Вивчення особистісного вибору телевізійних переглядів дорослих людей

Міністерство освіти і науки України

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

 

Факультет української філології та соціальних комунікацій

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

Вивчення особистісного  вибору телевізійних переглядів дорослих людей

                                        Виконала:

                                                        студентка IV курсу

  спеціальності «Українська мова

                                                та література»

факультету української філології

                                                                       та соціальних комунікацій

                                                                  Артюшина Олександра

                                            Геннадіївна

 

                                              Перевірила:

                                                                                Кандидат психологічних наук,

                                                                 доцент Баришева О.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луганськ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи вивчення соціалізації дорослих людей під впливом телебачення……………………………………………………………...5

1.  Коротка історія становлення телебачення в Україні………………...5
2. Вплив телебачення на людину…………………………………………7

РОЗДІЛ ІІ. Практичне дослідження з вивчення особистого вибору телевізійних уподобань дорослих людей…………………………………........21

2.1. Методи дослідження  особистісного  вибору телевізійних  переглядів дорослих людей………………………………………………………………….21

2.2. Аналіз результати дослідження особистісного  вибору телевізійних переглядів дорослих людей………………………………………………..........21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..........24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..........25

ДОДАТОК 1…………………………………………………………………..28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Розглядаючи стратегію розвитку освіти та естетичного виховання молоді в Україні у ХХІ ст., неможливо не помітити, що Електронна Муза , як донедавна величали телебачення, перетворилася на суттєві чинники протидії  щодо означеного процесу. Життєво необхідно для суспільства замислитись по те, чому телеперегляди найчастіше  залишають душевний дискомфорт, депресію, які іноді не мають пояснення і виходу, але накопичуються, переповнюючи душі безвихіддю, постійним відчаєм та іншими, зовсім не життєдайними, почуттями [4, с. 55].

Телебачення… Що таке телебачення? Чим воно стало для сучасної людини? І чому у суспільства виникла звичка приділяти йому багато уваги? На ці та інші питання ми спробуємо розібратись.

Телевізор став надбанням майже кожної сучасної родини. Це своєрідне "домашнє вогнище", коло якого збираються, найчастіше ввечері, всі представники сім'ї. Але телевізор дуже часто стоїть не в одній кімнаті, частіше у гостьовій або у залі, а й у власних кімнатах та на кухні.

Таким чином, складається думка, що телевізор – це головний член багатьох сімей.

Тлумачний словник української мови нам подає, що телебачення – це радіомовлення з передаванням зображень із телевізійного центру. Телебачення стає могутнім засобом популяризації технічного прогресу, досвіду передовиків.

Телебачення –  це мистецтво, в якому є багато спільного і з кіно, і з театром [15, с. 60].

У юридичному ж словнику зазначається, що телебачення - це виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування придбаних аудіовізуальних програм та передач і їх поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження [16].

Отже, кожен тлумачить його визначення по-різному, але нікому не секрет, що телебачення має згубний вплив на розвиток особистості та людей вцілому.

До дослідження цієї теми зверталися: психолог та директор центру розвитку особистості «Діалог» Марія Ляхова (Київ), Гання Берднікова, Євген Михайлов(стаття «Чому телевізор – ворог душі №1»), Кунгуров О.А.(« Киевской Руси не было, или Что скрывают историки?»), Розіна Наталья «О вреде телевизора» , Алла Олексієва "Влияние телевизора на человека". Але серед всіх цих праць мою увагу привернула книга німецького доктора наук Райнера Пацлафа під назвою «Застиглий погляд», де він дає телеглядачу поради, як відстояти свою свободу та самодіяльність, вступаючи у взаємозв’яок з телебаченням.

Об’єкт дослідження – це телебачення, як сфера інтересів.

Предмет дослідження - особистісний  вибір телевізійних переглядів дорослих людей.

Мета нашої роботи – визначити вплив телебачення на особистість та проаналізувати особистісний вибір телевізійних переглядів людей різних професій.

Для досягнення мети нами були поставлені такі завдання:

• охарактеризувати вплив телебачення на особистість;
• провести анкетування серед людей різних видів діяльності;
• проаналізувати  результати поданих  анкет.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної  літератури.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи вивчення соціалізації дорослих людей під впливом телебачення.

 

1. Коротка історія становлення телебачення в Україні.

