Саморегуляція. Емоційна саморегуляція. Рівні емоційної саморегуляції

Таким чином, зовнішній  локус контролю, по суті, означає  зняття відповідальності за все, що відбувається з самих себе; відповідальність покладається на навколишніх людей, долю, випадок, обставини. За певних умов така ситуація «полегшує» вихід на здійснення правопорушення. Дуже часто екстернали здійснюють правопорушення під впливом групи або її лідера.[11]

Розглянувши відповідальність, ми бачимо,що це здійснюваний в різних формах контроль над діяльністю суб'єкта з точки зору виконання ним прийнятих норм і правил. Також з’ясували, що існують два типа особистісної характеристики: екстернали і інтернали. В залежності від цих характеристик ми можемо пов’язати здатність керування емоціями з двома такими властивостями індивіду, як екстернальність та інтернальність. Можна сказати, що інтернали більш схильні до ефективної емоційної саморегуляції, так як покладаються завжди на свої сили, а відповідно на свої емоції і дії. Екстернали в свою чергу бояться відповідальності, не впевнені в своїх силах, а отже емоційно слабкіші та нездатні до ефективної саморегуляції.

 

 

 

 

 

Висновки 1

Підводячи підсумок усього вище сказано ми зробили наступні висновки:

саморегуляція "інтеграційні психічні явища, процеси і стани, що забезпечують самоорганізацію різних видів психічної активності людини, цілісність індивідуальності і становлення буття людини". Саморегуляція включає чотири механізми: стандарти, афектні самооцінки, сприйняття самоеффектівності і мети, які впливають на поведінку особистості. Існують емоційна та вольова саморегуляції, які є не тотожним явищем, а взаємопов’язаними компонентами психічної регуляції особистості. Емоційна саморегуляція - це управління людиною своїми емоціями і відчуттями, взаємодія зовнішнього і внутрішнього в поведінці і діяльності індивіда, яка має три рівні: 1) базальна емоційна саморегуляція; 2) вольова саморегуляція; 3) смислова, ціннісна саморегуляція. Що стосується емоцій, як компоненту емоційної саморегуляції, бачимо, що емоції відіграють значну роль у керуванні поведінкою людини а також є станами, які пов'язані з оцінкою значимості чинників, що діють на особистість, виявлення задоволення чи незадоволення її актуальних потреб. Емоції можуть бути як позитивними, так і негативними, тому необхідно вміти керувати ними. Існують три варіанти контролю емоційної експресії: придушення, маскування, симуляція. Розглянувши відповідальність, ми з’ясували, що існують два типа особистісної характеристики: екстернали і інтернали. В залежності від цих характеристик ми можемо пов’язати здатність керування емоціями з двома такими властивостями індивіду, як екстернальність та інтернальність.

 

 

 

 

 

 

Загальні висновки

Підводячи підсумок теоретичної  чистини ми визначили, що саморегуляція "інтеграційні психічні явища, процеси і стани, що забезпечують самоорганізацію різних видів психічної активності людини, цілісність індивідуальності і становлення буття людини". Саморегуляція включає чотири механізми: стандарти, афектні самооцінки, сприйняття самоеффектівності і мети, які впливають на поведінку особистості. Існують емоційна та вольова саморегуляції, які є не тотожним явищем, а взаємопов’язаними компонентами психічної регуляції особистості. Емоційна саморегуляція - це управління людиною своїми емоціями і відчуттями, взаємодія зовнішнього і внутрішнього в поведінці і діяльності індивіда, яка має три рівні: 1) базальна емоційна саморегуляція; 2) вольова саморегуляція; 3) смислова, ціннісна саморегуляція. Що стосується емоцій, як компоненту емоційної саморегуляції, бачимо, що емоції відіграють значну роль у керуванні поведінкою людини а також є станами, які пов'язані з оцінкою значимості чинників, що діють на особистість, виявлення задоволення чи незадоволення її актуальних потреб. Емоції можуть бути як позитивними, так і негативними, тому необхідно вміти керувати ними. Існують три варіанти контролю емоційної експресії: придушення, маскування, симуляція. Розглянувши відповідальність, ми з’ясували, що існують два типа особистісної характеристики: екстернали і інтернали. В залежності від цих характеристик ми можемо пов’язати здатність керування емоціями з двома такими властивостями індивіду, як екстернальність та інтернальність.

