Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна

Відмінною рисою сучасного релігієзнавства є посилення інтересу до методологічної проблематики. На всіх міжнародних конференціях, що проводяться Міжнародною Асоціацією історії релігій, працювали секції, очолювані найвищими представниками світового релігієзнавства, на яких спеціально обговорювалися методологічні проблеми. Другою відмітною рисою сучасного релігієзнавства можна вважати все зростаючий плюралізм методологічних підходів до вивчення релігії. Це проявляється в тому, що в рамках традиційно сформованих релігієзнавчих дисциплін (філософія, історія, соціологія, психологія, феноменологія релігії) постійно виникають все нові і нові підходи до вивчення релігії. Ще однією рисою сучасного релігієзнавства є підвищена увага до уточнення релігієзнавчої термінології і численних визначень релігії. Дуже багато понять, образи, символи, терміни "мертвих" та "живих" релігій не описуються за допомогою сформованого в сучасному релігієзнавстві категоріально-понятійного апарату. Наступною особливістю сучасного релігієзнавства є більш легкий доступ до даних і нових результатів досліджень. Це пов'язано з безпрецедентним розвитком у другій половині XX ст. засобів масової інформації і з комп'ютеризацією науки. І, нарешті, в сучасному релігієзнавстві простежується прагнення до розмежування з теологією.

Вивчення релігієзнавства має велике значення для інтелектуального, духовного і культурного розвитку людини. Так, воно дає знання про релігію як соціокультурному явище, його сутності і походження, знайомить з виникненням і розвитком національних і світових релігій, величезним впливом останніх на всі сфери культурного та суспільно-політичного життя, значенням в історії і в сучасному світі.

Освоєння науки про релігію вносить внесок у гумманітарізацію освіти, оволодіння досягненнями світової та вітчизняної культури, вільне самовизначення молодих людей у ​​світоглядних позиціях, духовних інтересах і цінностях. У релігієзнавстві не тільки розкриваються деякі теоретичні положення, а й дається інформація про сукупність цікавих фактів, без знання яких важко зрозуміти багато подій в минулому і сьогоденні - в економічній, політичній історії, в історії науки, мистецтва, літератури, моралі, в сучасній суспільно- політичного життя т.д. Тим самим вноситься внесок у відновлення і розвиток історичної пам'яті людини.

Наука про релігію сприяє реалізації свободи совісті. Формуючи поняття свободи совісті, даючи інформацію про правові норми з цього питання, вона сприяє становленню громадянських якостей особистості, дає орієнтацію і в певних соціально-політичних процесах, виявляє загальне та особливе в політиці різних партій і громадських рухів в релігійному питанні. Знання рухів цих партій в аспекті ставлення до релігії та свободи совісті сприяє зростанню політичної культури людини.

Вивчення релігії сприяє розширенню знань про неєвропейських культурах, про людської історії в цілому. Спочатку розвиваючись у руслі порівняльної лінгвістики та історії релігії, релігієзнавство поступово утвердилося як самостійна наука, що відрізняється різноманітністю методологічних підстав. У ХХ столітті релігієзнавство виробило точку зору, що кожна релігія окремо є унікальною, кожна надає існуванню людини сенс, відповідаючи на найважливіші питання і вказуючи життєві цілі, але всі вони мають загальні риси, що відбивають єдність людського роду. Сучасне релігієзнавство розглядає різноманітні релігії як важливий компонент єдиної культури людства, розглядаючи в рівній мірі як світові релігії - буддизм, християнство, іслам, так і традиційні регіональні чи національні релігії, а також сучасні релігійні рухи і культи. Релігієзнавство аналізує причини виникнення, становлення і розвитку релігій в контексті їх взаємодії з різними процесами.

Таким чином, освітнє і виховне значення має вивчення науки про релігію, що сприяє формуванню толерантності, взаєморозуміння та взаємоповаги. В Україні в умовах багатонаціональної держави, вивчення релігієзнавства грає благородну роль у вихованні поваги до релігійних та нерелігійною переконанням особистості, виявляючи загальнолюдські цінності в різних релігіях.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Релігієзнавство - відносно молода наука. Об'єктом дослідження цієї науки є релігія - система поглядів на світ, суспільство і людину, система культових дій, основною ознакою якої є віра в існування надприродного. Структуротворними дисциплінами релігієзнавства є філософія, соціологія, психологія, феноменологія, історія, кожна з яких має свої специфічні особливості. У релігієзнавстві виділяється ряд груп понять і термінів: загальфілософські і соціальнофілософскіе, що прийшли з логіки, етики та естетики, клас загальнонаукових понять, частнонаучние поняття, запозичені з конкретних наук, а також спеціальні релігієзнавчі поняття. Вивчення науки про релігію дуже впливає на розвиток людини, сприяє розширенню знань про неєвропейських культурах, про людської історії в цілому, сприяє реалізації свободи совісті, а також формування толерантності, взаєморозуміння та взаємоповаги.

Положення релігії в сучасному суспільстві досить суперечливо, і оцінити її роль, можливості та перспективи скільки-небудь однозначно просто неможливо. Точно можна сказати, що характерним і закономірним для сучасності процесом є розвиток секуляризації суспільної свідомості, в результаті якої релігія втрачає свій колишній вплив на життя суспільства та окремої особистості. Однак секуляризація визначає лише загальну тенденцію, яка не виключає можливості посилення позицій релігії під впливом сприятливих для неї чинників. Весь досвід ХХ ст. показав неспроможність однобічних прогнозів щодо подальших доль релігії: або її неминучого і близького відмирання, або прийдешнього відродження колишньої могутності. Сьогодні очевидно, що релігія відіграє помітну роль у житті суспільства, і що вона зазнає глибокі і необоротні зміни.

Велике значення вивчення релігієзнавства для утвердження гуманістичних цінностей сучасного світу, забезпечення громадянської злагоди, гармонізації міжлюдських відносин, в тому числі представників різних релігійних і нерелігійних світоглядів. Засвоєння теоретичних положень і фактів підказує напрямку пошуку шляхів збереження цивілізації і виживання людства в ядерну добу, вироблення нового ставлення до природи в умовах наростаючої загрози екологічної кризи. Викладаються в релігієзнавстві ідеї звуть участі в благодійній діяльності та милосердя, до протистояння безсовісності і вседозволеності, жорстокості і насильства, до спільних дій у соціальному оздоровленні суспільства, в його моральному відродженні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Введення в загальне  релігієзнавство: Підручник / За ред. проф. І.М. Яблокова. - М.: Книжковий дім  «Університет», 2001. - 576 с.

2. Гараджа В.І. Релігієзнавство: Учеб. посібник для студентів  вищ. навч. закладів та преп.ср.школи. - 2-е вид., Доповнене. - М.: Аспект Пресс, 1995. - 351 с.

3. Калінін Ю.А., Харьковщенко  Є.А. Релігієзнавство: Підручник. - К.: Наукова  думка, 2002. - 352 с.

4. Релігієзнавство: Навчальний  посібник та Навчальний словник-мінімум  з релігієзнавства / За ред. проф. І.М. Яблокова. - М.: Гардаріки, 2000. - 536 с.

5. http://www.religare.ru