Слово «полеміка»

 

 

 

Зміст

Введення

1 Полеміка як  форма ораторського мистецтва:  сутність, принципи

2. Відмінність полеміки від ІНШИХ , різновиди діалогу

3. Види і типи полеміки

3.1. ВИДИ полеміку: дискусія і суперечка

3. 2. Типи полеміки

4 Полемічні прийоми  ,тактика

5 Методи ведення  полеміки

Висновок

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

У нашу мову слово «полеміка» прийшло з давньогрецької, перекладається як войовничий, ворожий. На відміну від дискусії у полеміці присутні змагальність, боротьба, певний ступінь войовничості і ворожості, що детерміновано метою, яка переслідується учасниками полеміки. Тому в свідомості більшості людей полеміка асоціюється з комунікативним актом, званим гострим спором.

Полеміка - вид спору, в рамках якого основні зусилля сторін спрямовані на затвердження (перемогу) своєї позиції щодо обговорюваного предмета. Відзначимо відмітні риси полеміки:

- По-перше, основне завдання, яке вирішують полемізуючи сторони, - утвердження своєї позиції.

- По-друге, учасники,які беруть участь у полеміці  більш ніж у дискусії, вільні у виборі засобів спору, його стратегії і тактики. У полеміці допускається використання більшого числа коректних прийомів, таких, як захоплення ініціативи, раптовість у використанні наявних у розпорядженні сперечаючих доводів, в тому числі й психологічних, нав'язування свого сценарію спору і т.п. Разом з тим існує ряд моментів, які ріднять полеміку і дискусію: наявність певного предмета спору, змістовна зв'язність, відкритість до аргументів іншого боку, черговість виступів сперечаюшихся, неприпустимість використання некоректних логічних і психологічних прийомів, порушення етичних норм. Перемога в полеміці, якщо вона отримала суспільний резонанс, може принести деяке задоволення. Але слід пам'ятати, що в суспільній свідомості суперечка асоціюється із засобом досягнення істини, тому рішення, засноване на переможній в полеміці позиції, тягне за собою відповідну міру відповідальності. Неважко здогадатися, якими будуть наслідки і якою буде міра відповідальності, якщо у полеміці переможе хибна точка зору.

Актуальність даної теми підтверджується тим, що сьогодні, велика частина людства усвідомила дуже простий і очевидний факт, що лише деякі судження про світ правдиві і не вимагають доказів. Але левова частка наших суджень припускає активну розумову діяльність, що протікає в режимі спору (дискусії, полеміки).

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Полеміка як форма ораторського мистецтва: сутність, принципи

 

Теорія і методика красномовства  розглядає методи ораторської діяльності, що являють собою основний спосіб зв'язку між оратором і аудиторією, завдяки якому передається і  засвоюється інформація, здійснюється вплив на слухачів.

 

Серед методів і прийомів спілкування з аудиторією важливе  місце посідає полеміка — одна з ефективних форм впливу на слухачів, найважливіший засіб їх переконання. Щодо цього, розгляньмо питання про  те, що собою являє полеміка і чим відрізняється .

Доказ - є логічне встановлення істинності деякого положення на підставі тверджень, істинність яких відома.

Аргументація - інтелектуальна діяльність з аналізу та селекції підстав і доказів, необхідних для всіх подальших міркувань достатніх для цієї мети. Аргументація – планомірний розгляд альтернативних версій з верифікацією та оцінкою їх логічних наслідків. Основними методами аргументації є інтелектуальне моделювання, уявний експеримент з наступним логічним аналізом висновків.

На додаток до автора аргументації, її Я, в полеміці особистісний ярус включає ще й ТИ - суперника, опонента, співрозмовника,сосуб'екта спілкування. І, можливо, аудиторію, тих, хто присутній при акті полеміки і в різному ступені активно втручається в її хід.

Поява другого суб'єкта рішучим  чином зміщує полеміку у бік двобою, ігри. Звичайно, кожний з партнерів  по полеміці все ще доводить, аргументує, але сам цей процес стає різновидом змагання, інтелектуального суперництва

Структура доказу містила  всього один (логічний) рівень - компонент. В аргументації до нього приєднався другий (особистісний), в полеміці - третій - процесуальний.

ПОЛЕМІКА - вид спілкування, що відбувається у формі інтелектуального поєдинку, коли кожен з учасників обгрунтовує і аргументує власні положення поряд з критикою і спростуваннями тверджень суперника.

Уміння організовувати полеміку, скеровувати її, потребує від оратора великої майстерності, глибоких знань. Гостра полемічна бесіда — найскладніша форма зближення з аудиторією.

