Стан здоров я населення в Україні

ЕКОНОМІКО-ПРАВНИЧИЙ  КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«ЗАПОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ДОМАШНЄ  ЗАВДАННЯ

З ДИСЦИПЛІНИ

«Економіка соціальної роботи»

НА ТЕМУ:

«Стан здоров’я населення в сучасній Україн»

 

 

 

 

Виконала: Бєльман Альона

студентка  групи  К-13-11

спеціальність «Соціальна

робота»

Перевірив:викладач

 Скворець В.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАПОРІЖЖЯ 2013

                                                 План

ВСТУП

1. Рівень та динаміка захворюваності населення України за останні роки.

2. Стан здоров'я дітей в Україні.

3. Діяльність Міністерства охорони здоров'я України щодо покращення стану здоров'я населення України. Основні проблеми захворюваності.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               ВСТУП

У системі цінностей, якими  дорожить будь-яка цивілізована нація  особливе місце відводиться здоров'ю  людей. Протягом багатовікової історії  людства, на різних етапах розвитку суспільства  вивченню проблем здоров’я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномена здоров’я, визначити його сутність для того, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров’я протягом усього життя та знаходити  засоби для його збереження.

Згідно з визначенням  Всесвітньої організації охорони  здоров`я (ВООЗ), здоров`я є станом повного соціального, біологічного і психологічного благополуччя людини, а не тільки відсутністю хвороб і  фізичних вад. Здоров'я – одне з  головних джерел повноцінного життя, щастя, радості, успіху. Воно є не лише особистим  надбанням людини, але й суспільним багатством, одним із найважливіших  показників добробуту народу. На жаль, багато людей лише тоді починають  по-справжньому цінувати своє здоров'я, коли воно вже порушене. Німецький  вчений М.Петтенкофер писав: "Ми часто чинимо, як марнотратний спадкоємець багатих батьків, не знаючи справжньої ціни здоров'ю, отриманому у спадок. Ми витрачаємо його без ощадливості, не піклуючись про майбутнє".

Визначення поняття здоров`я  є широким і не може бути охоплене одним певним індикатором. Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень сутності здоров’я людини, але і він є далеко не повним. Слід також підкреслити, що склад терміну "здоров`я" не є постійним, а залежить від соціального і культурного рівня, змінюючись у просторі і часі.

Формування цілісного  уявлення про здоров'я на сьогодні стикається з низкою взаємопов'язаних методичних та інформаційних проблем. Відтак все більшого пізнавального  і практичного значення набуває  формування цілісного уявлення про  феномен здоров'я і якомога  більш адекватна оцінка стану  і перспектив здоров'я населення  України.

1.РІВЕНЬ ТА ДИНАМІКА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ОСТАННІ РОКИ

 

Медична статистика свідчить, що в цілому по Україні за даними 2005 р. захворюваність населення залишається високою. На 100 тисяч населення припадає 122,5 тис. звернень до лікаря у зв’язку з хворобами. Найбільше, як і в попередні роки, вражається населення на хвороби органів дихання (25,4%), хвороби системи кровообігу (20,9), хвороби нервової системи та органів чуття (10,5%). Лише за один рік розповсюдженість хвороб крові та кровотворних органів збільшилася на 9,2%, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду - на 9,4, хвороб сечостатевої системи - на 5, системи кровообігу - на 4,5, вроджених аномалій - на 4,2%.[6]

Вагоме збільшення розповсюдження хвороб крові, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду, вроджених аномалій може бути пов’язане  з забрудненим довкіллям. Зростання кількості хвороб системи кровообігу обумовлений такими хворобами, як гіпертонічна, збільшення якої відбулося на третину, ішемічної хвороби серця - на 6%, стенокардії - на 5,7, мозковаскулярних хвороб - на 4,4%. Тут має місце вплив соціально-економічних чинників.[6]

Рівень другої групи класів хвороб підвищився за 2005 р. на 2,5-2,9% - це хвороби кістково-м’язової системи, ендокринної системи, розладу живлення та порушення обміну речовин, психічні розлади, хвороби органів травлення. Звертає на себе увагу виражена тенденція до росту захворюваності на жовчно-кам’яну хворобу, холангіти та холецистити, що свідчить про навантаження на печінку - головний дезінтоксикаційний орган людини.[1]

Рівень розповсюдження новоутворень неухильно збільшується постійним темпом в 1-1,5% на рік.

