Особливості годівлі свиней

Раціон - це набір і кількість  кормів спожитих твариною за добу. Їх складають  з таких кормів, які охоче поїдаються тваринами і містять усі потрібні поживні речовини. Кількість окремих  поживних речовин у раціоні визначають добовою нормою годівлі тварин. Як норму годівлі, так і раціон змінюють відповідно до потреб тварини в поживних речовинах. Тому раціон складають так, щоб він цілком відповідав потребам тварин в певному фізіологічному стані.

Щоб підвищити продуктивність тварин й добитися кращого витрачання кормів, раціони складають кожні 10 - 15 днів. При цьому враховують дію їх поживних речовин на організм тварини. Раціони, що забезпечують високу продуктивність і добру якість самої продукції, а також позитивно впливають на здоров’я тварини і називають повноцінними. Повноцінність раціону, так само як і його поживність, - величини несталі. Так, раціон може бути поживний і повноцінний для певної тварини лише в даному фізіологічному стані її, але цей самий раціон не буде поживний і повноцінний для тієї самої тварини, коли стан її буде інший.

Складаючи раціони, до них насамперед вводять корми, що є в господарстві і враховують їх якість і ступінь  поїдання. Основні корми для свиней - концентровані й соковиті. Як додаткові корми дають зерно, висівки, макуху, шрот, а також корми тваринного походження, мінеральні і вітамінні підкорми. Раціони, що складаються із соковитих, грубих і концентрованих кормів, перетравлюються значно краще, ніж самі грубі корми. Тому для правильного і особливого використання кормів раціони складають з таким розрахунком, щоб у них було якомога більше соковитих кормів.

Раціони повинні бути збалансовані, тобто включати певний набір кормів і забезпечувати тварин усіма  поживними речовинами відповідно до норм годівлі. Годівля за  збалансованими раціонами обумовлює краще використання поживних речовин і тим самим підвищує продуктивність, знижує затрати кормів на одиницю продукції і зберігає здоров’я тварин. Складаючи раціони для окремих видів і груп тварин, беруть до уваги й вартість кормів раціону.

 

 

 

3. Годівля поросних і лактуючих свиноматок.

У раціонах поросних свиней повинні  міститися перетравний протеїн, мінеральні солі і вітаміни, потрібні для нормального живлення матки  і поросят.

Матці дають соковиті (зелені ) корми, а в зимовий період сіно або трав’яне борошно, виготовлене з молодих бобових рослин.

Велике значення в період спаровування і вагітності має мінеральна підгодівля. Витрати мінеральних речовин  у свиней в період поросності досить часто в раціонах не вистачає натрію, хлору, кальцію, а іноді фосфору й заліза. Тому в цей час їм обов’язково треба давати кухонну сіль, крейду та інші мінеральні речовини.

Статева охота, запліднення і розвиток в утробі матері не можуть проходити  без достатнього надходження вітамінів. Як джерело вітамінів для племінних тварин досить широко використовують моркву, добре сіно, опромінені дріжджі. Перелічені тут, а також деякі інші корми мають дієтичні властивості, що дуже важливо для тварин. У період спаровування і вагітності також годують добре, але не доводять до ожиріння.

Годівля і утримання  поросних маток спрямовані на одержання  від кожної свиноматки численного, вирівняного і міцного приплоду – 10-12 поросят середньою масою 1,2-1,3 кг, збереження матки у племінних кондиціях і хорошому фізіологічному стані, не допускаючи ні ожиріння, ні виснаження і збереження нормального росту і розвитку молодих маток.

Організм свиноматки захищає плід від мінерального голоду за рахунок  використання окремих елементів  свого скелету. Потреба в мінеральних і поживних речовинах зростає залежно від росту поросят в утробі матері.

В останній місяць поросності зростає  обмін речовин, збільшується використання енергії і протеїну в 8-10 разів.

Для нормального процесу  мінералізації скелета плодів має значення забезпечення їх кальцієм та фосфором, вітамінами А і D. Свиноматкам дають такі корми, щоб у них не було запорів, які шкідливо впливають на поросят.

Годують свиноматок за нормами, дотримуючись певної структури годівлі.

У нормах годівлі для холостих і поросних маток використовують їх вік і живу масу. Для маток худих, або жирних норми використовують з розрахунку 0,34 корм. од. на кожні 100 гр. середньодобового приросту, або 5,2 МДж обмінної енергії. Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток поросних свиноматок, їх до 2 років ( незалежно від живої маси ) рекомендується годувати за нормами дорослих маток ж. м. 201-240 кг.

Велике значення має  рівень енергетичної годівлі.

На 100 кг ж.м. поросним маткам згодовують 1,5-1,8 кормових одиниць поросним у перші 84 дні по 1,2 і в стані 30 днів – по 1,5 – 1,7 кормових одиниць.

Свиноматка повинна  одержувати у віці до 2 років у  холостому стані і періоді  поросності 1,8-2,4 кг корму і старше 2 років 1,2-1,6 кг сухої речовини при  концентрації у ній 1,0 к. од. або 11,6 МДж/кг обмінної енергії. Вміст клітковини в сухих речовинах корму не повинен перевищувати 12%.

Потреба в протеїні і незамінних амінокислотах за періодами  фізіологічного розвитку істотно змінюється.

На 100 кг живої маси потрібно згодувати  перетравного протеїну холостим маткам за 10-14 днів до парування 170 гр., у перші 84 дні поросності – 130 гр. і в останні 30 днів – 170 гр., у сухих речовинах у холостих і поросних маток має бути сирого протеїну 15%, а перетравного протеїну 11%.

