Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2014 в 21:09, курсовая работа
Підвищення стійкості зернового господарства можливе при освоєнні зональних систем землеробства, які забезпечують раціональне використання виробничих ресурсів і біо-кліматичного потенціалу певного регіону. При цьому як сукупність факторів інтенсифікації, так і їх роль у формуванні врожаю суттєво різняться залежно від зони, рівня родючості ґрунту, використання біологічного потенціалу сорту, забезпеченості технології матеріальними ресурсами та ін.
Агротехніка різних сортів озимої пшениці, яка відповідає вимогам інтенсифікації, потребує прийняття науково обґрунтованих та економічно виправданих рішень, але не копіювання і спрямована на постійне врахування ситуацій, що складаються на полі.
Озима пшениця добре витримує високі температури влітку. Короткочасні суховії з підвищенням температури до 35 — 40 °С не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній вологості ґрунту. Цим відзначаються переважно сорти південного походження, наприклад, Одеська 51, Безоста 1 та ін. Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16 — 20 °С із зниженням у період кущення до 10 - 12 °С та підвищенням при трубкуванні до 20 - 22 °С, цвітінні і наливанні зерна — до 25 — 30 °С. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунту є від 10 до 20 °С.
Вимоги до вологи. Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння — не менше 80 - 100 мм гри постійній вологості ґрунту 70-80 % НВ. Вологість, більша за 80 % НВ, несприятлива для пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через насичення повітря в ґрунті.
Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500 у сприятливі за вологої ; роки він знижується до 300. у посушливі — підвищується до 600 - 700. Особливо високим він буває у період сходи — початок кущення (800 - 1000), найменшим — наприкінці вегетації (150 - 200). Більш економно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами.
Протягом вегетації пшениця поглинає вологу нерівномірно. Найбільше вона потрібна рослинам у період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте і в неї формуються колоски, квітки. Нестача вологи в цей час зумовлює значне зниження врожаю внаслідок меншої кількості зерен у колосі та меншої маси 1000 зерен.
В умовах Степу і південного Лісостепу велике значення має вологість посівного шару на час сівби пшениці. Значні запаси її у ґрунті необхідні з самого початку бубнявіння насіння, яке у м'якої пшениці відбувається при поглинанні 50-55 % води від сухої маси насіння, а в твердої — на 5-15 % більше. Тому дружні сходи з'являються лише при наявності в посівному шарі 10 — 15 мм продуктивної вологи, а процес кущення — при вологості орного шару 0-20 см не менше 20 - ЗО мм. При достатньому забезпеченні рослин водою вони нормально кущаться, формують добре розвинену вторинну кореневу систему, стають більш зимо- та морозостійкими. Про високу потребу озимої пшениці у волозі свідчать витрати нею води при формуванні врожаю, які становлять за вегетацію, залежно від зони вирощування, в середньому 2500 — 4000 м3/га. Тому нагромадження і збереження ґрунтової вологи для пшениці, особливо в Степу, є одним з важливих факторів її високої продуктивності.
Вимоги до ґрунту. За даними А. І. Носатовського, коренева система озимої пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 м. Тому озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6 - 7,5).
Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об'ємна маса яких становить 1,1 — 1,25 г/см3. При об'ємній масі 1,35 — 1,4 г/см3 ріст коріння пригнічується, а якщо вона перевищує 1,6 г/см3, корені не проникають у ґрунт або проникають лише по червоточинах та щілинах.
Надмірна пухкість ґрунту з об'ємною масою менше 1,1 г/см3 теж несприятлива для формування коріння, бо при наступному осіданні ґрунту можливе обривання коренів (що буває, наприклад, при запізнілій оранці). На таких ґрунтах багато втрачається води і верхній шар пересихає, що особливо небажано для посушливих районів. Встановлено, що серед озимих культур озима пшениця — одна з найбільш вибагливих до ґрунтових умов вирощування. Найвища урожайність її спостерігається при вирощуванні на чорноземних ґрунтах на півдні — також на каштанових і темно-каштанових Малопридатними (особливо для сортів твердої пшениці) є кислі підзолисті та солонцюваті ґрунти, а також ґрунти, схильні до заболочування, торфовища. Проте за відповідної технології і на таких ґрунтах можна вирощувати до 40 ц/га і більше зерна пшениці.
За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азотофільною рослиною: 1 ц зерна виносить у середньому з ґрунту азоту 3,75, фосфору — 1,3, калію — 2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин навесні і влітку — для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка.
Вимоги до світла. Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її. залежно від району вирощування та особливостей сорту, коливається від 240 - 260 до 320 днів. Для пшениці має значення також інтенсивність освітлення. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються, і пшениця вилягає.
2.3. ХАРАКТЕРИСТИКА СОРТІВ ПШЕНИЦІ
Сорти. Коломак 3. Пшениця м'яка. Різновидність еритроснермум. Середньостиглий. Стебло середньої товщини, міцне, пусте. Листки зелені, за величиною проміжні, не опушений восковий наліт середній. Колос солом'яно-жовтий, призматичний, щільний. Зернівка червона, нзшввидовженз, борідка середня. Урожайність — 44,9—58 ц/га. Зимостійкість - 4,3—4,7 бала. Стійкість протії вилягання — 4,8 бала, обсипання — 4,8, посухи — 4,2 бала. Ураженвсть борошнистою росою — 10,6—20,5 %, бурою іржею — 15,1—21,8, фузаріозом — 5,0—8,6 %. Вміст білка — 11,5—13,9 %, клейковили — 24,1—29,2%. Маса 1000 зерен — 40,4—45,1 г.
