Біологічні особливості свиней

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

1. Народногосподарське значення свинарської галузі………………………...5

2. Біологічні особливості свиней………………………………………………..7

2.1 Особливості фізіології травлення……………………………………….8

2.2 Особливості формування м’ясної продуктивності…………………….11

2.3 Поліестричність…………………………………………………………..12

2.4 Фізіологічна скороспілість………………………………………………12

2.5 Короткий період поросності…………………………………………….13

2.6 Багатоплідність…………………………………………………………..14

2.7 Великоплідність………………………………………………………….15

2.8 Молочність……………………………………………………………….15

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Тваринництво - це галузь агропромислового комплексу, що забезпечує людину продуктами харчування, а промисловість - сировиною.

Теоретичною основою  тваринництва є зоотехнія - наука, що на основі біологічних властивостей тварин розробляє і впроваджує способи їх ефективного розведення, годівлі, утримання і використання.

Сучасні свійські свині  за походженням поділяються на дві  групи. Одна з них походить від  європейського дикого кабана, друга - від азіатського. Відповідно, основними центрами одомашнення слід вважати Європу та Східну Азію. Одомашнення відбулось близько 5-4 тис. років до нашої ери.

Під впливом одомашнення  дикі тварини зазнали багатьох змін. Збільшилась їх маса, скелет став менш міцним, ніж у диких, мускулатура - ніжніша і пухкіша. Змінилась масть тварин та покриви стали менш густими і ніжнішими, за деяким виключенням (вівці). Під впливом одомашнення значно збільшилась молочна залоза, особливо у тварин молочного напрямку. Змінились статеві функції, підвищилась плодючість тварин. Великі зміни відбулися в травній та інших системах організму. Свійські тварини можуть поїдати такі корми і в такій кількості, які були недоступні для диких тварин. Темперамент домашніх тварин, порівняно з їх дикими предками, став більш спокійний, змінились загальні форми тіла тощо.

Ізольоване розведення окремих груп тварин у певних умовах, що відбувалось спочатку стихійно, а з 18-19 ст. і під впливом цілеспрямованого штучного добору, привело до створення в межах кожного виду багатьох порід сільськогосподарських тварин.

Породою називають створену працею людини достатньо велику групу  домашніх тварин спільного походження, що володіють подібними морфологічними, фізіологічними і господарськими ознаками, які стійко передаються під час розмноження.

Свинарство - одна з важливих галузей тваринництва. М'ясо займає одне з найважливіших місць у нашому харчуванні.

У світовому виробництві  та споживанні м'яса всіх видів свинина  займає провідне місце, причому виробництво її неухильно збільшується.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Народногосподарське значення свинарської галузі

Свинарство – одна з найскороспілих і найефективніших  галузей тваринництва. В Україні  свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва.

Свині мають ряд біологічних  та господарських особливостей. Короткий період супоросності та багатоплідність  при низьких затратах кормів дозволяють отримати від однієї свиноматки 20-25 поросят на рік та до двох тон  свинини. Свині мають у 20 разів вищу біологічну відтворювальну здатність  в порівнянні з великою рогатою худобою. Небагато в світі тварин, які свою масу від народження за 100 днів збільшують у 100 разів. Свиня саме ця тварина.

Корисною ознакою є  те, що свині в порівнянні з іншими сільськогосподарськими тваринами краще оплачують корми приростом продукції. Так, для отримання 1 кг приросту живої маси їм потрібно всього 4-5 кормових одиниць, тоді як великій рогатій худобі 9-10 кормових одиниць.

Свині порівняно з  іншими видами сільськогосподарських тварин мають самий високий забійний вихід продукції, під яким розуміється співвідношення маси їстівних частин туші до передзабійної маси. Так, при відгодівлі молодняка до живої маси 100 кг забійний вихід складає близько 73%, а при відгодівлі до 130-150 кг живої маси – 80 % і більше. Слід також зауважити, що свинина вдвічі поживніша за яловичину та втричі – за м'ясо птиці. М'ясо і сало свиней висококалорійне і біологічно повноцінне. Копчені вироби із свинини характеризуються більш високою поживною цінністю, ніж м’ясопродукти із м'яса інших тварин. Свинячий жир порівняно, наприклад, з яловичим містить в 4 рази більше таких органічних кислот, як лінолева, ліноленова і арахідонова, які сприяють попередженню виникнення у людей склерозу і атеросклерозу.

Свинина добре консервується, коптиться, а тому тривалий час зберігається. З шкіри свиней виготовляють взуття, з щетини щітки, з кишок та крові  – ковбаси, з кісток – кісткове борошно.

