Стратегічний аналіз галузі виноградництва

 

 

 Найбільші частки в розподілі виноградних  площ між країнами Європейського  Союзу займають Іспанія (30%), Франція (23%) та Італія (22%). Можна стверджувати, що зазначені 10 країн Європейського Союзу є монополістами на ринку вина, адже на інші країни приходиться лише 2% від загальної площі виноградних земель у межах цього інтеграційного об’єднання.

Стосовно розподілу  площ між іншими країнами світу за межами ЄС (27) (рис. 8) можна відмітити, що перше місце посідають Туреччина (13%), Китай (12%) та США (10%). Необхідно також відмітити частки деяких інших країн: Аргентина (6%), Чилі та Австралія (по 5% відповідно). Частка РФ становить лише 2%. Хоча Україна є учасницею Міжнародної організації виноградарства та виноробства, в щорічних статистичних звітах її доля участі не відмічена. Це свідчить про незначну роль України в функціонуванні світового ринку вина. 

Рис. 7. Розподіл загальних виноградних площ між країнами ЄС (27), 2009 рік

 

 

Рис. 8. Розподіл загальних виноградних площ між країнами за межами ЄС (27), 2009 рік

Серед регіонального  розподілу можна відзначити азіатські  та європейські країни з частками у 16%.

Таким чином, загальні обсяги площ винограду скорочуються за рахунок  скорочення площ майже у всіх країнах  світу.

Розглянемо структуру  виробництва та споживання вин в  період 2006-2009 рр. (табл. 4).

Таблиця 4. Обсяги світового виробництва та споживання вина (2006-2009 рр.)

Показник	Роки
	2006	2007	2008	2009
Обсяги виробництва, л	28310	26610	26740	26600
Обсяги споживання, л	24370	24720	24340	23660

 

 

Необхідно відмітити, що у період з 2006 по 2009 роки обсяги виробництва  вина перевищує його споживання. В той же час, починаючи з 2007 року, обсяги споживання щорічно знижуються, при цьому знижується й показник обсягів його виробництва в світі.

Розглянемо розподіл обсягів виробництва та споживання вина між окремими країнами в 2009 році (рис. 9, 10).

Рис. 9. Розподіл виробництва (ліворуч) та споживання (праворуч) вина між країнами ЄС (27) в 2009 році 

Рис. 10. Розподіл виробництва (ліворуч) та споживання (праворуч) вина між країнами за межами ЄС (27) в 2009 році

Обсяги виробництва  вина перевищує обсяги його споживання як в країнах Європейського Союзу, так і в розглянутих країнах за його межами.

Провідними країнами-виробниками  в ЄС є Італія (29%), Франція (28%) та Іспанія (20%). В той же час за споживанням  країни ЄС розподілились наступним чином: Франція (25%), Італія (20%), Німеччина (17%) та Великобританія (11%), частка Іспанії становить лише 9%.

Серед країн-лідерів виробництва  вина за межами ЄС можна виділити США (29%), рівні частки Австралії та Аргентини (17%), а також Чилі (14%). До виробників тут також ввійшла Чехія, хоча її доля складає лише 3% в загальному розподілі. Серед лідерів-споживачів можна відзначити США, частка яких становить майже половину від загального обсягу (48%), Аргентину (18%) та Австралію (9%).

Проаналізуємо динаміку експорту вина в світі за період з 2006 по 2009 роки (табл. 5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5. Світовий експорт вина (2006-2009 рр.)

Країна-експортер	Обсяги експорту, млн. гл				Частка в світовому  експорті, %
	Рік				Рік
	2006	2007	2008	2009	2006	2007	2008	2009
Франція	14,7	15,2	13,7	12,5	18	17	15	15
Італія	18,4	18,5	17,5	18,6	22	21	20	22
Іспанія	14,3	15,1	16,3	14,4	17	17	18	17
Німеччина	3,2	3,5	3,6	3,7	4	4	4	4
Португалія	2,9	3,4	2,9	2,4	3	4	3	3
Болгарія, Угорщина, Румунія	1,8	1,9	1,7	1,5	2	2	2	2
Південна Америка	7,4	9,7	10,0	9,8	9	11	11	11
США	3,8	4,2	4,6	3,9	4	5	5	5
Південна Африка	2,7	3,1	4,1	4,0	3	3	5	5
Аргентина, Чилі	0,2	0,2	0,2	0,2	0	0	0	0
Алжир, Туніс, Мороко	8,2	8,6	7,9	8,9	10	10	9	10
Молдова	1,0	0,6	1,0	1,2	1	1	1	1
Загалом зазначені  країни	78,6	83,9	83,5	80,9	93,8	93,9	93,5	94,0
Загальний світовий експорт	83,8	89,4	89,3	86,1	100	100	100	100

 

 

Зазначені в таблиці 5 країни-експортери є світовими лідерами в постачанні винної продукції, адже загальна їх участь у світовому експорті оцінюється на рівні 93-94%, дані країни є монополістами світового експорту вина.

