Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Октября 2013 в 01:24, курсовая работа
Свинарство - одна з важливих галузей тваринництва. М'ясо займає одне з найважливіших місць у нашому харчуванні.
У світовому виробництві та споживанні м'яса всіх видів свинина займає провідне місце, причому виробництво її неухильно збільшується.
Вступ……………………………………………………………………………...3
1. Народногосподарське значення свинарської галузі………………………...5
2. Біологічні особливості свиней………………………………………………..7
2.1 Особливості фізіології травлення……………………………………….8
2.2 Особливості формування м’ясної продуктивності…………………….11
2.3 Поліестричність…………………………………………………………..12
2.4 Фізіологічна скороспілість………………………………………………12
2.5 Короткий період поросності…………………………………………….13
2.6 Багатоплідність…………………………………………………………..14
2.7 Великоплідність………………………………………………………….15
2.8 Молочність……………………………………………………………….15
Висновок
Список літератури
Фізіологічні особливості в будов органів травлення і процесів перетравлення кормів у свиней свідчать, що для підвищення росту молодняку необхідно годувати його кормами з коефіцієнтом перетравлення не менше 80%, що дозволить швидше закінчувати і процес годівлі (кількість перетравлених поживних речовин, виражених у відсотках від з’їдених, називають коефіцієнтом перетравності).
Свині всіх вікових груп досить добре поїдають зелені корми, високоякісне сіно бобових; добре використовують коренебульбоплоди в суміші з концентрованими кормами.
Особливості формування м’ясної продуктивності
М'ясо свиней багато повноцінним білком, що містить всі незамінні амінокислоти, а також мінеральними речовинами і вітамінами комплексу В. У порівнянні з м'ясом інших сільськогосподарських тварин у свинині менше таких неповноцінних білків, як колаген та еластин. Внутрішньом'язовий і підшкірний жир свиней - важливе джерело надходження в організм людини незамінних поліненасичених жирних кислот, що викликає підвищений інтерес до цих продуктів з боку медичної науки.
М’ясність – здатність утворювати значну кількість м’язових тканин і при забої одержувати від них туші з різною кількість м’яса.
Біологічною основою підвищення м’ясності є прискорення росту м’язової тканини.
М’язова тканина у перші 6 місяців життя формується найінтенсивніше, відносна маса в організмі зростає; далі швидкість м’язів знижується, але в свою чергу зростає відкладання жиру і відносний вміст жирової тканини. Різні групи м’язів ростуть і формуються з неоднаковою швидкістю. Розмах мінливості м’ясної продуктивності значний навіть у межах однієї породи, що підтверджує доцільність внутрішньої селекції, спрямований на підвищення мясності існуючих порід свиней.
В сучасних умовах у зв’язку з підвищенням вимог покупця до м’ясної свинини обгрунтованим є напрям племінної роботи на підвищення існуючих порід, одержання спеціалізованих м’ясних (беконних) ліній, родин, типів та порід.
Поліестричність
Дорослі свиноматки сучасних порід, які досягли статевої зрілості при нормальних умовах утримання, через кожні 18-36 днів (у середньому через 3 тижні) проявляють тічку та охоту, можуть бути запліднені і народити поросят незалежно від періоду року. Ця біологічна особливість покладена в основу при обгрунтуванні промислової технології, що дає змогу одержувати товарну свинину незалежно від періоду року, інтенсивно використовувати тварин та приміщення, сприяє ритмічній роботі м’ясокомбінатів і реалізації продукції.
Фізіологічна скороспілість
Скоростиглість визначається швидкістю досягнення статевої і господарської зрілості тварини. Свиноматка в 9 - 10 місяців може бути запліднена, а в 13 - 14 місяців - дати перший приплід. Під скоростиглістю розуміється здатність свиней досягати такого рівня розвитку, яка забезпечує можливість їх використання для відтворення та отримання м'ясної продукції в короткі терміни. Сучасні породи і технології відгодівлі свиней дозволяє досягати живої маси 100-120 кг, за 180-190 діб і приріст живої маси 800-900 г в середньому за весь період відгодівлі.
Свині різних типів росту і розвитку відрізняються за характером процесів обміну речовин, синтезу білка та жиру в організмі в різні вікові періоди, що визначає скоростиглість тварин.
Свині володіють рядом біологічних особливостей, що має велике значення для їх розведення: висока плодючість і скороспілість, всеядність, здатність легко пристосовуватись до різних умов довкілля, високий забійний вихід м'яса високої якості тощо.
