Проблеми дослідження дієслова в сучасному мовознавстві

Частина дієслів може вживатися в особовому і безособовому значенні:

Тоді чую, що під ногами шумить (3, с. 115); Пахне канатами, рибою, йодом (3, с. 117).

Безособові дієслова можуть утворюватися від особових за допомогою постфікса - ся, напр.: –  Ночуй у нас! – рішає Марійка. А завтра мати забуде, і минеться тобі отак (3, с. 120) (мине + -ся = минеться).

За значенням безособові дієслова поділяються на окремі групи, які означають:

• явища природи: дніє, вечоріє, смеркає,розвидняється, похолодало, морозить, напр.: Завтра, коли розвиднеться, встане Харитя, нагодує маму, коли б це схотіли їсти, а то відколи слабі – саму воду п’ють, візьме серп і піде (1, с. 5);В лісі посутеніло(1, с. 12); В лісі зовсім затемніло(1, с. 12);Світало (1, с. 137); Смеркалось (1, с. 76); От коли б лиш світало уже … коли б світало (1, с. 155);Чим більш темніло, тим вітер, здавалось дужчав, принаймі очерет шумів так, що заглушував навіть думки (1, с. 157); Тоді вони чимдуж поспішили назад у Галац, бо вже почало смеркати (1, с. 174); На другий день, коли почало розвиднюватись, Соломія вже була на березі (1, с. 177);
• стихійні явища: замело снігом, висушило землю, занесло, вигоріло, напр.: Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, й він підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (1, с. 51);Капало з стріх (1, с. 76); На нього війнуло, як з гнилого болота улітку, тим знайомим теплом їдальні, молока з чаєм, розпареним жіночим тілом й котом, що вічно валявся на канапі (1, с. 77);
• фізичний стан людини або її відчуття: дишеться, трусить, пече, болить, сіпає, свербить, напр.: Пахне канатами, рибою, йодом (3, с. 117); Куховарка з таким гуком жбурляла на лаву  чиїсь поламані ребра, що аж мене боліло (3, с. 58);Дихалось важко (1, с. 148);  – Крові багато витекло… – насилу вимовив Остап (1, с. 151); В голові у Соломії розвиднілось(1, с. 152); У грудяху нього хрипіло, і було боляче дихати (1, с. 152);Уже другу добу вона нічого не їла, під серцем її млоїло, в животі корчило(1, с. 158);
• бажання, переживання людини: хочеться, тягне, гнітить, кортить, напр.: Так чогось кортить до дому, до матері (1, с. 21); Йому хочеться пригорнутися до матінки, перепросити її, поцілувати руку, що не раз пестливо гладила його по головці (1, с. 21);Хотілось щось пережити сильне і гарне, мов морська буря, подих весни, нову казку життя (1, с. 76);Йому кортіло сказати Дорі, куди вони їдуть (1, с. 104); Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію (1, с. 160);
• психічний стан людини: не спиться, не лежиться, не гуляється, не читається, напр., – Не полегшаломені з того, що глянули менісьогодні в вічі, не полегшало… – шепотить Хо, плентаючись за останнім з гостей (1, с. 46);Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять (1, с. 63);Антоші зробилося скучно (1, с. 115);
• буття, існування, стан або заперечують їх: минулося, не було, немає, належить, не стало і под., напр.: Ставалодушніше (1, с. 81); Всі усміхнулись на той щоденний жарт, а Жан охоче, наче нічого не сталось, почав оповідати, встромивши більмо кудись в стіну через стіл (1, с. 113); ); У грудяху нього хрипіло, і було боляче дихати (1, с. 152);
• випадковість явища, незалежність його від особи: щастить, везе, пощастило і под., напр.: – Еге-ге! Поталаниломені , – радієстарий. – На добру стежку вступив я, піду й далі по їй(1, с. 46);Але траплялося, що сусідка не з’являлась зовсім (1, с. 91); Остапові пощастило, однак, зачепитись якось за прибережну вербу (1, с. 150); Соломії пощастило(1, с. 167) [9, с. 337-338];
• повинність: належить,довелося, годиться, припадає, випадає, напр.: Ой, коли б хоч одиниць тих було більше, може не довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по світах, може б, зложив він свої кістки в домовину, бо вже ті кістки давно просяться на спочинок(3, с. 25); [8, с. 211].

Отже, Михайло Коцюбинський найчастіше використовує безособові слова, які мають форму середнього роду однини минулого часу і умовного способу (61 %), рідше – форми 3-ї особи однини теперішнього і майбутнього часу та форму інфінітива (22 % і 17 % відповідно).