Підсумовуючи дані практичної частини можемо сказати, що відповідальна людина загалом оптимістична, схильна переживати переважно такі емоції як радість, цікавість, здивування. Майже усі студенти почували себе у позитивному стані. З результатів кореляційного аналізу ми виявили, що позитивний настрій і переживання переважно такої емоції як радість обумовлює високий рівень принциповості як типу відповідальності особи. Принциповість – це саме здатність нести відповідальність за свої дії, покладання на свої сили. Відповідальні студенти, які відзначаються високим рівнем принциповості впевнені, що мають нести відповідальність за всі свої дії, зокрема, коли це необхідно для реалізації своїх особистих інтересів. Високий рівень етичності як вид відповідальності показує, що студенти  усвідомлюють значимість своїх вчинків не тільки для себе, але й для інших людей. Вони відповідальні не у збиток своїх інтересів, а тому, що їм щиро хочеться це робити. Люди,які наділені таким видом відповідальності, як самопожертвування в більшості відповідальні не за себе, а за інших. Тобто такі люди дуже відповідальні у тих випадках, коли це важливо іншій людині. Також відповідальні люди здатні викликати до себе симпатію від інших людей, також вважають, що найкращого у своєму житті вони досягли самостійно і вони здатні з успіхом йти до своєї мети і у майбутньому. Більша частина опитуваних вважає свої дії важливим фактором у організації особистої продовольчої діяльності , зокрема, у своєму навчанні.

Кореляційний аналіз Спірмена показав, що високий рівень суб’єктивного контролю над емоційно позитивними подіями пов'язаний прямопропорційно з ейфоричним типом емоційної активності, яка характеризується налаштуванням емоційної системи людини на позитивні стимули. Результати методики діагностики типу емоційної реакції на дію стимулу довкілля В. В. Бойко показують, що емоційна система більшості опитуваних наділена саме ейфоричним типом активності. Відповідно до цього відповідальні люди мають позитивну самооцінку що пов'язана з вираженою упевненістю в собі і терпимістю до інших людей.

Шкала загальної інтернальності методики Бойко показує, що майже половина студентів відноситься до екстерналів, що характеризує їх як невідповідальні за більшість подій у своєму житті. Вони не пов’язують успіх у своїх життєвих ситуаціях зі своїми власними силами і здібностями. Вони вважають, що це результат випадку або праці других людей, тому що бояться брати на себе відповідальність і перекладають її на інших. Їм властива конформна і поступлива поведінка, вони вважають за краще працювати в гурті, частіше пасивні, залежні, тривожні і не упевнені в собі.

Їм характерна рефракторна  активність – яка характеризується пасуванням перед різноманітними стимулами, в тому числі і позитивними, та дисфоричний тип емоційної реакції, при якому позитивні і негативні стимули зводяться до негативних переживань, і, відповідно, емоційна система налаштована на негативні переживання, які несуть негативний сенс.

Отже, можна сказати, що люди з високим рівнем відповідальності більш схильні до ефективної емоційної саморегуляції, так як покладаються завжди на свої сили, а відповідно на свої емоції і дії. Люди з низькою відповідальністю в свою чергу не впевнені в своїх силах, а отже емоційно слабкіші та нездатні до ефективної емоційної саморегуляції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для вузов. – М.,2001.
2. Варій М.Й. Загальна психологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – 3-тє вид. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 592с
3. Гаврилькевич В. К. «Иерархические уровни эмоциональной саморегуляции личности как объект психодиагностики» http://www.rusnauka.com/3_ANRR_2009/Psihologia/35153.doc.htm
4. Ильин Е.П. Психология воли: 2-е узд. – СПб.: Питер, 2009. – 368с.
5. Капрара Дж., Сервон Д. Психология личности – Издательство: Питер, 2003г.,- 640с.
6. Копець Л.В. Психологія особистості : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний ун-т "Києво-Могилянська академія". — К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. — 460с.
7. Максименко С. Д. Генезис существования личности. – К.: Издательство ООО «КММ», 2006. – 240 с.
8. Моросанова В.И. Саморегуляция и индивидуальность человека. / В.И. Моросанова; Ин-т психологии РАН; Психологический ин-т РАО. — М.: Наука, 2010. — 519с. 
9. Наумчик Н. В. К проблеме психической саморегуляции личности // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 1. – С. 57-60.
10. Столин В.В. Феномены саморегуляции

www.psichology.vuzlib.net/book_o159_page_5.html

11. Електронний ресурс «Ответственность» mgdb.1pr.ru/db_files/283_41.doc

 

 

 

 

 

Зміст:

I Теоретична частина

1.Саморегуляція. Емоційна  саморегуляція. Рівні емоційної  саморегуляції

1. Саморегуляція, її види
2. Взаємозв'язок емоційної та вольової саморегуляції
3. Рівні емоційної саморегуляції

2.Емоції. Відповідальність

1. Емоції як предмет емоційної саморегуляції
2. Відповідальність. Типи відповідальності

Висновки 1

II Практична частина

1. Кореляційний аналіз Спірмена
2. Якісний аналіз

Висновки 2

Загальні висновки

Список використаної літератури