Релігія як соціально-духовне явище

Компенсаторна. Ця функція є суттєвою щодо перебудови свідомості. В сучасних умовах важливе значення має психологічний аспект компенсації - зняття стресу, катарсис, медитація, духовна насолода, навіть у випадку, якщо психологічний процес починається з ілюзії. В умовах сучасного відчуженого світу роз' єднаність та ізоляція замінюються братством, безособові, речові відносини компенсуються особистісним богоспілкуванням та спілкуванням в релігійній групі, церковна благодійність, милосердя пом' якшують негаразди знедолених тощо.

Культурологічна. Релігія, яка є складовою культури, виконує культурологічну функцію. Так, часто зміст культурних цінностей заданий релігійною свідомістю. Вони організуються навколо релігійної свідомості, наповнені відповідними образами, уявленнями, міфами. В якості матеріальних носіїв виступають священна література, ритуальні тексти, засоби культу (ідол, ікона тощо), твори мистецтва. Під впливом релігії утворюються релігійні філософія, мораль, мистецтво. Релігія сприяє розвитку писемності, книгодрукування, забезпечує зберігання та розвиток цінностей релігійної культури, їх передачу від покоління до покоління.

Легітимуюча. Ця функція означає узаконення деяких суспільних ладів, інститутів (державних, політичних, правових та ін.), відносин, норм як таких, якими вони мають бути, і навпаки, ствердження неправомірності будь-яких з них.

Виокремлюють й інші функції  релігії.

Результат, наслідок виконання  релігією її функції, тобто роль, значущість її діяльності були і є різними. Роль релігії не можна вважати засадничою, хоча вона впливає (інколи - суттєво) на економічні відносини та інші сфери  суспільного життя. Вона санкціонує певні погляди, діяльність, відносини, інститути. Релігійний фактор впливає  на економіку, політику, державу, міжнаціональні відносини, сім' ю, культуру через діяльність релігійних індивідів, груп, організацій. Відбувається накладання релігійних на інші суспільні відносини.

Ступінь впливу релігії не є одвічно даним, а змінюється в контексті процесів сакралізації та секуляризації. Сакралізація означає  втягнення в сферу релігійного  санкціонування форм суспільної та індивідуальної свідомості, діяльності, відносин тощо. Секуляризація, навпаки, призводить до ослаблення впливу релігії на суспільну  та індивідуальну свідомість, до обмеження  санкціонування різноманітних видів  діяльності, поведінки, відносин тощо. Ці процеси не є лінійними, несуперечливими. Вони різні як в окремих соціокультурних  регіонах, так і в різних часових  межах, відповідно, різною є і роль релігії.