Найчастіше зустрічаються значеннєвігрупи безособових дієслів, які означають:бажання, переживання людини (28%), явища природи (22%), випадковість явища, незалежність його від особи (16 %), стихійні явища(14%),фізичний стан людини або її відчуття (13%), буття, існування, стан або заперечують їх (4 %), повинність(3 %).

Письменник найбільше вживає такі безособові слова, як хотілось, здалось, зробилось, пощастило та ін. А також у творах Михайла Коцюбинського часто трапляються особові дієслова у значенні безособових.

 

Висновки

Дієслово – центральна частина мови, яка має найбільшу кількість граматичних  категорій. Серед них науковці виділяють власне-дієслівні і не-власне дієслівні. До перших належать категорії часу, способу, виду, до других – категорії особи, числа та роду. Порівняно недавно виділили категорію валентності – здатність приєднувати та керувати словами. Відповідно до якої виділяються одно-, дво-, три- і т. д. валентні дієслова. Категорії стану та перехідності / неперехідності кваліфікуються як морфолого-словотвірно- синтаксичні.

М. Жовтобрюх виділяє сім граматичних категорій: вид, стан, спосіб, час, особа, число, перехідність/неперехідність; В. Русанівський – одинадцять: категорії персональності/імперсональності, особи, часу, способу, перехідності/неперехідності, стану (активний/пасивний), аспектуальності (обмежена/необмежена дія), виду, способу дієслівної дії, числа, роду.

Дієслово – найскладніша частина мови, оскільки її вихідну парадигму утворюють п’ять докатегоріальних утворень. Це фінітивні і нефінітивні дієслова. До першої групи належать особові форми дієслів, до другої групи – інфінітив (неозначена форма дієслова), дієприкметник, дієприслівник та безособові дієслівні форми на -но, -то. Дієслово в українській мові має розгалужену систему словоформ.

Категорія особи є тією диференціальною ознакою, яка сумісно з іншими категоріями виокремлює дієслова в самостійну частину мови. Дієслова мають чотири грамем – грамеми 1 особи, грамеми 2 особи, грамеми 3 особи і безособові, або одноособові дієслова.

Михайло Коцюбинський найчастіше використовує безособові слова, які мають форму середнього роду однини минулого часу і умовного способу (61 %), рідше – форми 3-ї особи однини теперішнього і майбутнього часу та форму інфінітива (22 % і 17 % відповідно).

Найчастіше зустрічаються значеннєві групи безособових дієслів, які означають: бажання, переживання людини (28%), явища природи (22%), випадковість явища, незалежність його від особи (16 %), стихійні явища(14%), фізичний стан людини або її відчуття (13%), буття, існування, стан або заперечують їх (4 %), повинність (3 %).

Письменник найбільше вживає такі безособові слова, як хотілось, здалось, зробилось, пощастило та ін. А також у творах Михайла Коцюбинського часто трапляються особові дієслова у значенні безособових.  
Джерела

1. Коцюбинський М. Подарунок на іменини: Оповідання, новели, повісті / М. Коцюбинський. – К.: Веселка, 1989. – 336 с.
2. Коцюбинський М. Поєдинок / М. Коцюбинський // Український декамерон / Упоряд. Р. Піхманець. – Кн. І. Дияволиця. – К: Довіра, 1993. – С. 53-65.
3. Коцюбинський М. Шість новел / / М. Коцюбинський // Капрійські сюжети: «Італійська» проза Михайла Коцюбинського та Володимира Винниченка / Упоряд. В. Панченко. – К. : Факт,, 2003. – С. 29-125.

 