До числа найбільш екологозалежних видів патології належать і захворювання алергічної природи. Встановлено, що на формування рівня розповсюдженості таких хвороб суттєво впливають атмосферні забруднювачі з вираженою алергенною дією - альдегіди, біопрепарати, формальдегід тощо. При цьому вірогідні порушення в рівні захворюваності дітей на хвороби цієї групи спостерігаються вже при 2-разовому перевищенні гігієнічних нормативів вмісту вказаних речовин в атмосферному повітрі. Розрахунок відносного ризику розвитку хвороб алергічної природи показав, що проживання в екологічно несприятливих умовах збільшує ризик розвитку даного виду патології у 3,5 разу. Збільшення, наприклад, концентрації формальдегіду в атмосферному повітрі на величину, що дорівнює 1 ГДК, обумовлює приріст захворюваності дітей хворобами алергічної природи на 5,9 випадку на 1000 дітей.[4]

У 2005 р. рівень хвороб органів дихання знизився на 12,4% порівняно з 2004 р. Як правило, він коливається з року в рік і залежить від наявності та величини епідемії грипу. У 2005 р. грип не обминув Україну і зниження рівня захворюваності на хвороби органів дихання можна пояснити зменшенням звертань населення до лікаря у зв’язку з гострими респіраторними захворюваннями, які в минулому охоплювали дуже значний відсоток при видачі лікарняних листків, а зараз, при значному прихованому безробітті, потреба в цьому значно скоротилась.[8]

Зменшився рівень інфекційних  та паразитарних хвороб у цілому (на 2%) при підвищенні рівня туберкульозу (на 3,7%), що є дуже тривожним симптомом  і свідчить про соціально-гігієнічне неблагополуччя в країні.

Знижується поширеність  захворювань від травм, нещасних випадків та отруєнь, що порівняно з 2004 р. складає 11,8%. Ця позитивна для здоров’я населення тенденція, на жаль, є відображенням занепаду виробництва в державі.[3]

Рівень хвороб має свою регіональну диференціацію. Поширеність всіх хвороб найбільша в Центральному та Північно-Східному регіонах, де вона перевищує середню по Україні на 8,2 та 3,5%[7].

Найбільші розбіжності по регіонах спостерігаються за класом хвороб крові та кровотворних органів: в Західному регіоні - майже вдвічі, в Центральному - в 1,8 разу рівень вищий за середньоукраїнський; в Південно-Східному (промисловий) та Південному - на половину менший. Якоюсь мірою це можна пояснити більш значним забрудненням радіонуклідами Центрального та Західного регіонів[2].

Поширеність хвороб ендокринної системи, розладу травлення, порушень обміну речовин найбільша в Центральному регіоні, де вона на чверть перевищує рівень по Україні. Пояснюється це, значною мірою, наслідками Чорнобильської катастрофи.

Рівень новоутворень серед населення найвищий в промислово розвинутому регіоні - Південно-Східному - та в регіоні з найбільшою часткою старого, в демографічному розумінні цього слова, населення, а саме - в Північно-Східному: відповідно на 5,1% та 14,2% вищий за середньоукраїнський. У цих же регіонах спостерігається і найвищий рівень травматизму: відповідно на 12,2% та 4,7% вищий, ніж в цілому по Україні.Протягом значного часу рівень хвороб системи кровообігу, за даними медичної статистики, спостерігається в Північно-Східному та Центральному регіонах і перевищує середній по Україні майже на 10%. Хвороби цього класу ще більшою мірою, ніж новоутворення, залежать від статево-вікового складу населення цих регіонів[3].

Незважаючи на деяке зниження вмісту антропогенних домішок у  навколишньому середовищі по Україні  в цілому, рівень забруднення, особливо атмосферного повітря населених  районів, є ще досить високим, що негативно  відбивається на стані здоров’я, в  першу чергу, дітей та підлітків, які є більш чутливими до дії  будь-яких несприятливих факторів.

Аналіз індивідуальних даних показує, що в мікрорайонах, прилеглих до промислових підприємств, погіршення стану здоров’я спостерігається у 30,8-40,9% дітей, в той час як у відносно чистих районах - у 17,3-30,9%. Водночас поліпшення стану здоров’я відмічається відповідно у 7,3-21,4% та 28,6-41,3%[6].

Вплив факторів навколишнього середовища на процес формування здоров’я може значно коливатися, досягаючи найбільших значень у екологічно несприятливих регіонах. Дослідження показують, що в містах Дніпропетровської області, що характеризуються високим антропогенним навантаженням, залежність виникнення патології органів дихання у дітей від чинників довкілля може досягати 45%, патології органів травлення - 15, хвороб алергічної природи - 18, а загальної захворюваності дітей - майже 40% від загальної кількості цих захворювань.

