Проблеми становлення інформаційного суспільства

  Державний вищий навчальний заклад

   «Запорізький національний університет»

  Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

                                          з теорії масової інформації

на тему:

«Проблеми становлення інформаційного суспільства»

 

 

 

 

                                             

                                      Виконала

                                                                 Студентка ІI курсу, група 3331-1

                                                                 Спец.: видавнича справа та редагування          

                                                                 Міщенко Світлана Тарасівна

 

 

 

                                                   Запоріжжя

                                                       2012

                                                       План

1. Інформаційне суспільство

2. Передумови становлення інформаційного суспільства в Україні 
3. Проблеми розвитку інформаційного суспільства України
4. Перспективи формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

1. Інформаційне суспільство

Інформаці́йне суспі́льство (англ. Information society) — нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання (за концепцією постіндустріального суспільства). Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є:

• збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
• збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;
• створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

  Інформаційне суспільство – суспільство, в якому більшість працівників займається створенням, збиранням, відображенням, реєстрацією, накопиченням, збереженням і поширенням інформації.

    Сучасні дослідники пропонують покласти в основу поняття «інформаційне суспільство» уявлення про «колективний інтелект» («колективний розум») як системну властивість сукупності індивідуальних розумів людей, здатних обмінюватись інформацією, формувати загальне світорозуміння, колективну пам'ять і приймати колективні рішення.  

«Ми вступаємо у XXI століття, - пише М. Мойсеєв, цивілізація якого  буде пронизана електронікою подібно до того, як організм пронизаний нервовими волокнами.

В інформаційному суспільстві 60 % населення має бути зайнятим  в інформаційній сфері. Це проект планетарного масштабу, у якому кожна нація повинна буде  рано чи пізно виступити в ролі співавтора, привнести власні ідеї і культурні особливості. Український культурний, науковий, світоглядний внесок так само важливий для реалізації проекту інформаційного суспільства, як і внесок інших націй. І головна роль в організації цього процесу повинна належати громадським організаціям, суспільній ініціативі й українським органам державного управління.

Концепція інформаційного суспільства в багатьох високорозвинених країнах світу має статус державної  політики.

Впровадження нових  інформаційних технологій є виявом і одночасно основою складного соціально-економічного і науково-технічного прогресу. Цей процес називається інформатизацією.

Найважливіша  умова формування інформаційного  суспільства - підтримка його ідеї широкими прошарками населення. Для досягнення цієї підтримки потрібно роз'яснення особливостей, переваг і проблем інформаційного суспільства, розвиток відкритого діалогу між усіма групами, які залучені в його формування. Необхідно виявити потреби та очікування громадян у відношенні інформаційного суспільства і продемонструвати розуміння шляхів реалізації цієї проблеми. 

Рішення цього питання повинне здійснюватися зусиллями різних асоціацій, суспільних об'єднань, науково-дослідних і інших неурядових структур при активній підтримці засобів масової інформації. ЗМІ найбільше зацікавлені у затвердженні цінностей інформаційного суспільства. Адже відмітною ознакою інформаційного суспільства є свобода доступу до інформації і свобода її поширення. 

Це, у свою чергу, сприяє удосконалюванню демократичних процедур, підвищенню ділової активності, розвитку сумлінної конкуренції, забезпеченню прав споживачів. Це також запобігає загрозі «олігархізації» економіки, зрощування бюрократії з неефективними монополістичними структурами, ставить перепону деградації суспільства і корупції.

Сьогодні усі провідні країни прагнуть забезпечити для  себе лідируючі позиції в  інформаційному суспільстві, що формується. Критичним  фактором при цьому є час - відставання означає втрату конкурентноздатності на світовому ринку з усіма   наслідками, що звідси випливають, для економіки, соціальної сфери, науки, культури й освіти.

В умовах інтенсивного використання глобальних мереж виникають нові форми культурної агресії з боку найбільш розвитих країн у відношенні менш розвитих, з'являється небезпека втрати цілими співтовариствами своєї культурної і національної самобутності, включаючи самобутність мовну, відбувається нав'язування споживчих переваг і смаків в інтересах вузької групи транснаціональних компаній-виробників.

