Суть методів запобігання скоєння суїциду

МНС УКРАЇНИ

 

Львівський Державний Університет Безпеки Життєдіяльності

 

 

 

Контрольна робота з предмету Психологія суїциду:

 

 

 «Суть методів запобігання скоєння суїциду»

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка групи ПС -51з

Козак Любов

 

 

Перевірила:

викладач кафедри

практичної психології

та педагогіки

Макаренко С. С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів

2013

План

 

Вступ.

 

1. Суїцид як соціально-психологічне явище.

 

2. Мотиви та види самогубств.

 

3. Діагностика та профілактика суїцидів.

 

Висновок.

 

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Одним із найважливіших напрямів виховної роботи серед учнівської молоді міста є вивчення профілактики правопорушень, захворювань, що передаються статевим шляхом, негативних проявів в молодіжному середовищі, суїцидальної поведінки. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень, 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % – уважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9 % – не стримуються в ситуації конфлікту.

Основне завдання, яке виникає перед педагогами, психологами – розробка таких технологій, які спрямовані на профілактичну роботу серед учнівської молоді, усвідомлення підлітком цінностей здоров’я, особистого життя та вироблення моделі поведінки.

Проблема превентивного виховання була і є пріоритетною серед важливіших завдань щодо виховання та пропагування у молодого покоління здорового способу життя.

Злободенним і актуальними залишаються проблеми попередження у дітей та підлітків проявів наркоманії, алкоголізму, захворювання на ВІЛ/СНІД, суїциду та інших негативних явищ, що безумовно є однією із передумов до підвищення рівня злочинності та поширенню негативного прояву серед повнолітніх.

Управлінням освіти і науки пропонується ціла низка випереджально-профілактичних форм роботи у здійсненні соціальної профілактики, використання інноваційних технологій та методів супроводу виховного процесу, апробації превентивних програм, проектів, використання інтерактивних форм занять.

Дана методична збірка є своєрідним фондом, який вміщує значний досвід проведення профілактичної роботи з підлітками і молоддю, їхніми батьками та однолітками. До розробки матеріалів були залучені фахівці – практичні психологи, педагоги, фахівці з проведення інтерактивних освітньо-виховних заходів, використано кращий досвід педагогів держав СНД.

Робота з даного напряму повинна залишатися пріоритетною не лише для всіх педагогічних колективів навчальних закладів, а й вирішуватися спільними зусиллями батьківського загалу, громадських благодійних організацій міста, міжвідомчих служб, районної та міської влади.

 

 

 

1. Суїцид як  соціально-психологічне явище.

 

 

В другій половині ХХ століття самогубства вийшли на четверте місце в ряді причин смерті. Аналізуючи світову статистику, можна сказати, що останнім часом спостерігається тенденція до росту рівня самогубств: в багатьох країнах він підвищується або залишається досить високим. Особливо зросла частина самогубств серед молоді віком 15-24 роки.

Щоденно на планеті кінчають життя самогубством 4-6 тисяч осіб, при цьому лише всього 35-40 % з них страждають на якийсь психічний розлад, тобто більшість суїцидентів не є психічно хворими.

Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) на 2020 рік, приблизно 1,53 млн. людей по всьому світу помруть від суїцида, і в 10-20 разів більше людей зроблять суїцидальні спроби. Це складає в середньому одну смерть кожні  
20 секунд і одну спробу кожні 1-2 секунди.

Сьогодні Україна входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тисяч населення). Так, в Україні лише протягом першої декади січня 2005 року, за даними прес-служби ГУ МВС в місті Києві, за власним бажанням з життя пішли 12 людей, 8 з яких скоїли суїцид в один день. Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство.

Взагалі суїцидальна поведінка властива людям різних вікових груп, соціального та матеріального становища. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків і молоді, що навчається.

Майже втричі зросла кількість самогубств серед підлітків за останнє десятиріччя.

Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. При цьому дівчата втричі частіше скоюють суїцидальні спроби, ніж юнаки. Найрозповсюдженішими способами самогубства є повішання, порізи він, падіння з висоти, потрапляння під транспорт, медикаментозне отруєння.

Отже, існує велика кількість здорових дітей, перед якими постає питання про сенс власного існування та необхідність жити далі. На жаль, саме в цьому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, а коло спілкування найчастіше обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі, особливо в проблемних сім’ях, не завжди пропонують свою підтримку та розуміння. В надзвичайно бурхливий та лабільний період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами. Чи можна йому допомогти і як саме?

Суїцидальна поведінка у своєму розвитку проходить ряд етапів, починаючи з антивітальних думок, суїцидальних уявлень, до яких приєднуються наміри, задуми, елемент планування, після цього підліток скоює спробу самогубства.

Самогубство, або суїцид, – це усвідомлене позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, воно включає будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, спрямованих уявленнями про позбавлення себе життя.

Внутрішня суїцидальна поведінка містить суїцидні думки, уявлення, переживання, задуми, наміри («добре було б померти», «заснути і не прокинутись»; обдумування способу, часу, місця самогубства).

Період від виникнення суїцидальних думок до спроб їх реалізації називається передсуїцидом. Тривалість передсуїцидального періоду може вираховуватись хвилинами або місяцями.

