Порівняльні конструкції у збірці Василя Симоненка «Берег чекань»

 

 

2.2 Логічні та образні порівняння у поезіях Симоненка.

 

Прорівняння є головним методом пізнання об’єктивного світу за допомогою конкретних образів і абстрактних понять, одним з найважливіших механізмів, якими володіє людина для передачі та породження нових знань.

        

       

        «Перш, ніж засвоїти інформацію, мовець отримує її з оточуючого світу, аналізує та зіставляє з попередньо отриманою, тобто користується прийомом порівняння, як засобом пізнання»[7,50 ]. Це пізнання згодом реалізується у мовній структурі. Проте у природі прівняння зазвичай відтворено його логічна, а не грамматична структура, що зумовлено тим, що порівняння – один із основних способів осмислення дійсності.

Розрізняють логічні  та образні (художні) порівняння, традиційно відмежовуючи їх на основі зіставно-кількісних та чуттєво – образних показників. Проте багато мовознавців, досліджуючи цю проблему, доходять думки, що логічне порівняння завжди стоїть в основі образного, навіть за умови порівняння далеких за своєю природою об’єктів: «Мудрості своєї по краплині смертні вам, як бджоли віддали» [182 ].

Логічні порівняння у науковій літературі мають низку синонімічних варіацій: «істинні, порівняльно – зіставні, порівняльно – протиставні, предметно – логічні» [6,9].

В основі виділення таких  порівнянь лежить принцип кількісної ознаки. Наприклад, предметно – логічні  порівняльні конструкції виражають більший чи менший ступінь вияву якості, кількості і не вказують на будь- що нове у предметах оточуючої дійсності, а лише обмежується констатацією очевидних фактів: «Мама ненавиділа цей відбиток, бо Слава на ньому ніби живий» [10,236].

   Мета зіставлення у логічному порівнянні – лаконічно пояснити суть одного предмета шляхом його порівняння з іншим предметом або показати, наскільки добрим чи поганим є предмет, що порівнюється стосовно об’єкта,

який оцінюється як позитивний або негативний: «А тим часом наші мчали, мов несамовиті»[170].

Зовсім іншу семонтику несуть образні порівняння. Такі конструкції створують образність мови за допомогою пробудження уяви : « Летиш, мов заєць  

преляканий» [23] або ж  «Передсмертний стогін, безпомічний, гострий, мов ланцюг» [180].

 

Серед художніх порівнянь  є традиційні і для української мови які створюють її національний колорит та індивідуально-авторські, які відображають художні смаки майстрів слова: «Лесик, Толя, два Володі, як малі телята в шкоді» [167].

В залежності від складності асоціацій, покладених в основу образних порівняльних зворотів, їх поділяють на неметафоричні і метафоричні. “В основі метафоричного порівняння лежить проста асоціація, що грунтується на нескладних, прозорих ознаках”[6,10 ]: «Часто я самотній, ніби Крузо» [97]  або «У травах стежка свище, мов батіг» [105] або на схожості дії, виконуваної предметом: «Брехня розлилася, як море»[194]. «В основі метафоричних порівнянь лежать складні асоціації, які передбачають багатоступеневість розумових операцій» [6,10].

Таким порівнянням властива найвища абстрактність, оскільки в них встановлюється зв'язок між абстрактними поняттями: «Як луки навесні ховаються під мулом, так вривається воно паластами днів, ночей»[107], «Щастя хлюпає срібною хвилею, ніби тут вікувало воно – не життя тобі, а ідилія, як в поганих книжках чи кіно» [108].

Образні порівняння використовується автором частіше ніж логічні. Саме завдяки їм Василь Симоненко  надає своїй поезії індивідуального  характеру, підсилює красу поетичного слова.

Тож очевидним постає той факт, що як логічні, так і  образні порівняння зорієнтовані на послання об’єктивної та уявної реальності, вказуючи на непряму характеристику предмета.

 

 

                                                    

 

 

 

                                                   

 

                                                         ВИСНОВКИ

Аналіз порівнянь у творчості Василя Симоненка свідчить про широке і вміле використання їх письменником з метою виразного змалювання персонажів , природи , абстрактних понять.

Порівняльна конструкція  складається з трьох компонентів :суб’єкт порівняння , об’єкт і основа порівняння , які сукупно становлять єдине структурно- семантичне ціле.

