Основні тенденції сучасного світового розвитку

 У глобальних моделях  береться "світ в цілому". Проводячи за допомогою системної динаміки розрахунки для світу в цілому Форрестер і Медоуз прийшли до висновку, що протиріччя між обмеженістю земних ресурсів, зокрема, обмеженістю придатних для сільського хозяйства площ та зростаючими темпами споживання збільшується населення,могут призвести до середини XXI ст. до глобального кризису: катастрофічного забруднення середовища проживання, різкого візрастанню смертності, виснаження природних ресурсів і занепаду виробництва. В якості альтернативи такому розвитку висувалася концепцій "глобальної рівноваги", відповідно до якої необхідно негайно припинити збільшення чисельності населення земної шара, обмежити промислове виробництво, зменшити приблизно в сто разів споживання ресурсів Землі.

Моделі Форрестера і Медоуза привернули увагу до реально існуючих проблем глобального характеру, змусили людство задуматися про подальші шляхи свого развитку. Однако закладені в цих моделях методологічні прорахунки дозволили подвергнути сумнів що містяться в них висновки. Зокрема, вказуючи, що при складанні моделі відбір параметрів здійснювався за чисто конкретно-науковим і прикладним критеріями, що дозволяє вести математичну обробку: середні величини виробництва і споживання, усуги та харчування розраховувалися в середньому на душу населення. Тільки для демаграфіческіх параметрів вводилася диференціацію, але й то за чисто демаграфіческому ознакою: бралися до уваги різні вікові группи. Такім чином, всі ці параметри "очищалися від їх конкретного соціального змісту".

 Модель Мессаровіча і Е.Пестеля в якійсь мірі спробувала врахувати цю крітіку. В своєму дослідженні "Світ-3" вони прагнули проаналізувати більше в порівнянні з попереднім проектом кількість факторів, здатних лімітувати розвиток, досліджувати можливості локалізації криз, знайти шляхи їх подолання. Модель Мессаровіча-Пестеля описує світ не просто як одне ціле, а як систему взаємопов'язаних 10 регіонів, взаємодія між якими здійснюється через експорт-імпорт і міграцію населення. Регіон - це вже соціокультурний параметр, підсистема в глобальною суспільній системі. І хоча він виділяється по економічним і географічним критеріям, але з урахуванням деяких соціальних і культурних характеристик: цінностей і норм співтовариства.

 У моделі Мессаровіча-Пестеля передбачена можливість управління розвитком (модель не замкнута). Тут можна зафіксувати елементи соціологічного підходу, як мети організації, суб'єкт управління, який приймає рішення на основі визначених цінностей і норм. Автори цієї моделі прийшли до висновку, що світу загрожує не глобальна катастрофа, а ціла серія регіональних катастроф, які почнуться значно раніше, ніж передсказали Форрестол і Медоуз. Концепції "глобальної рівноваги" автори моделі "Світ-3" протиставили концепцію "органічного зростання" або диференційованого розвитку, різних елементів системи, коли в окремі періоди інтенсивне зростання одних параметрів у певних регіонах (наприклад, рівень харчування,сільськогосподарських і промисловий капітал у регіонах Азії та Африки) супровожується органічним зростанням в інших (наприклад,країнах Запада повинен бути обмежений зростання матеріального споживання).

 Однак ніякі глобальні  моделі не змогли передбачити  тих колосальних змін, що відбулися  в другій половині 80-х-початку  90-х у Східній Європі та на  території СРСР. Цих трансформаційних змін істотно модифікували характер перебігу глобальних процесів, оскільки вони означає припинення "холодної війни", інтенсіфікацію процесу роззброєння, суттєво вплинули на економічного і культурна взаємодія. Незважаючи на всю суперечить цих процесів, величезні витрати для населення з-них-економічних і політичних перетворень, можна предоложити, що вони будуть більшою мірою сприяти формуванню єдиної глобальної суспільної цивілізації.

Список використаної літератури

1.А.А.Радугин, К. А. Радугин, "Соціологія.Курс лекцій",

 Москва, "Владос", 1995 р.

2.В.А.Зубаков, "Минуле  і майбутнє людства очима еколога",

"Суспільні науки і  сучасність", N 3,1997 р. 

3. "Політична соціологія",

 Ростов-на-Дону, 1998 р.