Суть методів запобігання скоєння суїциду

Що ж може бути причиною депресії? Це:

• фізичні та емоційні зміни в організмі підлітка, які сприяють виникненню почут-тя невпевненості і страху;
• відсутність визнання з боку однолітків або самовіддана закоханість;
• соціальна нестабільність суспільства;
• відсутність знань та досвіду у випадках життєвих перипетій;
• втрата, смерть, навіть улюбленої домаш-ньої тварини, переїзд на нове місцепомеш-кання, зміна учбового закладу, закінчення школи;
• власна несхожість на інших через хворобу;
• психологічний клімат в сім’ї.

Фактори наявності депресивних станів обов’язково необхідно враховувати при спілкуванні з підлітком, схильним до суїцидальної поведінки.

Психічні розлади у підлітків також можуть бути пов’язаними із акцентуаціями характеру. Акцентуація характеру – це перебільшений розвиток окремих рис характеру за рахунок інших, внаслідок чого страждають стосунки з оточуючими.

В підлітковому віці саме характер є показником внутрішнього розвитку особистості. Акцентуйованість характеру – явище досить поширене серед підлітків. Схильність до суїцидальної поведінки є досить високою, якщо у підлітків присутні наступні типи акцентуації:

• Сензитивність – надмірна чутливість, підвищена вразливість, почуття власної неповноцінності, низька контактність, співчутливість, почуття обов’язку; важко реагує на ситуації глузування або несправедливих підозр та звинувачень.
• Тривожна помисловість – постійний страх за себе та своїх близьких; легкість виникнення нав’язливих дій, думок, уявлень, нерішучість, схильність до міркувань, емоційна нестриманість; нетерпимі ситуаціі з неочікуваним результатом, швидкою зміною дій, необхідністю самостійних рішень.
• Лабільність – эмоційна нестійкість, мінливість настрою, його залежність від обставин, глибина переживань.
• Циклоідність – періодичне різке коливання настрою і життєвого тонусу, періоди піднесень і спадів; невдачі та дорікання з боку оточуючих можуть посилити депресивний стан.
• Демонстративність – неприхований егоцентризм, постійне бажання бути в центрі уваги, бажання скласти враження, висока пристосовуваність до людей. Важко переносить ситуації, коли зменшується увага до власної персони, ситуації власної відповідальності. Характерні демонстративно-шантажні суїциди.

 

Першочерговою умовою попередження самогубств серед підлітків є підвищення рівня соціально – психологічної адаптації учнів; психолого – педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду; індивідуальна робота з даною категорією дітей; система профілактичних заходів; просвітницька робота, в тому числі з питань вікової психології.

У психологічній реабілітаційній роботі з підлітками основними заходами є:

• індивідуальна психотерапія, розрахована на активну, усвідомлену перебудову стосунків у мікросоціумі;
• сімейна психотерапія, що містить у собі з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в родині, також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь психологічного комфорту в родині;
• соціальна допомога, що проводиться в анонімних кабінетах соціально – психологічної допомоги та служби телефонної допомоги «Телефон довіри» для дітей та підлітків.

Суїцид не можна вивчати за межами контексту соціального оточення людини. Обов’язково треба брати до уваги актуальні потреби, цілі і прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й емоційний клімат сім’ї.

Насправді підлітки рідко бажають померти, вони просто намагаються уникнути нестерпних обставин і в такий спосіб вирішити власні проблеми або подолати депресію. У дев’яти випадках з десяти юнацькі спроби самогубства – це крик про допомогу.

Профілактична діяльність може релізовуватись на трьох рівнях:

1. Первинна профілактика – спрямована на попередження проблеми. Основне завдання – не допустити, щоб проблема виникла. Профілактика юнацького самогубства полягає не в запобіганні конфліктних ситуацій – це неможливо, а в створенні психологічного клімату, щоб підліток не почував себе самотнім, неповноцінним, нікому не потрібним.
2. Вторинна профілактика – включає визначення наявності проблеми у індивіда, її ідентифікацію на початковій стадії. Основне завдання – зменшення тривалості існування проблеми та її інтенсивності, запобігання прогресуванню існуючої проблеми до більш серйозних форм. Вчасне виявлення ранніх симптомів та форм суїцидальної поведінки дозволить попередити розвиток небезпечних форм  і не допустити самогубства (додаток 3, 4).
3. Третинна профілактика – включає реабілітаційні заходи вже після спроби самогубства.

Для вчителів, вихователів, батьків були розроблені рекомендації, які допоможуть налаштувати контакт з людиною, схильною до суїцидальної поведінки, і, таким чином, попередити акт саморуйнування особистості:

• підбирайте ключі до розгадки суїциду -

йдеться про здатність розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, депресія, зміни у поведінці, також визначення ступіня самотності чи ізольованості людини;

• прийміть суїциданта як особистість -

краще перебільшити потенційну загрозу самогубства та діяти згідно зі своїми власними почуттями і переконаннями, ніж припустити чиюсь загибель через ваше невтручання;

• налагодьте турботливі стосунки -

доброзичливу підтримку потрібно висловлювати не лише словами, а й діями. Приймаючи людину, яка відчуває свою непотрібність, ви зможете проникнути в її ізольовану душу;

• будьте уважним слухачем -

людині у депресивному стані більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Їй важко зосередитись на чомусь, окрім своєї ситуації. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини;

• не сперечайтеся -

не виявляйте агресії, не обурюйтесь від почутого, не вступайте в дискусію;

• запитуйте -

питання «Ти думаєш про самогубство?» не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина дійсно думає про це і знаходить когось небайдужого до її хвилювань, з ким можна обговорити цю заборонену тему, то вона часто відчуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття і досягнути катарсису;

