Технологія комбікормів

Спеціалісти із годівлі тварин застосовують вітамінні добавки, які є хімічно чистими джерелами та водяться у невеликих кількостях.

Препарати вітаміну А - Мікровіт А кормовий, Кормовий препарат мікробіологічного каротину (КПМК), Ретинол ацетат.

Препарати вітаміну D - Гранувіт D3, Ергокальциферол, Опромінені дріжджі, Холекальциферол, Відеїн.

Препарати вітаміну Е - α-токоферол-ацетат, Гранувіт Е, Капсувіт Е-25, Кормовіт Е-25

Препарати вітаміну К - Вікасол, менахінон.

Препарати вітамінів групи В - Тіамінбромид, тіамін хлорид, Рибофлавін кормовий, Гранувіт В2 кормовий, Пантотенат кальцію, Нікотинамід, Піридоксину гідрохлорид, Кормовий концентрат метанового бродіння (КМБ-12).

Препарати вітаміну С - Аскорбінова кислота.

Відомими полівітамінними препаратами є аевіт (в 1 мл масляного розчину міститься 10 тис МО вітаміну А та 100 мг вітаміну Е); тривітамін (в 1 мл масляного розчину 10 тис МО вітаміну А, 200 тис МО D3 та 10 мг вітаміну Е); аснітин (в 1 таблетці міститься 50 мг аскорбінової кислоти, 10 мг нікотинової кислоти, 1 мг тіаміну та 500 мг глюкози); тетравіт (в 1 таблетці міститься 3 мг тіаміну, 3 мг рибофлавіну, 20 мг нікотинової кислоти та 150 мг аскорбінової кислоти); ундевіт (в 1 таблетці 3,3 тис МО вітаміну А, 2 мг тіаміну, 2 мг рибофлавіну, 3 мг піридоксину, 2 мкг цианкобаламіну).

Протеїнові добавки - кормові засоби, які містять понад 20% протеїну або його еквіваленту. Одержують їх з тваринних, рослинних, мікробних джерел або шляхом промислового синтезу. Виробництво синтетичних амінокислот стосується, передусім, виробництва кристалічних його форм: L-лізину та DL-метіоніну, хоча налагоджено виробництво L-треоніну, L-триптофану та інших амінокислот. Застосування L-ізомерів амінокислот пов’язано з тим, що у цій формі знаходиться переважна більшість аміноксилот в рослинних та тваринних протеїнах. Інші форми (D-ізомери) мають менший рівень засвоєння в організмі або не засвоюються в організмі досліджуваних тварин зовсім. Для жуйних за нестачі протеїну в кормах раціону частина його може бути поповнена небілковими синтетичними речовинами за умови забезпечення тварин достатньою кількістю енергії, мінеральних речовин і деяких вітамінів.

У раціонах жуйних застосовують сечовину (карбамін), бікарбонат амонію, сірчанокислий амоній, аміачну воду, моно- і диамонійфосфат та ін.  Ліпрот (кормовий концентрат лізину). Це натуральний продукт, який одержують із меляси, кукурудзяного екстракту, кормових дріжджів шляхом мікробіологічного синтезу. У результаті життєдіяльності спеціальних штамів бактерій у розчині вищеназваних компонентів утворюється велика кількість лізину, а також значна кількість інших амінокислот та вітамінів.

 

 

 

 

 

3. Характеристика основних технологічних процесів комбікормового виробництва. Призначення процесу дозування компонентів комбікормів. Способи дозування

 

Комбікорм — це складна однорідна суміш очищених і подрібнених до необхідної крупності різних кормових засобів і мікродобавок, що виробляється за науково обґрунтованими рецептами і забезпечує повноцінну годівлю тварин і птиці. За призначенням і складом комбікорми поділяють на повнораціонні, концентрати, балансуючі добавки і премікси. Повнораціонний комбікорм повністю забезпечує потреби тварин і птиці в поживних, мінеральних та біологічно активних речовинах.

 Концентрат — це комбікорм з підвищеним вмістом протеїну, мінеральних речовин і добавок. Згодовується із зерновими, соковитими або грубими кормами для забезпечення біологічно повноцінної годівлі тварин. Балансуючі добавки бувають білкові, білково-вітамінні, білково-вітамінно-мінеральні. Це однорідна суміш подрібнених до необхідної крупності високобілкових кормових засобів і мікродобавок (мінеральні речовини, вітаміни, лікувальні засоби та ін.), які використовуються для виготовлення комбікормів в умовах підприємств. Рецепти добавок розробляють і використовують за вмістом поживних речовин в основних кормах. Премікс — однорідна суміш подрібнених до необхідної крупності мікродобавок і наповнювача, яку використовують для збагачення комбікормів і виробництва білково-вітамінних добавок. Комбікорми виробляють у розсипному, гранульованому (у вигляді щільних грудочок певної форми і розмірів) і брикетованому вигляді (плитки геометрично правильної форми і розмірів).

