Особливості годівлі свиней

Міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

 

 

Кафедра годівлі тварин

та технології кормів

 

 

курсова робота

на тему:

“Особливості годівлі свиней”

 

 

 

виконала: студентка 2 курсу 12 п/групи

Факультету ветеринарної медицини

 

 

 

 

 

 

Львів-2010

 

ПЛАН

 

 

Вступ

1. Біологічні і господарські особливості свиней.
2. Основи нормованої годівлі тварин.
3. Годівля поросних і лактуючих свиноматок.

Використана література

 

ВСТУП

 

Свині – всеїдні тварини, відзначаються високою інтенсивністю обмінних процесів, тип травлення у них шлунково-кишковий, вони вимагають надходження з кормами незамінних амінокислот, в першу чергу “лімітуючих”: лізину, метіоніну, цистину. Останні дві на 50 % взаємозамінні, тому їх нормують сумарно. Свині, особливо молодняк, майже не синтезують вітаміни групи “В”, погано перетравлюють клітковину, тому її обмежують на 7-8 % у молодняка свиней до 10-12 % від сухої речовини у дорослих тварин.

В годівлі свиней розрізняють  такі типи годівлі: повнораціонний концентратний (100 % повнораціонного комбікорму); концентратний (82 % і більше концкормів); концентратно-коренеплідний і концентратно-картопляний типи (65-77 % концкормів від загальної поживності раціонів). Може бути і змішаний концентратно-картопляно-коренеплідний тип.

 

 

 

 

 

1. Біологічні і господарські особливості свиней.

 

Рівномірне відкладання жиру по всьому тілу – найкраща біологічна якість свиней. Свині відрізняються  від інших тварин високою плодючістю. В хороших умовах утримання при біологічно збалансованій повноцінній годівлі свиноматки дають за один опорос 10-12 повноцінних поросят. Бувають випадки, коли свиноматки за опорос давали 32-34 живих поросят.

У свиней короткий період супоросності (112-118 днів) і підсосу (26-60 днів) – що дає змогу за 2 опороси одержати 25 поросят від свиноматки за рік.

Свиням властива скороспілість. Тварини сучасних порід, особливо помісні  за  повноцінної годівлі і нормальних умов утримання здатні досягати маси 100-120 кг у віці 6-7 місяців щодоби даючи приріст 550-650 г.

Свині хворіють на ті хвороби, що і люди. У перші дні життя  вони потребують високої температури  середовища. Молочні залози свиноматка за анатомічною будовою відрізняється  від залоз інших ссавців. Вони не мають молочних цистерн і тому виділяють молоко у період ссання поросятами. Виділення молока триває до 30 секунд. Порося за кожне ссання одержує 20-30 г молока, для приросту його на один кілограм воно споживає 4,57-4,6 кг молока. Ссуть поросята приблизно щогодини. Молозиво і молоко свиноматок мають високу концентрацію поживних речовин.

За типом будови травної  системи, свині належать до шлунково-ферментного  типу тварин, мають однокамерний шлунок. Вони чутливі до солей (надмірною  кількістю солі можна отруїти  свиню), не переносять алкоголю.

Свині добре акліматизуються, легко пристосовуються до умов різних зон України. Свиня, єдина тварина, здатна загоряти на сонці. Це слід врахувати при організації літнього табірного утримання свиней, щоб запобігти сонячним опікам тварин. Як і серце людини, серце свині робить 60-90 ударів за хвилину. Клапани серця свиней можна пересаджувати людині. Кількість гемоглобіну, об’єм кров’яних тілець, будова артерій, жувального апарата, нирок, печінки, навіть зміни молочних зубів у свиней майже така сама, як у людини. У свиней добре розвинений нюх, вони чують на глибині до 20 см, на відстані 5-6 м.

 

 

 

2. Основи нормованої годівлі тварин.

 

Свині – вигідні тварини. Вони охоче поїдають не тільки звичайні корми, а й відходи кухонь та їдалень, олійної, м’ясної, рибоконцервованої та молочної промисловості.

Для годівлі свиней використовують зерна злакових та бобових рослин, коренебульбоплоди, сінне борошно, корми тваринного походження.

Годівля впливає на обмін  речовин в організмі, ріст і розвиток, здоров’я, масу, будову тіла. Достатня і повноцінна годівля є основою нормальної плодючості, необхідною умовою для інтенсивного використання тварин і повної реалізації їхніх генетичних можливостей, а в молодому віці сприяє підвищенню скоростиглості і збільшенню маси, поліпшення екстер’єру.

Від годівлі залежить не тільки кількість, а й якість продукції. При відгодівлі свиней макухою, вівсом і кукурудзою одержують м’яке  маслянисте сало, а при з годуванні  меленою – тверде, зернисте. Рівень годівлі впливає на рентабельність виробництва. З поліпшенням годівлі зменшується витрати корму і праці на одиницю продукції.