• не пропонуйте невиправданих утіх -

фрази «Нічого, нічого, в інших є такі самі проблеми», «Ти насправді так не думаєш» різко контрастують зі стражданнями суїциданта і лише принижують його почуття, примушують відчувати себе ще більш непотрібним;

• пропонуйте конструктивні підходи -

потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і точніше визначити, що її поглиблює. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути «Що з тобою сталося за останній час?», «Коли ти відчув себе гірше?», «Що відбувалося в твоєму житті з того часу, як виникли ці зміни?», «Кого із оточуючих вони стосуються?»;

• вселяйте надію -

коли приховані травмуючі думки виходять на поверхню, проблема здається менш фатальною. Сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання;

• оцініть міру ризику самогубства -

визначіть серйозність можливого суїциду. Важливо з’ясувати негативні чинники: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпорадності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий потенційний ризик;

• не залишайте людину одну у ситуації високого суїцидального ризику -

залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не мине криза чи не з’явиться допомога;

• зверніться по допомогу до спеціалістів -

суїциданти не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їхнє прохання.– про допомогу. Для когось помічником може бути священик або лікар. У разі сімейної терапії усі члени сім’ї надають підтримку, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя;

• важливість збереження турботи і підтримки -

якщо критична ситуація пройшла, це не привід для розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство впродовж трьох місяців після початку психологічної кризи.

Ряд особливостей підліткового віку (неадекватна оцінка наслідків, неможливість повірити в смерть, романтизоване ставлення до самогубства) сприяють неадекватній оцінці підлітками наслідків своїх вчинків, а романтизоване ставлення до самогубства як до «виходу, який застосовують сильні натури в безвихідних ситуаціях» приводить до формування стереотипного зразку поведінки в ситуації, наприклад, нерозділеного кохання. Тому одним з важливих етапів індивідуальної психокорекційної роботи є обговорення суїцидальних думок та фантазій, а також формування реалістичного уявлення про наслідки своїх дій.

Така увага звертається на фантазії та уявлення про скоєння самогубства через те, що багато схильних до суїциду підлітків ретельно продумують суїцидальні фантазії, залучають до них людей, з якими найчастіше взаємодіють. Звичайно, ці фантазії неадекватно відображають реальні наслідки самогубства.

Неадекватні уявлення підлітків про смерть є одним із чинників суїцидальної поведінки, на який повинна бути спрямована психокорекційна робота. Зумівши виявити фантазії суїцидента, можна буде зрозуміти приховані причини, які живлять ці фантазії. Одним з ефективних способів роботи з суїцидальними фантазіями та думками є розкриття реальних наслідків самогубства та ймовірного ставлення до нього оточуючих. Також можна запропонувати підлітку уявити свою смерть та поховання: хто прийде на поховання, як ці люди будуть одягнені, що буде сказано в останньому слові, хто буде плакати. Як обійдуться з його особистими речами, що зміниться в житті його батьків, рідних. На цьому етапі можна використовувати елементи психодрами, а саме техніку «гарячий стілець». Підлітку пропонується уявити, що його самогубство закінчилось летально, і спробувати відчути, що саме переживають його рідні. Потім запитати значиму людину, на вирішення конфлікту з якою спрямовані суїцидальні фантазії, що для неї змінилося після суїциду, як вона до нього поставилась. Після цього підліток займає місце значимого іншого і відповідає від його імені. Часто подібна вправа виявляється корисною, бо допомагає підлітку чітко усвідомити як негативне ставлення оточуючих до самогубства, так і те, що його наслідки можуть бути не таким, як він собі уявляв.

Вирішення проблеми раннього виявлення та попередження суїцидальної поведінки в межах шкільної системи можливе шляхом впровадження профілактичних програм, спрямованих саме на підлітковий вік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

 

 Розглянувши особливості  суїцидальної поведінки в підлітковому  віці можна зробити наступні  висновки. Суїцид можна розглядати  як дію, підлеглу конкретної мети покінчити з собою, але включену в більш широку систему предметної діяльності з відповідним їй мотивом. Суїцид є "слідство соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитої микросоциального конфлікту ". Ці конфлікти можуть бути зв'язані як з сімейними відносинами так і з однолітками. Дезадаптація, пов'язана з порушенням соціалізації, коли місце молодої людини в соціальній структурі не відповідає рівню його домагань. Конфлікти з родиною, найчастіше зумовлені неприйняттям системи цінностей старшого покоління, алкоголізація і наркотизація як грунт для виникнення суїцидальної ситуації і передумов для швидкої її реалізації. Підлітки з адиктивних суїцидальною поведінкою вважають, що їхні емоції, переживання унікальні, відрізняються від пережитих почуттів інших людей, і саме їх емоції нестерпні, тому вони і приходять до свого фатального рішенням. Вкрай важливо, щоб підліток повірив, що у своїх проблемах він не самотній, а суїцид - не єдиний спосіб вирішення проблем. Слід також донести думку до підлітка, що самогубство насправді не є "вишуканою" або "благородною" смертю "мужньої людини". Природна смерть рано чи пізно приходить до кожного, а вибір не поспішати вмирати вимагає більшої мужності, ніж відхід з життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Амбрумова А.Г. Бородин  С. В. Михлин А. С. Предупреждение  самоубийств. М. 1980. с. 40.

2. Бердяев Н.А. О самоубийстве. Психологический журнал. т. 13 №3 1992. с. 96-106.

3. Волков В.Н. Медицинская  психология в ИТУ. М. Юридическая  литература. 1989. с. 256

4. Максимова Н.Ю. Воспитательная  работа с социально дезадаптированными  школьниками: Методические рекомендации. - К.: ІЗМН, 1997. - 136 с.