Значне місце в світовому  експорті вина займають Італія (більше 18% долі світового ринку), Франція (на рівні 13-14%) та Іспанія (14-15%). Відмітимо, що за період з 2006 по 2009 рік доля Франції в світовому експорті вина скоротилась з 18% до 14%, при цьому Італія та Іспанія не втратили своїх позицій, лишившись на рівні 14%. Збільшення долі обсягів експорту вина можна відмітити у  Південній Америці (з 9% до 11%) і Південній Африці (з 3% до 5%).

З початком світової фінансової кризи  багато експертів висловлювали свої думки стосовно функціонування під  час кризи та подальшого розвитку світового виноробства, зокрема, європейської виноробної галузі. Спеціалісти зазначали, що європейські виноробні держави можна розбити на декілька груп: ті, що знаходяться під загрозою економічного провалу в 2010-2011 рр. (Греція, Португалія, Іспанія); стійкі країни, але які все одно затягне європейська криза (Німеччина, Франція, Італія) та найбільш чисельна група держав, яких очікує, на думку експертів та аналітиків, занепад винної галузі (Болгарія, Румунія та інші країни Східної Європи).

Як свідчать дані обсягів світового  експорту вина (табл. 4), прогнози експертів  не виправдались. Звісно, неможна не відмітити скорочення обсягів реалізації як на внутрішньому ринку (в Греції продажі впали на 5-20%), так і експорту виноградного вина провідними європейськими країнами, але можна й констатувати, що занепад виноробства не відбувся в жодній країні, Європа залишається основним виробником вина.

Світова криза торкнулась й винних виробників за межами Європи. Так, в 2009 році, за оцінками Інституту вин  Каліфорнії, експорт виноробницької продукції з США скоротився на 15% в об’ємному вираженні.

Проведений аналіз кон’юнктури, динаміки та останніх тенденцій розвитку світового ринку вина дає змогу говорити про те, що світовий ринок вин є одним з найбільш стабільних ринків, адже показники, що його характеризують не мають тенденцій до різких змін.

Майже за 40 років площа земель під  виноградниками скоротилась на 24%, це пов’язано з кліматичними умовами, надзвичайними ситуаціями (пожежами, повенями), а також з розвитком науки, якій під силу вироблення концентратів для штучного виготовлення вина. Обсяги зібраного винограду напряму залежать від площі земель, на якій вирощуються. Проведений аналіз дозволив встановити, що цей показник поступово зменшується, при цьому зменшується й світове споживання винного напою, в світі спостерігається надвиробництво винної продукції.

Відмітимо, що за аналізуємий період відбулись деякі зміни в географічній структурі ринку, а саме: скорочуються площі земель світових лідерів ринку (Франції, Італії, Іспанії, Португалії та Болгарії), а отже й обсяги експорту вина з цих країн; споживання вина в традиційно винних країнах (Франція, Іспанія, Італія) не лише не росте, а продовжує знижуватися; при цьому збільшується роль в виробництві та світовому експорті південноафриканських країн та країн Південної Америки (Аргентини, Чилі та Бразилії).

Серед основних тенденцій, що спостерігаються на світовому ринку вина, можна виділити ріст експорту розливного вина (за минулий рік постачання розливного вина в одній тільки Японії в грошовому вираженні зросло на 34,4%), а також вибір споживачами вин дешевого сегменту.

Хоча Україна є одним з членів Міжнародної організації виноградарства та виноробства, обсяги національного виробництва та експорту вина у звітах та статистиці організації не відмічені, що свідчить про незначну частку участі на світовому ринку вина. Але Україна має всі шанси посісти гідне місце серед світових лідерів-виноробів. По-перше, цьому сприяє ситуація, що опановує світову виноробну галузь: поступово зменшується доля участі європейських країн, ринок займають країни Південної Америки, Африки та деякі країни Східної Європи. По-друге, це залежить від пріоритетів, які оберуть суб’єкти сучасного вітчизняного виноградарства та політики уряду країни. Саме ці засади сприятимуть успішному конкуруванню української винної галузі в умовах світового ринку.

