Священні книги ісламу

Зміст

Введення

1. Виникнення ісламу

2. Священні книги ісламу

2.1 Коран

2.2 Сунна

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Іслам, поряд з буддизмом і християнством, є однією з найбільш поширених релігій, що налічують мільйони послідовників у різних країнах світу.

Найважливішою частиною релігійно-культової системи ісламу є шаріат. Шаріат (від араб, «шаріа» - належний шлях) - звід моралі, права, культурних приписів, який регулює всю суспільну й особисте життя мусульманина. Шаріат базується на Корані і Сунні - святому переказі ісламу.

У головних священних книгах викладено основні положення віровчення ісламу. Згідно з переказами, текст Корану був поведан пророку самим Аллахом через посередництво Джебраила (біблійний архангел Гавриїл; служив посередником між Богом і людьми). Мусульманські богослови пояснюють численні збіги текстів Біблії та Корану тим, що Аллах і раніше передавав свої священні заповіді пророкам - Мойсею, Ісусу, але ці заповіді були спотворені іудеями та християнами. Тільки Мухаммед зміг передати їх у повному і справжньому вигляді.

Сунна - збірник хадисів, тобто висловів та діянь Мухаммеда. Сунна є другим джерелом шаріату після Корану. Суніти та шиїти вважають сунни настільки ж богонатхненним, як і Коран.

Саме через священні книги знаходить своє вираження моральне вчення ісламу.

1. Виникнення ісламу

Слово «іслам» у перекладі з арабської означає «покірний Аллаху» («Аллах» - це ім'я Бога). Послідовники ісламу називають себе словом «муслім» (з арабської - «відданий Аллаху»). У російській мові це арабське слово перетворилося в слово «мусульманин». Згідно з даними), У 1996 році в світі було понад 1 100 млн. мусульман [1].

Датою заснування ісламу вважається 622 рік, що ознаменувався переселенням пророка Мухаммеда з його рідного міста Мекки до Медіни (захід Аравійського півострова). Головними містами того регіону, де виник іслам були міста Мекка і Ясриб. Згодом Ясриб був перейменований в Мадінат ан-набі (Місто пророка), а ще пізніше утвердилося скорочена назва цього міста: Медіна (Місто). Зараз територія, де виник іслам, разом з містами Меккою і Медіною, входить в державу, яке називається Саудівською Аравією.

Засновник ісламу, якого віруючі вважають великим пророком, - Мухаммед, і як Мухаммад (з арабської - «Прославлений»), народився в 570 р. в Мецці, а помер у 632 р. в Медіні. Мухаммад походив з роду Хашим племені курайш (корейш). Сирота, вихований в будинку Абу Таліба, свого дядька і торгового старшини міста, він не був багатий. Супроводжував каравани своєї майбутньої дружини, заможної вдови Хадідші, до Сирії. Ці подорожі давали йому їжу для роздумів, і будучи людиною допитливим і допитливим, він намагався робити висновки зі своїх спостережень навколишнього життя. Одкровення, які він отримував у хвилини самоти на горі Хіра, і були результатами його спроб зрозуміти і пояснити світобудову.

Проповідь Мухаммада в значній частині містила вже відомі положення. Голоси передавали йому зміст священної книги, яка називалася словом Коран («Читання вголос»), і веліли йому засуджувати багатобожжя і проповідувати віру в Аллаха. І ось у віці сорока років Мухаммад і почав свою проповідницьку діяльність.

Слідом за тими, хто прийняв іудаїзм і християнство, він закликав своїх одноплемінників до єдинобожжя, до праведного життя, дотримання заповідей при підготовці до майбутнього божого суду, розповідав про всемогутність Аллаха, що створив людину, все живе і неживе на землі. Свою місію він сприймав як доручення від Аллаха, а своїми попередниками називав біблійних персонажів: Мусу (Мойсей), Йусуф (Йосип), Закарію (Захарія), Ісу (Ісус). Особливе місце в проповідях було відведено Ібрахіму (Авраам), який був визнаний прабатьком арабів і євреїв, і першим, хто проповідував єдинобожжя. Тому Мухаммад заявляв, що його місія полягає у відновленні віри Авраама.

У Медині сформувалася перша мусульманська громада (умма). Не без труднощів, але Муххамаду вдалося об'єднати місцеві племена. Християни сприймали іслам як єресь всередині християнства, а юдеї зустріли проповідь Мухаммада недоброзичливо. У той період мусульманська громада вже була досить сильна для того, щоб скоювати напади на каравани, що йдуть з Мекки. Ці дії сприймалися як покарання мекканцев за вигнання Мухаммада і його сподвижників, а отримані кошти йшли на потреби громади.

