Стан здоров я населення в Україні

Захворюваність  інфекціями, що передаються переважно  статевим шляхом, дітей у віці 0-17 років включно в Україні

Серед зазначеної групи хвороб найбільший рівень захворюваності у  всі роки приходиться на трихомоніаз (31,10 - 22,81 на 100 000 дітей 0-17 років включно відповідно 2006-2009 роки)[6].

На фоні зниження захворюваності на сифіліс, гонококову інфекцію, трихомоніаз, хламідійну інфекцію відмічається ріст урогенітального мікоплазмозу з 5,94 на 100 000 дітей 0-17 років включно у 2006 році до 7,01 у 2009 році.

На 4 місці у структурі  захворюваності посідають травми, отруєння та нещасні випадки, що складають 3,81%.

Рівень травматизму серед  дітей 0-17 років включно на 10 000 відповідного населення

Рівень дитячого травматизму залишається високим, але останні два роки темп приросту сповільнився. Найвищий рівень дитячого травматизму у 2009 році був зареєстрований у м. Севастополь (1333, 6 на 10 000 дітей 0-17 років включно) та м. Києві (1132,3); найнижчий рівень - у Чернівецькій (251,0) та Львівській областях (282,7) областях.

У 2009 році у структурі  дитячого травматизму на долю побутового травматизму припадало 62,87%, вуличного - 26,88%, шкільного - 4,12%, спортивного - 3,02%, дорожньо-транспортного - 0,89%[3].

Аналізуючи причини негативної динаміки показників стану здоров'я, смертності дітей, та молоді в Україні не можна ігнорувати спосіб життя, який у структурі чинників впливу на формування стану здоров'я складає 50%[4].

Про наявність надзвичайно  складних проблем стосовно способу  життя учнівської та студентської молоді свідчать дані соціологічного опитування, проведеного українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременка в межах міжнародного проекту  Всесвітньої організації охорони  здоров'я "Здоров'я та поведінкові  орієнтації учнівської молоді", а  саме:

Вживання алкоголю, наркотиків та тютюнопаління

Серед опитаних учнів віком 15-16 років 25% вживали алкоголь раніше 13 років, а серед тих, кому 11-12 років  мали спробу алкоголю 40%. Були п'яними  хоч раз в житті 20% шестикласників.

20-25% юнаків різного віку  і різних закладів вперше закурювали  в 11 років або раніше, а серед  дівчат 25-40% вперше закурювали у  14-15 років.

Наркотики вживали 8-26% серед 13-16 річних учнів та студентів[6].

Харчування

Добовий режим харчування був близьким до рекомендованих лише у 35-45% опитаних. 10-35% не вживали овочів і фруктів або їли ці продукти 1 раз на тиждень.

Фізична активність

Близько половини опитаних практикували фізичну активність лише півгодини або годину на тиждень. 75% на перегляд телепередач витрачали  щодня в будні 1-4 години, а 65-90% проводили  за комп'ютером 0,5-3 години.

 

Роль сім'ї.

Близько 60% батьків та 40% матерів  знають мало або зовсім не знають як проводить дитина час після занять та ввечері.

Без залучення сім'ї до формування та збереження здоров'я  дитини на основі єдиних підходів усіх відомств, причетних до цього неможливо.

Недостатній рівень міжсекторальної співпраці з цих питань унеможливлює досягнення позитивних результатів. Таким прикладом може бути розроблені та затверджені навчальні програми для загальноосвітніх закладів "Основи здоров'я і фізична культура" без участі АМН України та МОЗ[8].

Актуальним залишається  питання щодо розробки нормативів фізичного  навантаження на уроках фізкультури, які  повинні ґрунтуватись перш за все  на показниках здоров'я дітей та можливостях дитячого організму  їх виконати, враховуючи результати обов'язкових  медичних профілактичних оглядів дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ.

 

В Україні прийнято Концепцію державної програми «Дитяча онкологія» на 2006–2010 роки. Орієнтовний обсяг її фінансування — 350 млн грн. В нашій державі також створюється Національний інститут боротьби з раком, а фахівці МОЗ опрацьовують матеріали щодо підготовки підписання Європейської хартії по боротьбі з онкозахворюваннями[2].

В Україні протягом останніх 5 років рівень захворюваності дітей  віком до 14 років на злоякісні  новоутворення тримається на рівні 11–12 випадків на 100 тис. дитячого населення; у розвинутих європейських країнах  — 14–15 випадків.

За показниками смертності від злоякісних новоутворень дітей цього віку Україна займає 5-те місце в Європі. В структурі злоякісних новоутворень у дітей 1-ше місце займають лейкози — 33%, 2-ге — злоякісні новоутворення головного мозку та інших відділів нервової системи — 19%, на 3-му місці — лімфоми — 13%. На кінець 2004 р. в онкозакладах системи МОЗ на диспансерному обліку знаходилась 3751 хвора дитина віком до 14 років. У 2004 р. у закладах системи МОЗ функціонувало 215 дитячих онколіжок, на яких проліковано 3640 дітей. Бюджетом України на 2006 р. лише на закупівлю медикаментів для лікування дітей, хворих на злоякісні новоутворення, передбачено 20 млн грн[5].

