Типи спеціальних закладів в Україні

1. Типи спеціальних закладів в Україні.

На сьогодні спеціальна освіта в Україні представлена системою диференційованого навчання, яке  здійснюється у навчальних закладах, а також установах інноваційного  типу (реабілітаційних, оздоровчих, соціально-педагогічних, психолого-медико-педагогічних центрах  і т. ін.). Не вдаючись до детального аналізу системи спеціальної освіти, варто зазначити, що спеціальні заклади для дітей - інвалідів, дітей з порушеннями та особливостями психофізичного розвитку в нашій країні мають різну відомчу підпорядкованість: Міністерству освіти і науки підпорядковуються спеціальні дошкільні та шкільні заклади, психолого-медико-педагогічні та навчально-реабілітаційні центри, Міністерству охорони здоров'я - оздоровчі центри, центри раннього втручання, будинки дитини, Міністерству соціальної політики та праці та Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту – дитячі будинки - інтернати, центри соціально-педагогічної реабілітації, спеціальні дитячі будинки і т. ін.

    Основними державними освітніми закладами для дітей з особливостями психофізичного розвитку шкільного віку є: спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, навчально-реабілітаційні центри та спеціальні класи   при цих закладах.

     Система спеціальної освіти в Україні має вертикально-горизонтальну структуру. Вертикальна структура базується на вікових особливостях учнів та рівнях загальноосвітніх програм. Горизонтальна структура враховує психофізичний розвиток дитини, особливості її пізнавальної діяльності і характер порушення.

Вертикальна структура визначається віковими періодами:

раннього дитинства ( від 0 до 3 років); дошкільний період ( з 3 до 6- 7 років);

період шкільного та професійного навчання ( з 6-7 до 16-21 років).

Горизонтальна структура  спеціальної освіти в Україні  представлена 8-ма типами спеціальних  закладів: для дітей з порушеннями  слуху, слабочуючих, з порушеннями  зору, слабозорих, з тяжкими порушеннями  мовлення, з порушеннями опорно-рухового апарату, для розумово відсталих, затримкою психічного розвитку. 

В даний час види корекційних  шкіл визначені з урахуванням  первинного дефекту учнів. Кожне  з восьми видів загальноосвітніх установ для дітей з особливими освітніми потребами має свою специфіку.

Спеціальне корекційна освітня  установа 1 виду приймає в свої стіни  нечуючих дітей. Завдання педагогів — навчити глуху дитину спілкуватися з оточуючими, освоїти декілька видів мови: усну, письмову, дактильну, жестову. У навчальний розклад включаються курси, спрямовані на компенсацію слуху за допомогою використання звукопідсилюючої апаратури, корекція вимови, соціально-побутова орієнтування та інші.

Подібну роботу проводить  і корекційна школа 2 види, але тільки для слабочуючих дітей. Вона спрямована на відновлення втрачених слухових здібностей, організації активної мовленнєвої  практики, навчання комунікативним навичкам.

Перший і другий види корекційних  шкіл здійснюють освітній процес на трьох  щаблях загальної освіти. Однак глухим школярам потрібно на два роки більше, щоб освоїти програму початкової школи.

Третій і четвертий  види корекційних шкіл призначені для  дітей з порушенням зору. Педагоги цих спеціальних навчальних закладів організовують процес навчання і  виховання таким чином, щоб зберегти інші аналізатори, розвинути корекційно - компенсаторні навички, забезпечити соціальну адаптацію дітей у суспільстві.

У корекційну школу 3 виду направляються незрячі діти, а також діти з гостротою зору від 0,04 до 0,08 зі складними дефектами, які ведуть до сліпоти. У навчальний заклад 4 види приймаються діти з гостротою зору від 0,05 до 0,4 з можливістю корекції. Специфіка дефекту передбачає навчання з використанням тифлообладнання, а також спеціальних дидактичних матеріалів, що дозволяють засвоювати інформацію, що надходить.

Спеціальне коректувальна  установа 5 вигляду призначене для  дітей, що мають загальне недорозвинення мови, а також важку мовну патологію. Основна мета школи — корекція мовного дефекту. Весь навчально-виховний процес організований таким чином, щоб діти мали можливість розвивати  мовні навички протягом усього дня. При усуненні мовного дефекту, батьки мають право перевести дитину в звичайну школу.

