У чому полягає особливість адаптаційних процесів в Росії зараз ? Насамперед, у неординарності та інтенсивності змін соціального середовища. Нашому суспільству в на -варте час притаманні економічна і політична нестабільність , супроводжувана безробіттям (явної та прихованої), інфляція , конверсія підприємств та їх банкрутство , швидка і різка поляризація суспільства. У цих умовах соціальна адаптація працівників повинна бути " стиснута " у часі . Наслідки дезадаптації індивідів у суспільстві - соціальна напруженість , конфлікти , психологічні стреси , що згубно впливає на соціальне самопочуття . Поведінка різних груп населення , способи їх адаптації до умов безробіття впливають на діяльність 
Федеральних управлінь зайнятості в регіонах. Ставлення до безробіття не є однозначним , воно залежить від віку , статі та освіти. Найбільш болісно сприймається вона старшим поколінням і жінками. Причини по групі працівників старшого покоління очевидні. Що стосується жінок - реальний факт , що ця категорія працівників не витримує конкуренції з чоловіками , жінки стають безробітними в першу чергу.