Створення сортів білоголової капусти, стійких до кили
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Октября 2014 в 22:14, курсовая работа
Краткое описание
В даній курсовій роботі планується виведення сорту білоголової капусти стійкого проти кили. Кила поширене захворювання в північних районах України, переважно в низинних місцях і заплавах. Хвороба уражує кореневу систему молодих і дорослих рослин капусти. Шкідливість кили полягає в тому, що вона пригнічує рослини,оскільки корені не забезпечують надземну масу достатньою кількільстю води і поживних речовин. За сильного розвитку кили урожай капусти може знизитись на 30-40 % і більше [10]. Тому виведення сортів стійких до кили є важливим напрямом в селекції капусти.
Содержание
Вступ Розділ 1. Класифікація походження і біологічні особливості капусти 1.1. Класифікація капусти 1.2. Походження капусти 1.3. Морфологічні і біологічні особливості капусти Розділ 2. Сучасний стан і досягнення селекції в Україні і за кордоном Розділ 3. Завдання і методи селекції 3.1. Загальні завдання селекції капусти 3.2. Методи селекції капусти Розділ 4. Вихідний матеріал для селекції 4.1. Загальна характеристика вихідного матеріалу 4.2. Генетика ознак Розділ 5. Характер ураження капусти білоголової килою та біологія збудника Розділ 6. Методика і техніка селекційного процесу 6.1. Вивчення існуючого сортименту 6.2. Техніка схрещування і методика розрахунку обсягу роботи 6.3. Селекційні розсадники і їх характеристика 6.4. Оцінювання і добір гібридних популяцій 6.5. Порядок включення сортів до Державного реєстру сортів України Висновки та пропозиції Список використаних джерел
Спостерігається залежність
між формою головки і часткою внутрішнього
качана (чим кулястіша головка, тим менший
внутрішній качан). Розсада ранньої капусти
невелика, рослини присадкуваті, дрібнолисті
з гладенькими дрібнозубчастими краями;
розсада пізньої відрізняється довгими
міжвузлями, великим листям на довгих
черешках з перетинчастими, хвилястими
краями. Лежкість головчастої капусти
залежить від щільності головок та вираженості
воскового нальоту на поверхні листя.
Товста кутикула та наявність воскового
нальоту також свідчать про стійкість
капусти проти ураження сірою гниллю.
Аналіз успадкування у капусти
пов'язаний зі значними труднощами. Майже
не діє правило одноманітності гібридів
першого покоління F1, що свідчить про високу
гетерозиготність окремих особин та про
гетерогенність сортів-популяцій.
У гібридах домінують зморшкувате
листя, утворення стеблоплодів, завивання
головок, червоне забарвлення над зеленим,
синьо-фіолетове над білим, наявність
воскового нальоту над відсутністю його
(для савойської капусти), загостреність
головки над кулястістю. Здатність утворювати
товарні органи з недорозвинених суцвіть
(ознака цвітної капусти) - рецесивна ознака
проти решти різновидів. Однак повного
домінування також не спостерігається,
тому що при схрещуванні цвітної капусти
з білоголовою чи савойською головки утворюються
погано або зовсім не утворюються. Незважаючи
на загальну тенденцію домінування зморшкуватого
листя над гладеньким, в комбінаціях схрещування
біло- й червоноголової капусти з листковою
домінує гладеньке листя при поганому
утворенні головок. У гібридів біло- й
червоноголової капусти з савойською
також домінує гладеньке листя, але при
доброму утворенні головок. Гібриди брюссельської
капусти з червоноголовою дають червоно
забарвлені головки брюссельського сортотипу.
У другому і наступних поколіннях
спостерігається складне розщеплення.
При схрещуваннях листкової капусти з
савойською в другому поколінні F1 з'являються
форми, що нагадують брюссельську капусту
і кольрабі; гібриди білоголової капусти
з листковою мають сортотипи брюссельської,
савойської і кольрабі. Однак ніколи не
зустрічались форми цвітної капусти в
по-томствах будь-яких гібридів, якщо в
родоводах батьків не було цвітної капусти
або вона не брала безпосередньої участі
в гібридизації.
У селекції на технічну ранньостиглість
оцінювання виконують у динамічних випробуваннях,
періодично збираючи технічно стиглі
головки, однак процес успадкування цієї
ознаки досить складний. Ознаки ранньостиглості
домінують переважно (хоча й не повністю)
тоді, коли гібридизацію здійснюють у
межах одного екотипу. В комбінаціях схрещувань
між ранніми н пізніми сортами капусти,
які походять з різних екологічних груп.