Свиням властива висока плодючість. Свиноматка здатна приводити два опороси за рік, які мають 10-12, інколи до 16 поросят. Період виношування (супоросності) короткий - 112-114 днів. Після народження поросят достатнім вважається підсисний період 60 днів, а то і менше.
Скороспілість свиней висока. Свиноматки в 13-14-місячному віці дають приплід. У 6-7 місяців та якісній відгодівлі свині досягають маси 80-120 кг, прибавляючи щодоби 600-800 г, а дорослі тварини - до 1-1,2 кг живої маси.
Тривалість племінного використання свиноматок у господарствах різних напрямів продуктивності досягає 2,5-5 років. У племінних господарствах їх використовують значно довше, ніж у товарних.
На комплексах свиноматок використовують для відтворення стада у середньому 2,5 року при щорічному вибракуванні 40%, у племзаводах – до 5 років, де рівень вибракування 20-25%.
Рівень вибракування є показником зоотехнічної культури ведення галузі, а вдосконалення технології виробництва свинини повинно бути спрямоване на збільшення тривалості та інтенсифікацію використання свиноматок.
Короткий період поросності
Вагітність свиноматки у свинарстві називається поросністю. Тривалість поросності у свиноматок триває в середньому 114-116 днів, хоча мають місце коливання у той чи інший бік.
Дуже цінною біологічною особливістю свиней є короткий період їх поросності, який триває не більше 102-105 днів, що створює можливість одержати два опороси на рік. Так, маса поросят при народженні становить 1,2-1,3кг, у 2 місяці 18-20кг, а на інтенсивній відгодівлі 3 місячні підсвинки в 6-7 місячному віці досягають маси 110-120кг.
Від свиноматок із скороченим періодом поросності одержують поросят з меншою живою масою при народженні, хоча в постембріональний період цей недолік може бути компенсований.
У господарствах племінного і товарного напрямків доцільно залишати на плем’я нормально розвинених свиноматок із зменшеним строком вагітності. Від свиноматок із середньою тривалістю поросності можна одержати по 2, а при заплідненні аісля раннього відлучення поросят 2,1 – 2,3 і більше опоросів на рік.
Багатоплідність
Багатоплідність - один з найважливіших показників, характерних для даного виду тварин. Під багатоплідність розуміється кількість живих поросят при народженні. Свиноматки всіх порід, в середньому дають по 10-12 поросят на опорос. Відомий випадок, коли одна свиноматка принесла 36 поросят.
Багатоплідність свиноматок - низького успадкування ознака, і в значній мірі визначається повноцінністю годівлі та умовами утримання тварин. Великий вплив на Цей показник надає спрямоване Вирощування ремонтних свинок, їх вік і жива маса при першому осіменіння.
Багатоплідність свиноматок зазвичай буває найбільш високим до 4-5-го опоросу, а потім знижується. Однак Окремі свиноматки зберігають високу багатоплідність до 7-8-го опоросу.
Тривалість використання свиноматок у господарствах різного призначення коливається від 2,5 до 5 років. У племінних господарствах їх використовують значно довше, ніж у товарних.
У всіх господарствах
тривалість збереження
В окремих випадках висока багатоплідність зберігається і дещо в старшому віці.
Великоплідність
Цей показник визначається масою поросят при народженні. Нормально розвинені поросята при народженні важать 1,0-1,3 кг. Великоплідність надають великого значення в практиці свинарства. Жива маса - вихідна величина маси тіла, від якої триває ріст тварин у постембріональний період життя.
При оцінці та відборі свиноматок за Великоплідність звертають увагу на вирівняність поросят у гнізді за масою
Великоплідність має низьку спадкову обумовленість: h2 = 0,01-0,14, а коефіцієнт кореляції між багатоплідністю і великоплідні, за даними багатьох дослідників, коливається від - 0,28 до - 0,36.
Молочність
Молочність свиноматок. Склад молока свиней значно відрізняється від коров'ячого молока.
Свиняче молоко містить в 1,5 рази більше сухих речовин, більше білка і жиру, що пов'язують з необхідністю забезпечення інтенсивного росту поросят в перші тижні життя.