Список використаної літератури

1. Барчук М.  Формальна і функціонально-семантична співвіднесеність категорій часу та способу / М. Барчук // Українська мова. – 2011. – № 4. – С. 77-84.
2. Безпояско О. К.  Граматика української мови : Морфологія: Підручник для студентів філологічних факультетів вузів / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – 335 с.
3. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис / І. Р. Вихованець. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.
4. Вихованець І. Р.  Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська ; За ред. І.Вихованця. – К. : Пульсари, 2004. – 398 с. 
5. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. – К.: Наукова думка, 1988. – 256 с.
6. Волкотруб Г. Й.  Практична стилістика сучасної української мови : Використання морфологічних засобів мови: Навчальний посібник / Г. Й. Волкотруб. – К. : ТОВ «ЛДЛ», 1998. – 176 с. 
7. Городенська К. Г. Реченнєтвірний потенціал предикатів якості / К. Г. Городенська // Лінгвістичні студії. – Випуск 7. – Донецьк: донНУ, 2001. – С. 27-32.
8. Горпинич В. О.  Морфологія української мови : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. О. Горпинич. – К. : Академія, 2004. – 336 с.
9. Жовтобрюх М. А.  Курс сучасної української літературної мови: Підручник для філологічних факультетів педедагогічних інститутів. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – 4-те вид. – К. : Вища шк., 1972. – 402 с.
10. Загнітко А. П. Дієслівні категорії в синтагматиці й парадигматиці / А. П. Загнітко. – К. : НМК ВО, 1990. – 132 с.
11. Загнітко А. П.Теоретична граматика української мови : Морфологія: Монографія / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДу, 1996. – 435 с.
12. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови : Синтаксис: Монографія / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДу, 2001. – 662 с.
13. Іваницька Н. Б.  До питання зумовленості валентності дієслова його семантичним потенціалом / Н. Б. Іваницька // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії [Текст] : зб. наук. праць : наук. записки РДГУ / М-во освіти і науки України, РДГУ ; [редкол.: К.Ф.Шульжук (гол. ред.), С.І.Шевчук, В.Г.Бойко та ін.]. – Рівне : [РДГУ], 2005. – Вип. XІІІ. – С. 100-102.
14. Іваницька Н. Л.Автосемантизм як інтегральний параметр абсолютивного дієслова / Н. Л. Іваницька // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії [Текст] : зб. наук. праць : наук. записки РДГУ / М-во освіти і науки України, РДГУ; [редкол.: К. Ф. Шульжук (гол. ред.), В.Г.Бойко, І.Р.Вихованець та ін.]. – Рівне : РДГУ, 2001. – Вип. 9. – С. 65-71.
15. Історія української мови. Морфологія. – К.: Наукова думка, 1978. – 560 с.
16. Каленич В. М. Семантика одновалентних дієслівних предикатів стану / В. М. Каленич //  Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії [Текст] : зб. наук. праць : наук. записки РДГУ / М-во освіти і науки України, РДГУ ; [редкол.: К.Ф.Шульжук (гол. ред.), С.І.Шевчук, В.Г.Бойко та ін.]. – Рівне : [РДГУ], 2005. – Вип. XІІІ. – С. 102-105.
17. Караман С. О.  Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник / С. О. Караман, О. В. Караман, М. Я. Плющ. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 558 с.
18. Кацнельсон С. Д. К понятию типов валентности / С. Д. Кацнельсон // Вопросы языкознания. – 1987. – № 3. – С. 21-25.
19. Коваль Л.  Предикатна основа головного дієслівного компонента безособових речень в українській мові / Л. Коваль // Українська мова. – 2014. – № 1. – С. 76-85.
20. Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія / І. К. Кучеренко. – К., 1961. – 172 с.
21. Мединська Н.  Лексико-семантична група дистрибутивних дієслів активної дії / Н. Мединська // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. – Рівне : РДГУ, 2003. – Вип. 11. – С.49-53.
22. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : Монографія  / М.В. Мірченко – Луцьк : «Вежа», 2001. – 340 с.
23. Наконечна Л. Б.  Показники транспозиції часових форм дієслова в поліпредикативній конструкції / Л. Б. Наконечна // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії [Текст] : зб. наук. праць : наук. записки РДГУ / М-во освіти і науки України, РДГУ ; [редкол.: К.Ф.Шульжук (гол. ред.), С.І.Шевчук, В.Г.Бойко та ін.]. – Рівне : [РДГУ], 2005. – Вип. XІІІ. – С. 15-119.
24. Олійник О. Б.  Граматика української мови : Навчальний посібник для студентів вищих  навчальних закладів / О. Б. Олійник, В. Д. Шинкарук, Г. М. Гребницький. – К. : Кондор, 2008. – 543 с.
25. Плющ М. Я.  Граматика української мови : Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів: У 2 ч. Ч.1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія / М. Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – 286 с.
26. Русанівський В. М.Cтруктура українського дієслова / В. М. Русанівський. – К. : Наукова думка, 1971. – 315 с.
27. Русская граматика: В 2-х т. – М., 1990. – Т. 1.
28. Степанова М. Д. Проблемы теории валентности в современной лигвистике / М. Д. Степанова // Иностанные языки в школе. – 1973. – № 6. – С. 12-22.
29. Сучасна українська літературна мова: Підручник для студентів філологічних  спеціальностей вищих навчальних закладів / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін. ; за ред. М. Я. Плющ. – 7-ме вид., стер. – К. : Вища шк., 2009. – 430 с.