В Україні свинарство з давніх часів було традиційною  галуззю тваринництва. Воно є джерелом постачання населенню м’яса, сала та цінної сировини для легкої промисловості.

Свині – тварини з  оригінальними біологічними особливостями. Відгодівельні якості та м’ясна продуктивність свиней визначається генетичними факторами, умовами довкілля та їх взаємодією.

Короткий період супоросності та багатоплідність при низьких  затратах кормів дозволяють отримати від однієї свиноматки 18 – 25 поросят  на рік та двох тон свинини.

У підвищені продуктивних якостей свиней, резистентності їх організму провідне місце належить створенню для тварин відповідних оптимальних умов утримання, догляду та годівлі.

Серед основних завдань  галузі свинарства – розробка сучасних ресурсозберігаючих технологій виробництва  тваринницької продукції, подальше поліпшення існуючих і нових порід, спрямованих на підвищення продуктивних якостей свиней.

Свині характеризуються високим багатоплідністю, коротким ембріональним періодом розвитку, скоростиглістю і високим забійним виходом. Це дозволяє отримувати від них продукцію при економному витрачанні кормів та праці. М'ясо і свинячий жир відрізняються хорошими харчовими і смаковими якостями. Крім м'яса і жиру при забої свиней отримують шкури, щетину, кишки, кров, ендокринна та інше цінна сировина для промисловості.

Забезпечення населення продуктами харчування, особливо тваринного походження, залишається актуальною проблемою вітчизняної сільськогосподарської науки і виробництва. У світовому споживанні м'яса провідне місце займає свинина - джерело біологічно повноцінних і висококалорійних речовин.

Наведений вище матеріал свідчить про господарську доцільність  вирощування свиней в селянських, фермерських та колективних господарствах.

 

Біологічні  особливості свиней

Свинарству, як одній  з найскороспіліших, економічно вигідних галузей тваринництва, приділяється значна увага у вирішенні питань збільшення виробництва м’яса на основі підвищення продуктивності існуючих порід свиней з використанням сучасних селекційно-генетичних досягнень.

Свині за біологічними і  фізіологічними особливостями є кращими продуцентами м’яса і жиру в порівнянні з іншими видами тварин, що зумовлено їх високою плодючістю, швидкостиглістю, високим забійним виходом. Свинина характеризується високою харчовою цінністю, оскільки вона містить менше неповноцінних, сполучнотканинних білків і значно переважає яловичину по вмісту незамінних поліненасичених жирних кислот і вітаміну В1 при практично рівній кількості інших незамінних факторів харчування.

Свині характеризуються високим багатоплідністю, коротким ембріональним періодом розвитку, скоростиглістю і високим забійним виходом. Це дозволяє отримувати від них продукцію при економному витрачанні кормів та праці. М'ясо і свинячий жир відрізняються хорошими харчовими і смаковими якостями. Крім м'яса і жиру при забої свиней отримують шкури, щетину, кишки, кров, ендокринна та інше цінна сировина для промисловості.

Процес одомашнення привів до появи  у свиней нових, доместикаційних змін. З'явилися різноманітні масті, обвислі вуха, увігнута спина, глибокий і широкий тулуб. У домашніх свиней змінилася форма голови, м'язи стали більш ніжними. Не залишився незмінним і сам тип статури. У дикого кабана сильно розвинена передня частина тіла (голова, шия, плечі). Однак з точки зору отримання м'яса передня частина вважається найменш цінною, тому штучний відбір був спрямований на збільшення відносної питомої ваги середніх і особливо задніх частин тіла (як більш м'ясних) при загальному збільшенні розмірів тварини і інтенсивності росту.

У домашніх свиней значно підвищилися  скоростиглість, багатоплідність, зникла сезонність розмноження, що дозволило підвищити продуктивність і одержувати опороси в будь-який час року. У результаті одомашнення змінився і сам процес онтогенезу.

 

Особливості фізіології травлення свиней

Шлунок свині за будовою є  перехідним між простим шлунком м'ясоїдних і складним жуйних (рис. 57, г). При вході в шлунок знаходиться велике мішковидне випинання — дивертикул, який значно збільшує об'єм шлунка свиней. Слизова оболонка шлунка поділяється на такі зони: страховидну, кардіальну, сліпого мішка, дна шлунка і пі-лоричну (рис. 57, г).