були потомства з проміжними ознаками,
а також з ранніми або з пізніми формами.
При цьому спостерігався значний вплив
материнського компонента гібридів. Очевидно,
темпи росту головчастої капусти контролюються
полімерними генами з плазмогенними модифікаторами.
Відомі різні типи успадкування
ознаки величини головки, маси розеткових
(некриючих) листків, маси стебла тощо.
Успадкування стійкості проти
хвороб має особливо важливе значення.
Серед хвороб капусти найпоширенішими
і найшкодочиннішими є кила, судинний
бактеріоз, фузаріозне в'янення. У Каліфорнійському
університеті були проведені модельні
досліди, в яких встановлено, що стійкість
проти кили контролюється двома парами
генів - рецесивними аа і домінантними
ВВ. Причому гени ВВ забезпечують вищий
рівень стійкості, ніж гени Вb, а гени bb
формують нестійкий фенотип. У другому
поколінні F1 від схрещування гомозиготної
стійкої лінії з нестійкою спостерігалось
розщеплення 9:4:3. Оцінювання виконували
на провокаційному фоні.
Таблиця 4.2.1
Генетична модель
стійкості проти ураження килою
Генотип
Частота генотипу
Фенотип
AABB
1
Бокова кила
AABb
2
Загальна кила
AAbb
1
Загальна кила
AaBB
2
Бокова кила
AaBb
4
Загальна кила
Aabb
2
Загальна кила
aaBB
1
Здорові рослини
aaBb
2
Здорові рослини
aabb
1
Бокова кила
Як бачимо, фенотипи з боковою
килою формуються з генотипів з генами
стійкості однієї з пар AAВВ або ааbb. Форми
з боковою килою через два-три тижні втрачали
часткову стійкість і розвивалась загальна
кила через 75 днів після інокуляції. На
здорових рослинах наприкінці вегетації
також були виявлені ознаки бокової кили,
тобто відбувається послідовна втрата
стійкості проти ураження килою з віком
рослини. Цей приклад показує трудність
селекції на стійкість проти ураження
килою, хоча успадкування решти ознак
відбувається також складно.
Певний прогрес досягається
при використанні частково гомогенізованих
інбредних ліній. Однак у селекції інбредних
ліній капусти ознаки депресії з'являються
вже після другого інбридингу і лінії
стають неконкурентоспроможними. Схрещування
між кращими лініями, отриманими після
трьох-чотирьох інбридингів, відновлює
продуктивність, а при вдалому доборі
компонентів навіть спостерігається 25-40%-й
гетерозис. Проте для використання переваг
гетерозисних гібридів необхідна клопітка
робота, пов'язана з виведенням інбредних
ліній, оцінюванням їх комбінаційної здатності
та пошуком зручної, окупної пере-ІГВМИ
гібриду технології виробництва гібридного
насіння. Щодо виведення інбредних ліній,
то методика їх селекції досить і кладна:
примусове самозапліднення, оцінювання
потомств, добір кращих, найменш депресованих
рослин, висаджування їх і іщрощування
під ізоляторами, новий тур примусового
само-пшліднення і т.д. Складність полягає
у проявах самонесумісності, через яку
різко зменшується кількість насіння,
яке здатне шв'язатись на насінниках після
третього-четвертого інбридингу. Для капусти
характерна спорофітна самонесумісність,
яка контролюється множинними алелями
5-генів, яких відомо понад 50, і виявляється
при взаємодії з множинними алелями інших
серій генів. Тобто, як вказує болгарський
генетик С.Даскалов (1974), механізм самонесумісності
капусти досить складний. Він сформувався
у процесі еволюції і забезпечує гетерозиготність,
життєздатність та високу пристосовуваність
капустяних рослин [ 1 ].
Розділ 5. Характер
ураження капусти білоголової килою та
біологія збудника
Кила- поширене захворювання
у північних районах України, переважно
в низинних місцях і заплавах. Уражується
коренева система молодих і дорослих рослин
капусти. Характеризується утворенням
на коренях наростів і здуттів, які інколи
досягають на дорослих рослинах значної
величини. Зовні на молодих ростучих рослинах
килу виявити дуже важко. Це можна зробити
лише при ретельному огляді коренів розсади.
У дорослих уражених рослин листки жовтіють,
в’януть, головки недорозвиваються, а
при сильному ураженні не утворюються.
Збудником хвороби є плазмодіофороміцетний
гриб Plasmodiophora brassicae Wor.порядку Plasmodiophorales.
Він належить до облігатних паразитів,
розвивається тільки у живих рослинах.