Проповіді Мухаммада в Мецці і Медині носили різний характер. Якщо в центрі мекканских були ідея єдинобожжя і розповіді про пророків, то мединські представляли собою настанови і вказівки лідера і були адресовані арабським племенам. Давнє язичницьке святилище Кааба в Мецці було оголошено мусульманською святинею, і з цього часу мусульмани стали молитися, звертаючи свої погляди на Мекку. Мешканці самої Мекки довго не приймали нової віри, але Мухаммад зумів їх переконати в тому, що Мекка збереже свій статус великого комерційного і релігійного центру. Незадовго до своєї смерті пророк відвідав Мекку, де зламав всі язичницькі ідоли, що стояли навколо Кааби.

В ісламі існує велике число шкіл, ідейних течій і напрямів. Так, у другій половині VII століття початковий іслам розділився на дві конфесії: сунізм (від «сунна» - «зразок», «приклад», «шлях») і шиїзм (від «шиа» - «партія», «угруповання»). У VIII столітті від шиїтів відокремилася конфесія, прихильники якої стали називати себе исмаилитами (на ім'я одного з духовних вождів VIII століття - Ісмаїла). Сунізм, шиїзм і исмаилизм - це три основні конфесії ісламу. Всього ж в ісламі кілька десятків конфесій (існують ще друзи, зейдитів, ібадіти та ін.) Найбільш поширена з них - сунізм, прихильниками якої є близько 80 відсотків мусульман світу.

Усього у світі на кінець 1998 року існувало 44 мусульманських країни. У цих країнах мусульмани, як мінімум, переважали серед віруючих, а, як максимум, і серед населення. Одна з цих країн розташована відразу і в Європі, і в Азії (Туреччина), одна - в Європі (Албанія), 16 - в Африці (Єгипет, Алжир, Судан, Марокко та ін) і 26 у Азії (Саудівська Аравія, Іран , Ірак, Афганістан та ін.) У 40 мусульманських країнах серед віруючих переважають суніти і лише в чотирьох - шиїти (Іран, Ірак, Азербайджан і Бахрейн). У Росії іслам за поширеністю друга після православ'я конфесія. У Росії більше 70 відсотків серед віруючих складають православні, близько 20 відсотків - мусульмани, близько 10 відсотків - прихильники інших конфесій.

Кожен мусульманин зобов'язаний вести спосіб життя, який вимагає шаріат (від арабського «шаріа» - «правильний шлях») - звід правил поведінки. Шаріат - це вказівки, що потрібно робити обов'язково, що можна робити або не робити і чого не можна робити ні в якому разі. Шаріат спирається на Коран і Сунну - священні книги ісламу.

2. Священні книги ісламу

2.1 Коран

Священні книги ісламу можна розділити на дві групи.

У першу групу входить одна книга, яка називається «Коран» (з арабської - «читання вголос»). Коран - це і одна книга-твір і одна книга-том.

По віровченню ісламу, існують два види Корану: небесний (Коран-оригінал) і земної (Коран-копія). Небесний Коран ніхто не створював, він був завжди. Він існує в єдиному екземплярі і зберігається під троном Аллаха. У той же час небесний Коран чудесним чином містить у собі пряму мову Аллаха.

Земний Коран існує в багатьох примірниках. Але точної копією небесного Корану є лише земної Коран на арабській мові. Зміст земної Корану Бог передав людям за своєрідною ланцюжку. Аллах диктував зміст Корану ангела Джабраїлу, ангел - пророку Мухаммаду, Мухаммад у вигляді проповідей - своїм учням. Учні Мухаммада частково записували проповіді Мухаммада, частково запам'ятовували їх і заучували напам'ять. Коран як єдина книга була складена після смерті Мухаммеда. За рішенням першого халіфа Абу-Бакра були зібрані всі записи, всі вірші Корану, але у вигляді окремих записів.

Після смерті Мухаммада при халіфі Османі був записаний повний текст Корану. Джерела цього періоду свідчать, що через дванадцять років після смерті Мухаммада, коли Осман став халіфом, в ході були різні частини Корану, зроблені відомими соратниками пророка, зокрема Абдаллахом ібн Масудом і Убаййей ібн Кааби. Через сім років після того, як Осман став халіфом, він наказав систематизувати Коран, спираючись в першу чергу на записі Зайда, супутника Мухаммада. У тому порядку, в якому заповів сам пророк Мухаммед. Зібрані воєдино, зведені в один список, в період правління халіфа Османа (644-656 рр..), Ці одкровення склали канонічний текст Корану, який дійшов до наших днів в незмінному вигляді. Перший повний такий список датується 651-м роком. Багато спроб, протягом півтори тисячі років, внести зміни у священний текст Корану зазнали невдачі. Перший Коран зберігається в Ташкенті, в первозданному вигляді, що доведено за ДНК крові на Корані, залишеної халіфом Османом, убитим за читанням Корану.