Загальна хлібопекарська оцінка — 3,7—-4,5 бала. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.
Альбатрос одеський. Пшениця м'яса. Різновидність єретроспермум. Рослини заввишки 75—108 см. Листки світлозелені, вузькі, короткі. Колос циліндричний, завдовжки 9— 11 см, середньощільний, вегетаційний період — 287—303 дні. Стійкість проти вилягання — 3—5 балів, зимостійкість 4—-5 балів. Придатний для вирощування за інтенсивною технологією. Борошномельні та хлібопекарські якості добрі Аміяні Вміст білка — 13,6—14,6 %, сирої клейковини — 28.4-29,3 %. Маса 1000 зерен — 33,7—44,7 г. Загальна Жопекзрська оцінка — 4—4,5 бала. Рекомендований для збування в Степу і Лісостепу.
Вимпел одеський. Пшениця м'яка. Різновидність лютес. Ранньостиглий. Кущ нагаврозлогий, стебло тонке, пусте, пружне. Листки світло-зелені, без опушення. Колос циліндричний, білий, завдовжки 8—9 см, середньої щільності. Зернівка середньої крупності, червона, напіввиражена, боріздка ока. Морозостійкість середня — вище середньої. Урожайність — 56,6 на богарних і 69 ц/га на зрошуваних земдях. Маса 1000 зерен — 41,5—42,4 г. Рекомендований дня вирощування в Степу і Лісостепу.
Миронівська 30. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс, середньостиглий. Форма куща проміжна, стебло міцне, середньої товщини. Листки зелені, опушення відсутнє, циліндричний, білий, середньої довжини, зернівка крупна, овалновидовжена, червона. Маса 1000 зерен — 45,4—46,2 г. ФЙйкість проти вилягання — 4,7—4,8, обсипання.— 4,7—4,9. Ураження борошнистою росою — 3—3,2 %, бурою іржею — 4-4,9, фузаріозом — 0,6—4 %. Рекомендований для вирощування в Лісостепу і на Поліссі.
Поліська 87. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Сходи темно-зелені. Стебло пусте, досить міцне Із слабим, восковим нальотом. Листки темно-зелені, вузькі, короткі. Колос призматичний, нещільний. Зерно яйцеподібної форми,, велике. Маса 1000 зерен — 45—53,2 г. Середшюстиглий Вегетаційний період — 288—306 днів. Добре зимує. Зимостійкість — 4—5 балів. Вміст білка — ІЗ—14, сирої клейковини — 25,9—29,3 %. Загальна хлібопекарська оцінка — 3,2—3,8 бала. Задовільний філер. Урожайність — 52,8— 62,8 ц/га. Рекомендований для вирощування в Лісостепу і на Поліссі.
Ровенська ЗІ. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс, пізньостиглий. Форма куща прямостояча, стебло міцне, товсте. Листки темно-зелені з сизим відтінком, широкі, неопушені. Колос циліндричний, солом'яно-білий, завдовжки 8— 11 см, щільний. Зернівка середньої крупносгі, напіввидовжена, червона, боріздка глибока. Маса 1000 зерен — 42,6—46,4 г. Урожайність — 57,8—64,1 ц/га. Стійкість проти вилягання — 4,6—4,8 бала. Ураження борошнистою росою — 4,7— 6,4 %. Рекомендований для Лісостепу і Полісся.
Тіра. Пшениця м'яка. Різновидність еритроспермум. Середньоранній. Форма куща сланка, стебло середньої товщина, міцне. Листки зелені, без опушення, з восковим нальотом. Колос coлом'яно-жовтий, призматичний, середньої щільності. Зернівка яйцеподібна, середка за величиною, борідка неширока, неглибока. Маса 1000 зерен — 37,4—41 г. Уржайність — 46,4—54,9 ц/га. Вміст білка —11,7—14,3, клейковини — 25,0—29,1 %, хлібопекарська,оцінка — 3,6 -4,8 бала. Стійкість проти вилягання — 4,9 бала, ураженість борошнистою росою — 12,6—19,2 %. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.
Українка одеська. Пшениця м'яка. Різновидність еритроспермум. Середньоранній. Форма куща напіврозлога, стебло міцне, товсте, листки темно-зелені з сизим відтінком. Кола циліндричний або злегка веретеноподібний, білий, завдовжки 8—9 см, більш щільний у верхній частині. Зернівка середньої величини, червона, боріздка середня. Маса 1000 зерен 40,3—44,6 г. Урожайність — 51,0—61,5 ц/га. Стійкість проти вилягання — 4,8 бала. Ураження борошнистою росою 1,4—5,6 %г бурою іржею — 4,4—6,9, фузаріозом — 1-3,2 %. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і Поліссі.
