Структура сучасного українського суспільства

1.1. Верхня вища страта – правляча  державна еліта, вище керівництво служби безпеки, армії, міліції, загальнодержавного та відповідних приватних банків і бізнес-структур, переважна більшість депутатів Верховної Ради [12; 14].

1.2. Верхня нижча страта –  правляча регіональна еліта, представники крупної промислової буржуазії, аграрії-латифундисти (так, український чиновник Лозинський В. – колишній нардеп – став приватним власником 26 тис. гектарів землі), чиновники регіональних органів влади, банкіри, старший офіцерський корпус, вищий прошарок інтелігенції: видатні і загальновизнані вчені, академіки, артисти, художники, спортсмени.

2.3. Середня вища страта –  середня буржуазія, успішні бізнесмени, наймані менеджери, відомі юристи, лікарі, вчені, спортсмени, представники  творчої інтелігенції, старший офіцерський  корпус.

2.4. Середня нижча страта –  дрібна буржуазія, наймані висококваліфіковані  спеціалісти-інженери, середні та дрібні чиновники, викладачі, вчителі, лікарі, науковці, керівники підрозділів в установах і підприємствах, промислові робітники та робітники-аграрії.

3.5. Нижня вища страта – середні  та дрібнокваліфіковані наймані робітники в містах, аналогічні прошарки багаточисленного селянства, дрібні службовці, технічні працівники.

3.6. Нижня нижча страта – безробітні, бездомні, нужденні, безпритульні діти, підлітки і дорослі, інваліди тощо.

0.7. Маргінальні (перехідні) частини  населення – це особи, в  соціальному статусі яких відбуваються суттєві зміни. Сюди ж відносяться біженці, вимушені переселенці, мігруючі з різних причин [17].

0.8. Представники кримінальних структур  – на сучасному етапі є складовою  частиною практично кожної з  шести страт суспільства, куди  вони проникають і діють під виглядом чиновників державних, політичних та силових структур, членів депутатського корпусу. Це, як правило, законспіровані представники кримінального та тіньового бізнесу, різноманітних мафіозних утворень. До цього ж прошарку належать і рекетири, злочинці в законі, сутенери та валютні повії [див. 12].

Позитивним процесом у сучасній соціальній структурі є те, що хоча і дуже повільно, але все ж таки продовжується процес формування середнього бізнес-класу, чисельність якого є визначальним показником соціального та економічного розвитку будь-якої країни. Проте більшість населення України поки що, на жаль, зосереджена у нижчому класі. А новостворюваний клас підприємців за своїм менталітетом і культурою поки що має мало спільного з відповідними класами країн сучасного Заходу.

Отже, соціальна структура сучасного українського суспільства, зазнавши значних змін порівняно з радянським періодом, продовжує процес структуризації у більшості шляхом латентних процесів, лицемірства системи, подальшої маргіналізації, а нерідко й криміналізації населення, формування подвійної моралі і стандартів, і, на жаль, ще далека від завершення.

У подальшому, на нашу думку, можливі два альтернативні напрямки соціальних змін: більш активне і поступове формування середнього класу, або утворення соціально-поляризованого суспільства з двома основними соціальними групами – багатими та бідними, що нині, на жаль, є більш характерним для України. Звідти можливі і два напрямки подальшого розвитку. Перший – це рух за європейським шляхом, другий – латиноамериканським.

А от наявність потужного  середнього класу, на думку багатьох учених і чесних політиків, могла  б забезпечити таке: 1) домінування  у громадян активної життєвої позиції – прагнення самостійно забезпечувати добробут собі та своїй родині; 2) існування внутрішніх джерел інвестування (бізнес, житло, освіта тощо); 3) висока платоспроможність населення і відповідно сильний внутрішній

ринок; 4) демократичні принципи управління [9, с. 210].

Між тим, хоч середній клас в Україні продовжує формуватися, динаміка цього процесу дуже повільна і нестабільна, бо гальмується низкою перешкод. По-перше, малоефективна, а часом і суперечлива державна політика. Так, з часу прийняття нового Податкового кодексу понад 56,6 тис. українських підприємців припинили свою роботу, тобто протягом січня-березня 2011 року їх кількість скоротилася на 30 % у порівнянні з січнем-березнем 2010 року [18]. По-друге, українське суспільство має свої особливі риси та вектори розвитку, у зв’язку із поки що високим проникненням маргінальних та кримінальних елементів у горизонтальні страти та управлінські структури суспільства. По-третє, значна частина

українського соціуму ще частково зберігає радянські ознаки.

Дослідження трансформаційних змін у соціальній структурі України є багатогранним. Їх потрібно систематично вивчати і аналізувати з метою виробки рекомендацій щодо поліпшення управління ними. Адже люди і створені за їх бажанням соціальні спільноти – це двигуни суспільного розвитку. Проте досліджені реалії доводять, що стратифікаційна структура українського суспільства ще не є сталою і поки що не виробилося різноманіття сучасних соціальних класів і страт в Україні, які б чітко усвідомлювали своє місце та інтереси у забезпеченні подальшого соціального прогресу нашої держави.

 

 

Висновок  
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що створення панівного середнього класу в Україні - це найважливіше стратегічне завдання держави. Вона розрахована на роки. Тим не менш, за неї необхідно братися свідомо, послідовно і безкомпромісно. Але досвід показує, що це не вигідно панівним класам і тому «порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих». Якщо ж чекати милості від «народних обранців», які зайняті поділом влади і впливу, то середній клас ніколи не сформується, і ми залишимося на рівні корумпованої держави, де править не закон, а влада і гроші. Через кілька поколінь в Україну сформуються спадкові династії, в руках яких зосередяться основні засоби країни і які будуть в прямому сенсі експлуатувати маси, а це призведе до неминучої революції, але вже не до «помаранчевої», а до справжньої-народною.  
 
