Етичні аспекти професійної діяльності соціального педагога у різних сферах його суб`єкт-суб`активних взаємин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені БОРИСА ГРІНЧЕНКА 

 

 

Інститут психології та соціальної педагогіки 
Кафедра соціальної педагогіки та корекційної освіти 

 

 

 

 
«Етичні аспекти професійної  діяльності соціального педагога у різних сферах його суб`єкт-суб`активних взаємин» 

 

 

 

 

 
Індивідуальне навчально-дослідницьке  
завдання з дисципліни  
«Етика соціально-педагогічної діяльності» 
студентки ІI курсу групи СПб-1-11-4.0д 
Ісаченко Марини  
 
Викладач: Спіріна Тетяна Петрівна  

 

 

 

 

 

 

 
Київ – 2013

ПЛАН:

Вступ

1. Загальні етичні вимоги до соціально педагога;
1. Моральний кодекс соціального педагога;
2. Ціннісні орієнтації соціального педагога;
3. Особистісні якості соціального педагога;
4. Соціально-педагогічна культура соціального педагога;
2. Суб`єкт-суб`активні взаємини соціального педагога;
1. Спіткування – зміст, мета, засоби, функції, процес ;
2. Орієнтація на потреби;

Висновок

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Етика (грец. ethika, від ethos - звичай) - філософська наука, об'єктом вивчення якої є мораль, її розвиток, норми і роль у суспільстві. Етика є однією з найбільш древніх теоретичних дисциплін, що виникли як частина філософії. Як галузь філософії, етика покликана на теоретичному рівні вирішувати питання моралі і моральності, що виникають перед людиною в його повсякденній діяльності. Оскільки теоретичне знання має саме безпосереднє відношення до практики, воно певним чином обгрунтовує практичну діяльність людини.

Ефективність соціально-педагогічної діяльності залежить від підготовки соціального педагога. Однак, враховуючи те, що об’єктом діяльності спеціаліста  є діти та молодь, які потребують допомоги, до нього висуваються високі етичні вимоги.

Педагогічна етика відображає специфіку функціонування моралі. Під  етичними нормами розуміються соціально  і професійно значущі якості особистості  соціального педагога та особистісні  орієнтації поведінки і спілкування, моральні та особистісні орієнтації, які необхідні для успішної професійної  діяльності. Разом з професійними стандартами вони складають основу професії соціального педагога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моральний кодекс соціального педагога

 

Коротко моральний кодекс соціального педагога можна звести до наступних пунктів:

1. Ввічливість;
2. Увага до людини; співчуття до людини при його невдачах;
3. Бережливе відношення до робочого та вільного часу інших людей;
4. Спілкування мовою, зрозумілою більшості;
5. Стриманість поведінки: не припускати ніяких погроз, тим паче фізичних дій;
6. Турбота про спокій інших;
7. Терпимість до міркувань та смаків інших, не допускати приниження людини;
8. Уміння вислухати, вияв зацікавленості до співрозмовника;
9. Прагнення допомогти не потребуючи подяки;
10. Турбота про свій зовнішній вигляд.

Кодекс грунтуеться на основних стовпах моральності людства, і це не дивно, адже соціальний-педагог  весь час має справу зі взаєминами людей, конфліктами та проблемами пов`язаними з життям людей , а конкретніше дітей.

Соціально-педагогічна етика  – це наука про педагогічну  моральність і тому вона засновується на моралі як такій, – це молода наука, яка вивчає норми поведінки соціального  педагога в умовах цілеспрямованого виховного процесу. Вона пов’язана  з психологією, педагогікою, а складовими частинами педагогіки є виховання, навчання, розвиток як засіб виховання.

Сучасна соціально-педагогічна  етика диктується специфічними особливостями  нашого часу: ринкова економіка впливає  на світогляд людей, ламаються стереотипи у вихователів. Невміння або небажання  соціального педагога враховувати  вимоги часу, змінити умови виховного  процесу ставлять його у положення  дискомфорту.