Суїцидальна поведінка підлітків, маючи багато схожого з дорослими, відрізняється природньою віковою своєрідністю. Це пояснюється психофізіологічними особливостями даного віку. Підліткам притаманна виражена вразливість, навіюваність, здатність яскраво відчувати і переживати, схильність до коливань настрою, слабкість критичних здібностей, егоцентрична спрямованість, імпульсивність у прийнятті рішення. Зустріч із дорослістю пов’язана з пошуком свого місця в суспільстві, світі. Характерними реакціями цього віку є емансипація, групування, радикалізм. Висуваючи підвищенні вимоги, підліток потребує позитивної оцінки власної особистості людьми, які є для нього значущими, авторитетними. Негативне оцінювання сприймається як психотравмуюче.

Підлітковий вік відрізняється підвищеною образливістю, недовірливістю, ранимістю, невмінням вибачати.

Суїцидальна поведінка підлітків часто пояснюється тим, що молоді люди, не маючи достатньо життєвого досвіду, не в змозі правильно визначити мету свого життя і намітити шляхи її досягнення. Крім того, несформованість у підлітків усвідомлення цінності людського життя, як власного, так і оточуючих, срияє виникненню агресії, спрямованої як на себе, так і на інших, тобто має місце недостатньо адекватна оцінка наслідків аутоагресивних дій. Поняття «смерть» в дитинстві звичайно сприймається абстрактно, як щось тимчасове, схоже на сон, відсторонене від власної особистості. Ближче до підліткового віку смерть стає все більш очевидним явищем. Але часто підлітки фактично заперечують її для себе, ганяючи на мотоциклах, експериментуючи із небезпечними речовинами.

Характерними для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачити справжні наслідки своїх вчинків. Значна частина дітей підліткового віку відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та однолітками.

Самовпевненість у поєднанні з вищевказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду підлітка.

Таким чином, причини суїцидальної поведінки дужн складні. Їх можна шукати в біологічних, генетичних, психологічних та соціальних галузях життя і діяльності людини.

 

 

 

 

 

2. Мотиви та  види самогубств.

 

Психологи виділяють такі основні мотиви суїцидальної поведінки підлітків:

1. Переживання образи, самотності, різних форм гніву, суму, страху (наприклад, срах перед ганьбою, глузуванням, приниженням, покаранням), почуття провини, сорому, незадоволеність собою).
2. Переживання, пов’язані з реальною або уявною втратою батьківської любові, зі смертю одного із батьків, з розлученням батьків.
3. Любовні переживання.
4. Бажання помсти, погроз, шантажу.
5. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
6. Ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство – так званий «ефект Вертера» (термін з’явився після виходу повісті Гете «Страдания юного Вертера», яка була дуже популярна в Європі у XVIII столітті і змусила багатьох юнаків наслідувати приклад героя книги, тобто скоювати самогубство).

Аналіз мотивів суїцидальної поведінки підводить до висновку, що «найсприятливішим» для здійснення самогубства є життєвий період, коли особистість звертається до визначення сенсу життя та переглядає його цінності, тобто період статевої зрілості та юнацтво.

Виділяють такі види самогубств:

• Істинний – коли людина дійсно хоче вбити себе;
• Афективний – коли переважає емоційний момент;
• Демонстративний – самогубство як засіб привернути увагу до своєї особистості.

Мета істинних самогубств, намірів і тенденцій – це позбавлення себе життя, як кінцевий результат припускається смерть, але ступінь бажання смерті дуже різний. Демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка своєю метою припускає не позбавлення себе життя, а лише демонстрацію свого наміру.

 

3. Діагностика  та профілактика суїцидів.

 

Достовірно визначити, чи будуть скоєні суїцидні дії людиною, практично неможливо. Але можна визначити такі фактори ризику суїцидної активності:

1. Попередні спроби самогубства, або суїциди в сім’ї чи спроби суїциду;
2. Афективні розлади, особливо важкі депресії;
3. Алкоголізм, залежність від наркотичних, токсичних препаратів;
4. Психічні захворювання.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії. Депресивні розлади є однією з найрозповсюдженіших нервово – психічних проблем суспільства.

Депресія – це складний клінічний синдром, який часто дуже важко розпізнати. Але депресію, як і більшість захворювань, можна розпізнати за деякими ознаками. Починається вона поступово з тривоги і апатії. Людина може не усвідомлювати її початку. Основні симптоми депресії – втрата можливості діставати задоволення й відчувати насолоду від тих речей у житті, які раніше приносили щастя. Психіка позбавляється сильних емоційних відчуттів, стає монотонною та безрадісною. Людиною оволодіває безнадійність, провина, роздратування, пригніченість. Майбутнє бачиться тьмяним, і здається, що нічого не можна змінити. Можуть виникати підозри про невиліковне захворювання. Помітно слабшає активність, не вистачає життєвої енергії. В такий період у підлітків з’являються тенденції до зловживання наркотиками та алкоголем. Але не всі ознаки депресії легко виявити, оскільки у підлітків, як і у дорослих, час від часу виникає просто пригнічений настрій. Звичайний напад нудьги від депресії можна відрізнити за інтенсивністю та тривалістю, коли із дня у день, більшу частину дня, протягом хоча б двох тижнів у підлітка спостерігаються наступні характерні симптоми депресії:

• різкі зміни настрою та поведінки підлітка;
• замкненість;
• зниження зацікавленості до всіх видів діяльності;
• помітна зміна звичок у харчуванні;
• зміна в режимі сну;
• зниження успішності;
• ризиковані дії або прагнення нашкодити своєму здоров’ю;
• почуття нікчемності, малозначущості;
• психосоматичні розлади;
• нав’язливі думки про смерть або самогубство.

Жоден з вищевказаних симптомів сам по собі не свідчить про наявність депресії. Зазвичай такий діагноз можна поставити лише за наявності цілого ряду симптомів, які спостерігаються протягом часу.