                                             Література:

1. Сивкова В.П. Як змінився  середній клас // Аргументи і факти, 2002. – № 30. – С. 6-7.

2. Хмелько В.Б. Макросоціальні  зміни в українському суспільстві  за роки незалежності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2003. – № 1. – С. 5-21.

3. Лібанова Е.М. Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання // Український соціум, 2003. – № 1(2). – С. 146-164.

4. Блинов А., Яблоновская Т. Разбежались  по стратам // ж. Эксперт – Украина, 2007, 15 янв. – С. 9-21.

5. Соціологія: підручник / За ред. В.Г. Городяненка. 3-є вид. – К.: Академія, 2008. – С.138-152.

6. Лукашевич М.П., Туленков М.В.  Соціологія. Загальний курс: підручник. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – С. 90-112.

7. Мальований М.М., Секіринський  О.М. Українське козацтво: романтичні  сторінки минулого та жорстокі  виклики сучасності // Матер. науч.-практич. конф. «Этнокультурные аспекты государственной политики…» (23-28 окт. 2008 г.). – Донецк, 2008. – С. 49-50.

8. Головатий М.Ф. Класи і партії: навч. посібник. – К.: Видавничий дім «Персонал», 2008. – С. 21-32.

9. Коваліско Н.В. Основи соціальної стратифікації: навч. посібник. – Львів: Магнолія 2006, 2009. – С. 8-230.

10. Масальський В.І. Соціологія у конспективному викладенні: навч. посібник. – 2-е вид. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – С. 65-73; 91-98.

11. Масальський В.І. Соціальна  стратифікація сучасного українського  суспільства // Вісник Донецького університету. – 1998, № 1. – Серія Б. – С. 49-56 (http: // www.donnu.edu.ua/library/donnu).

12. Андрусов В. Українська еліта:  хто вона? // Персонал плюс, 2009, №  45-46, 18-24 листопада; Усі при справах  (про кумівство та сімейні посади) // Персонал плюс, 2010, № 25, 23-29 червня; Киселев В. К власти рвутся уголовники // Панорама (Донецк), 2009, № 45, 5-11 ноября; В парламенте – воры и убийцы // Панорама (Донецк), 2010, № 9, 4-10 марта.

13. Романчук О.І. СИСТЕМА, або  Де криються причини наших  невдач // «Універсум», 2005. – № 7-10. – С. 24-30; Рябченко В. Оздоровлення  суспільства: концептуальні положення,  принципи, пропозиції // Освіта, 2007, 31 жовт. – 7 листоп. – С. 6-7.

14. Ковтуненко С. Власть –  самый прибыльный бизнес // Панорама (Донецк), 2009, 9-16 апр. – С. 52; Коломойцев  В. На чем ездят украинские депутаты? // Панорама, 2009, 22-28 окт.; Влада як шлях до особистого збагачення // Персонал плюс, 2011. – 14-20 квіт.; Викладач М.П. До поки? Про криміналітет і безвідповідальність влади // Персонал плюс, 2010, 21.01. – 02.02.

15. Котлер Ф. Основы маркетинга  – М.: Прогресс, 1990. – С. 186-189.

16. Таблицю створено автором  на основі аналізу і узагальнення  матеріалів з таких публікацій: Чтобы считаться средним классом, надо зарабатывать не меньше 1000 $ в месяц // Жизнь (Донецк), 2006, 12 окт.; Карпачева М. Потребление на 3 $ в сутки – это гло-бальная бедность по стандартам ЮНЕСКО: из докл. на засед. Верх. Рады от 10.ХII.2008; 41,7% украинцев считают себя бедными: соцопрос междунар. ин-та социологии // Панорама, 2008, 1-7 мая; 84,5 % украинцев считают себя бедными: отчет Госкомитета статистики Украины, окт. 2007 // Панорама, 2008, 8-14 мая; Україною керує кланова бандократія: з виступу на Верх. Раді В. Яворівського, 2009, 21.03; Столичні мільйонери // Укр.газета, 2008, 26 березня; У складі Верх. Ради – 300 мільйонерів // Радіо «Ера», 2009, 10 жовт.; Кендюхов А. Общество потребления как национальная трагедия Украины // Зеркало недели, 2011, 14 янв.; Березнюк Б. Социальная пропасть между богатыми и бедными: интервью для укр. радио «Эра». – Відкрита студія, 4 травня 2011 та ін.

17. Дмитренко І. Еліта нації  і синдром маргіналізації // Голос  України, 2003, 24 жовтня.

18. Климчук А. Как закрыть дело? // Панорама, 2011, №19, 12-18 мая.– С.53.

19.«Соціологія» Підручник За ред. Н.Ф. Осипової  
20.«Соціологія» Волков Ю.Г., Добреньков В.І., Нечипуренко В.М., Попов А.В.  
21. «Соціологія» Волков Ю.Г., Мостова І.Г.  
22. Ігор Юхновський (академік НАН України) стаття.  
23. Є. Головаха, Н. Паніна Вісник громадської думки 19 березня 2007р.  
24. «Соціологія» Под ред. Лавриненко В.М. Москва 2007