У поезіях Василя Симоненка  суб’єктом порівняльних конструкцій  найчастіше виступають такі групи :

1 назви тварин;

2 назви рослин;

3 нежива природа;

4 назви органів людського тіла;

5 абстрактні поняття.

Найбільш уживаною групою порівнянь у Симоненка виступають абстрактні поняття .

Об’єкти порівнянь становлять менше груп ,і їх умовно можна поділити на такі :

1 жива і нежива природа;

2 абстрактні поняття;

3 людина;

4 небесні тіла.

Порівняння як об’єкт порівняльних конструкцій можуть поєднуватись і з порівняльним суб’єктом, як безсполучниковим , так і ( частіше) сполучниковим способом. Дослідивши поетичні і прозові твори аналізованої збірки “ Берег чекань” Василя Симоненка, можна зробити висновок , що автор найчастіше Використовує такі сполучники:  як ( 30%) , мов ( близько 40%) . Вслід за ними йдуть сполучники  ніби , наче , начеб , начебто.

 

 

 

У межах простого чи складного  речення порівняння виступають як головні і другорядні члени речення й виконують синтаксичні функції. Найбільш уживаними у Василя Симоненка є : порівняння - підмети , порівняння-обставини способу дії, порівняння - обставини міри і ступеня, порівняння-обставини причини і мети, порівняння-додатки та порівняння-означення.

Розрізняють також логічні та образні порівняння. В основі виділення таких порівнянь лежить принцип кількісної ознаки.

Мета зіставлення у  логічному порівнянні – лаконічно пояснити суть одного предмета шляхом його порівняння з іншим предметом .  Таких порівнянь у  Василя Симоненка небагато і використовуються вони переважно в оповіданнях.

 Зовсім іншу семонтику несуть образні порівняння. Такі конструкції  створують образність мови за допомогою пробудження уяви .  Вони можуть грунтуватись на основі цілком зрозумілих ознак і складних асоціацій. Найчастіше автор використовує другий тип художніх порівнянь , надаючи , таким чином, своїй поезії витонченості та неповторності.

Об’єктом нашого дослідження є збірка, у якій домінуючу частину займають вірші, а отже переважає образне мовлення . Саме тому  логічних порівнянь у Василя Симоненка дуже мало.

 Отже, порівняльні  конструкції у поезіях Василя Симоненка  , зокрема у збірці «Берег чекань» є дуже різноманітними . Вони становлять широкий матеріал для дослідження , що дає можливість розкрити багатство образної мови письменника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Галич О. А. Загальне  літературознавство. Навчальний посібник. – Рівне , 1997. – С. 166-168 .

2. Задорожна О .Специфіка  грамматичного вираження порівняльних  конструкцій з темпоральною лексикою. Наукові записки.- Тернопіль , 2004.

3. Качан .  Лінгвістичний  аналіз тексту : навчальний посібник. -К. : Знання , 2008. – 424.с

4. Крупа. М. Лінгвістичний  аналіз художнього тексту. –Тернопіль: Підручники і посібники. 2005.- 416.с

5. Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. – К.,1959. -108 с.

6.Логвиненко О. М. Порівняння та їх види // Мовознавство. – 1987. - № 6. – С. 7-10

7. Олексишина П. Функціонально  – комунікативні типии авторських  художніх порівнянь. Наукові записки  чернівецького університету. – 2004. – С. 48-52.

8. Павленко Є.І . порівняння як грамматична і стилістична категорія // Мовознавство. – 1970.- № 3 . – С.76-80

9. Рошко Світлана. Проблема розрізнення підрядних порівняльних речень та порівняльних зворотів – членів простого речення // Філологічні студії: Наук. часопис. – Луцьк, 2000. – № 1. – С. 188 – 193.

10. Симоненко В.А. Берег чекань. 2- ге видання, доповнене. К: Сучасність, 1973. – 310

11. Словник української мови: в 11 т. / Ред.: П.П. Доценко, Л.А. Юрчук та ін. – К.: Наукова думка. – Т. 2, 1971. –550 с.

12. Ткаченко А. О. Мистецтво слова : Вступ до літературознвства. К.: ВПЦ. Київський університет.,2003. – 448.

13.  Штонь О.П., Буда  В.А . курсов робота з української  мови. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 64 с.