Соціальна робота в Швеції

Зміст

 

 

 

 

1. Історія соціальої  роботи в Швеції..........................................2

 

 

 

1.1. Швеція і її система  соціального захисту………………..3

 

 

 

1.2. Соціальне страхування..........................................................6

 

 

 

1.3. Охорона здоров'я...................................................................8

 

 

 

1.4. Освіта........................................................................8

 

 

 

1.5. Обслуговування літніх  людей у сільській місцевості...................8

 

 

 

Висновок.............................................................................9

 

 

 

Список літератури.....................................................................10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

Історія соціальної роботи в Швеції

 

В той час, як побудова системи соціальної допомоги в деяких країнах все ще перебуває в політичному порядку, Швеція володіє такою системою вже протягом багатьох століть. Правда спочатку ця система мала назву "допомога бідним", і вона набагато старша, ніж "держава загального добробуту".Установлення року, в який система допомоги бідним, регулюється законодавством, виникла в Швеції, залежить, в деякій мірі, від визначення самого поняття.

 

Місцеві влади несуть відповідальність за надання допомоги гідним її нужденним  бідним людям з 1763г. "Гідними нужденними" вважалися люди, які не могли заробити собі на життя через неміч або інвалідності та у яких, крім того, не було родичів, які могли б про них піклуватися. Таке законодавство, однак, не є винаходом системи допомоги бідним; історики стверджують, що в деяких регіонах така допомога бідним здійснювалася набагато раніше.

 

Ще не так давно Швеція була аграрною країною і не мала необхідних ресурсів для проведення претензійної соціальної політики. Низький рівень життя підштовхував людей до еміграції, тому в кінці ХІХ і перші десятиріччя ХХ століття багато покинули Швецію, виїхавши, в основному, в США. У ті часи соціальна політика обмежувалася, більше або менше, наданням допомоги бідним. Типовим одержувачем такої допомоги є літній серйозно хворий або непрацездатний громадянин, а також сім'я з великою кількістю дітей. Для місцевої влади надання допомоги бідним становило значну частину бюджету, тому було темою гарячих політичних дебатів.

 

Наприклад, наприкінці 1860-х років. Швеція постраждала від суворого неврожаю. Це ускладнило надання допомоги бідним, в основному, в аграрному секторі. Відсоток населення, який отримував допомогу бідним, виріс з 3,2 відсотка (у 1861 р.) до 5,2 відсотка (1869 р.). На такому тлі не менше 12 законопроектів було подано в Риксдаг (шведський парламент), що вимагають зниження тиску на допомогу бідним. Це призвело до нового, більш обмеженого законодавства.

 

Починаючи з кінця XIX століття і  протягом наступного століття, Швеція пройшла період стрімкого економічного зростання. У міру того як населення все більше ставало міським, швидко зростав рівень життя. Прагнення центрального уряду забезпечити населення усіма благами соціального страхування  особливо після другої світової війни, в період, який характеризується низьким рівнем безробіття. Протягом 60-х, 70-х і 80-х рр. минулого століття постійно розширювався присутність жінок на ринку праці, і типової моделлю в суспільстві стала сім'я з обома працюючими подружжям. Паралельно цьому місцеві уряду стали приділяти більше уваги надання соціальних послуг населенню, і, як наслідок, різко зросли

 

2

податки. У цей період допомогу бідним була перейменована в "соціальну

допомогу" при цьому фігурувала лише епізодично у публічних дебатах, так як розширення багатьох інших  програм привертало набагато більше уваги.

 

Однак протягом 1990-х рр. політична  значущість соціальної допомоги у Швеції істотно зросла. На початку десятиліття  економіка Швеції пережила справжній  шок безробіття", в результаті якого державний сектор зіткнувся  з серйозними фінансовими проблемами, рішення яких призвело до скорочення обсягу та доступності соціальних виплат, а також до зростання податків. Через кілька років число одержувачів соціальної допомоги істотно зросла, підсиливши тиск на бюджети місцевих урядів.

У Швеції система соціального обслуговування почала складатися з кінця ХІХ століття. Найбільш важливими законами в соціальній сфері в даний час є: Закон про соціальне обслуговування 1981 р., має два доповнення: «Про обов'язкове обслуговуванні молоді» і «Про обов'язкову допомогу алкоголікам і наркоманам»; Законом про медичне облуговуванні і охорону здоров'я 1983р., Закон про надання соціальних послуг розумово відсталим громадянам 1986 р.