 

Телебачення – явище високих технологій. Воно з самого початку розвивалось саме як технологічне явище масової комунікації, і розвиток технології виявив важливий вплив на процес зростання ТБ у сферу комунікацій, а потів у перетворення його у домінуючий механізм цієї сфери [17, с.254].

Міркування Р. Клера, висловлені ще в 50-х роках ХХ ст. цікаві й нині. «Телебачення, - писав він в есе «Телебачення і кіно», -може показати на екрані з одного боку сцени, зафіксовані безпосередньо, і, з іншого боку, картини, видовища, раніше відзняті на плівку» [7, с. 142]. 

Телебачення обслуговує надзвичайно складна техніка, над якою працювало й працює нині багато видатних науковців, які спільними силами та інтересами змогли створити таке унікальне та надприродне явище для людства. Але важлива й роль працівників телебачення, бо той, хто першим повідомляє новину виграє через те, що саме він задовольняє потребу аудиторії в інформації [19, с. 14].

Вагомий внесок у розвиток телебачення, як пише Дж. Джованніні у книзі "Від кременя до кремнію", внесли російські емігранти Франсуорт і Зварикін. Зокрема, Франсуорт створив першу електронну телекамеру. Шлях до рівня сучасного телебачення лежав через громіздкі ящики з окуляром, як у телескопі, механічні телевізори, перші серійні телеприймачі КВН-49, "Москвич", "Ленінград", які можна було дивитися тільки через велику лінзу.

Публічне телебачення у Західній Європі найперше з'явилося в Англії у 1936 році, а ЗО квітня 1939 року у СІЛА відкрито телемовлення у Нью-Йорку. З 1 жовтня 1939 року Московський радіотехнічний вузол почав регулярні телепередачі, які приймали аматори на саморобних приймачах у Ленінграді, Києві, Одесі, Смоленську, Томську та інших містах. Лише після Другої світової війни в Європі й Америці з'явилося масове телебачення. Розквіт телебачення СРСР випав на 50-ті роки. У цей час транслюють прямі репортажі за допомогою ПТС (пересувних технічних станцій), готують і передають студійні передачі; транслюють вистави та фільми.

За короткий час історії телебачення пройшло шлях від чорно-білого до кольорового, від антенного до супутникового. Супутникове телебачення - це світове телебачення, що згодом витіснить антенне. Адже воно збільшує кількість телевізійних каналів і приблизно наполовину здешевлює телебачення, відкриває доступ до своїх передач всім, хто має приймальну супутникову антену [8, c. 120].

Історія становлення телебачення в Україні пов’язана з ім’ям талановитого фізика – експериментатора Бориса Грабовського, який є сином видатного українського поета Павла Грабовського. Це все розпочалося у 1925 році, коли він зробив першу в колишньому СРСР і в цілому світі телевізійну передачу.

Тоді винахід нашого земляка, на жаль, не зміг відіграти вирішальної ролі. Однак і замовчати його не вдалося. Один з істориків і теоретиків телебачення колишнього СРСР О. Юровський, ніби виправдовуючи негативне ставлення до відкриття українського винахідника, писав, що це був труд одинака, а в такій країні, як СРСР, мовляв, мають значення тільки колективні досліди. Насправді ж, крім політичних міркувань, пояснення тут таке: "гелефот" Грабовського був розрахований на електронний спосіб передавання зображення на відстань, а тогочасна нерозвиненість електронної промисловості не давала змоги швидко реалізувати відкриття [5, с.13].

У 1939 р. першу телепередачу Здійснено в Києві. Аудиторія перших трансляцій складалася з кількох десятків власників телеприймачів у Києві. Перервала освоєння можливостей телебачення війна. Київський телецентр був зруйнований.

У 1949 р. на Хрещатику, 26 розпочалося будівництво нового телецентру. Отже, більш-менш регулярне мовлення Київської телестудії почалося у 1952 р. Першими дикторами були Новела Серапіонова та Ольга Даниленко.

У 1956 р. почала діяти друга після Київської - Харківська студія телебачення. Через рік засвітилися голубі екрани в Донецьку й Одесі. У 1965 р. вперше вийшла в ефір загальноукраїнська (загальнореспубліканська) телепрограма, яку підготувала для УТ Харківська телестудія; цим започатковано "виходи" місцевих телестудій на Українське телебачення, хоча провідну роль у ньому й надалі відігравала Київська телестудія. У 1969 р. в Україні з'явилось кольорове телебачення.

