Контрольная работа по "Религии"

3. Тест: Дохристиянські вірування слов`ян були:

а). Монотеїстичними;

б). Політеїстичними.

У давнину людина і не думала відокремлювати себе від природи, але це не означає, що він не прагнув зрозуміти, пояснити світ, в якому жив. Мабуть, одним з перших способів такого пояснення стало перенесення людиною своїх власних властивостей і відчуттів на весь навколишній світ. Так народилася віра в те, що природа - жива. Каміння, дерева, річки, хмари - все це живі істоти, тільки несхожі на людину, як несхожі на нього тигр, слон, ведмідь. І ті, які відрізняються від людини занадто сильно, можуть мати і абсолютно особливими, незрозумілими і недоступними людям властивостями. Вогонь обпалює, блискавка вбиває, грім гримить так, як не під силу крикнути жодній людині.

Вірування давніх українців були політеїстичними: вони поклонялися річкам, німфам, різноманітним божествам, жертвуючи їм усячину та ворожачи під час жертвоприношень. Це пояснюється тим, що люди того часу не мали пояснення тому чи іншому явищу природи, таким чином вони розуміли, що те, що відбувається – діяльність вищих сил, тому словяни приклонялися тому чи іншому Богу. На ранніх етапах розвитку у зв'язку зі страхом, викликаним неможливістю пояснити явища природи і представити своє місце у світі, людина приписує надприродне всього навколишнього, і, в першу чергу, предметів, безпосередньо пов'язаних з його життям: тваринам, які його оточують, на яких він полює, від яких залежить його життя; явищам природи, які він не в змозі передбачити і від яких залежить успіх в землеробстві і знову ж таки його життя. Людина намагається впливати на надприродні сили, звертаючись до них, молячись, приносячи жертви. Він намагається забезпечити собі і свій родині удачу в житті в усіх відношеннях. Але вже на цьому рівні виникають моральні закони поки ще на підсвідомості, встановлення яких приписується тим же силам. Вони передаються з покоління в покоління.

Отже, з початку бог для людини зображується в тваринному образі або  як напівтварина-напівлюдина, і його функції в основному пов'язані з життям самої людини. Таким чином політеїзм, усупереч профанічні думці (яку пропагують ті ж самі попи), аж ніяк не є безглуздою спадщиною диких часів а навпаки виступає як досконала система розуміння себе і світу. В той час як будь-який монотеїзм є спрощенням і деградацією древнього системного бачення світу із штучним виділенням лише однієї "сили" із властивого світобудові розмаїття.