Соціальний аналіз сімї та шлюбу

Максимальна частка розлучень  падає на перші п’ять років подружнього життя. Наявність в сім’ї дітей безпосередньо впливає на міцність шлюбу. У багатодітних сім’ях, де кількість дітей понад три, відсоток розлучень набагато нижчий середнього рівня.

При розлученнях як провідні вказуються три групи причин.

1. Побутові (житлові умови, невміння чи небажання одного з подружжя вести домашнє господарство, матеріальна незабезпеченість, вимушене роздільне проживання).
2. Міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові та прихильності, грубість, різні погляди на життя, хвороба одного з подружжя, ревнощі, помисливість). У цьому блоці головним чинником є грубість і неповага одне до одного. Для жінок – ініціаторів розлучення ці причини частіше виявляються пов’язаними з алкоголізмом чоловіка, звідки і виникають грубість, побої, образи, загрози тощо. Для чоловіків, як правило, грубість дружини має принципово інший зміст. Це насамперед неповага до чоловіка, невіра в його здібності, небажання рахуватися з його інтересами, нехтування до виробничих (професійних) успіхів і невдач, докори, дріб’язкова опіка, нелюбов до друзів чоловіка та ін. З цим тісно оповиває такий чинник, як різниця поглядів на життя – так звана несхожість характерів. Вона має більше значення для чоловіків, ніж для жінок.
3. Зовнішні чинники (зрада, поява нової сім’ї чи нового почуття у ініціатора розлучення, втручання батьків й інших осіб).

Звісно, усі три групи  чинників тісно переплітаються. Так, зрада може бути наслідком неуваги, грубості, а грубість – результатом  господарських негараздів тощо.

Різні люди по-різному  переживають розпад своєї сім’ї. За оцінками багатьох російських та зарубіжних соціологів, дуже поширеними наслідками розлучень є зниження трудової активності, висока ймовірність нервових стресів, психічних розладів. Для суспільства особливо обтяжливо, що послаблюється вплив батьків на виховання дітей і діти стають предметом серйозних конфліктів між подружжям, яке розлучається, причому найчастіше такі конфлікти виходять далеко за рамки передрозлучної і розлучної стадій і мають продовження протягом багатьох років.

Отже, нестабільність шлюбу  створює гострі проблеми як для тих, хто хоче створити сім’ю, так і для тих, чия сім’я виявилася зруйнованою. Водночас розлучення не можна розглядати як цілком негативне явище, оскільки свобода розірвання шлюбу – одне з засобів гарантування соціальної справедливості в сімейно-шлюбних відносинах засіб збереження їх моральних підвалин. Принципово неправильні як зловживання свободою розлучення, так і огульно негативний підхід до розлучень незалежно від індивідуальної ситуації.

Разом з тим важливу  роль в профілактиці розлучень можуть зіграти служби сім’ї, поліпшення організації побутового обслуговування, розв’язання житлової проблеми.

Отже, можна виділити три основні “гарячі точки” в  сімейно-шлюбних відносинах: 1) проблема стабільності сім’ї, 2) проблема народжуваності і 3) проблема напруженості в сфері побуту. Але навіть високий рівень розлучень не означає розпаду шлюбу як інституту і кризи сім’ї взагалі. Навпаки, сім’я визнається безумовною цінністю всіма віковими категоріями. Йдеться тільки про якість сімейних відносин, до яких люди пред’являють все вищі вимоги.

Перебуваючи у тісному  взаємозв’язку із соціальним організмом, будучи його невід’ємною частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які  позитивні й негативні зміни  у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні розвитку сім’ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім’ї, збагачення її соціальних функцій.

Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація –  справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім’ї тієї чи іншої людини.

Загальновідомо, що відчуття повноти життя створюють людині улюблена робота і благополучна родина. Вони піднімають і окриляють людину, роблять її життя осмисленим і цікавим.

Сім’я – це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі здорові сім’ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі суспільство відчувало родинне тепло і затишок.

3. Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї.

 

Не секрет, що сучасна  сім’я переживає кризу. Проявами цієї кризи служать такі показники, як падіння народжуваності, нестабільність сім’ї, зростання кількості розлучень, поява великої кількості бездітних, свідома відмові від народження єдиної дитини; масова відмова від дітей, здавання їх у пологові чи дитячі будинки, будинку дитини, приймальники-розподільники, втеча дітей з дому; жорстоке поводження з дітьми аж до позбавлення життя своїх дітей.

Особливе занепокоєння викликають молоді родини. Багато говоритися про інфантильність молоді, ослаблення почуття відповідальності, про залежність від батьків, що послаблює родину. Для молодих родин актуальна  проблема дозвілля. Молодий чоловік після народження маляти не вправі усуватися від догляду за ним, повинен допомагати дружині в її нескінченних турботах про дитину, інакше сам позбавить себе багатьох радостей. Покладаючи весь догляд за маленьким на одну лише дружину, чоловік сам не дає їй можливості для занять чим-небудь іншим, у тому числі і будинком і ним самим. При такому положенні, при таких обставинах у родині неминуче виникає дискомфорт. Чоловік починає почувати себе зайвим, непотрібним, нелюбимим, не підозрюючи, що сам у цьому цілком винний. І як наслідок перерахованого, у чоловіка все частіше починає миготіти думка, що він може усе змінити по своєму бажанню. Як? Так розлучитися! І тоді – знову воля, ніяких турбот, ніякого лементу, знову він – улюблений, єдиний, доглянутий...