Термін «полеміка» походить від давньогрецького слова «полемікос» — войовничий, ворожий. Більш чітке визначення даного поняття можна знайти, наприклад, у енциклопедичному словнику, де зазначається, що полеміка — гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання. Це не звичайна суперечка, а таке публічне обговорення, при якому є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і поглядів. Виходячи з цього, полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання, тобто публічний спір з метою захистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента.

З даного визначення випливає, що полеміка відрізняється від дискусії, диспуту саме своєю цілеспрямованістю. Учасники дискусії, диспуту, зіставляючи суперечливі судження, намагаються дійти єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину. Мета полеміки інша — потрібно здобути перемогу над опонентом, обстояти і затвердити власну позицію.

Полеміка — це наука і мистецтво переконувати. Вона вчить стверджувати думки аргументовнішими, переконливими і безперечними науковими доказами. Отже, мета полеміки —досягнення істини чи її перевірка.

Як слід вести полеміку, щоб вона була корисною і продуктивною? Насамперед необхідно оволодіти деякими принципами полеміки.

1) Одним із принципів ведення полеміки є чесність і принциповість ведення полеміки. Перед тим, як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначеність предмета спору і вихідних позицій - одна з основних вимог до полеміки.

У жодному разі не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції у слухачів. Потрібно виявити дійсні й істинні положення опонента і вміти критикувати їх.

2 ) Важливого значення набуває і принцип використання емоцій у полеміці. Певна річ, без людських емоцій ніколи не було, нема і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емоційного, суб'єктивного ставлення до питань, що обстоюються. Проте не слід перебувати у полоні емоцій, тобто давати перевагу почуттям над розумом.

3) Характерний принцип полеміки - виявлення невідповідностей і суперечностей у поглядах опонента, однобічності його позицій. Зрозуміло, воно потребує опанування діалектичною і формальною логікою, наявності високої культури мислення. Якщо оратор глибоко і до кінця переконаний в істинності своєї позиції (а інакше немає сенсу її обстоювати), належить розкрити хибність позицій опонента: продемонструвати слухачам, чому вона помилково уявляється їм правильною, привабливою; висвітлити, внаслідок яких лавірувань опонент зміг

4) Важливим принципом ведення полеміки є також уміле використання гумору, іронії, сарказму, сатири. Висміювання опонента - прийнятний захід у ході полемічної бесіди.

Однак його застосування потребує дотримання певних вимог.

• По-перше, ніяким гумором, ніякою іронією, жодним сарказмом не можна підміняти логічну критику і розкриття позицій опонента. У полеміці сарказм, гумор, жарт над суперечником повинні вживатися в поєднанні, в сукупності з усіма іншими заходами розкриття і критики позиції опонента.
• По-друге, як у ході полеміки в цілому, так і у використанні гумору необхідна тактовність. До гумору слід удаватися тактовно, не торкаючись гідності особистості.

Перелічені принципи є обов'язковими під час ведення будь-якої полеміки, але це зовсім не означає, що ними вичерпуються всі поради і твердження. Щоразу полеміка вимагає, звичайна річ, своїх особливих засобів, своєї методики ведення.

 

2. ВІДМІННІСТЬ  полеміки від ІНШИХ , РІЗНОВИДИ ДІАЛОГУ

 

Полеміка - вид мовного  спілкування кількох партнерів  і в цьому сенсі - діалог. Цим  полеміка відрізняється від лекції чи доповіді.

Різниця очевидна: і лекція і доповідь - монологи. Спілкування  в формі діалогу має свої переваги, не скасовує монолог, а відтісняє його. Цей процес найбільш помітний у галузі педагогіки, де всі нововведення так чи інакше пов'язані з легалізацією діалогу як рівноправного методу спілкування викладача і учня, з акцентом на співпрацю,співавторство.

Полеміка відрізняється  і від інших форм діалогу - бесід, дебатів, диспуту, наради. Відмінність  полеміки від всіх інших різновидів діалогу можна шукати на шляху порівняння параметрів:

• усні-письмові;
• двосторонні-багатосторонні;
• спеціально організовані-стихійні;
• одночасні-відкладаються по турах і т. п.

Однак всі ці властивості  діалогів вторинні. Важливо наступне: є, посуті, дві форми ведення діалогу - мирний обмін думками і полеміка.

Важко уявити собі, щоб розмова  велася не у формі мирного обміну думками. У такому випадку вона, мабуть, втрачає особливість, характеризуючу саме бесіду, на відміну від будь-якого іншого діалогу.