Годівля має значення і в племінній справі при вдосконаленні  існуючих і виведенні нових порід. Цінні породи свиней створено при  використанні не тільки відповідних  методів розведення, а й особливих прийомів годівлі, утримання і спрямованого вирощування молодняку.

Погана годівля є  причиною недорозвитку тварин і появою екстер’єрних вад, зниження продуктивності. Без правильної годівлі важко  зберегти і вдосконалювати племінні якості тварин.

Для правильної годівлі  тварин, слід знати дію кормів на організм, поживність їх і потреби  тварин у кормі. Обмін речовин  між організмом і зовнішнім середовищем  починається із засвоєння організмом речовин, які відповідають його природі (корм, вода, кисень). Вживання корму з фізіологічної точки зору – це складний безумовний рефлекс, пов’язаний з діяльністю головного мозку.

Прийняті із зовнішнього  середовища речовини в організмі  в процесі засвоєння зазнають різких впливів – фізичних, біохімічних  та інших.

Поживність корму –  це його властивість задовольняти природні потреби організму в живленні у відповідних умовах. Чим більше кормів задовольняє потреби тваринного організму, тим вища його поживність.

Поживність корму можна  визначити в процесі взаємодії корму і тваринного організму, тим вища його поживність, за фізіологічним станом тварини і зміною її продуктивності.

Споживання корму є  основною і необхідною умовою нормального  обміну речовин. Корм потрібен тварині  як джерело:

1. енергія для забезпечення життєдіяльності організму;
2. структурою матеріалу, необхідною для відновлення речовин, які руйнуються у процесі дисиміляції, для утворення нових тканин, продукції і відкладання резервних речовин;
3. речовин, які беруть участь у регуляції обміну і підтримання у певному фізико-хімічному стані тканин та рідин тіла.

Хімічний склад кормів – важливий первинний показник поживності. Схема хімічного аналізу рослинної  речовини має такий вигляд (рис.1).

Вода є складовою  частиною рослин і тіла тварин, відіграє важливу роль у процесі обміну. Вода в кормах міститься від 5 до 95%. Чим більше в кормі води, тим нижча його поживність. У грубих кормах (сіно, солома, зернових) води мало – 8-15%, зернових – 60-85%, у силосі – 60-80%, у коренебульбоплодах – 80-92%, водянистих кормах (брага, жом) – 95%.

Вміст води у кормі  впливає на його якість при зберіганні, висока вологість сприяє розвитку мікроорганізмів; плісені, призводить до швидкого псування кормів і знижує загальну їх поживність.

Суху речовину кормом визначають як різницю між масами зразка корму до і після висушування. У сухій речовині розрізняють мінеральну і органічні частини.

Мінеральні речовини потрібні для росту молодих і  підтримання у здоровому стані  дорослих тварин, а також для нормального  розмноження їх. Ці речовини входять до складу усіх органів і тканин, а також відіграють важливу роль у обміні речовин. Вони впливають на перетравність корму, засвоєння поживних речовин раціонів. Нестача їх у кормах спричиняє тяжкі захворювання, знижує їх продуктивність, затримує ріст молодняку.

До основних макроелементів належить кальцій, фосфор та інші.

Кальцій у великій  кількості міститься у скелеті, ядрах і протоплазмі клітин. він  потрібний для утворення кісткової  тканини, для вагітних і лактуючих тварин. Сприяє зсіданню крові, впливає на ріст молодняку. Нестача кальцію у кормах призводить до захворювання молодняка на рахіт, а дорослих тварин – на остеомаляцію.

Фосфор в організмі  відкладається у скелеті та інших  тканинах тіла, а також міститься  у всіх клітинах і рідинах. Він  бере участь у жировому і вуглеводному обміні. В раціонах для молодняку співвідношення кальцію і фосфору  має  становити  від 2:1 до 1:1,  а  в раціонах  для  дорослих  тварин 2 : 1.

До концентрованих кормів  належать зерна ї насіння різних культурних рослин, а також продукти їх переробки. Вони мають до 16% води не більше  як 15%  клітковини   перетравлюються в межах 70-90 %. Загальна поживність 100 цих кормів становить 70-135 кормових одиниць. Зола в них має кисле середовище.

Концентровані корми  завдяки своїм високим поживним якостям – незмінна частина раціонів для всіх видів і груп.

Розрізняють дві основні групи  зернових кормів : зерна злакових і  зерна бобових.

Зернові злакові корми-кукурудза, ячмінь, пшениця, просо, овес та інші характеризуються великою кількістю крохмалю (до 70%) і порівняно середнім вмістом протеїну(8-12%), жиру(1-2%). Зернові злакові бідні на жиророзчинні вітаміни, але багаті на вітаміни В. У золі переважає фосфор над кальцієм, отже, реакція золи кисла.

