Технологія комбікормів

 

 

 

 

 

Реферат

 

 

Технологія комбікормів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

1. Призначення комбікормової промисловості України. Основні етапи її розвитку і проблемні задачі, що стоять перед нею……………………......3
2. Характеристика сировини  мінерального походження………………........9
3. Характеристика основних технологічних процесів комбікормового виробництва. Призначення процесу дозування компонентів комбікормів. Способи дозування………………………………………………………....13
4. Список використаних джерел……………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Призначення комбікормової промисловості України. Основні етапи її розвитку і проблемні задачі, що стоять перед нею.

 

Комбікормова галузь України є досить вагомою у агропромисловому комплексі країни. Вона є запорукою розвитку тваринництва, птахівництва, рибальства та харчової промисловості, зокрема виробництва м’ясоковбасних виробів. Слід зазначити, що комбікормова галузь є досить перспективною через існування потужної сировинної та матеріально-технічної бази в Україні, але вона є заручником стану тваринництва та птахівництва у країні.

Дослідження та з’ясування етапів становлення комбікормової промисловості надаватиме можливість у подальшому здійснювати прогнозування шляхів її подальшого розвитку в Україні з урахуванням сучасних тенденцій на світовому ринку комбікормів.

 Слід зазначити, що  комбікормова галузь є досить специфічною сферою господарчої діяльності, до того ж зважаючи на довгий період її занепаду, то кількістьнаукових публікацій, що посвячена певним теоретично-практичним аспектам функціонування цієї галузі замала. Проте, в останній час з’явились окремі роботи присвячені тим чи іншим аспектами відновлення та подальшого розвитку цієї галузі. Зазначимо, що ці дослідження не мають системного характеру та не зупиняються детально на умовах занепаду галузі та початку її відновлення.

Павлюченков А. досліджує економічні питання функціонування комбікормової промисловості та зупиняється на етапах її розвитку [3, с. 5].

Слід зазначити, що більшість досліджень, які здійснюються, мають технічний або технологічний ракурс. Стосовно організаційно-економічних питань формування та розвитку комбікормової галузі, то тут слід визначити дослідження О.Козаченко, яке стосується формування цінової політики в діяльності комбікормових підприємств [4].

Як зазначає, О.Ярославський «розвиток вітчизняної комбікормової промисловості за часів Радянського Союзу відбувався в напрямі задоволення потреб великих тваринницьких комплексів… В Україні було збудовано близько 90 комбікормових заводів, які випускали щорічно 16 млн тонн комбікормів при максимальній потужності 21,8 млн тонн» [5, с. 2]. Отже, А.Павлюченко визначає певні періоди становлення та розвитку галузі (взагалі 11 етапів) та надає їх характеристику через позитивні та негативні чинники. Але це дослідження закінчується періодом розпаду СРСР, яке позначилося кризою в економіці колишніх республік СРСР. Проте, період 1990 – 2000 рр. можна визначити як започаткування комбікормової галузі в Україні. Крім дослідження розвитку галузі А. Павлюченка, у [6] визначено дещо інші етапи розвитку комбікормової промисловості .Отже, визначено п’ять етапів становлення та розвитку галузі за часів СРСР, впродовж яких було сформовано потужну комбікормову промисловість. В ювілейному номері фахового спеціалізованого видання «Комбикорма» [7, с. 1 – 3] також

підіймається питання знакових подій у формуванні комбікормової промисловості СРСР, на підставі яких можна з’ясувати певні етапи .

Таким чином, визначено сім етапів становлення та розвитку галузі за період 1928 – 1985 рр. Як позначається у [8], комбікормова промисловість, як самостійна галузь, була заснована у 1935 році, а в 1965 році їй було надано пріоритетне значення з тим, щоб з її розвитком створити країні оптимальні умови для ефективного функціонування птахівництва та тваринництва на промисловій основі. Формування цих етапів не є однозначним, проте дещо в чому вони збігаються та віддзеркалюють основні події та, відповідно, етапи розвитку комбікормової промисловості в Україні у складі СРСР. Отже, на підставі даних можна стверджувати, що всі системні події та відповідно дослідження стосовно комбікормової промисловості закінчились у кінці ХХ століття. Проте, після розпаду СРСР, в Україні залишилась потужна комбікормова промисловість, здатна повністю задовольнити потреби тваринництва, птахівництва та рибництва в комбікормах. Але руйнація економічних основ господарства, зокрема сільськогосподарського, призвела до порушення господарчих зв’язків, що і призвело до занепаду галузі. Як зазначає О.Ярославський, «із зменшенням попиту почали скорочуватись й обсяги виробництва комбікормів. З 1991 по 2002 р. виробництво комбікормів зменшилося майже у 10 разів і у 2002 р. становило 1,5 млн т, а білково-вітамінних домішок – 11,3 тис. т, або 2,4 % від рівня 1991 р.» [5, с. 4].