Міністр охорони здоров’я затвердив Національний звіт з виконання  рішень Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом. Цей документ буде розглянуто на спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН, що відбудеться в Нью-Йорку з 31 травня по 1 червня 2006 р. Україна продовжує посідати одне з провідних місць у Східно-Європейському регіоні за темпами поширення епідемії ВІЛ/СНІДу. На початку 2006 р. в Україні офіційно зареєстровано понад 88 тис. ВІЛ-інфікованих осіб, серед них близько 11 тис. дітей, більшість із них народжені ВІЛ-інфікованими матерями. Термінальну стадію ВІЛ-інфекції діагностовано у 13 тис. пацієнтів, з яких понад 7,5 тис. померли. Споживачі ін’єкційних наркотиків становлять майже 59% від усієї кількості ВІЛ-інфікованих.Вже протягом 26 років в Україні проводиться постійне спостереження за захворюваністю на грип та ГРЗ у 10 контрольних містах, що забезпечує одержання своєчасної інформації. За даними МОЗ з 09.01. по 15.01.2006 р. у цих містах України ситуація щодо грипу та ГРЗ була неепідемічною: в жодному з міст епідемічний поріг перевищено не було, хоча відмічали підвищення захворюваності в усіх 10 містах на 28,7% порівняно з попереднім тижнем, яке було пов’язане з закінченням шкільних канікул та святкових днів[2].

Захворюваність на ГРЗ та грип за грудень 2005 р. є меншою від зареєстрованої в листопаді на 21,8% (показник 120,7 на 10 тис. населення проти 154,4 на 10 тис.) і нижчою, ніж у грудні 2004 р. на 17,6%.

Останнім часом в Україні виявляють зростання захворюваності на кір, що не має характеру епідемії. За даними МОЗ, таке підвищення має циклічний характер і спостерігається раз у 5–6 років. У попередні роки періодичний ріст захворюваності на кір у Києві було зареєстровано у 1993 р. (1579 випадків), 1997 р. (1463 випадки), 2002 р. (821 випадок). За період з 01.01. по 01.02.2006 р. у Києві зареєстровано 2296 випадків підозри захворювання на кір, у тому числі 224 — у дітей, госпіталізовано 886 осіб. Нині спостерігається прогнозоване циклічне підвищення захворюваності на кір. Його спалах зафіксований також у Сумській, Закарпатській, Вінницькій та Дніпропетровській областях. Епідемічна ситуація захворюваності на кір в інших областях України залишається стабільною і не має суттєвих змін. Станом на 2 лютого 2006 р. відмічають зниження захворюваності на кір[6].

За повідомленням МОЗ, за період з 16.01. по 13.02. 2006 р. за допомогою до медиків з приводу холодових травм звернулися 10 323 жителі України. Госпіталізовано 5 534 пацієнтів з діагнозом «переохолодження організму» і «обмороження» (найчастіше верхніх і нижніх кінцівок, а також вух). Зафіксовано 884 летальні випадки внаслідок цих захворювань. Найбільше потерпілих від охолодження людей і смертельних випадків було виявлено в невеликих населених пунктах, а серед великих міст — у Харкові[4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Не зважаючи на те, що цінність здорового способу життя декларована  в головних законах, постановах, актах  держави, робота щодо забезпечення фізичного, психічного, соціального, духовного  благополуччя і гармонійного розвитку особистості є особистісним здобутком. Інакше кажучи, спосіб життя – це той чинник, який майже цілком залежить від поведінки людини і визначає її здоров'я. Здоровим спосіб життя  зберігає і покращує здоров'я.

За 22 років незалежності України було чимало здобутків, але й нароблено багато помилок. Досі держава не переймалася як слід демографічною кризою та проблемою поліпшення здоров'я нації. Нас уже давно не 50 мільйонів. Лише впродовж першого кварталу нинішнього року населення країни зменшилося на 86 тисяч осіб. Тим часом, невисокою продовжує залишатися народжуваність, кількість дітей у країні не сягає і 20% населення України. Необхідно також зауважити, що за витратами на охорону здоров'я серед 45 країн Європи Україна на 41-му місці. Цей показник в Україні порівняно з найбільш благополучною країною – Німеччиною – нижчий більш ніж в 3 рази!

Якщо сидіти склавши руки далі, то на нас чекає не досить радісне  майбуття. Науковці твердять, що ймовірність  померти, не доживши до 60 років, для  сьогоднішніх 16-річних юнаків та дівчат у 2026 р. становитиме 16-21%. Висновки напрошуються самі .

Наведені дані свідчать про  те, що Україні треба докласти ще багато зусиль для виконання завдань  ЗДВ. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика "Здоров'я для  всіх у 21 сторіччі", якою передбачено, що до 2010 р. всі країни – члени  ВООЗ повинні не тільки мати, але  й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики "Здоров'я  для всіх" на державному, регіональному  і місцевому рівнях.

Поліпшення демографічної  ситуації має стати першочерговим  завданням влади. Задля майбутнього  розвитку, зміцнення здоров'я населення  та подолання бідності стратегію державної політики слід будувати на задоволенні потреб та інтересів кожної української сім'ї та кожного її члена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Демографічна криза в  Україні. Проблеми дослідження,  витоки, складові напрями протидії / НАН України; Ін-т економ. / За  ред. В. Стешенко. - К., 2001. - 560 с.

2. Демографічні перспективи  України до 2026 року. - К., 1999. - 55 с.: іл., табл.

3. Стешенко В. Демографічна криза в Україні - криза національна // Україна. - 2003.

4. Хвіст В. Демографічне  становище сучасної України // Соціально-економічні перетворення  в сучасній Україні. - К., 2001.

5. Статистичні дані про рівень захворюваності в Україні. – К., 2005.

6. Матеріали журналу “Здоров'я” за 2004-2005 рр.

7. Медичний вісник. – 2004. - №47.

8. Матеріали виступу проф. Мацишина И.Р. на ХХІ конференції “Здоров’я нації”. – Київ, 2005.