Специфіка професійної діяльності соціального педагога обумовлює  високе значення для представників  цієї професії визначених духовно-моральних  якостей.

Очевидно, що не кожна людина як особистість здатна для соціально-педагогічної роботи. Основним фактором тут є  система цінностей людини, яка  й визначає його професійну придатливість  та ефективність практичної діяльності.

Ціннісні орієнтації соціального педагога

 

Цінності – це стійкі уявлення, переконання про людей, їх цілі, засоби досягнення цілей та переважання умов життя; – це ідеальні уявлення про те, яким повинен бути світ і якою повинна бути норма людської поведінки в цьому світі. У професії цінності визначають, як спеціаліст думає про те, що йому необхідно зробити в його інтересах, і що він робить у дійсності.

Професійні цінності спрямовують соціального педагога на виконання та дотримання визначених обов’язків, на відповідальність за свої вчинки та професійну дяльність.

Базисною цінністю в діяльності соціального педагога є цінність людського життя, тому важливим елементом діяльності спеціаліста є активна позиція до зміни та покращення життя підростаючого покоління, адже в першу чергу соціальний-педагог працює з дітьми і має спрямовувати їх на здоровий спосіб життя.

Соціальні педагоги, як правило, мають справу з людськими проблемами, труднощами, тому другою важливою цінністю у даній професії є повага людської гідності, незалежно від різниці за расовою, етнічною, сексуальною, суспільною, віковою, мовною, політичною, соціально-економічною, релігійною ознаками; здібностей; вкладу в суспільний розвиток; особистісних характеристик; статусу людини, з якою спеціалісту треба працювати. Тому, реалізуючи принцип соціальної справедливості, соціальний педагог повинен гуманно відноситися до кожної дитини, молодої або дорослої людини, або опинився у важкій життєвій ситуації.

Специфіка професійної діяльності соціальних педагогів полягає в  тому, що вони покликані надавати допомогу тим, чиї фізичні, психічні, соціальні  чи моральні ресурси недостатні, можливості – маленькі, а здібності самостійно вирішити свої труднощі – незадовільні. Тому благополуччя людей, які мають  проблеми, також є цінністю професії. Це означає, що соціальним педагогам  необхідно активно прагнути не тільки допомогти конкретній людині, але  й змінювати несприятливу суспільно  соціальну ситуацію, у якій вона опинилася.

Надаючи допомогу, соціальний педагог завжди повинен передбачати  наслідки своєї діяльності. Тому що однією з цінностей є соціальна відповідальність. Соціальна відповідальність виявляється у готовності та здібності соціального педагога добровільно прагнути до реалізації суспільно значимих цілей.

Крім того, цінністю соціально-педагогічної діяльності є потреба соціальних педагогів служити своїй професії на благо оточуючих.

На основі цінностей кожний професіонал або професійна група  виробляє визначення ціннісні орієнтації, які націлені на особистість або соціальну групу, саме на те, що вони вважають для себе значимим. Ціннісні орієнтації створюють основу усвідомлення та поведінку особистості та впливають на її розвиток.

Основними ціннісними орієнтаціями соціального педагога, які походять з системи цінностей цієї професії і визначають його поведінку у  професійній діяльності та відношення до оточуючого світу, є:

1. Увага та визнання гідності людини;
2. Прийняття його такою, якою вона є;
3. Визнання різноманітності та неповторності її особистості;
4. Визнання права людини на самовизначення тою мірою, в якій це створює загрозу його особистості або оточуючим, на реалізацію своїх потенційних можливостей та право на помилку;
5. Не засуджуване ніким відношення до людини;
6. Віра в людську здатність до змін, покращення, розвиток;
7. Реалізацію права особистості на підтримку з боку найближчого оточення та суспільства.

Психологи у якості базової  характеристики особистості визначають також її спрямованість, яка крім ціннісних орієнтацій, включає мотиви професійної діяльності спеціаліста (наміри, інтереси, покликання), його професійну позицію (відношення до професії, установки, очікування та прагнення до професійного розвитку), професійне самовизначення.