Серед зернових злаків найбільшу кормову цінність має кукурудза. В її зерні багато крохмалю, мало клітковини і тому порівняно з іншими зерновими кормами вона відзначається найвищою поживністю.

У 100 кг зерна кукурудзи міститься 134 кормових одиниці. Особливо добре  використовують кукурудзу свині. Коефіцієнт перетравності   органічної  речовини в зерні у них  становить 90 %. У зерні кукурудзи протеїну близько 10,5%. У кукурудзи багато  жиру (6-8%), тому великі давання кукурудзи знижують якість жиру в тварин. Але згодовування кукурудзи з іншими кормами-ячменем, горохом та іншими негативно не позначаються на якості продукції. Свиням зерно кукурудзи дають у розмеленому вигляді. Даючи кукурудзу свиням треба стежити за ним ,щоб раціони були збалансовані за протеїном і вмістом у них амінокислоти (лізину, метіоніну, триптофану), а також за кальцієм і фосфором.

Ячмінь за поживністю кращий за овес. У ньому менше клітковини і  більше крохмалю. Відгодовуючи свиней ячменем, дістають м’ясо і сало високої якості. Ячмінь вважається добрим кормом для поросят. У деяких районах його використовують і для годівлі коней.

З мінеральних підкормів найбільше  значення має кухонна сіль. Її використовують у вигляді великих грудок, що постійно лежать у годівницях, або використовують у розчиненому вигляді.

За останні роки в практику годівлі тварин (птиці і поросят) широко використовують антибіотики і біогенні стимулятори (тканинні препарати, біопрепарати). Біопрепарати сприяють росту і розвитку молодих тварин, підвищують прирости поголів’я під час відгодівлі.

Правильну годівлю тварин здійснюють шляхом її нормування. Під нормою годівлі розуміють кількість поживних речовин у раціоні, яка забезпечує одержання від тварин відповідної продукції при нормованому використанні кормів, забезпечує здоров’я і нормального відтворення. Норми годівлі складаються на підставі наукових досліджень і узагальнення досвіду передових господарств. У результаті різноманітних досліджень з’ясовано потреби тварин у незамінних поживних речовинах. Тепер у практику годівлі введенно сумарні норми. Загальну потребу у кормових одиницях.

Потреби тварин різних видів мають  значні відмінності і обумовлюються  їх природою та особливостями обміну речовин.

Годуючи свиней, контролюють  надходження з кормом більшої  кількості поживних речовин порівняно  з годівлею жуйних.

У свиней бактеріальні процеси в кишечнику проходять слабо, синтез незамінних амінокислот і вітамінів групи  В  обмежений, тому всі поживні речовини вони мають одержати з кормом. Годівлю свиней нормують за кормовими одиницями, перетравним протеїном (враховуючи його амінокислотний склад), кальцієм, фосфором, кухонною сіллю і каротином. Беруть до уваги також надходження мікроелементів (заліза, міді, цинку, йоду), вітамінів групи  В  та вітамінів  Д.

Протеїнове живлення ростучих свиней перевіряють на вміст  незамінних амінокислот, потребу в  яких визначають у процентах до сухої  речовини раціону або в процентах  до сирого протеїну.

Відповідно до різних вимог тварин щодо корму розроблено нормативи  годівлі щодо ростучого поголів’я, лактуючих і підсосних маток, робочих і відгодівельних тварин. Визначено умови, які сприяють нормальній репродукції, виявлено особливості  годівлі плідників і маткового поголів’я. При цьому великого значення надається фізіологічній здатності вагітних маток створювати в організмі (за сприятливих умов годівлі) запаси поживних речовин, які бувають конче потрібні на перших порах після родів.

Існуючі норми годівлі не слід розглядати як сталі й незмінні. Вони підлягають систематичному перегляду залежно від виробничих завдань на основі виявлення, вивчення і аналізу (досвіду передових господарств). Їх уточнюють стосовно до загальних умов з урахуванням структури раціонів, яка склалася із типів годівлі. У практиці годівлі можливі поєднання кормів у раціонах. Отже, їх ефективність буде різна. Тому дуже важливо вибрати найбільш раціональний тип годівлі і правильно використати норми годівлі.

Типова годівля - це систематичне застосування основних груп кормів протягом тривалого часу (року чи певного сезону).

У свинарстві типи годівлі характеризується іншими співвідношеннями кормів, ніж  у скотарстві. Якщо в річному раціоні  корів концентровані корми становлять 40% поживних і тип годівлі  вважається концентратним, то використовуючи раціони з  таким самим процентом концентрованості для свиней, тип годівлі називають малоконцентратним. Це пояснюється тим, що свині мають певні анатомо - фізіологічні особливості будови травних органів і більше пристосовані використання концентрованих кормів.