На відміну від вимені корів, овець і коней, у свиней воно не має молочних цистерн. Від молочних альвеол тягнеться мережа найтонших молочних проток, які по ходу багаторазово зливаються в більш великі і до вершини соска закінчуються 2-3 протоками. Після опоросу свиноматка годує поросят до 25 разів на добу, а згодом - 12-14 разів. Через особливості утворення і виділення молока свиноматками отримати його звичайними способами важко. Тому в експериментах з вивчення й оцінки молочності свиноматок користуються непрямими методами визначення - зважуванням поросят до і після смоктання чи машинним відсмоктуванням молока з одночасним введенням гормональних препаратів.
У середньому свиноматки виділяють за лактацію (60 днів) 200-250 кг молока, а кращі дають до 350 кг. У звичайних виробничих умовах молочність свиноматок умовно прирівнюють до маси поросят, яких вони вигодовують.
Інструкцією з бонітування свиней молочність свиноматок визначається за масою гнізда поросят у віці 21 день. Така оцінка молочності більш точна, ніж практикувалася раніше оцінка за масою гнізда у віці 30 днів. У третій декаді життя поросята починають поїдати підгодівлю, що робить істотний вплив на їх масу.
Причинами поганий молочності свиноматок можуть бути: неповноцінна годівля, ожиріння, недостатній моціон, різні захворювання (метрит, мастит, агалактія) і ін
Молочність свиноматок - один з важливих селекційних ознак, який визначає у великій мірі подальший ріст і розвиток свиней.
Висновок
Ситуація у свинарстві
України поки що залишається кризовою.
На низькому рівні знаходиться
Основна задача сільськогосподарського
виробництва полягає в тому, щоб
забезпечити населення країни доброякісними
продуктами, а промисловість –
сільськогосподарською сировино
Забезпеченість населення
повноцінними продуктами харчування тісно
пов’язана з розвитком
Вийти з критичної ситуації, в якій опинилась країна з виробництвом м’яса в найближчий період можливо за рахунок інтенсивного відродження галузі свинарства. В загальному обсязі виробництва м’ясо свиней повинно становити не менше 40%.
Сучасне свинарство, як і інші види тваринництва та птахівництво, в провідних країнах світу характеризується динамічним розвитком, опануванням інтенсивних енергозберігаючих технологій, збільшенням виробничих потужностей, постійним підвищенням продуктивності тварин, що забезпечує стійке виробництво дешевої свинини. Безперечний пріоритет при цьому надається повноцінній годівлі свиней, сучасним методам їх розведення, новітнім системам відтворення і технологіям виробничих процесів з врахуванням біологічних особливостей свиней. При цьому лишається аксіомою, що виведення найближчим часом свинарства з кризової ситуації неможливе без орієнтації на вітчизняного товаровиробника, протекціоністської політики держави, розумного перерозподілу вартості від реалізованої продукції виробнику свинини, паритету цін, створення відповідної кормової та технологічної баз, наукового забезпечення галузі і матеріальної зацікавленості товаровиробників у результатах своєї праці. При цьому впровадження новітніх технологій повинно відповідати фізіології свиней і їх біологічних особливостей. Основними причинами, які зумовили різкий спад виробництва тваринницької продукції, в тому числі і свинини є різке зменшення поголів’я тварин та зниження їх продуктивності. Для того, щоб забезпечити відновлення галузі, необхідно підвищити продуктивність тварин. Так, якщо б від однієї свиноматки відлучали за один опорос 8-9 ділових поросят, а середньодобові прирости молодняку на вирощуванні та відгодівлі були хоча б 450 - 500 г, що значно менше, ніж у більшості розвинутих країн, то навіть при існуючому поголів'ї можна реально збільшити виробництво свинини в 2 - 2,5 рази.
Свинарство, як галузь виробництва високоякісних продуктів харчування, може за короткий період поновити м’ясний баланс країни, враховуючи біологічні особливості свиней такі, як всеїдність, скороспілість, багатоплідність, інтенсивне та економічне використання кормів.
Як показує вітчизняний і світовий досвід, інтенсивне та рентабельне виробництво продукції тваринництва можливе лише в умовах великотоварних господарств, де є можливість застосувати новітні технології утримання, догляду та годівлі тварин.
Для ефективного ведення сільського господарства і, зокрема, тваринницької галузі, потрібно прийняти закони і заходи на державному рівні, які б стимулювали розвиток тваринницької галузі як в господарствах населення, так і в сільськогосподарських великотоварних господарствах.
Список літератури: