Публичний виступ

Щоб завоювати аудиторію, треба  установити з нею і постійно підтримувати, зоровий контакт. Виступаючий звичайно повільно обводить поглядом слухачів.

Перед початком промови витримують невелику психологічну паузу - 5 - 7 секунд.

Яка б не цікава була тема, увага  аудиторії згодом притупляється. ЇЇ  необхідно підтримувати за допомогою наступних ораторських прийомів: 

прийом питання - відповіді. Оратор ставить питання і сам на них  відповідає, висуває можливі сумніви і заперечення, з'ясовує їх і доходить  певних висновків.

Перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє прилучити до процесу обговорення  окремих учасників, активізувати тим  самим їхній інтерес.

Прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонується

ситуація, що викликає питання: «Чому?», що стимулює їхню пізнавальну активність.

Прийом новизни інформації, гіпотез  змушує аудиторію припускати, міркувати.

Опора на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам.

Показ практичної значимості інформації.

Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію.

Короткий відступ від теми дає можливість слухачам «відпочити».

Уповільнення з одночасним зниженням  сили голосу здатне привернути увагу  до відповідальних місць виступу (прийом «тихий голос»).

Діючим засобом контакту є спеціальні слова і вислови, що забезпечують зворотний зв'язок. Це особові  займенники 1 і 2 особи  (я, ви, ми, ми з вами), дієслова у 1 і 2 особі  (спробуємо зрозуміти, обмовимося, відзначимо, прошу вас, відзначте собі, подумайте, конкретизуємо й ін.), звертання (шановні колеги, дорогі мої), риторичні запитання (Ви  хочете почути мою думку?). Перераховані  мовні засоби контакту допомагають перебороти «бар'єр», служать об'єднанню оратора зі слухачами. 

 

Поза, жести, міміка оратора

Поза, жести, міміка - приналежність індивідуального стилю. Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить  слуховим каналом, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мова на 25% сприймається зоровим шляхом.

Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості і природності на трибуні, перед аудиторією. Вигляд людини, що тривалий час стоїть нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений виступаючий змінює позу. Крок вперед у потрібний момент підсилює значимість того чи іншого місця промови, допомагає зосередити на ньому увага. Відступаючи назад, оратор ніби дає аудиторії можливість «відпочити» і потім переходить до іншого положення промови. Не варто  ходити, пересуватися у різні боки під час виступу.

Майстерність оратора виявляється  в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця і викликає іронію, ворожість. Від жестів значимих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, механічні (струшування головою, поправлення волосся, одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий  жест той, на який  не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві використовуються: 

 

Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений  рух вправо при проголошенні фрази «Говорить, що воду цідить». 

 

Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий клак, овальний рух руки, « рука, що відрубує» фразу,). 

 

Вказівні рекомендується використовувати в дуже рідких випадках, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати. 

 

Образотворчі наочно представляють предмет, показують його (наприклад, кручені сходи). 

 

Символічні несуть певну інформацію. До цієї групи відносяться жест категоричності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлення ( руки виконують  в повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання (долоні розкриваються в різні сторони), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об'єднання ( чипальці долоні рук з'єднуються).

Про важливість жестикуляції, говорить той факт, що в риториках, починаючи  з античних часів, їй присвячувалися спеціальні розділи .

Основним показником почуттів мовця  є вираз  обличчя. Міміка оратора стимулює емоції аудиторії, здатна передати гаму переживань: радість і скорботу, сумнів, іронію, рішучість ... Вираз  обличчя повинен відповідати характеру промови. У гарного оратора «обличчя говорить разом з промовою». Обличчя і весь зовнішній вигляд виступаючого повинні виражати доброзичливе і навіть дружнє відношення. Аудиторія не любить сердитих чи байдужих.

Так, класичним став приклад із життя одного лектора, який почав  свою промову зі слів: "Зараз я  вам усім доведу, як ви помиляєтеся, коли думаєте, що".", схожий невдалий початок може налаштовувати слухачів так, що вони потім не будуть звертати уваги на будь-які, навіть найвагоміші, аргументи.

Порада авторів. Згадайте про те, що одяг - один із головних невербальних засобів професійного спілкування. Дуже важливо, щоб він був зручним, без підкресленої екстравагантності. Якщо у Вас є "щасливий костюм" - сміливо одягайте його. У цьому немає ніякої містики, адже Ви звикли перемагати саме в цьому костюмі, це заспокоїть, на підсвідомому рівні з'явиться віра в успіх, що дуже важливо.

