Коран – священна книга мусульман

Як живуть джини? Вони їдять і п'ють. Їхня їжа — кістки й екскременти тварин, їдять вони лівою рукою. Коли людина не згадує Аллаха, то джини їдять разом з ним. Джини бувають чоловічого і жіночого роду, тому одружуються. Люди теж можуть сходитися з джинами, від цих зв'язків з'являються діти, але іслам подібне забороняє. Джини вмирають, але живуть довше за людей. Джини живуть на землі, у безлюдних місцях, у руїнах, у туалетах, на смітниках, у лазнях, на цвинтарях. Живуть і в місцях, де багато грішать, — наприклад, на ярмарках. Можуть жити в будинках. Вони не виносять азану (заклику до молитви).

Джини у своїй більшості ворожі до людей, можуть викликати хвороби і заподіювати страждання. У той же час, поклоняючись їм і приносячи жертви, у них можна шукати допомоги. У цьому разі, приміром, поети можуть розраховувати на натхнення з потойбічного світу.

За Кораном виходить, що деякі джини були навернені в іслам, однак є серед цих надприродних істот і такі, котрі відступили від Аллаха: “Хто зрадив себе, ті пішли прямим шляхом, а що відступили — вони дрова для геєни”. Джин, що віддалився від милості Аллаха, — це шайтан (букв. той, хто не послухався). На чолі шайтанів стоїть аналог християнського диявола — Ібліс. Конфлікт між Богом і значною частиною небесного воїнства відбувся тоді, коли Аллах вирішив створити людину і наказав поклонятися їй. Ібліс же відмовився це зробити, мотивуючи свою відмову тим, що він створений раніш за людину і не з глини, а з вогню. Однак Ібліс одержав відстрочку у виконанні покарання (напевно, через надмірне милосердя Аллаха) і скористався нею для того, щоб спокушати людей.

Ібліс прагне того, щоб усі люди стали багатобожниками. Його мета — завести людей у пекло. Якщо диявол не може зробити людину невіруючою, він вводить її в гріх. Він намагається зіпсувати поклоніння Богові, шкодить як може людям (хвороби, одержимість, погані сни, пожежі). Ібліс проникає також у думки людини, і це називається «наущанням». Для захисту від його підступу добре допомагає читання коранічних сур (наприклад, 113 і 114).

Віра в джинів, очевидно, ввійшла в мусульманську релігію з доісламських вірувань народів Аравії для зрозумілого пояснення наявності у світі зла. В ісламському богослов'ї вона не одержала поглибленого розвитку. Зате джини з їхньою здатністю творити дива, залишалися улюбленими персонажами народної літератури і фольклору, зокрема казок циклу «Тисяча й одна ніч», упродовж усього мусульманського середньовіччя.

2.Віра в надвічність Корану, списки якого споконвіку існували на небесах. Потім вони були перенесені ангелом Джибраїлом від престолу Аллаха на найближче до землі небо, а уже звідти його зміст протягом 22 років пе<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b