Нині передавально-розподільна мережа складається з 57 потужних телестанцій [5, с.16].

Отже, банально буде сказати, що без телебачення нині жити неможливо. А завтра, попереджують нас, без "телеока" і взагалі кроку не зробити. Нам обіцяють, що в недалекому майбутньому частина людей буде працювати, не виходячи з дому, - комп'ютер разом із телебаченням здійснять чергову технічну революцію, яка змінить наш побут, працю, дозвілля. Добре це чи погано - покаже час .

 

2. Вплив телебачення на людину.

 

Серед з найефективніших сучасних засобів масової комунікації – екранні, зокрема телебачення. Природно, що воно стало предметом наукових досліджень. Різким аспектом розвитку та суспільних функцій телебачення, його інтеграційної природи присвячено значний масив літератури [8, с. 23-24].

Слово "телебачення" (грецькою tеlе - далеко) означає, далекобачення. Воно - багатозначне. У широкому значенні це бачення на віддалі рухомих зображень. Рухомі картинки за рахунок своєї швидкої зміни створюють враження постійного руху, ілюзію майже тотожну до природного руху. По-перше телебачення - це спеціальна техніка, що передає зображення на великі відстані [8, с.118].

Нині телебачення, незважаючи на те, що є комп’ютер та Інтернет, все ж є достатньо популярним, особливо у віддалених селах. Але з тих пір, як телевізор увійшов у наше життя, не вщухають суперечки про його вплив на людей. З одного боку перегляд новин, цікавих передач є корисним. Завдяки телебаченню ми дізнаємося багато нового. Наприклад, знайомимося з країнами, яких ніколи не бачили, тваринами, рослинами тощо. Телепередачі багато розповідають про політику , культуру та історію . Телебачення навчає, розважає, навіть спонукає до дій. А з іншого — вражає, скільки часу в нас забирає перегляд телепередач. До того ж, більшість телевізійних програм не несуть нічого доброго — в фільмах є чимало сцен насилля і доволі відвертих сюжетів, які дітям взагалі б не варто було показувати. До слова, вчені доводять, що дітям до двох років не можна дивитися телевізор, адже в цьому віці у них відбувається інтенсивний розумовий розвиток. І для того, щоб вони фізично й психологічно розвивалися, з ними потрібно гратись і спілкуватися.

Артур Кларк в інтерв’ю казав, що телевізор – це ідеальна істота з усіх точок зору. З жіночої: не п’є,  не палить, на ліво не ходить, завжди готов до виконання забов’язень, завжди повен любовних пристрастей. З чоловічої: не палить, не запитує: «Де був?», не вимагає грошей, повен боксу та футболу. Навіть любляча мати не може з ним зрівнятися. Він завжди вдома, не сварить, не наказує. Не приказує. Не втомлюється. Навпаки! Він каже: «Нічого не роби. Тільки сідай переді мною та натисни кнопку» [2].

Звісно, телебачення – це підступна влада, бо людина навіть не замислюється, що з нею відбувається, з її мозком, думками від безперервного надходження в середину теле-, радіо та іншої електронної продукції. Телебачення знищую людську «імперію» почуттів та відносин.

Марія Ляхова у своєму  блозі писала, що  телевізор сприяє розвитку «фіксованого погляду», який в свою чергу блокує довільну увагу, або вольове зусилля, котре заставляє нас підтримувати цю увагу на тому, що ми чуємо, або бачимо в даний момент і не дозволяє нам виключатися [10]. Наприклад, ви починаєте щось важливе казати, а  у відповідь чуєте: «Не заважай! Тихо! Замовчи!». Бо у цей момент їх зафіксувало телебачення та сконцентрувало на себе.

Наталя Розіна у своїй статті розкриває вплив телебачення називаючи телевізор по-різному, а саме: «пожирач часу», «викрадач здоров’я», «втрачені цінності», «добровільна самота», «спотворена реальність». Наступним її кроком у статті є опис телемана та невеликі тези стосовно того, на скільки ти, читач, «влип».

Отже, телевізор – пожирач часу! Середньостатистичний житель країни приходить з роботи о 18 годині і відразу вмикає телевізор на кухні, вимикаючи його тільки після півночі. У вихідні та свята телевізор в деяких будинках працює цілодобово.