Особистість соціального  педагога як професіонала відзначає  його гуманістична спрямованість. Ця характеристика допомагає у професійному становленні, розвитку, саморозвитку інших характеристик та якостей, необхідних для ефективної соціально-педагогічної діяльності. Для соціального педагога характерна орієнтація на особистість клієнта як на найвищу цінність, усвідомлення й прийняття самоцінності особистості клієнта, її неповторної індивідуальності та творчої суттєвості.

 

 

 

Особистісні якості соціального педагога

 

Систематизуючи особистісні якості, які мають значимість для професії соціального педагога, можна їх розподілити на такі групи:

Перша група якостей –  морально-гуманістична – є визначальною. Важливе місце тут займає альтруїзм  – здатність робити добро іншій  людині, незалежно від її походження, віри, соціального статусу, принесення нею користі суспільству. Альтруїстична  установка пред’являє до соціального  педагога високі вимоги – уміння піднестися над особистісними бажаннями  та потребами і віддати безумовний пріоритет потребам дитини.

Друга група якостей представляє  психологічні характеристики особистості, які визначають здібності до даного виду діяльності. Для соціального  педагога важливими вимогами до психічних  процесів є: сприйняття, пам’ять, міркування, мислення; психічного стану: апатії, стресу, тривожності, депресії, уваги як частини  усвідомлення; емоційність (стриманість) та вольові (наполегливість, послідовність) характеристики.

Психологічна відповідність  вимогам професії особливо сильно виявляється  у важких, кризових ситуаціях, коли вимагається зібраність та мобілізація  всіх внутрішніх ресурсів для рішень проблеми, яка виникла. У роботі з  людьми психологічні вимоги базуються  на зібраності та увазі, розумінні іншого, вияву таких вольових якостей, як терпимість, самоволодіння. Без цих  характеристик психіки неможлива  ефективна робота у даній професії.

Третя група пов’язана  з психоаналітичними якостями, такими, як самоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків, самоаналіз своєї  діяльності, а також стресостійкими якостями – фізична тренованість, самовиклик, вміння переключатися та керувати своїми емоціями.

До четвертої групи  якостей відносяться: комунікативність (здібність швидко встановлювати  контакт); емпатійність (співпереживання, проникнення у думки та почуття  інших людей); візуальність (зовнішня привабливість); красномовство (уміння слухати та переконувати); перцептивність (прийняття людини людиною).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соціально-педагогічна  культура соціального-педагога

 

Соціально-педагогічна культура – це динамічна система цінностей, засобів діяльності і професійної  поведінки соціального педагога. У якості компонентів визначаються: а) соціально-педагогічна позиція  та особисті якості; б) професійні знання та культура мислення; в) професійні вміння та творчий характер соціально-педагогічної діяльності; г) саморегуляція особистості і культура професійної поведінки соціального педагога.

Структура соціально-педагогічної культури:

1. Інтереси та духовні потреби;
2. Саморегуляція;
3. Моральні якості;
4. Відношення до праці;
5. Спрямованість особистості;

 

 

Спілкування

 

Одним із головних інструментів професійної діяльності соціального педагога є спілкування, яке охоплює увесь спектр зв'язків і взаємодій людей, їхні стосунки у процесі матеріального і духовного виробництва, що відбуваються через безпосередні чи опосередковані їхні контакти.

Спілкування — сукупність зв'язків і взаємодій людей, спільнот, суспільств, у процесі яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності.

У процесі спілкування  налагоджується контакт з клієнтом, з'ясовуються проблеми, відбувається накопичення  інформації, необхідної для їх розв'язання. Під час спілкування здійснюється цілеспрямований вплив на клієнта. Від володіння методами спілкування  часто залежить результат ділових  переговорів соціальних працівників  із представниками структур влади, ділових  кіл, різних закладів та організацій. Усе  це свідчить, що спілкування є однією з найважливіших і найскладніших  сфер діяльності в соціальній роботі.