Одеська 161. Пшениця м'яка. Різновидність еритроспермумі Ранньостиглий. Форма куща напівстояча, стебла міцне, просте, середньої товщини. Листки світло-зелені, не опушені, колос циліндричний, до верху звужений. Зернівка середня за розміром, видовжено-овальна, червона, боріздка глибока морозостійкість вище середньої. Урожайність — 52,8—64,5 ц/п. Маса 1000 зерен — 41—44 г. Стійкість проти вилягання 4,3—4,8 бала. Ураженість борошнистою росою — 2,6—6,8 %. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.
Юна. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Висота рослин — 73 см. Стебло середньої товщини, міцне. Листки середні за довжиною, світло-зелені. Колос призматичний білий, завдовжки 9—11 см, .безостий. Зерно червоне, напівкругле, боріздка неглибока, основа опушена. Маса 1000 зерен - 40 г. Урожайність — 57,5 ц/га. Зимостійкість — 4 бали, стійкість проти вилягання —г 4 бали. Рекомендований для вирощування в Степу і Лісостепу.
Спартанка. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Сходи темно-зелені. Листки, вузькі, короткі, темно-зелені. Рослини заввишки 49—100 см. Стебло пусте з помірним восковим нальотом. Колос веретеноподібний, середньої довжини і щільності. Зерно овально-видовжене з неглибокою боріздкою, крупне. Маса 1000 зерен— 35,1-^-45,4 ґ. Середньоранній. Вегетаційний період — 242—296 днів. Стійкість проти обсипання зерна — 4,5—5 балів. Вміст білка — 13,8—15,3, сирої клейковини - 28,4—32,2 %. Загальна хлібопекарська оцінка — 3,5—3,9 бала. Урожайність зерна — 45,1—61,5 ц/га. Рекомендований для вирощування в Степу і Лісостепу.
Київська остиста. Пшениця м'яка. Різновидність еритроснермум. Середньостиглий. Форма куща проміжна. Стебло міцне, пусте, середньої товщини. Листки зелені, опушення 2-сутнє, без воскового нальоту. Колос циліндричний, білий, рихлий, завдовжки 10,5 см. Зерно середньої крупності, червоне, опушене, видовженої форми, боріздка неглибока. Маса 1000 зерен — 45,2—46 г. Урожайність — 53,2—57,6 ц/га. Зимостійкість — 4,7—4,8 бала. Стійкість проти вилягання — 4,9 бала. Ураженість борошнистого росою — 6,1—8,2 %. рекомендований для вирощування в Лісостепу і на Поліссі.
Веселка. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Середньостиглий. Кущ прямостоячий, стебло середньоросле, міцне. Листки яскраво-зелені, слабоопущені, восковий наліт відсутній. Колос білий, призматичний, безостий. Зернівка червона, крупноовальна з розвішеним чубком. Маса 1000 зерен — 44 2 г. Стійкість проти вилягання — 4,7 бала, обсипання — 4 8, посухи — 4,7 бала. Ураженість борошнистою росою — 10,6 %» бурою іржею — 15,1, фузаріозом — 10,3 %. Вміст білка — 14,5, сирої клейковини — 30,3 %. Загальна хлібо-пекарська оцінка — 3,6 бала. Урожайність — 56,3 ц/га. Рекомендований для вирощування в Лісостепу.
Донецька 46. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Сходи світло-зелені. Соломина пустотіла з помірним восковим нальотом. Листки світло-зелені, вузькі, короткі з слабким восковим нальотом. Колос короткий, середньощільний. Зерно овальної форми, середнє за величиною. Маса 1000 зерен — 38,2—44,1 г. Середньоранній. Зимостійкість середня.
Стійкість проти посухи та обсипання така сама, як у стандартного сорту. Борошномельні та хлібопекарські якості добрі. Вміст білка — 14,4, сирої клейковини — 30,2 %. Загальна хлібопекарська оцінка — 4,1 бала. Урожайність — 52,4— 63 ц/га. Рекомендований для , вирощування в Степу і Лісостепу.
У Степу, Лісостепу і на Поліссі рекомендовані для вирощування сорти м'якої озимої пшениці: Порада, Харківська 90, Горбі, Донська напівкарликова, Збруч, Находка, Обрій, Одеська напівкарликова, Ольвій, Фантазія одеська, Херсонська остиста, Ювілейна 75; твердої озимої пшениці: Парус, Айсберг одеський, Корал одеський, Алий парус.
2.4. СЕЛЕКЦІЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ
Сорти інтенсивного типу з великою потенційною продуктивністю краще звичайних використовують елементи живлення і воду, мають підвищений потенціал фотосинтетичної діяльності, внаслідок чого формують на 15—20 % більший урожай зерна.
Впровадження нових сортів — одне з найефективніших заходів, які швидко скуповуються. Але лише застосування інтенсивних сортів не може вирішувати всі питання, пов'язані з підвищенням продуктивності. Для цього необхідна висока культура землеробства, надійна матеріально-технічна база, забезпеченість доброякісним насінням, достатньою кількістю добрив, іншими агротехнічними і організаційно-господарськими факторами.