 

 

Розділ 3. Аналіз факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, які найбільш суттєво впливають на розвиток галузі

Результати дослідження  динаміки найважливіших економічних  показників функціонування підприємств  виноградарсько-виноробного підкомплексу України показали, що в останні роки він зазнав глибокої економічної кризи. Проаналізувавши показники розвитку були визначені чинники, які вплинули на занепад підприємств галузі, це насамперед цілий ряд суттєвих помилок з боку держави, які заключаються в непродуманій ціновій та податковій політиці, розбалансованості фінансово-кредитної системи, засилля неякісної, але дешевої продукції із закордону та інше. Все це в поєднанні з природними катаклізмами останніх років призвело до кризових явищ в підкомплексі, знизило його конкурентоспроможність, суттєво погіршило економічну ефективність. Держава відсторонилася від підтримки таких господарств, не регулює ринок збуту їх продукції, не впливає на експортно-імпортні операції, що в умовах ринкової економіки, особливо в умовах трансформації до СОТ, вкрай важливо.

Результати непродуманих і некомпетентних дій державних  структур привели до цілого ряду негативних наслідків, а саме: зменшились площі  виноградників; зниження обсягів виробництва  та переробка і споживання винограду; відсутність відтворення виноградних плантацій; втрата системи розсадництва та ін.

Аналіз продуктивності виноградних насаджень показує, що низький рівень урожайності виноградників  викликаний високою зрідженістю, недосконалим розміщенням та їх старінням. Проведеними розрахунками ефективності виробництва винограду, враховуючи нормативний рівень витрат, доведено, що на сьогодні воно ефективне при урожайності не менш, ніж 50 ц/га.

В Україні товарним виноградарством  займаються в основному в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях та Автономній Республіці Крим, де виробляється від 70 до 80 % загального об'єму винограду країни. Основними видами продукції підкомплексу є виноград та продукти його переробки (соки, вина, коньяки, шампанське тощо), які характеризуються високою цінністю і користуються попитом на споживчому ринку. Займаючи незначну питому вагу в площі сільськогосподарських угідь (від 0,9% в Миколаївській і Херсонській областях, до 4,4% - в АР Крим), ця галузь і сьогодні суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіонів України. Продукція виноградарства та виноробства має виняткове значення для підвищення якості життя населення України, бо є важливими складовими повноцінного і раціонального харчування.

Комплексна система  ведення фінансово-господарської діяльності підприємств підкомплексу являє собою сукупність взаємозв'язаних законодавчо-нормативних, організаційно-господарських,    агротехнологічних   підсистем,    регулюючих   виробництво, якість, транспортування, зберігання та оборот продукції, вибір стратегії управління підприємством, забезпечення його фінансової безпеки.

Можна виділити ще декілька факторів, які вливають на рівень фінансової стабільності підприємства в цілому:

1. низька купівельна спроможність населення;
2. наявність ринку дешевого міцного алкоголю, фальсифікату і контрабанди;
3. втрата минулих ринків збуту (головним чином російського).

При дослідженні проблем  теперішнього стану раніше рентабельних галузей АПК (виноградарства та виноробства), можна визначити наступні причини.

По-перше, не відповідає сучасним вимогам оснащення виноробних підприємств технологічним устаткуванням  та вкрай недостатнім є рівень механізації робіт у виноградниках, який до того ж має чітко виражену тенденцію до зниження. Особливо він  знизився за останні 5 років, коли парк машин практично не поновлювався, хоча в Україні розроблені і вже мали бути поставлені на серійне виробництво понад 30 найменувань спеціальної техніки для догляду за виноградниками. Проте через відсутність коштів у виноградарських господарствах машинобудівні підприємства перепрофільовують своє виробництво на випуск іншої продукції або згортають його взагалі. Інші ж підприємства пропонують, непропорційно високі стосовно продукції виноградарства, ціни на машини, устаткування, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, добрива та інші матеріали. Ціни ж на виноград дуже низькі, щоб за сучасного рівня інтенсивності відшкодувати необхідні виробничі витрати. Такий значний ціновий диспаритет зробив практично недоступним для виробників винограду придбання виробничих ресурсів (техніки, засобів захисту рослин, добрив та інших матеріалів). Це в свою чергу призводить не тільки до погіршення рівня догляду за виноградниками, а й до зниження їх продуктивності та прибутковості. Серед перешкод швидкому відновленню виробництва можна назвати поточну високу процентну ставку по кредитах на українському ринку за необхідності значного оновлення матеріально-технічної бази і впровадження сучасних технологій виробництва.