Ефективними методами протидії цій та іншим небезпекам інформатизації, як і у випадку захисту національних виробників, є не відгородження від глобального інформаційного простору, а саме розвиток власної повноцінної участі у формуванні цього простору.

Як бачимо, Україні не уникнути процесів інформатизації, і вона повинна не просто пристосуватися до нових умов і вимог світового устрою, а забезпечити собі гідне місце в глобальному інформаційному просторі. Тому ми повинні бути готові: до роботи, до навчання, до того, щоб виступати цілісним, самостійним суб'єктом Глобального Кіберпростору.

      Інтенсивна інформатизація більшості сфер людського життя та діяльності є нині одним із найважливіших глобальних і визначальних чинників для подальшого соціально-економічного та інтелектуально-духовного процесів розвитку людства. Цей процес характеризується наступними рисами:

а) обмін інформацією  набуває глобального характеру, державні кордони та відстані вже  не є суттєвою перешкодою для руху інформаційних потоків;

б) значно зросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;

в) суттєво зросло і  продовжує зростати значення доступу  до інформації для розвитку різних сфер людської діяльності;

г) спроби урядів обмежити вільне розповсюдження інформації всередині їхніх країн об'єктивно призводять до гальмування розвитку таких країн;

д) відбувається перехід  до нових форм зайнятості населення, зокрема, формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості  зайнятих в інформаційно/інтелектуально орієнованих типах робіт;

е) безпрецедентно зросла кількість персональних та корпоративних контактів на глобальному рівні.

Цій фазі розвитку відповідає нове суспільно-економічне середовище - інформаційне суспільство, яке формується нині у світі і  характеризується розвиненою інформаційно-комунікаційною інфраструктурою та прискореним розвитком високотехнологічних галузей економіки, різким збільшенням доступу громадян до інформації, освіти, культурних надбань, можливостей роботи і спілкування, реалізацією нового, більш високого рівня прав і свобод громадян і, нарешті, високими темпами економічного зростання. Зважаючи на пріоритетність розвитку інформаційно-комунікативної сфери у загальнолюдському поступі, 27 березня 2006 Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію, в якій проголосила 17 травня Всесвітнім Днем інформаційного суспільства.

У 2005 році в Декларації принципів  інформаційного суспільства, що була прийнята на Всесвітній зустрічі з питань інформаційного суспільства, відбулося закріплення нового визначення:

  Інформаційне суспільство - це таке суспільство, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними, з тим, щоб дати окремим особам, общинам і народам можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму стійкому розвитку і підвищуючи якість свого життя.

Передові країни нині усіляко сприяють подальшому розвитку елементів інформаційного суспільства, у той час як проблемою решти  країн тією чи іншою мірою стає так званий "цифровий розрив" (або "інформаційна нерівність") - відставання у даній галузі. Основна загроза цього відставання у сьогоднішніх умовах полягає у гальмуванні її розвитку і перетворенню її на залежного "донора" розвинутих держав. Для України ризик реалізації такого сценарію залишається актуальним.

 

2. Передумови становлення інформаційного суспільства в Україні 

В Україні предметне  поле досліджень у межах проблематики «інформаційне суспільство» тільки формується. За останні роки сформувалися такі фактори соціально-економічного, науково - технічного і культурного розвитку, які можна розглядати як передумови переходу до інформаційного суспільства. Проте ще не остаточно визначені теоретико - методологічні підстави таких досліджень з урахуванням української специфіки. Україна з 46 - мільонним населенням має один із найвищих у світі індексів освіченості (98%), що створює великі потенційні можливості. Також в Україні сформувався й успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій, інформаційних технологій, продуктів і послуг.

    Ще однією передумовою переходу України до інформаційного суспільства стало те, що сьогодні Україна стала невід'ємною частиною світового політичного і економічного співтовариства, у прямому і переносному сенсі приєднана до зовнішнього світу кабельними і супутниковими каналами зв'язку.