 

Основний обов'язок по соціальному  обслуговуванню громадян покладено  на муніципалітети. При цьому кожен громадянин має право на соціальне обслуговування навіть в місцях тимчасового проживання. У кожному муніципалітеті за соціальне обслуговування відповідає комітет соціальної допомоги. Робота муніципальних і районних комітетів ведеться за наступними основними напрямками:

 

1.планування комунального обслуговування;

 

2. поліпшення соціальних умов  життя окремих категорій громадян, таких як сім'ї з дітьми, пенсіонери, інваліди;

 

3. індивідуальна робота з окремими  особами і родинами з конкретних  проблем;

 

Для виконання соціальних завдань у Швеції випускається щорічно 1000 фахівців. Охороною соціальних прав громадян займаються адміністративні обласні суди.

Керуючись метою громадської рівності, соціал-демократи побудували систему  загального добробуту, яка полягає  в тому, що “суспільство відповідає за надання державних послуг хорошої якості всім громадянам у ряді важливих галузях освіти, охорони здоров'я, соціальних послуг”. Основні потреби, такі як освіта та охорона здоров'я в Швеції соціалізувалися. Державний сектор економіки великий. Сумарні державні витрати становлять 60% ВВП, що ставить Швецію на перше місце в світі.

 

Швеція  і її система соціального захисту

 

Швеція є зразком соціал-демократичного шляху розвитку в сучасній концепції  розвитку Європи. Цій країні вдається дотримуватися прогресивного напрямку, на

3

відміну від інших держав, які  йшли схожим шляхом, особливо, коли мова йде про

вільний ринок послуг та розвиток малого і середнього бізнесу. Так, відійшли від цих постулатів Норвегія, Данія, Фінляндія.

 

Соціал-демократи прийшли до влади у Швеції внаслідок дефіциту продуктів харчування під час Першої світової війни та протягом 1932-1976 років безперервно керували країною. Відкинувши концепцію класової боротьби, розробивши натомість концепцію «Folkhemmet» («народного дому») вони досягли значного успіху. Введені елементи планової економіки дозволили ефективно перерозподіляти багатства за допомогою соціального забезпечення. Швеція стала однією з перших країн у світі, які ввели безкоштовну освіту на всіх рівнях, включно з університетами, громадянам було гарантовано безкоштовне медичне обслуговування.

 

В 1940-х роках  розгорнуто масштабне житлове будівництво, яке змінило обличчя Швеції: лише з 1965 до 1974 роки побудовано більше мільйона дешевих сучасних помешкань. Рівень бідності в Швеції — один із найнижчих (6,5%).

 

Проте останнім часом шведська модель соціального  забезпечення перебуває під загрозою. Демографічна криза заставляє уряд задуватися - питома вага пенсіонерів  зростає, тоді як кількість економічно активного населення зменшується. Проте зважаючи на високий рівень фіскальної дисципліни шведів (ніхто не ухиляється від сплати високих податків), ситуація ще не є настільки критичною.

 

Скандинавська модель соціального захисту, що діє  у Швеції, розуміє соціальний захист, як законне право громадянина та передбачає широке охоплення різних соціальних ризиків і життєвих ситуацій, які вимагають підтримки суспільства. Отримання соціальних послуг і виплат, як правило, гарантується всім жителям країни й не обумовлюється зайнятістю й виплатою страхових внесків. Рівень соціальної захищеності запропонований цією системою доволі високий і важливу роль в цьому відіграє активна перерозподільча політика, що спрямованої на вирівнювання прибутків. Наповнення соціальних фондів відбувається в більшій мірі за рахунок сплати податків, хоча сплати страхових внесків відіграє не останню роль.

 

Виділеною з загальної системи соціального  захисту є система страхування  від безробіття, яке є добровільним і здійснюється профспілками. Працівники у Швеції були майже звільнені від сплати страхових внесків і брали участь у системі соціального захисту шляхом сплати податків. Протягом останніх 20 років спостерігається тенденція поступового зростання участі найманих працівників у фінансуванні страхових програм і збільшення страхових відрахувань із заробітної платні незважаючи на те, що видатки держави на соціальний захист помітно скоротилися.