Для птиці виробляється комбікормова крупка шляхом подрібнення гранульованого комбікорму. Основними складовими комбікормів є: фуражне зерно злакових і бобових культур; кормові відходи елеваторів, борошномельно-круп'яних і харчових підприємств; грубі корми; трав'яне борошно; кормові дріжджі; продукти (відходи) олійно-екстракційного, крох-мале-патокового, бродильного, цукрового і гідролізного виробництв; корми тваринного походження; мінеральна сировина; продукти хімічної і мікробіологічної промисловості. Всього сировинна база комбікормової промисловості налічує понад дві тисячі кормових засобів, з яких більше 80 % виробляється безпосередньо у сільському господарстві. Рецептура комбікормів розробляється галузевими науково-дослідними установами на основі узагальнення багаторічного науково-господарського досвіду годівлі сільськогосподарських тварин, а також з урахуванням природно-кліматичних особливостей різних регіонів країни. Рецепти є письмовою вказівкою на виготовлення комбікормів. Їм присвоюють номери за видами тварин і птиці. Наприклад, для великої рогатої худоби встановлені такі номери: 60 — дійні корови, 61 — тільні і сухостійні корови, 62 — телята віком від 1 до 6 міс, 63 — молодняк віком від 12 до 18 міс, 65 — велика рогата худоба на відгодівлі і 66 — бугаї-плідники.

 

Нумерують рецепти двома числами, з яких перше означає вид і групу тварин, друге — порядковий номер рецепта для даної виробничої групи тварин і птиці. Обидва числа ставлять поряд через тире. Між знаком № і числом (або після числа) ставлять літерні знаки: ПК — повнораціонний комбікорм; К — комбікорм-концентрат; БВД (БВМД) — білково-вітамінні (мінеральні) добавки; ЗМЦ — замінник цільного (незбираного) молока; П — премікси. Наприклад: № ПК 1 — 123 — повнораціонний комбікорм для курок-несучок з порядковим реєстраційним номером 123. Рецепти комбікормів і кормових сумішей, що відповідають вимогам місцевих споживачів і постачальників сировини, в кожній зоні можуть бути свої. Вимоги до якості комбікормів для різних видів і груп тварин та птиці регламентують відповідними стандартами. Технологічний процес виробництва комбікормів на господарських та міжгосподарських комбікормових підприємствах здійснюється за Правилами організації і ведення технологічного процесу на комбікормових заводах.

 Крім інших  технологічних операцій, правила передбачають:

 очищення сировини від органічних, мінеральних та металомагнітних домішок;

 

 відокремлення плівок від  зернівок вівса та ячменю;

 

 подрібнення компонентів;

 

 дозування і змішування компонентів;

 

 гранулювання або брикетування  комбікормів;

 

зберігання і відпуск готової продукції.

Встановлено також типорозмір цехів і агрегатів різної продуктивності (за розсипними комбікормами): 1 — 2, 4 — 5, 8—10, 15 — 16 і більше тонн за годину. Побудовані в минулі роки господарські і міжгосподарські комбікормові заводи і цехи були устатковані обладнанням ОКЦ продуктивністю 15, 30 та 50 т за зміну. Нині тут переважають агрегати ОЦК продуктивністю 4 і 8 т комбікормів за годину. Ринок технологічного обладнання для виробництва комбікормів заповнений малогабаритними комбікормовими агрегатами як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. На рис. 37. наведено технологічну схему виробництва розсипних комбікормів агрегатом УМК-Ф-2 «Харків-чанка» продуктивністю до 4 т/год.

Рис. 37. Технологічна схема виробництва комбікормів агрегатом УМКФ-2:

1 — норія; 2 — сепаратор; 3 — магнітна колонка; 4 — розподільний  шнек; 5 — рейкова засувка; 6 — оперативні бункери; 7 — наддозаторні бункери; 8 — дробарка; 9 — похилий шнек; 10 — бункер готового корму; 11 — циклон; 12 — вентилятор; 13 — бункер для зберігання БВД; ЗС — зернова сировина; ТБ — трав'яне борошно; БВД — білково-вітамінні добавки; ГК — готовий комбікорм; АС — аспіраційна система; АВ — аспіраційні відходи.

 Гранулювання комбікормів збільшує їх об'ємну масу, знижує самосортування й розпилення продукту. В гранулах краще зберігаються вітаміни, мікроелементи, антибіотики, що сприяє кращому їх засвоєнню організмом тварин і птиці, а в результаті — підвищенню їх продуктивності. Гранульовані комбікорми виробляють для всіх видів тварин, птиці і риб. Виробляють гранули циліндричної форми діаметром 4,7; 7,7; 9,7; 12,7 та 19 мм. Для гранулювання застосовують установки типу ДГ, Б6-ДГВ та ін.