Читання цифрових даних у науковій доповіді. У доповідях на теми різних галузей наук використовується, як правило, цифрова та словесно-цифрова форма подання інформації.

У попередніх розділах посібника йшлося про особливості використання числівників у професійному мовленні. Розглянемо головні правила подання цифрових даних в усній доповіді.

Числа з позначенням одиниць  виміру, записані в тексті доповіді скорочено, подають повністю: не вистачало 10 тис. грн - не вистачало десяти тисяч гривень; розчин містить 5 % спирту - розчин містить п'ять відсотків спирту.

Числівники, що входять до складних слів, у писемних наукових текстах  пишуться цифрами: 15-тонна вантажівка, ЗО-відсотковий розчин, але читаються  вони повністю: п'ят-надцятитонна вантажівка, тридцятивідсотковий розчин.

Кількісні числівники, записані римськими  цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань, читаються так: XX століття - двадцяте століття, III квартал - третій квартал, VII том - сьомий том.

Хімічні формули читаються за прийнятими в хімічній науці правилами з  використанням латинських літер  і слів для позначення елементів. Нижні індекси формул звучать  як кількісні числівники, наприклад, Ка2804 - "натрій-два-ес-о* чотири", Са(ОН)2 - "кальцій-о-аш-двічі", Н,0 - "аш-два-о" (не варто використовувати слово "вода"), С2НбОН - "це-два-аш-п'ять-о-аш" (а не "спирт").

Математичні формули використовують числові й буквені символи, які  читаються відповідним чином.

Позначення змінної величини: буквеної - а, Ь, с, х, у, г ("а, бе, це, ікс, ігрек, зет"); цифрово-буквеної - 2х, 37у, 85,5г ("два  ікс", "тридцять сім ігрек", "вісімдесят п'ять цілих п'ять десятих зет").

Позначення степеня:

- другого - х2 "ікс-квадрат, ікс у квадраті, ікс у другому степені*';

- третього - х3 "ікс-куб, ікс у кубі, ікс у третьому степені";

- першого, четвертого, п'ятого тощо - у4 "ігрек у четвертому степені", а6 "а в п'ятому степені", 99 "дев'ять у дев'ятому степені".

- від'ємного - 10"1 "десять у  степені мінус один", б""1,8 "п'ять у степені мінус одна ціла вісім десятих" тощо.

Для округлення чисел в усному мовленні використовуються слова "майже", "близько", "понад", "більш/менш ніж", "більш/менш як": майже  сто відсотків, близько п'ятдесяти років тому, понад шістсот студентів, менш ніж сто шістдесят країн.

Дробові числівники читаються за загальними правилами: 8,9 - "вісім цілих дев'ять  десятих", 0,0005 - "нуль цілих п'ять  десятитисячних", 1/2 - "одна друга", 7/35 - "сім тридцять п'ятих", В  усному мовленні допустиме уживання таких слів, як "половино.", "третина9*, "четвертина", залежно від контексту, наприклад "друга половина дев'ятнадцятого століття", "майже третина викладачів нашого університету" тощо.

Доцільно буде усі числівники у тексті доповіді записати словами, аби потім не потрібно було підраховувати кількість нулів і розрядів.

Висновок

Кожна доповідь вимагає ретельної підготовки й має свою специфіку написання та виголошення. Але уся витрачена праця окупає себе втричі. Адже Основна ідея мистецтва публічного виступу - це впевненість в тому, що ви маєте, що сказати. Це впевненість в тому, що люди, послухавши Вас зможуть зробити щось краще аніж вони робили раніше. А хіба є на світі краще відчуття за те, коли ти комусь допоміг?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури

1. Ділове мовлення для державних службовців - Шевчук С.В. 
2. Українська мова за професійним спрямуванням - Галузинська Л.І.
3. Бурлачук Л. Ф., Келесі М. Про критерії розвитку особистості // Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. — Вип. 2. — К., 1996.
4. Возняк Л. С. Психологічні особливості професійної підготовки майбут­ніх спеціалістів до управлінської діяльності: Автореферат дис. канд. пси-хол. наук. — К., 2000
5. Інтернет ресурси.