 

Характеризуючи  шведську систему соціального захисту  можна виділити такі

4

основні її принципи як: універсальність, система охоплює всі прошарки населення;

принцип соціальної солідарності - всі громадяни рівним чином і незалежно від соціального  статусу беруть участь у фінансуванні системи соціального захисту, вносячи  співмірний своїм прибуткам внесок.

 

Важливим  елементом у такій системі виступає держава, яка виконує функцію перерозподілу соціальних благ між різними за рівнем забезпечення категоріями населення. Якщо брати до уваги лише прибуток у формі зарплатні (в середньому близько 2,5 тис. доларів у місяць), то 36% населення країни можна було б віднести до розряду бідних (найвищий показник у групі промислово розвинених країн світу). Однак після перерозподілу сукупного суспільного доходу через систему податків і соціальних виплат (1/3 держбюджету йде на соціальні потреби) плюс соціальні статті видатків муніципальних бюджетів і виплати з пенсійних і інших страхових фондів, до категорії бідних потрапляє всього лиш 5,6% населення. Порівняні аналогічні показники для США складають відповідно 27% і 17%.

 

Така система  для власного фінансування передбачає високий рівень оподаткування (в Швеції є одним із найвищих у світі). Проте це вповні компенсується високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю значних контрастів між багатством і бідністю, і, відповідно, високою політичною й соціальною стабільністю.

 

У Швеції існують  два типи органів місцевого самоврядування — муніципалітет на місцевому  рівні та ландстинг — на регіональному  рівні. Повноважень місцевих рад  регулюються спеціальними актами, до основних належать освіта, соціальне забезпечення, догляд за громадянами похилого віку та людьми з фізичними і психічними вадами, планування і будівництво, до окремих повноважень належить охорона навколишнього середовища та рятувальна служба. Ландстинг на регіональному рівні наділений такими повноваженнями: охорона здоров'я, лікувальні установи та державні стоматологічні поліклініки.

 

 Надання  соціальної допомоги, відповідно  до закону про соціальне забезпечення, який визначає види допомоги, всім, хто її потребує, - обов’язок  місцевих рад. Муніципальні програми соціального захисту окремих громадян чи родин покликані підтримати незахищені групи. Програми складаються з профілактичних заходів та цільової дослідницько-виховної роботи з дітьми, молоддю та особами групи ризику; соціальної допомоги (матеріальної підтримки); допомоги у вигляді консультацій з питань сім'ї та заходів по встановленню батьківства.

 

 До обов’язку  місцевих рад належить створення  для людей з обмеженими функціональними  можливостями належних умов для  нормального життя, що передбачає відповідне працевлаштування та забезпечення їх житлом, пристосованим до особливих потреб. Відповідно до закону «Про допомогу та забезпечення громадян з функціональними відхиленнями» від 1994 р., особи з розумовими вадами та деякі категорії психічно хворих мають право на особистого

5

помічника та допомогу з боку контактної особи.

Важливим обов'язком місцевих рад  є догляд за людьми похилого віку, який має на меті створити умови літнім людям для забезпеченого життя, враховуючи при цьому їхні бажання та право на приватне життя. Реалізується даний обов’язок шляхом організації допомоги вдома, центрів для дорослих та інші соціальних служб для людей похилого віку, а також різних форм будинків для осіб похилого віку. В обов'язок забезпечення літніх людей удома, центрах для дорослих та будинках для літніх входить надання належного медичного обслуговування.

 

 

Соціальне страхування

 

Соціальне страхування складає  основний елемент шведської соціальної політики загального добробуту. Офіційні документи Швеції підкреслюють основну мету системи соціального страхування - забезпечити людини економічної захистом у разі хвороби, при наданні медичної допомоги, народженні дитини та по старості, у зв'язку з нещасними випадками та хворобами по виробничій причини і безробіттям. Нужденним виплачується так звана громадська допомога - грошова допомога готівкою. Система страхування здоров'я є, насамперед, інструментом створення більшого соціально-економічного рівності. Вона робить можливим людей з низькими доходами, які потребують інтенсивної медичної допомоги, отримати медичні послуги на основі рівності з іншими.

Шляхом перерозподілу матеріальних ресурсів між різними групами  населення в різні періоди їх життя, система соціального страхування дає можливість своїм громадянам спокійно залишатися вдома під час хвороби або по догляду за маленькими дітьми, а також не боятися майбутньої старості. У загальному і цілому, налічується понад 50 різних виплат, компенсацій і допомоги.