Якісний розвиток галузі Зростання потужностей, реконструкція та переозброєння. Промислове виробництво преміксів. Побудова заводів для державних тваринницьких комплексів. Автоматизація підприємств Зазначимо, що з 2001 – 2002 року почалося повільне відновлення комбікормового виробництва в Україні. Каталізатором цього відновлення стало зростання попиту на повноцінні корми з боку птахівницьких господарств, що розвиваються швидко. Так, у 2002 році в Україні споживання комбікормів у порівнянні з 2001 роком зросло на 15 % і склало 2,5 млн т (офіційна цифра – 1,5 млн т, тут не враховано виробництво комбікормів заводами, що входять у великі інтегровані комплекси, які виробляють продукцію для внутрішнього споживання). Проте, більш 70 % всіх спожитих в Україні комбікормів – це комбікорми для птахівництва [9]. У період 2002 – 2007 рр. відбулося кількісне зростання комбікормової галузі в Україні, що позначилося на вагомому зростанні обсягів виробництва у галузі. Цьому зростанню сприяв динамічний розвиток птахівництва.

Стосовно сучасного періоду розвитку комбікормової промисловості, то слід зазначити продовження позитивних тенденцій щодо її подальшого відновлення та розвитку. Так, в Україні у 2009 році створені всі умови для збереження і посилення позитивної динаміки в комбікормовій промисловості, зокрема в птахівництві і свинарстві. Так, за даними УАК, за січень-травень 2009 року великими і середніми комбікормовими заводами, яких налічується близько 430 одиниць, було вироблено 1,7 млн т комбікормів, тоді як за вказаний період торік – лише 1,5 млн т. За прогнозами УАК, загальні обсяги виробництва комбікормів в 2009 році будуть на рівні 7 млн т, що на 20 % перевищить показник 2008 року. Проте до рівня 1990-х років, коли в Україні вироблялося більше 16 млн т комбікормів, ще далеко. У той же час, ринок збуту комбікормів розширюється. Поголів'я птиці і свиней, основних споживачів комбікорму, упевнено зростає, ця тенденція зберігатиметься і на 2010р. Виробництво, поступово переміщається від окремих незалежних комбікормових заводів до вертикально інтегрованих тваринницьких і птахівницьких холдингів. Якщо доля великих інтегрованих господарств в 2005 році була на рівні 30 %, то зараз вже близько 50 %. За 20 останніх років структура згодовування комбікормів зазнала значні зміни. Якщо в 1990 році в сільськогосподарських підприємствах на корм для птиці йшло 32 %, то в 2008 р. – 70 %, а в поточному році прогнозується до 75 % комбікормів. Це збільшення сталося за рахунок скорочення вжитку комбікормів великою рогатою худобою з 40 % до 9 %. Основу виробництва комбікормів на 70 – 80% складають зернові компоненти. У 2008 році було зібрано 53,3 млн т зерна. Врожай 2009 рок був на рівні до 42 – 43 млн т. Високий рівень насиченості ринку зерна безпосередньо впливає на процеси ціноутворення і робить зерно, зокрема кормове, дешевше. Іншим основним компонентом комбікорму є білково-вітамінна домішка, яка виробляється на основі шроту олійних культур, і її частка в комбікормі складає до 20 %. На тлі рекордного урожаю соняшнику сталося зростання виробництва масла. Так, за січень-травень 2009 року в Україні було вироблено 1,2 млн т рослинних олій, що на 50 % перевищує торішні обсяги виробництва Відповідно, виробництво шроту теж збільшилося з одночасним зниженням ціни на нього [11].

Таким чином, етапи формування та розвитку комбікормової галузі України дещо відтворюють загальні етапи радянського періоду (до 1991 р.), а потім розпочинається самостійний шлях становлення галузі в Україні. Цей шлях характеризується двома етапами – занепаду та відновлення кількісного зростання. У межах визначених етапів з’ясовано характеристики, як позитивні, так і негативні, що впливали на становлення та розвиток галузі.

Перспективою подальшого дослідження є визначення ключових чинників, що прямо чи ні впливають на кількісний та якісний розвиток галузі, дослідження характеру конкуренції як чинника формування розвинутого ринку та здійснення сценарного прогнозування подальшого розвитку галузі.

Проблема комбікормової промисловості постає у виправленнінегативного становища. Щоб забезпечити повноцінність кормів для різних вікових груп тварин і достатню ціну, перш за все потрібно відроджувати комбікормову промисловість на базі нових технологій та автоматизації всіх процесів. Орієнтація економіки комбікормової промисловості на інноваційний розвиток вимагає від національних суб’єктів господарської діяльності, зокрема комбікормових підприємств, перебудови системи управління, пошуку нових або модернізованих технологій та методів організації виробництва і збуту продукції. У зв’язку з цим, у ринкових умовах прискорений розвиток інноваційних процесів комбікормової промисловості повинен базуватися на ефективному використанні науково-технічного потенціалу. Це є основним фактором підвищення результативності їх економічного зростання.