Дебати, диспут не одне й  те саме. Їх об'єднує те, що всі вони можуть відбуватися у формі взаємного збагачення інформацією. Один сказав, інший доповнив, третій підтвердив,четвертий звернув увагу, п'ятий вказав новий аспект, шостий запропонував підвести риску. По суті, всі ці діалоги можуть виявитися (для справедливості слід додати, що можуть і не виявитися) прихованими монологами. Коли єдине міркування, цілісна аргументація відтворюється послідовно різними персонажами, які спільними зусиллями, разом, доповнюючи один одного, обгрунтовують загальне становище.

Інша річ полеміка! У  ній елемент змагальності, боротьби, суперництва, що виявляється у вигляді  реплік з критикою і спростуваннями висловлювань суперника, неустранім.

 

 

3. ВИДИ І ТИПИ  ПОЛЕМІКИ

3.1. ВИДИ полеміку: ДИСКУСІЯ І СУПЕРЕЧКА

 

Ніяка полеміка, жоден спір не може обійтися без сторін, які  призводять один одному аргументи і  доводи, обмінюються висновками і словесними випадами. Таким чином, опоненти (Я і ТИ полеміки), лексика, підстави і міркування --обов'язкові, невід'ємні складові полеміки. Їх п'ять і разом вони - необхідні умови її існування.

А ось дотримання процесуальних  норм ведення полеміки, наявність  сторонніх, в тому числі і арбітрів - компоненти, лише різного ступеня  бажання. Їх присутність або відсутність дозволяє виокремити види полеміки:

• регламентовані (що відбуваються згідно з процесуальним кодексом)
• і хаотичні (процесуальні норми не дотримуються):
• публічні (при аудиторії - полеміка відбувається в присутності третіх осіб)
• або кулуарні (відокремлені, приватні, коли всі присутні мають право участі у полеміці і використовують це право).

Якщо присутні не просто публіка, а арбітри, такий різновид приаудиторних полемік можна назвати судовими (арбітражними).

Не згадана тема.

Найважливіший компонент  полеміки,відповідний тези докази, його вершині. Чи може бути, чи може розпочатися полеміка, яка не має теми? Може!

Щоб переконатися в цьому, слід уточнити, що таке тема полеміки.

Тема полеміки - система тез, обстоюваних партнерами по діалогу. Але ж часто у увійшовших вже в словесний поєдинок суперників немає певної позиції, немає тез, є тільки незгода. Вони дуже смутно уявляють собі, за що б'ються, і важко відповісти на питання: «що ж власне намагаються довести?»(До речі, таке питання, задане у розпалі суперечки, може надати витверезну дію на суперника).

Трапляється, що суперники  формулюють кінцеву мету діалогу  в різних словах. Один збирається довести, що фільм Х поганий,інший, заперечуючи, стверджує, що він касовий (користується популярністю у молоді; подобається особисто йому, що режисер цього фільму гідна людина;що кіностудія, на якій він був випущений ...). Якщо хто каже, що «в городі бузина », а інший стверджує, що« у Києві дядько », то спір може відбутися, але теми у нього немає, оскільки відсутня система тез.

А суперечки, в яких напрямки безперервно змінюються,перестрибуючи  з однієї сфери в іншу? А енергійні  словесні баталії, коли супротивники, не відаючи того, намагаються нав'язати один одному одне і те ж ...

Суперечка без цілісної, єдиної теми з часів давніх греків називається логомахіей. (Можна вважати це ще однієї і вельми популярним різновидом полеміки). Логомахіі протистоїть змістовна (тематична) полеміка, яка, в свою чергу, поділяється на :

1. наукову,
2. філософську,
3. політичну,
4. релігійну і пр.

Чіткість формулювання теми та (плюс) суворість дотримання процесуальних  норм відносять полеміку до її вищого, найякіснішого розряду. Така полеміка може бути названа дискусією.

Таким чином, ДИСКУСІЯ - це тематична  і коректна по формі полеміка. Тема зафіксована не дуже чітко, регламент порушується - СУПЕРЕЧКА. Регламент не просто порушується, а грубо нехтується,щоб більш боляче, пообразніше вколоти суперника, образити його і принизити - найнижчий сорт полеміки.

 

3. 2. ТИПИ ПОЛЕМІКИ

 

Було показано, що причини  і цілі полеміки можна співвіднести з кожним з виділених елементів  її структури. Ці елементи належать до А проекцій, таких три. Це обставина дозволяє виділити три узагальнених типу полеміки.

По-перше, це пізнавальна полеміка, так чи інакше орієнтована на логічний, текстовий рівень. Пізнавальну полеміку можна також назвати логічної або діалектичною (у сенсі вищого філософського мистецтва досягнення істини).