З приходом дитини до жінки  приходить усепоглинаюче почуття, що часто навіть самий коханий  чоловік на якийсь час відходить  у неї на другий план. А якщо ще ця дитина не з тих, котрі тільки їдять, сплять і ніяких особливих  занепокоєнь батькам не доставляють, а така що вимагає безсонних ночей, і безустанного догляду, і нервів, то крім емоцій йому належить і увесь час матері, усі години доби.

Зрозуміло, що чоловік  виражає невдоволення з приводу  не пришитого гудзика чи не вигладженої  сорочки, у той час як дитина надривається від лементу, в мами не ладиться з годівлею, викликаються, м’яко кажучи, не самі добрі почуття. І молода мама, не виспалась, втомилася, цілком можливо, відреагує на претензії чоловіка зовсім не так, як йому самому цього хотілося б. Звичайно, дружина могла знайти й інші слова й інший тон, але зрозумійте і її.

Культура подружнього спілкування  – неодмінна умова безконфліктного  сімейного життя. Знання правил культури спілкування дозволяє уникати багатьох конфліктів і зберігати добрі  відносини, навіть якщо виникають серйозні розбіжності. Крім того, при явно вираженому конфліктному поводженні одного з членів родини застосування правил іншими значно знижує напругу, робить внутрісімейну обстановку набагато спокійною і створює сприятливу ситуацію для нормалізації відносин.

Уміння знайти компроміс  – дуже важливе уміння. Відвертий  егоїзм, непоступливість, дитяча упертість  приводять лише до більшого загострення  розбіжностей.

Проблеми, які викликають конфлікт на тому чи іншому рівні, можуть бути найрізноманітнішими. Але по часу виникнення їх можна розділити на дві великі групи. Це причини, які виникли безпосередньо під час шлюбу, під час спільного життя і загального ведення господарства, і причини, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї.

Групу причин, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї, називають чинниками ризику, оскільки наявність їх у період дошлюбного знайомства вже таять у собі небезпеку майбутнього розлучення.

Чинники ризику пов’язані  як із особистістю людини, його походженням, вихованням, так і з умовами укладення шлюбу. До чинників ризику належать:

• велика різниця в освіті і в віці між подружжям (особливо, коли жінка набагато старша);
• схильність до алкоголізму одного з подружжя;
• легковажне ставлення до шлюбу, сім’ї взагалі;
• занадто ранній вік вступу до шлюбу;
• ймовірність швидкого народження дитини;
• закороткий термін знайомства;
• різка незгода батьків на укладення шлюбу;
• шлюб з примусу, без взаємної згоди.

Ці чинники даються  взнаки буквально в перші роки спільного життя і багато в чому обумовлюють ту обставину, що більше третини розлучень припадає на сім’ї, які мають стаж спільного життя від одного до трьох років.

Результати опитувань  показують, що значна частина молодих  людей (близько 1/3) брали шлюб на основі мотивів, які лежать поза сімейною сферою: бажання піти з рідного дому, здійснити відповідальний самостійний крок, помститися комусь чи просто за компанію з другом. Природно, що таке поверхове, несерйозне ставлення до шлюбу, відсутність відповідної мотивації призводять до того, що перед подружжям не постають завдання самовизначення сім’ї, з’ясування подружніх ролей, сімейного статусу кожного з них, їхніх спільних цілей. Кожен сьомий шлюб, укладений у першій половині 80-х років, – це шлюб між подружжям, вік кожного з яких не перевищує 20 років. У даному випадку виявляється найчастіше психологічна неготовність до шлюбу. Молоді сім’ї, як правило, не відокремлені від батьків і матеріально цілком від них залежать. У подібній ситуації постають такі проблеми, як забезпечення самостійності сім’ї, лідерства в ній (найчастіше на цю роль претендує хтось із батьків подружжя), а також проблема взаємин між членами сім’ї і батьками, що живуть з ними, які можуть скластися несприятливо і ускладнити неминучі у цьому випадку подружні конфлікти.

Серед причин розлучень  зустрічається така, як розчарування в партнері та втрата на основі цього  початкового почуття любові. Ця небезпека  підстерігає в першу чергу  те подружжя, термін знайомства яких до весілля був недовгим (від трьох  до шести місяців).

Таким чином, ми бачимо, що ряд чинників, шкідливо впливаючих на міцність шлюбу, може бути виділений  ще до створення сімейного вогнища.

Висновок

 

Шлюб, з погляду соціального  відтворення суспільства і його моральної чистоти, це самий геніальний винахід людства. За християнської моралі справжня любов починається тільки в шлюбі, де індивід повністю розкутий і довірився іншому.

Сім’я – невід’ємний осередок суспільства, і неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодне  цивілізоване суспільство не обходилося без сім’ї. Недалеке майбутнє суспільства також не мислиться без сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок початку. Поняття щастя майже кожна людина пов’язує, насамперед, із сім’єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Сім’я – це й результат, і ще більшою мірою – творець цивілізації. Сім’я – найважливіше джерело соціального та економічного розвитку суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство людини.

Для забезпечення якісного зростання  працівника і підростаючого покоління  повинні бути створені відповідні життєві умови та матеріальні кошти, включаючи в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість харчування, охорони здоров’я, сфери послуг, можливості відпочинку, зняття нервової напруги. Одним слово, зростає потреба в якості життя.

 

Література

 

1. Хромишенко Г.С. Сім’я – держава в державі. – К., 1996.
2. Пічі В.М. Соціологія. Матеріали до лекційного курсу. – Київ. – “Заповіт”. – 1996.
3. Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Кремень В.Г. та інші. Соціологія. – Київ – Харків. – 1998.
4. Соціологія: підручник для Вузів. – К., 2000.
5. Кравченко А.И. Социология. Учебник для вузов. – “Академический проект”, 2001.
6. Лавриненко В.Н. Социология. – Москва. – 2001.