На нашу думку, нині немає альтернативи розвитку комбікормової промисловості, крім інноваційного пошуку вирішення означених проблем [2]. Цьому сприяє впровадження нових інноваційно-інвестиційних технологічних проектів, які не поступаються зарубіжним за рівнем економічного результату та повнотою автоматизації. Нові інноваційно-інвестиційні технологічні проекти з виробництва комбікормів розробляються спеціалістами “Укрміжгоспкомбікорм”. На базі оновлення діючих підприємств впроваджуються нові технології, що використовують наявні площі, інфраструктуру, нове обладнання вітчизняного виробництва, що значно дешевше зарубіжних аналогів. Все це здешевлює процес оновлення комбікормових підприємств. Оновлені заводи комбікормової промисловості компонуються цехами з підготовки комбікормових домішок. Так, наприклад, ефективні результати досягнуто при переробці сої. Це дає можливість виробляти і продавати високоякісні комбікорми всім бажаючим. Вони доступні за ціною, оскільки використовують компоненти власного виробництва. Переробка сої дозволяє виготовляти також стартовий фураж для молодняка різних видів тварин і птиці. Він значно дешевший, ніж при використанні імпортних компонентів. Крім того, соя має переваги перед використанням кісткового чи риб’ячого борошна для збереження поголів’я птиці від хвороб.

Слід відмітити, що інформатизація на основі комп’ютеризації виробництва не лише зменшує витрати на виробництво, а й виховує нову людину на основі її інтелектуалізації. Це потребує залучення значних фінансових і трудових ресурсів. Одночасно це буде сприяти процессу відновлення механізованих ферм, розширенню посівів кормових культур, в том числі сої, як одного з важливих компонентів комбікормових домішок. Оновлення комбікормової промисловості потребує залучення інвестицій, які потрібно передбачити в бюджеті АПК та залучення вітчизняних інвесторів, які спроможні направляти фінансові ресурси на розвиток цієї галузі. Це також передбачено Законом України “Про пріоритетні напрямки діяльності вУкраїні”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика сировини  мінерального походження

 

Кормовий засіб, який застосовується для поліпшення поживної цінності основного корму є  кормовою добавкою .

До них відносять:

• концентровані джерела мінеральних (крейда, фосфати, сіль кухонна, солі мікроелементів ),

• біологічно-активних (вітамінні, ферментні, гормональні препарати та кормові антибіотики),
• білкових (кормові дріжджі) та синтетичних небілкових азотистих речовин (сечовина, біурет, амонійні солі, амінокислоти). До групи кормових добавок відносять також пребіотики, прибіотики, сорбенти мікотоксинів, органічні джерела мінеральних елементів та інші продукти. Перелік кормових добавок нараховує десятки тисяч різноманітних кормових засобів, який постійно поповнюється.

Більшість кормів не забезпечують повною мірою потреби тварин у мінеральних елементах, що потребує застосування мінеральних добавок. За джерелами походження мінеральні добавки поділяються на три категорії:

• природні джерела мінеральних речовин;
• синтетичні мінеральні сполуки;
• побічні продукти м’ясокомбінатів (кісткове борошно).

У годівлі тварин широко застосовують кухонну сіль для поповнення нестачі натрію і хлору. Нестачу кальцію в раціонах поповнюють крейдою (37% кальцію), вапняками (33%), подрібненими черпашками (36-38%). Дефіцит фосфору компенсують за рахунок солей фосфорної кислоти - моно-, динатрійфосфату (23-20% фосфору), моно-, диамонійфосфату (відповідно 25 і 23% фосфору). У значній частині мінеральних добавок міститься кальцій та фосфор. Це трикальційфосфат (32% кальцію і 14,5% фосфору), знефторений фосфат (36% кальцію та 16% фосфору), фосфорнокислий кальцій однозаміщений (відповідно 16 та 26%). Джерелом сірки в раціонах тварин може бути глауберова сіль (28 % натрію та 20 % сірки) або елементарна сірка (99,5 % сірки).

Джерелом поповнення мікроелементів у годівлі тварин традиційно залишаються солі сірчаної та соляної кислот. Проте останнім часом з’явилися нові біодоступні форми мікроелементів, застосування яких дозволяє зменшити дози введення їх до складу раціонів та підвищити ефективність використання мікроелементу у обміні речовин.

До природних джерел мінеральних добавок відносяться алюмосилікати (цеоліти, бентоніти, сапоніти, глауконіти, вермикуліти, алуніти, трепел (опока) та інші мінерали), сапропель (озерний мул), травертини, яєчна шкаралупа та інші.