Соціальна політика Китаю

Повільно розвивається в  Китаї й інша соціально значуща сфера - охорона здоров'я. Висока вартість лікування ускладнює підвищення якості життя населення і в місті, і в селі. У селі практично зруйнована система кооперативного лікування. Бідність і хвороба - це супутники переважної більшості селянства.

На тлі зазначених вище соціальних проблем виникає закономірне  питання про реакцію китайського  суспільства на такі значні витрати. Зрозуміти це можна, звернувшись до особливостей менталітету китайців. Як зауважив В. Корсуна, в ролі амортизатора і анестезатора, стримуючих вади переходу до ринку, виступають фактори культурної спадщини. Такі, як дисциплінованість і організованість, високе почуття обов'язку, вміння невпинно трудитися, повага до традиції, старшим, вищестоящим, аскетизм. Саме традиційні морально - етичні цінності, імперативом яких виступає прагнення до гармонії і безконфліктності, допомагають китайцям пом'якшити дію «сліпих» сил ринку і знизити соціальні витрати реформ.

У КНР, хоча і повільно, але здійснюється реформа соціального забезпечення, основна мета якої полягає у підвищенні добробуту населення. Головним напрямом тут є реформування систем страхування, пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхування по безробіттю.

Система соціального забезпечення в КНР включає 4 рівня соціального захисту.

Перший рівень представлений соціальною допомогою. Вона надається тільки біднякам і їх сім'ям з метою гарантувати їх мінімальні життєві потреби. Підставою для її надання є категорія «прожитковий мінімум» , яка ідентична поняттю «межа бідності». Правда, в різних районах Китаю гранична норма цього рівня різна.

Другий рівень називається соціальним страхуванням. У нього входять страхування ризиків при народженні дитини, старості, хвороби, втрати працездатності, безробіття і смерті. У всіх цих випадках повинні бути забезпечені основні життєві витрати.

Третій рівень соціального  захисту визначається як соціальний добробут. Його призначення полягає в тому, щоб частково або повністю покривати витрати на освіту, житло та ін. Фактично, це - «соціальна зарплата», ще один додатковий дохід, який сприяє підвищенню життєвого рівня. На подібне забезпечення мають право і міські, і сільські жителі.

Четвертий рівень - специфічний  і іменується він «соціальної турботою». Надається вона виключно військовослужбовцям та їх утриманцям, особливій групі громадян, які користуються повагою суспільства. Полягає в наданні різного роду пільг, знижок, пайків.

Пенсійні допомоги в КНР  складаються з двох частин. Перша частина - «основна пенсія» - призначається місцевими органами і не залежить від рівня зарплати працівника і його страхових внесків. Визначається вона у розмірі 20% від середньомісячної зарплати в даному регіоні. Друга частина - «пенсія індивідуального рахунку» - еквівалентна загальній сумі накопичень на індивідуальному рахунку працівника, включаючи відсоток за вкладом.

Нинішнє партійно - державне керівництво КНР вкрай стурбоване станом більшості соціальних сфер. Відомо, що гаслом уряду стала орієнтація на людину «людина - понад усе ». Планується збільшити державні витрати на соціальну сферу.