Діти з порушенням опорно-рухового апарату можуть навчатися в корекційній школі 6 вигляду. У корекційній установі здійснюється відновлення рухових функцій, їх розвиток, корекція вторинних дефектів. Особлива увага приділяється соціально-трудової адаптації вихованців.

Корекційна школа 7 види приймає  дітей із затримкою психічного розвитку, причому з можливостями інтелектуального розвитку. У школі здійснюється корекція психічного розвитку, розвиток пізнавальної діяльності та формуванню навичок навчальної діяльності. За результатами навчання в початковій школі вихованці  можуть бути переведені в загальноосвітню школу.

Корекційна школа 8 виду потрібна дітям із розумовою відсталістю  для навчання за спеціальною програмою. Мета навчання — соціально-психологічна реабілітація та можливість інтеграції дитини в суспільство. У таких  школах існують класи з поглибленою  трудовою підготовкою.

Майже всі перераховані види корекційних шкіл навчають дітей  протягом дванадцяти років, мають у  своєму штаті фахівців дефектологів, логопедів, психологів.

Безумовно, що діти, які провчилися стільки років в інтернатному закладі, мають певні труднощі в  соціальній орієнтуванні. Велика роль в інтеграції особливих дітей  в суспільство належить не тільки корекційним школам, але й батькам. Сім’я, яка бореться за свою дитину, обов’язково зможе допомогти йому адаптуватися в навколишньому світі.

 

2.Комплектування спеціальних  навчально-виховних закладів.

2.1. Принципи відбору дітей у спеціальні заклади

Комплектування спеціальних  закладів, подальша доля дитини з психофізичними вадами напряму залежить від правильності здійснення відбору, який має здійснюватись на основі таких принципів:

• комплексність обстеження дитини

Кваліфікована постановка діагнозу і визначення закладу для дитини має здійснюватись на підставі спільного  висновку різних спеціалістів (корекційних  педагогів, лікарів, психологів).

• всебічність і цілісність

Вивчаються причини, що призвели до відхилень у розвитку дитини; аналізуються особливості всіх пізнавальних процесів; встановлюється рівень розвитку мовлення; досліджуються: просторова орієнтація, емоційно-вольова сфера, інтереси, критичність, самостійність, розумова працездатність, фізичний розвиток, сформованість знань, вмінь і навичок. Встановлюється не лише діагноз, а визначається структура  дефекту дитини і збережені особливості.

• динамічність обстеження

Виявляють на лише наявні знання та здібності дитини, а й її потенційні можливості. Тобто слід встановити у процесі обстеження як рівень актуального, так і зону найближчого розвитку дитини.

• індивідуальний підхід

У процесі обстеження слід встановити контакт з дитиною, враховувати  її стан, поведінку, індивідуальні особливості.

• якісний аналіз результатів обстеження.

Оцінюються не лише кінцеві  результати виконання дитиною завдань, а й самостійність та використання допомоги, прийоми роботи, поведінка під час обстеження, вияв інтересу до роботи, цілеспрямованість, раціональність, планомірність, тобто ті показники, які дають змогу точно встановити чи диференціювати діагноз.

2.2. Порядок  комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу:

Цей порядок розроблений  з  метою встановлення єдиних вимог  щодо комплектування  дошкільних  навчальних  закладів (груп) компенсуючого  типу.

1. Дошкільні навчальні  заклади компенсуючого типу (спеціальні  та  санаторні) створюються для  дітей, які  потребують корекції  фізичного та (або) розумового  розвитку, тривалого лікування   та реабілітації.

2. Головна  мета дошкільних  навчальних закладів компенсуючого  типу - зміцнення здоров'я, розвиток  і формування особистості, забезпечення  соціально-психологічної  реабілітації  та адаптації дитини  шляхом   спеціально   організованого   навчально-виховного процессу у  комплексі з корекційно-розвивальною  та лікувально-оздоровчою роботою.

3. У своїй роботі дошкільні  навчальні  заклади  компенсуючого  типу  керуються  Законами  України "Про освіту",  "Про  дошкільну освіту",  Основами  законодавства України про охорону  здоров'я, Положенням про дошкільний  навчальний заклад,  затвердженим  постановою Кабінету  Міністрів   України  від 2003р., наказами  та рекомендаціями Міністерства  освіти  і  науки  України   і  Міністерства   охорони  здоров'я України, цим порядком, власним статутом.