   Основним чинником впливу на процеси інформатизації та розвитку інформаційного суспільства в світі та в Україні у 2008 та першій половині 2009 років була і залишається фінансово-економічна криза, яка охопила усі сфери життєдіяльності суспільства та держави. Результати цього впливу неоднозначно оцінюються вченими та спеціалістами. Дехто з них вважає кризу позитивним явищем, яке дозволяє оптимізувати структуру, налагодити господарчі механізми, привести у відповідність попит з пропозиціями, стимулювати інвестиційно-інноваційні процеси, прискорити впровадження новітніх інноваційно-комунікаційних технологій тощо. Опоненти навпаки вказують на непомірні втрати в економіці країни, суттєве підвищення соціальної та політичної напруги, зростання безробіття, зниження життєвого рівня, погіршення криміногенної обстановки, підвищення рівня загроз в різних складових національної безпеки і т. ін. В будь-якому випадку, це явище повинно бути максимально враховано при формуванні та реалізації державної політики інформатизації та розвитку інформаційного суспільства з особливостями його прояву в Україні. Досвід провідних країн світу, наприклад, США показує, що одним з шляхів зменшення негативних наслідків фінансової кризи є здійснення відповідної інвестиційно-інноваційної політики у сфері інформатизації та розвитку інформаційного суспільства. Тому в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Подолання впливу фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток” вперше включено окремий підрозділ “Розбудова інформаційного суспільства”, в якому серед пріоритетних напрямів визначено: впровадження в усіх органах виконавчої влади систем електронного документообігу та цифрового підпису, створення умов для інтеграції інформаційних ресурсів державних органів усіх рівнів; забезпечення відкритості інформації та збільшення різноманітності та кількості послуг, що надаються населенню та суб’єктам господарювання державними органами з використанням електронних засобів та Інтернету; підвищення ефективності формування та виконання Національної програми інформатизації; розроблення проекту Державної цільової програми впровадження в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом; створення нової та вдосконалення чинної нормативно-правової бази у сфері інформатизації та інше.

 

3. Проблеми розвитку інформаційного суспільства України 

   Сфера інформатизації та розвитку інформаційного суспільства як і інші сфери внаслідок фінансової кризи зазнала втрат в Україні, але їх масштаби значно менші ніж в інших сферах таких, наприклад, як будівництво, металургія, транспорт або хімічна промисловість.

Україні потрібно докласти чимало зусиль для входження в  товариство технологічно й економічно розвинутих країн на правах повноцінного учасника світового цивілізаційного розвитку зі збереженням політичної незалежності, національної самобутності культурної традиції. Але це можливо лише за умови побудови розвиненого громадянського суспільства і правової держави. Оскільки інформація стає суспільним ресурсом розвитку, інтеграція України у світове інформаційне співтовариство забезпечить істотне поліпшення якості життя населення й соціально - політичну стабілізацію суспільства та держави.

Хоча Верховною Радою України  і прийнята 1998 року «Національна програма інформатизації», але результати реалізації її незначні: не розроблена стратегія інформаційного розвитку України, не визначена державна політика розвитку телекомунікацій тощо. В Україні немає власної дієвої концепції інформаційної політики. Крім того, просування України в напрямі до інформаційного суспільства повинно розглядатися як об'єктивний процес, а не як якась нова прогресивна ідеологія, яку необхідно довести до широких мас населення. Адже очевидно, що між ідеологією інформаційного суспільства та національно - культурними традиціями існує протиріччя, яке усвідомлюють розробники ідеології інформаційного суспільства, але не виносять на обговорення в суспільстві.

Увага має бути зосереджена  на формуванні та розвитку єдиного  інформаційно - культурного простору як необхідної умови політичного та духовного об'єднання населення України і входження країни у світове інформаційне співтовариство як рівноправного партнера; розширенні міжнародного наукового і культурного співробітництва; удосконаленні та розвитку системи інформаційного законодавства і механізмів його реалізації; удосконаленні та розвитку системи поширення масової інформації та формуванні суспільно - політичного клімату в країні, сприятливого для переходу до інформаційного суспільства, зокрема на забезпеченні особистої і суспільної безпеки в інформаційній сфері, запобіганні загрозам інформаційного тероризму й інформаційних війн.

Забезпечення переходу України  до нового етапу розвитку можливо  за таких умов: модернізація інфокомунікаційної структури; розвиток інформаційних, телекомунікаційних технологій; ефективне формування і використання національних інформаційних ресурсів і забезпечення широкого доступу до них; забезпечення громадян суспільно значущою інформацією, розвиток незалежних засобів масової інформації; створення необхідної правової бази побудови інформаційного суспільства.