 До складу установок  входять гранулятор, охолоджувальна  колонка, подрібнювач, сепаратор. Комбікорми гранулюють сухим і вологим способами. Найпоширеніше сухе гранулювання, за якого розсипний комбікорм обробляють сухою парою при температурі 130- 140 °С, що подається у змішувач під тиском 0,35 — 0,40 МПа. Нагрітий до 50 — 70 °С і зволожений до 15 — 18 % комбікорм надходить у камеру пресування, де пресувальними роликами продавлюється крізь робочі канали матриці, на виході з яких гранули відрізаються нерухомим ножем. Після преса гранули мають температуру 70 — 80 °С. Потоком повітря вони спрямовуються в охолоджувальну колонку, на виході з якої їх температура має бути не більш як на 10 °С вищою за температуру навколишнього середовища. При вологому гранулюванні комбікорм зволожується до 30 — 35 % водою при температурі 70 - 80 °С, після чого гранули обов'язково підсушуються, внаслідок чого дорожчає їх виробництво. Охолоджені (підсушені) гранули пропускають через сепаратори для відокремлення дрібних борошнистих часточок і подають на склад готової продукції. Замість пари і води можна використовувати при гранулюванні комбікормів також рідкі в'яжучі речовини — мелясу, гідрол та ін. Найвигіднішим є виробництво крупних гранул діаметром 9,7 — 19 мм. При виготовленні гранул менших розмірів значно знижується продуктивність пресів і збільшуються витрати електроенергії. Тому комбікорми для молодняку птиці, курок-несучок і риби виробляють у вигляді крупки певного гранулометричного складу. Для цього гранули надходять на подрібнювачі різних типів з наступним сортуванням на просівній машині з двома ситами. Схід з верхнього сита — крупні частинки, які повертаються на подрібнення, з нижнього — готова крупка, а прохід — борошнистий продукт спрямовується на повторне гранулювання. Зберігають сировину за видами і якістю з урахуванням мінімального її переміщення у процесі зберігання і можливості подачі для виробництва будь-якого виду сировини. Не допускається змішування різних видів сировини, потрапляння в неї вологи, скла та інших домішок. Зернову і гранульовану сировину розміщують переважно у місткостях силосного типу; сировину, що має низьку сипкість, — на складах підлогового типу або в силосах, обладнаних пристроями для випуску; сировину тваринного походження, сухікормові дріжджі, трав'яне і хвойне борошно та ін. — у тарі до подачі у виробництво; сировину мінерального походження (крейду, сіль та ін.) — на критих складах ізольовано від інших видів сировини; рідку сировину — в цистернах, бочках, спеціально обладнаних для приймання і відпуску, до подачі у виробництво.

Комбікорми розсипні і гранульовані, а також білково-вітамінні добавки зберігають переважно на складах силосного типу, а якщо таких немає, то на складах підлогового типу насипом або в тарі. У сховищах окремо зберігають кожний вид комбікорму за рецептами і видачею їх споживачам, не допускаючи їх змішування і самосортування. Комбікорми, затарені у мішки, зберігають за рецептами у штабелях прямокутної форми висотою не більше 14 рядів. Мішки складають зашивкою всередину штабеля. Починаючи з десятого ряду, їх складають у вигляді піраміди, для чого ширину і довжину кожного ряду зменшують на 0,25 м. Складають мішки у перев'язку трійником або п'ятериком. Між штабелями залишають проходи по 1,25 м, щоб можна було проводити завантажувально-розвантажувальні роботи. Між стінами складу і штабелями, а також між сусідніми штабелями для спостереження за станом і циркуляцією повітря залишають проходи по 0,7 м. Рекомендують укладати на складах підлогового типу комбікорми вологістю не вище 13 % — на висоту до 4 м; вище 13 % — до 2,5 м.

Збагачені комбікорми на складах підлогового типу зберігаються без погіршення їх якості протягом 2 міс, якщо температура повітря не вище 25 °С, а відносна вологість повітря до 70 %. При порушенні режимів зберігання комбікорми треба перевіряти на токсичність. На складах силосного типу комбікорми можна зберігати не більше 20 діб. При періодичному переміщенні продукту з одного силосу в інший строк зберігання подовжується до 40 діб. Кожна партія комбікормів має ярлик установленої форми.

Сучасні технології дозволяють поліпшити якість життя не тільки людині, але і її утриманцям. Так системи дозування на заводах з виробництва комбікормів та кормів для домашніх тварин з високою точністю дозволяють домогтися високої якості кінцевого продукту. Процеси зважування, дозування і змішування на таких заводах є основоположними і найважливішими. Всі компоненти що надходять на завод мають різні фізико-механічні та хіміко -біологічні особливості, проходять різні види обробок і на певних етапах змішуються, так наприклад вітаміни додаються мікродозаторами наприкінці процесу, після всіх термальних обробок, інакше при термообробці структура їх зруйнується і додавання їх стане по суті безглуздим. При неправильному або не точному зважуванні і дозуванні порушуються закладені рецептурою процентні співвідношення компонентів в комбікормах , що знижує їх якість та поживну цінність, а в деяких випадках може привести до захворювання тварин. Всі дозатори в технологічній лінії повинні бути високоточні для виходу якісного продукту. 

Об'ємне дозування компонентів не забезпечує точного виконання рецептури комбікормів в результаті непостійності сипучих властивостей цих компонентів у процесі дозування, тому на виробництвах кормів варто використовувати вагові тензометричні дозатори. Використання вагових тензометричних дозаторів і бункерних ваг, систем транспортування компонентів дозволяє автоматизувати виробництво і звести похибку дозування до мінімуму.