Цикл його розвитку дуже складний і відбувається
переважно в диплоїдному стані. У грунті
зберігаються спочиваючі спори, з яких
навесні утворюються зооспори з одним
джгутиком і проникають у рослини через
кореневі волоски. В останніх кожна зооспора
перетворюється в кулястий амебо їд, який
иає вигляд кулястого тіла. Згодом такі
тіла розпадаються на кілька частин, які
перетворюються на зооспорангії. В них
відбувається мейози диплоїдних ядер
з утворенням гаплоїдних зооспор. Ці зооспори
у порожнині кореневих волосків швидкот
копулюють і перетворюються в диплоїдні
амебоїди, що механічно, в процесі поділу
клітин рослини-живителя,поширюються
по камбію, серцевинних променях і паренхімі
вторинної кори. Кілька амебоїдів зливаються,
утворюється багатоповерховий плазмодій,
в якому відбувається подвійний поділ
ядер (кількість їх збільшується у 4 рази)
і формуються диплоїдні, спочиваючі спори.
Наприкінці вегетації рослин,
а також навесні, під впливом грунтових
організмів нарости руйнуються, і спори
потрапляють у грунт, який є джерелом інфекції.
Спори проростають при температурі 6-28
С(оптимум 18-25),при цій же температурі зооспори
заражають рослини. Вологість грунту повинна
знаходитись в межах 50-97%(оптимум 75-95%).
Насиченість грунту вологою 98-100% перешкоджає
розвитку паразита, оскільки він є аеробом.
У грунті спори проростають
не одночасно. Вони залишаються життєздатними
6-7 років, швидше проростають за умов підвищеної
лужної реакції. На знезаражені ділянки
гриб може заноситись ураженою розсадою,
іноді потоками води, дощовими червами
і комахами, що живуть в грунті.
М. О. Наумов довів, що зараження
рослин відбувається при наявності в 1см3
грунту, багатого на гумус, 200 тис. спор
, а в глинистому, бідному на гумус – 20
тис. спор. Інтенсивне зараження рослин
спостерігається при наявності в 1см3 грунту
400 тис. спор[10].
Розділ 6. Методика
і техніка селекційного процесу
6.1.Вивчення існуючого
сортименту
Сорти капусти білоголової являють
собою дуже строкатий неоднорідний матеріал.
Це переважно класичні сорти-популяції,
відтворення генотипів кожного з яких
забезпечується перезапиленням між собою
50-250 особин, носіїв усіх барв спадковості
конкретного сорту. Ті з них, що пройшли
горнило багаторазового індивідуально-родинного
добору, як капуста Димерська 7 - порівняно
більш однорідні, ніж гетерогенні вихідні
місцеві сорти-популяції, з яких вони були
виведені шляхом низки поліпшувальних
доборів.
Все більшого поширення в Україні
набувають у виробництві гетерозисні
гібриди капусти білоголової, які в розвинутих
країнах світу протягом останніх десятиліть
досить ефективно витісняють класичні
сорти-популяції, хоча вартість їхнього
насіння у декілька разів перевищує вартість
насіння сортів-популяцій. Впорядкування
земельних відносин і вдосконалення законів,
що стосуються земельної ренти, сприятимуть
тому, що все більше гетерозисних гібридів
висіватиметься у відкритому грунті. Гетерозисні
гібриди являють собою досить однорідний
матеріал (особливо прості міжлінійні
гібриди). Вони складаються з гетерозиготних
особин, які мають практично однакову
спадковість[ 2 ].
РАННЬОСТИГЛІ СОРТИ
Й ГІБРИДИ
Гібрид F1 Адмірал. Насіння поставляє в Україну французька
фірма Клоз Семанс С. А. Включена до Реєстру
сортів рослин України на 200І м. Ранньостиглий,
від посадки розсади до збирання врожаю
60-65 доби. Придатний для використання у
свіжому виді в літній період. Качан округлий,
масою 1,2-1,5 кг, щільний, із зеленим насиченим
цвітом, не розтріскується, довго зберігає
товарний вид на корені.
Високоврожайний з гарною товарністю
качанів. При вирощуванні витримують густоту
рослин 80 шт. на 10 м2. Придатний для теплиць,
тимчасових плівкових укриттів і відкритого
ґрунту.
Сорт Веснянка. Виведений на Сквирській дослідній
станції Інституту овочівництва й баштанництва
Української академії аграрних наук (ІОБ
УААН). Належить до сортотипу Дитмарська
рання, центральноєвропейської географічної
групи, європейського підвиду. Включений
до Реєстру сортів рослин України на 2001
р. Ранньостиглий, вегетаційний період
114-124 доби, дозріває на 8 -11 діб раніше сорту
Дитмарська рання. Придатний для використання
у свіжому виді в літній період.
