Соціологічне вчення Герберта Спенсера

Одна з основних робіт його називається “Суспільство є організмом”. Аналогії та відмінності: 1)Як і біологічний організм, суспільство росте, збільшується в об’ємі, з маленьких держав виростають великі імперії; 2)По мірі росту суспільства його структура ускладнюється, так само й структура організму; 3)по мірі росту суспільства відбувається диференціація його структур та функцій. Відмінності між Контом та Спенсером у розумінні соціології та питання: що було перше – індивід чи соціум?

У Конта першим був соціум, а вторинним – індивід, у Спенсера ж навпаки, з індивідів утворюється ціле.

Спенсеріанство є філософський позитивізм, що описує еволюцію як зростання складності й настання рівноваги як вищий стан. По Спенсеру, життя є безперервний процес переходу від однорідного стану до гетерогенного й від гетерогенного до однорідного. Життя є безперервне пристосування внутрішніх співвідношень до зовнішнього.

Спенсер стверджував універсальність законів еволюції, які були застосовні не тільки до форм, але й до розумів, що коштують за формами.

У кожному прояві буття він розпізнавав фундаментальні тенденції розгортання від простого до складного, затверджуючи при цьому, що після досягнення крапки рівноваги завжди треба процес розпаду. Однак, згідно Спенсеру, розпад піде тільки в тому випадку, якщо за ним може піти знову інтеграція на більше високому рівні буття.

Соціологія Спенсера була піддана гострій критиці, що не склало труднощів, оскільки вся система спиралася на загальний принцип еволюціонізму. Із спростуванням цього принципу рушилася вся теоретична конструкція. В історії соціології творча спадщина Спенсера часто оцінюється односторонньо. Проте на відміну від багатьох еволюціоністів Спенсер ніколи не дотримувався крайніх біологізаторских трактувань суспільних явищ. Велике значення мали розроблені їм принципи системного аналізу суспільства, не дивлячись на недосконалий понятійний апарат. Спенсер сприяв зростанню інтересу до досліджень первісного суспільства, дослідженню історії соціальних інститутів і розвитку культури. В сучасній західній соціології відношення до Спенсера неоднозначне. В основному принципи класичного еволюціонізму оцінюються негативно. Але із зростанням інтересу до проблем соціального розвитку відроджується інтерес і до самої ідеї соціальної еволюції, до творчої спадщини Спенсера, що знайшло вираз у формуванні особливого напряму «неоеволюціонізму» (Дж. Стюард, Дм. Шимкин, Л. Чайм, Т. Чайхд і ін.). 
Починаючи з 50-ми роками разом з розвитком системних методів і виникненням неоеволюціонізму інтерес до творчості Спенсера і інших еволюціоністів став зростати. Історична справедливість вимагає визнати, що класичний еволюціонізм зробив значний вплив на духовне і наукове життя своєї епохи, сприяв введенню в суспільні науки проблематики соціальних змін, зближенню суспільних і природних наук, доданню соціології статусу науки, стимулював розвиток цілого ряду соціологічних шкіл і напрямів. Разом з марксизмом це був перший досвід поєднання історико-еволюційного і структурно-функціонального підходів до аналізу суспільних явищ.

Значення і роль Спенсера в історії становлення соціології як самостійної науки:

• обгрунтув необхідність соціології для дослідження соціальної системи і соціальних структур;
• поклав початок вивчення соціальних інститутів як форм  самоорганізації спільнот і знарядь соціального контролю, механізмів їхньої взаємодії;
• здійснив аналіз багатьох понять, які увійшли до соціологічної класики, такиї як еволюція, ситсема, структура, тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Курс психология с основами социологии [ Электронный ресурс ] : курс лекций / Э. М. Давиденко ; М-во образования и науки, молодежи и спорта Украины, Донец. нац. ун-т экономики и торговли им. Михаила Туган-Барановского, Каф. филос. наук . ─ Донецк : [ДонНУЭТ], 2012 . ─ Локал. компьютер. сеть НБ ДонНУЭТ. 
2. Рыбаков В.В. Р 93 Социология: Учебное пособие для студентов всех специальностей дневной и заочной формы обучения / Андриенко Л.К., Крюкова Е.В., Довыденко Э.Н. – Донецк: ДонГУЭТ, 2006. – 204 с.
3. Захарченко,М.В. Історія соціології від античності до початку ХХст. : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /М.В. Захарченко, О.І. Погорілий ─ К.:Либідь ,1993. ─ 336с.
4. Радугин А.А., Радугин Р.А. Социология: Курс лекций. — М.: 1995.
5. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології.. — К.: 1992.
6. Социология: Наука об обществе. — Харьков: 1996.
7. Давиденко, Е. М. Соціологія : навч. посіб. : кредит.-модул. курс. (для студ. ден. та заоч. від-нь) /Е. М. Давиденко ; ─ Донецьк : ДоНУЕТ ,2013. ─ 177 с. Соціологія: Конспект лекцій для студентів гуманітарних вузів. - К.: 1992.
8. Черниш, Н. Й. Соціологія : підруч. за рейтинг.-модул. системою навч. /Н. Й. Черниш ; ─ К. : Знання ,2009. ─ 468 с.