Проблеми забезпечення житлом молоді в Україні

 

До органів управління у сфері державного молодіжного житлового кредитування належать органи державної влади, у тому числі Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, органи місцевого самоврядування, роботодавці, інші юридичні та фізичні особи.

Основними завданнями фонду є: сприяння проведенню державної житлової політики, а саме надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам кредитів на будівництво (реконструкцію) або придбання житла за пільговою програмою та програмою часткової компенсації банківської ставки кредитів комерційних банків.

Молодіжний кредит надається на термін до 30 років. Механізм фінансування молодіжного житлового будівництва передбачає надання кредитів молодим сім’ям, у яких вік подружжя не перевищує 35 років включно, а також самотнім громадянам до 35 років включно. Кредит має погашатися протягом 30 років після отримання житла. При цьому родина, що не має дітей, виплачує три відсотка річних до моменту народження дитини (перший внесок складає три відсотка). Народження однієї дитини дає право на безвідсотковий кредит. Позичальникові, який має двох дітей, держава сплачує 25 відсотків суми кредиту, а тим, у кого є троє чи більше малюків - 50%.

Розмір кредиту визначається, виходячи з норми 21 кв. метр загальної площі житла на одного члена сім’ї та додатково 20 кв. метрів на сім’ю і середня вартість будівництва одного квадратного метра житла (за даними Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України для кожного регіону). Позичальник вносить під заставу тільки побудоване йому житло і з юридичної точки зору оформлене як приватна власність позичальника для забезпечення погашення зобов’язань за кредитом.

Згідно з п. 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001року № 584 право на отримання кредиту мають молоді сім´ї та одинокі молоді громадяни, які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме:

сім´я, в якій чоловік та дружина віком до 30 років включно;

неповна сім´я, в якій мати (батько) віком до 30 років включно має неповнолітніх дітей (дитину);

одинокі молоді громадяни віком до 28 років включно.[5]

Молоді вчені, подружжя, у якому чоловік або дружина є молодим ученим, та неповні сім´ї, в яких мати або батько є молодим вченим, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на отримання кредиту до досягнення молодими вченими віку 35 років включно, якщо вони є громадянами України, працюють на державних підприємствах, у державних науково-дослідних (науково-технічних) установах та організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III - IV рівня акредитації на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 р. N 1571 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 47, ст. 2103), або навчаються за денною формою в аспірантурі, ад´юнктурі, докторантурі.

 

 

 

 

 

Рекомендації:

Виходячи з попереднього розгляду кожного із варіантів вирішення проблеми забезпечення житлом молоді, варто зробити порівняльний аналіз альтернативних варіантів за п’ятьма універсальними критеріями, що дозволить визначити найприйнятніший варіант та довести його перевагу серед інших.

Критерії	Оцінки варіантів (альтернатив) політики
	А 1	А 2	А 3
Результативність	0,5	5	5
Ефективність	0,5	5	5
Справедливість	1	4	2
Політична здійсненність	4	3	2
Адміністративна здійсненність	4	3	2
Рейтинг варіанту	10	20	16

Кожна з альтернатив має забезпечити розв’язання проблеми забезпечення житлом молоді насамперед має покращити демографічну ситуацію, створити необхідні умови для поліпшення соціально-побутового та економічного становища молодих сімей і одиноких громадян. Але при визначенні оптимальної альтернативи вирішення проблеми, необхідно враховувати всі фактори, які необхідні при досягненні поставленої мети. Так, використання Альтернативи 1 не принесе позитивних результатів, адже на її використання не потребується жодних зусиль.

На сьогоднішній день молодь не в змозі придбати власне житло через брак коштів. Не кожен молодий громадянин достатньо заробляє, щоб сплатити кредит та й ще залишилось грошей на проживання. Тому Альтернатива 3 є не досить дієвою.

Альтернатива 2 є цілком реальною,але необхідною умовою її дієвості є реалізація на таких принципах:

• конституційності та законності (відповідно до ст. 47 Конституції України, згідно з якою кожен громадянин країни має право на житло) [1];
• безпосередньої участі молоді у формуванні й реалізації політики і програм, пов’язаних із житловою проблематикою;
• обліку потреб молоді, визначення співвідношень між можливостями їх задоволення з економічними ресурсами держави;
• поєднання зусиль центральних та місцевих органів влади, громадських загальнодержавних та регіональних організацій у вирішенні завдань щодо забезпечення молоді житлом;
• відповідальності кожного молодого громадянина перед суспільством та державою за взяті ним зобов’язання в справі реалізації житлових програм та проектів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141; www. rada. gov. ua
2. Закон України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні // www. rada. gov. ua
3. Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 лип. 2002 р. № 1089 // www. fhb. kiev. Ua
4. Звіт Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки та про результати роботи у 2011 році // www. fhb. kiev. ua
5. Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім´ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 29 травня 2001 року №584.