Розетка середня (47-60 див) з напівпіднятими
листами. Число листів у розетці [3-16 шт.
Лист цільний, сидячий, округлий (індекс
1,05), гладкий, невеликий -довжина 28-32 див,
ширина 27-33 див, сірувато-зелений, зі слабким
восковим нальотом. Він цілокрайний, слабоввігнутий,
край пластинки слабохвилясті (60%), нервація
рідка. Покривні листи слабобугорчасті.
Качан округлий, індекс форми 1,04, ясно-зелений,
у розрізі білий-жовтий, середнього розміру,
висотою 13- 16 див, діаметром - 12-16 див, масою
- 0,8-1 кг, середньої щільності (3,8 бали).
Урожайність товарних качанів
40-45 кг із 10 м3. Характеризується дружним
дозріванням качанів. За перший збір віддає
до 90% урожаю. Товарність качанів 94%. Характеризується
високими смаковими якостями. Зміст сухої
речовини 6,8%, аскорбінової кислоти - 33
мг на 100 м сирої речовини. Стійкий до поразки
бактеріозом і ушкодженню мухою капустяної.
Сорт Дитмарська рання
(Дитмаршер фрюер). Виведений у Німеччині. Включений
у Держреєстр селекційних досягнень Росії.
Ранньостиглий, вегетаційний період 99-112
доби. Придатний для використання у свіжому
виді в літній період. Розетка невелика
(42-47 див), компактна, з горизонтальними
або напівпіднятими нижніми листами. Лист
цільний, з дуже коротким черешком або
сидячий. Пластинка листа округлої або
широкооберненояйцевидної форми, невелика
або середня, поверхня її слабо-ввігнута.
Тканина листа гладка або слабоморщинистая.
Край листа слабохвилястий іноді рівний.
Забарвлення його світло- і сіро-зелена,
воскової наліт середній і сильний. Качан
округлої й опукло-плоскої форми, щільний,
середньої величини, масою 0,8-1,4 кг. Зовнішня
кочерыга низька (6-15 див), внутрішня коротка
(37-42% від висоти качана).
Урожайність товарних качанів
35-40 кг із 10 м2. Дозріває на 6-10 доби раніше,
ніж Номер перший грибовський 147. Відрізняється
дружною віддачею врожаю. За перші 2 збори
забезпечують 65-70% загального врожаю. Товарність
висока, транспортабельність задовільна.
Смакові якості гарні. Містить сухої речовини
7,7- 8,9%, суми цукрів - 3,8-4,8%, аскорбінової
кислоти - 39-49 мг на 100 м сирої речовини.
Нестійкий до захворювань і розтріскування
голівок [ 9 ].
Гібрид F1 Гермес. Виведений у Голландії. Включений у
Держреєстр селекційних досягнень Росії.
Ранньостиглий, дозріває через 55-60 доби
після посадки розсади. Придатний для
використання у свіжому виді в літній
період. Качан округлий, темно-зелений,
щільний, масою 0,9 - 1 кг, стійкий до розтріскування.
Урожайний, дозрівання качанів дружний,
тривалий час може зберігатися на корені
без товарних змін. При вирощуванні густоту
рослин витримують 80 шт. на 10 м2. Транспортабельність
гарна. Рекомендується для плівкових теплиць
і відкритого ґрунту [ 6 ].
Гібрид F1 Мушкетер. Семена поставляє компанія Новартіс
Сідз Б. В. Включена до Реєстру сортів рослин
України на 2001 р. Ранньостиглий дозріває
через 50-55 доби після посадки розсади.
Придатний для використання у свіжому
виді в літній період. Рослина компактна.
Качан округлою, щільний, масою
0,9-1,3 кг, не розтріскується.
Високоврожайний. Завдяки щільності
качанів, прекрасним смаковим якостям
і цвіту, гібрид дуже популярний серед
городників. Стійкий до загнивання нижніх
листів.
Гібрид F1 Парел. Насіння поставляє голландська фірма
Бейо Заден Б. В. Включений у Держреєстри
сортів Росії й України. Ранньостиглий,
від посадки до технічної спілості 55-60
доби. Придатний для використання у свіжому
виді в літній період. Розетка листів піднята.
Качан округлою, однорідною, щільний, масою
1 - 1,5 кг, ясно-зеленого цвіту, з короткої
внутрішньої кочерыгой, нс розтріскується.
Високоврожайний (60-80 кг із 10 м2). Смак гарний,
містить сухої речовини 6,6%. Стійкий до
низьких температур.