4. До  дошкільних  навчальних  закладів  (груп) компенсуючого типу  направляють  дітей  за  згодою  батьків,  або  осіб,  які   їх замінюють, та встановлюють  граничний термін їх перебування  місцеві органи    управління  освітою з урахуванням висновку  ПМПК.

5. Прийом дітей до дошкільного   навчального  закладу  (групи)  компенсуючого   типу   здійснюється  керівником  закладу  протягом  календарного року на підставі  заяви  батьків  або  осіб,  які  їх замінюють,  свідоцтва про народження дитини, направлення місцевого органу  управління   освітою,   висновку   ПМПК   або   заключення лікувально-контрольної комісії територіального лікувально-профілактичного закладу чи тубдиспансеру,  медичної  довідки,  довідки дільничного лікаря про стан  здоров'я  дитини  та  епідеміологічне оточення,  довідки про щеплення.  Крім  того,  всім  дітям  з  недорозвиненням   мовлення рекомендовано мати висновок сурдолога.

6. У  дошкільних  навчальних  закладах компенсуючого типу  для дітей, діагноз  хвороби   яких  вимагає  докладного вивчення   і уточнення, створюються діагностичні  групи.  Після  завершення діагностування з урахуванням висновку ПМПК такі діти направляються до закладу відповідного напрямку.

7. Спеціальні    дошкільні    навчальні    заклади   (групи)  комплектуються для дітей,  які потребують  корекції  фізичного та  (або) розумового розвитку:  з порушеннями слуху (глухих, зі зниженим слухом); з порушеннями зору (сліпих, зі зниженим зором); з порушеннями мови; з порушеннями опорно-рухового апарату; з розумовою відсталістю; із затримкою психічного розвитку.

8. Дітей зі  складним  дефектом  направляють   до  спеціально  створених у дошкільних  навчальних  закладах груп за первинним дефектом.

9. У   дошкільні навчальні заклади (групи)  для дітей з порушеннями слуху зараховуються діти віком від 2 років глухі та зі зниженим слухом при збереженому інтелекті.

Для глухих  дітей  і  для дітей зі зниженим слухом створюються  окремі групи.  Комплектування груп,  як правило,  здійснюється  за  віком дітей з урахуванням їх мовленнєвого розвитку.

   10. До  дошкільних  навчальних  закладів  (груп)  для дітей з порушеннями мовлення  зараховуються   діти,   які   мають   тяжкі мовленнєві розлади,  ринолалію, заїкуватість, фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення при збереженому слусі та інтелекті.

Комплектування груп   здійснюється  за  віковими  ознаками  з урахуванням характеру і  рівня мовленнєвого недорозвинення.

 Зарахування учнів до спеціальної школи (школи-інтернату) проводиться, як правило, до початку навчального року наказом директора на підставі таких документів:

- направлення відповідного  органу управління освітою;

- заяви батьків або  осіб, які їх замінюють;

- копії свідоцтва про  народження дитини;

- витягу з протоколу  засідання психолого-медико-педагогічної  консультації;

- особової справи (витягу  з особової справи), документу  про наявний рівень освіти (крім  дітей, які зараховуються до  підготовчого, першого класів);

- індивідуальної програми  реабілітації (у разі, якщо дитині  встановлена інвалідність);

- довідки про стан здоров'я  встановленого зразка;

- витягу з історії розвитку  дитини (ф. 112/о) з даними про  результати аналізів (загальний  аналіз крові та сечі, мазок  із зіва на дифтерію, аналіз  калу на дезгрупу, яйця глистів,  шкребок на ентеробіоз);

- копії форми 063/о про  профілактичні щеплення;

- довідки дільничного  лікаря про відсутність інфекційних  захворювань у будинку, де проживає  дитина.

Всі діти з недорозвиненням  мовлення повинні мати висновок сурдолога.

Для зарахування дітей-сиріт  і дітей, позбавлених батьківського  піклування, окрім зазначених, подаються  додаткові документи, передбачені  Положенням про дитячі будинки і  загальноосвітні школи-інтернати  для дітей-сиріт і дітей, позбавлених  батьківського піклування.

Направлення дітей до спеціальної  школи (школи-інтернату) відповідного виду здійснюється на підставі медичних показань і протипоказань.