Судово-медичне дослідження психопатій

 Гнильні зміни тканин  трупа відбуваються послідовно, проте вплив різних чинників (зовнішніх  і внутрішніх) може порушувати  середній темп і послідовність  розвитку гниття.

 Таким чином, середні  строки розвитку гниття трупа дозволяють встановити давність настання смерті. Крім того, на гнильно змінених трупах можна виявити тілесні пошкодження та деякі хворобливі зміни.

 Пошкодження і знищення  трупів комахами, тваринами, птахами.  За природних умов у біологічному  розпаді тіла трупа поряд з мікроорганізмами беруть участь ще й мухи, комахи, великі тварини - некрофаги, птахи, рослини. Під час розпаду трупа відбувається зміна популяцій різних організмів. Якщо гниття трупа відбувається на повітрі і труп перебуває на ґрунті, то в ньому виникають умови, які забезпечують своєрідний мікроклімат (температура до 49°С і вологість) для комах-некробіонтів, які дістали назву ентомофауни трупа.

 Окремий  розділ судової медицини — судова ентомологія вивчає біологію некробіонтів, їх місце і роль у процесі біологічного розпаду трупа, вплив на їх життєдіяльність чинників, які належать до умов перебування трупа.

 В середньому після  третьої доби від настання  смерті, коли відбувається інтенсивне  гниття трупа, у місцях його  природних отворів (очі, рот,  ніс) та у ділянках пошкоджень мухи починають відкладати сотні тисяч яєць, які через 10-30 год. перетворюються в личинки. Вони досить швидко знищують основну масу м’яких тканин трупа - новонародженого за 10-12 діб, дорослої людини за 3-4 тижні. Далі личинки мух перетворюються у лялечки, а через 2 тижні - в мух. Таким чином, розвиток мух при температурі +15-20°С відбувається протягом 3 тижнів.

 Крім личинок мух  у розпаді трупа беруть участь  жуки, які замінюють популяцію  мух. Популяція жуків перебуває  на трупі в середньому 504 доби і за цей час знищує м’які тканини, які ще залишились.

 Протягом цього  терміну розпад трупа триває  внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів  і плісеневих грибів.

 Після того, як з  трупа зникають жуки-некробіонти,  його подальший розпад спричиняється мікроорганізмами, діяльність яких за 27-976 діб залежно від температурних умов перебування трупа, призводить до розпаду скелета на окремі кістки. Через 4-5 років після смерті відбувається розпад і кісток.

 Якщо труп перебуває  в лісі, на відкритій місцевості, у приміщенні, воді, він може пошкоджуватись або знищуватися свійськими чи морськими тваринами і птахами. Встановлення експертом факту пошкоджень трупа тваринами або птахами не становить значних труднощів. Так, наприклад, коти і собаки можуть спричиняти як значні дефекти шкіри і м’язів з нерівними велико і дрібнозубчастими краями, так і неправильно овальної форми рани переважно на лиці, передній і бічній поверхні шиї, кистях рук.

 Пошкодження, які  спричиняють дикі тварини (вовки,  кабани, лисиці) можуть нагадувати травми від колючих і ріжучих предметів. Проте по краях цих пошкоджень вдається виявити сліди від передніх зубів тварини, яка намагалась відірвати частини тканин трупа. Досить характерними для лисиць та інших хижаків є великі дефекти всіх м’яких тканин на тулубі і кінцівках майже до повного їх скелетування.

 Після смертні пошкодження часом спричиняють і птахи, найчастіше ворони. Вони можуть викльовувати очі та ділянки тканин у вигляді круглястих або вікончастих отворів значної глибини діаметром 4-5 см.

 Часто трупи людей  пошкоджуються гризунами - щурами і мишами, які об’їдають відкриті частини тіла. Такі пошкодження мають форму, близьку до овальної, та дрібнофестончасті краї.

 Якщо труп перебуває  у воді, його можуть пошкоджувати  риби, раки та інші представники водяної фауни. Причому частини тіла, що прикриті одягом, як правило, не пошкоджуються. Ступінь пошкодження трупа залежить від тривалості перебування його у воді, пори року і фауни водяного середовища. Так, у морі різко змінити зовнішній вигляд трупа вже через кілька днів його перебування у воді здатні восьминоги. Череп і кінцівки трупа можуть бути повністю скелетовані, довгі трубчасті кістки поламані, на мацерованій шкірі наявні численні дефекти з зазубреними краями, а внутрішніх органів може не бути. Для пошкоджень, спричинених акулами, характерна багаторядність, рани мають вигляд гострих кутів із скошеними верхніми і підритими нижніми краями та гострими кінцями. Часом такі пошкодження можуть переходити у різні за розміром рвані рани.

 Пошкодження, спричинені  тваринами і птахами, можуть  нагадувати зажиттєві травми. Проте  при їх гістологічному дослідженні  ніколи не виявляють ознак  зажиттєвої травми. Крім того, тварини  і птахи, знищуючи м’які тканини  трупа, руйнують труп та пошкодження, які могли бути на трупі, внаслідок чого вигляд зажиттєвих травм може різко змінюватися або вони можуть зовсім зникати.

 Таким чином, ентомофауна  трупа є важливим компонентом,  який забезпечує його біологічний  розпад, а вивчення її популяцій  дозволяє встановити час заселення ними трупа і давність настання смерті. Відомості про пошкодження тканин трупа гризунами, птахами або великими тваринами допомагають визначити сезон потрапляння трупа в ці умови і місце його виявлення.

 Консервування трупів  належить до пізніх трупних змін. Після смерті в деяких випадках звичайний перебіг трупних змін порушується і за певних умов внаслідок дії відповідного поєднання природних і штучних чинників трупні зміни набувають характеру консервувальних і труп може тривалий час зберігатися.

Література:

1. Авдєєв М.І. Короткий  посібник з судової медицини. - М.: Медицина, 1966.

2. Авдєєв М.І. Судово-медична  експертиза живих осіб. - М.: Медицина, 1966.

3. Авдєєв М.І. Судово-медична  експертиза трупа. - М.: Медицина, 1976.

4. Ботезату Г.А. Судово-медична діагностика давності настання смерті. - Кишинів: Штінца, 1975.

5. Громов А.П. Курс лекцій з судової медицини. - М.: Медицина, 1979.

6. Діагностика смерті і визначення давності її настання в судово-слідчій і судово-медичній практиці: Метод. розробка / С.П. Дідківська, А.І. Марчук. - Київ: НДІРВ КВШ МВС СРСР, 1990.

7. Дідківська С.П. Підготовка та проведення окремих видів судово-медичної експертизи. - Київ: КДУ, 1977.

8. Попов Н.В. Судова медицина. - М.: Медгиз, 1950.

9. Райський М.І. Судова медицина. - М.: Медгиз, 1953.

10. Керівництво до практичних занять з судової медицини / Под ред. І.А. Концевич. - К.: Вища школа, 1988.

11. Сапожніков Ю.С., Гамбург А. М. Судова медицина. - К.: Вища школа, 1980.

12. Судова медицина / Под ред. В.М. Смольянілова. - М.: Медицина, 1982.

13. Судово-медична експертиза. Довідник для юристів. - М.: Юрид. лит., 1985.

14. Судово-медичне дослідження трупа / Под ред. А.П. Громова. - М.: Медицина, 1991.