Динаміка захворювання за 2001-2005 роки[6]

 

2. СТАН ЗДОРОВ'Я  ДІТЕЙ В УКРАЇНІ

 

Захворюваність дітей, які мешкають в зонах інтенсивного забруднення атмосфери, зокрема, Південно-Східного (промислового) району, на 24% вище, ніж у Західному районі. У дітей чітко простежуються несприятливі тенденції щодо параметрів фізичного розвитку: зниження темпів росту, дефіцит морфологічних та відставання функціональних показників від вікових норм, підвищення рівня загальної захворюваності, “хронізація” хвороб тощо. Динамічне спостереження процесу формування рівня здоров’я одних і тих же дітей протягом 5 років показало, що у забруднених районах втрати здоров’я складали від -11,0% до -29,1%; в той час, як у відносно чистих районах відмічалися зміни від -5% до +4,3%. Ризик погіршення стану здоров’я у дітей, що проживають на територіях з високим ступенем денатурації навколишнього середовища, в 1,7 разу вищий, ніж у дітей з відносно чистих районів. Порівняльна таблиця захворюваності дитячого населення у різних регіонах України, 2001-2005 рр. (Діагноз встановлено вперше)[4].

Захворюваність дітей  у віці до 1 року за період з 1999-2009 роки має позитивну тенденцію: у 2009 році захворюваність у дітей віком  до 1 року становила - 1604,82 на 1000 дітей; у 1999 р. - 2004,5 на 1000 дітей.

Структура захворюваності цієї вікової категорії за період з 1999 року не змінилася: рангові місця  розподілені таким чином: перше  місце - хвороби органів дихання (52,6%), 2-ге - окремі стани перинатального періоду (10,5%), на 3-му - хвороби крові та кровотворних органів (5,5%)[4].

Незважаючи на те, що інфекційні та паразитарні хвороби знаходяться  на 7 місці у структурі поширеності  хвороб (серед усіх зареєстрованих хвороб протягом року) серед дітей 0-17 років, у структурі захворюваності (серед захворювань встановлених вперше в житті) вони переміщуються  на 3-тє місце і складають 3,85%.

Захворюваність у дітей 0-17 років у 2009 році становила - 1393,9 на 1000 дітей; у 2003 р. - 1175,46. Зростання показника захворюваності відбулося за рахунок його росту у таких нозологіях: новоутворення, хвороби ендокринної системи, хвороби ока та придаткового апарату, хвороби вуха та сосковидного відростка, хвороби системи кровообігу, хвороби органів дихання хвороби органів травлення[8].

Найвищий рівень захворюваності спостерігається серед вікової  групи 0-6 років (11,86 на 1000 відповідного населення), потім серед дітей 7-14 років (2,29) і 15-17 років (1,86), аналогічно найвищий рівень виявлення уроджених аномалій системи кровообігу у дітей 0-6 років (2,39), потім дітей 7-14 років (0,34) і 15-17 років (0,27).

Структура захворюваності дітей 0-17 років останні роки (2003, 2009 роки) залишається незмінною: І місце займають хвороби органів дихання 63,9% (65,6%), ІІ - хвороби шкіри та підшкірної клітковини - 5,6% (5,3%), ІІІ - інфекційні та паразитарні хвороби - 4,2% (3,8%) та інші[6].

Серед класу деяких інфекційних  та паразитарних хвороб особливу увагу  звертає на себе туберкульоз, раннє  виявлення якого у значній  мірі залежить від правильної організації  профілактичних заходів у педіатричній мережі, до яких відносяться протитуберкульозні щеплення новонароджених в акушерських  стаціонарах та туберкулінодіагностики серед дітей 0-14 років включно.

Захворюваність на туберкульоз  дітей віком 0-14 років за останні 20 років не зазнала змін і складала у 2009 році 8,9 випадку на 100 тис. дітей  відповідного віку - 575 дітей[3].

Знизився та стабілізувався рівень захворюваності підлітків на туберкульоз і в 2009 році становив 31,2 випадки на 100 тис. підліткового населення, що становило 534 підлітка.

Накопичення хронічної патології (тобто різниця між усіма зареєстрованими  захворюваннями та вперше в житті  виявленими) починається у дітей дошкільного віку, тому ранньому виявленню та профілактиці хронічної патології необхідно приділяти особливу увагу.

Звертає на себе увагу частота виявлення (захворюваність) уроджених аномалій , деформацій та хромосомних порушень у дітей 0-17 років включно за окремими їх віковими групами.

Можна було виявити зазначену  патологію у більш ранньому віці, а не у віці 15-17 років (3187 випадків уроджених аномалій, деформацій та хромосомних порушень, з них 454 випадки - уроджених аномалій системи кровообігу)[5].

До класу деяких інфекційних  та паразитарних хвороб відноситься  група захворювань, що об'єднані у  групу хвороб, що передаються переважно  статевим шляхом: сифіліс, гонококова інфекція, хламідійні інфекції, трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.