Повноцінність годівлі залежить від забезпеченості їх мінеральними речовинами і вітамінами. Норма кальцію з розрахунку на 100 кг живої маси становить 1у середньому для холостих маток 14 гр., у перші 84 дні поросності 10-12 гр., в останні 30 днів 13-14 гр.

Норма  фосфору становить 80% норми кальцію.

Потреба свиней у натрії 0,12 і хлорі 0,15 % від сухої речовини  Норма  кухонної солі визначається у кількості 0,58 % від сухої речовини, або 0,5 % від  сухого корму. Сіль використовують не тільки як джерело натрію і хлору, а й як речовину, що поліпшує смак кормів.

Корми мікроелементів ( за вмістом заліза ) для всіх свиноматок однакові. У відтворенні велике значення мають вітаміни. Для маток усіх періодів фізіологічного стану існує  єдина концентрація вітамінів в  сухій речовині: вітаміну А – 5,8 тис МО, кальциферолу (D) - 0,6 тис.МО, токоферолу (Е) – 41мг, тіаміну (В₁) – 2,6 мг, рибофлавіну (В₂) – 7 мг, пантотенової кислоти (В₃) – 23 мг, таніну (В₄) – 1,16 мг, нікотинової кислоти (В₅) – 81 мг, ціанокаболаміну (В₁₂) – 29 мкг.

Годують свиноматок трохи зволоженими кормами 2-3 рази на добу. Напивають водою з температурою не менше ніж 10 С. Напування дуже холодною водою призводить до абортів.

Для забезпечення потреби  свиноматок у протеїні в раціоні  поряд із зерновими злаковими ( овес, ячмінь, пшениця ) слід вводити зернобобові (горох, боби ), макуху, шроти, корми тваринного походження. Крім концентратів глибокопоросним маткам  слід давати трав’яне або сінне борошно з бобових трав, багате не тільки на протеїн, а й на мінеральні речовини та вітаміни. У раціоні свиней обов’язково повинні бути й соковиті корми, які поліпшують травлення і використання поживних речовин ін. компонентів раціону.

Для задоволення потреби  свиноматок у мінеральних речовинах  їм щодня дають подрібнених до 40-45 г солі, 20-30 г крейди, або вапняку. Як джерело вітамінів А і групи В у раціони включають моркву, силос, висівки пшениці, а влітку зелені корми. У цей період раціон складається з 0,8 – 1,5 кг сінного борошна, 2 – 3 кг соковитих кормів, 150 – 300 гр рибних чи м’ясних відходів або 2-3 л перегону або сироватки. Решту поживних речовин забезпечують за рахунок концентратів.

Утримують свиноматок групами, які  підбирають за віком, розмірами, періодами супоросності і станом вгодованості.

 

 

Література:

1. Журнал „Сільський господар” № 5-6/ 2001 р.
2. „Свинарство” Швецем. Зоотехніка – 2000 р. № 1, ст. 31-32
3. „Біологічно активні речовини в раціонах поросят” Тваринництво України 1997 р. № 8, ст. 20-21
4. „Свинарство”. Посібник для фермерів і с/г господарств. Львів 1993 р., 36 ст.
5. Анісімов В. М., Боярський Л. Г. „Типові кормові раціони для сільськогосподарських тварин у Західних областях України” Львів – Каменяр 1998р. – 138с.
6. Баканов В. И., Менькин В. К. „Кормление сельскохозяйственных животных ” М.:ВО Агропромиздат, 1989 р. 510 с.

7 Благовещенський Г.В. „Производство и использование кормов в Нечерноземье” М.: Россельхозиздат, 1988.  – 188 с.

8. Богданов Г. А. Кормление сельскохозяйственных животных  - М.:Агропромиздат, 1990р. – 624 с.

9. Богданов Г. А., Зверев А. І., Прокопенко Л. С. Справочник по кормам и кормовим добавкам. – К.:Урожай, 1984 р. – 248 с.

10 Венедиктов А. М., Вікторов П. І., Калашніков А. П., Клейменов Н. І., Махаєв Є. А. и др. Справочник по кормлению сельскохозяйственных   животных. М. :  Россельхозиздат, 1983 р. – 303 с.

11. Гноєвий В. І., Русько М. П., Полковник Р. П. Інтенсифікація кормовиробництва в Україні. //3б наукових праць ІТ УААН. - 1999 р. – Вип.. 40. – с. 55-61.
12. Годівля сільсьгосподарських тварин: Довідник зооветспеціаліста” Кам’янець-Подільський: Абетка, 2003 р. – 95 с.
13. Ібатулін І. І., Панасенко Ю. О., Кононенко В. К. Практикум з гоівлі сільсьгосподарських тварин. – К., 2000 р. – 371 с.
14. Калачнюк Г. І. Збалансування кормів за протеїном.// Тваринництво України. - 1985 р. - № 2 – с.22-26.
15. Калашніков А. П., Клейменов Н. І. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственніх животных. //Справочное пособие. – М.:Агропромиздат, 1985 р. – 550 с.
16. Лабуда Я. Корми та годівля сільсьгосподарських тварин. Київ, 1993 р. – с.16-21.
17. Максаков В. Я., Мосолов М. І., Бондарєв О. І. Годівля сільсьгосподарських тварин. – К.: Урожай, 1987 р. – 163 с.