У стравохідній зоні залоз немає. Вона вкрита багатошаровим плоским епітелієм. Слизові оболонки сліпого мішка  і кардіальної зони вкриті циліндричним епітелієм і мають залози, які  виробляють слизистий секрет нейтральної або лужної реакції. В секреті немає ферменту пепсину та соляної кислоти. Будова залоз фундальної та пілоричної зон така ж, як і в м'ясоїдних. Фундальна зона виділяє кислий сік, багатий пепсином, хімозином та соляною кислотою, а піло-рична — сік нейтральної реакції і фермент пепсин. Шлунковий сік у свиней виділяється безперервно.

Секреторну діяльність шлункових  залоз і травлення в шлунку свиней вивчали за допомогою фістульної методики та ізольованих шлуночків  за Гейденгайном та І. П. Павловим.

О. В. Квасницький запропонував методику полізонда для вивчення травлення  в різних шарах вмісту шлунка свині. Стінки полізонда мають три камери з багатьма отворами. Полізонд вставляють через фістулу в шлунок. Його камери стикаються з трьома шарами шлункового вмісту. Рідкий вміст з різних шарів шлунка стікає донизу і збирається у відповідні судини. За допомогою полізонда можна одержувати шлунковий сік через будь-які проміжки часу і вивчати його активність перетравлення в різних ділянках шлунка протягом тривалого часу, без порушень процесу травлення (рис. 61). Корм у шлунку свиней розміщується горизонтально шарами. Спочатку заповнюється зона пілорус і дна, а потім кардіальна. Шлунковий сік просочує корм знизу вверх. Так через годину після годівлі шлунковий сік добре просочує лише нижні шари корму, а через 5 год — усі верхні шари.

У шлунку свині перетравлюються  вуглеводи і білки корму. Вуглеводи  перетравлюються за допомогою ферментів  рослинних кормів і птіаліну слини. Найкраще цей процес відбувається в  кардіальній зоні та сліпому мішку. В шлунку свині відбувається також молочнокисле бродіння.

Фермент шлункового соку свиней хімозин  звертає молоко, перетворює розчинний  казеїноген у нерозчинний казеїн, який випадає в осад, це відбувається при наявності кальцію. Кислотність шлункового соку у свині становить 0,3-0,4%. причому чим більше виділяється соку, тим вища його кислотність.

Різні корми неоднаково впливають  на шлункову секрецію. На діяльність шлункових  залоз у свиней впливає також  підготовка кормів до згодовування. Встановлено, що шлункова секреція у них значно підсилюється при згодовуванні їм силосованих кормів. Дріжджування їх поліпшує травні властивості шлункового соку у свиней (його кислотність і перетравну силу ферментів). Секреція шлункового соку підвищується умовно-рефлекторно на вид та запах корму. Шлункова секреція у свиней значно підсилюється, якщо тварина поїдає корм з апетитом.

У поросят раннього віку в шлунковому соку відсутня вільна соляна кислота (вікова ахлоргідрія), що слід вважати особливістю шлункового травлення у них.

У поросят до 20-денного віку при  відсутності соляної кислоти  в шлунку не перетравлюється білок  курячого яйця, тим часом як тваринний  білок (фібрин) і білок зерна злакових (клейковина) добре перетравлюються  шлунковим соком підсисних поросят. У цей період у поросят добре виражене кишкове травлення, яке і забезпечує високе перетравлення білків рослинного корму. Рання підгодівля сисунів значно прискорює появу соляної кислоти в шлунку і скорочує період вікової ахлоргідрії у поросят. Кількість ферменту реніну у їх шлунковому соку збільшується до місячного віку, а потім зменшується.

До 7-місячного віку органи травлення  у свиней досягають розмірів, достатніх  для перетравлення значної кількості  корму і стають цілком зрілими  як анатомічно, так і фізіологічно.

У шлунку травний процес перебігає 11-15 годин, після чого кормова маса надходить у тонкий відділ кишечника, який є основним місцем перетравлення  корму і всмоктування найважливіших  поживних речовин. Тут під впливом  трипсину підшлункової залози та трипсину кишкового соку білки корму розщеплюються до амінокислот; крохмаль  та інші розчинені вуглеводи під впливом ферментів піддаються остаточному розщепленню до глюкози; а жири під впливом ліпази й жовчі розщеплюються на гліцерин та жирні кислоти. Потім кормова маса разом із соками, які не знижують інтенсивності всього впливу, пересуваються у товстий відділ кишечника. Ферменти, що знаходяться в товстій кишці у свиней, в процесі травлення вже не мають визначальної ролі, істотнішого значення набувають мікроорганізми, які знаходяться тут і сприяють перетравленню клітковини. Хоча діяльність мікрофлори дає можливість свиням використовувати корми багаті на клітковину, однак свині їх перетравлюють у 2 рази гірше, ніж жуйні.