Психолого – педагогічна характеристика вихованця ясельної групи Левіної Олі

       Психолого – педагогічна характеристика

        вихованця ясельної групи Левіної  Олі

Дата  народження:21.06.2010 р.

Поступилу в ДНЗ у 2013 році

Адаптація дитини минула безболісно як для дитини, так і для батьків.

Дитина  відвідує дитячий садок із задоволенням.

Група здоров’я основна.

Темперамент: переважають риси сангвініка.

        Ранній дитячий вік охоплює період від 1 до 3 років і є одним із ключових у житті дитини. Він характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, оскільки на цьому етапі її життя провідною стає предметно-маніпулятивна діяльність, яка заміняє емоційне спілкування з дорослим (провідну діяльність немовляти), виникають важливі новоутворення.

З розвитком предметних дій, розширенням кола предметів, з  якими стикається малюк, а також їх словесного означення сприймання стає предметним і константним. Дитина починає жити в колі предметів.

Особливе значення раннього віку полягає в тому, що він безпосередньо  пов'язаний із ходьбою. Здатність до переміщення, будучи фізичним надбанням, має відчутні психічні наслідки. Завдяки їй дитина починає вільніше та самостійніше спілкуватися із зовнішнім світом. Ходьба розвиває вміння орієнтуватися в просторі, розширює можливості ознайомлення з оточенням, а також забезпечує перехід до самостійної предметної діяльності. Малюк повністю захоплений предметами, внаслідок чого змінюються його стосунки з дорослими. Все рідшим стає емоційне спілкування з ними, поступаючись місцем ситуативно-діловому спілкуванню, практичному співробітництву, спільним діям з предметами. Дорослий, як правило, спонукає до спілкування завдяки своїм діловим якостям, а не емоційності. Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві має таку структуру : „дитина - предмет – дорослий”.

Різноманітність ігрового матеріалу, посібників, іграшок для роботи з дітьми, правильне створення предметно-розвивального середовища, підпорядкованого інтересам дитини, забезпечує високу ефекивність її розвитку. Враховуючи велику емоційність дітей раннього віку й високу здатність до научування саме на емоційній основі, слід постійно урізноманітнювати ігровий матеріал.

     Правильно створене предметно-ігрове середовище дає дитині шанс на реалізацію її внутрішніх потреб, сприяє розвитку самопізнання.

Ранній вік – це основа, фундамент  формування людської особистості. В цей час малюк відкриває власні можливості та власне “Я”. І саме дорослі повинні сприяти позитивним тенденціям у процесі самопізнання дитини. Ранній вік, найвідповідальніший період в житті дитини - в цей час закладається фундамент майбутньої особистості, формуються основи фізичного і психічного здоров’я. Виховувати дитину здоровою, розумною, самодостатньою, розвинути її творчі здібності на самому ранньому етапі - ось основне завдання, що стоїть перед нами і батьками.

Провідна діяльність: розвиток дитини дедалі більше залежить від реалізації її можливостей у предметній діяльності (предметно-знаряддєвій), Оля засвоює суспільно вироблені способи дій, навчається наслідувати значущих для неї дорослих, навчається використовувати найпростіші предмети за призначенням, переносить дії з одних предметів на інші (іграшки, предмети-замінники), елементарно узагальнює власну діяльність. Це створює передумови для появи у Олі та інших дітей елементарної сюжетної гри, яка ще включена в контекст предметної діяльності, але вже продукує інтерес до іграшок, ігрових атрибутів та сюжетних задумів. У ході предметної діяльності зароджується вміння здійснювати свідомий намір, елементарно планувати свої дії, прогнозувати майбутній результат.

Наприкінці раннього дитинства дії стають цілеспрямованими, формується їхня свідома довільність, задум оформлюється у слова, виникає особиста дія, що ґрунтується на зрослій самостійності та об'єктивується вимогою "Я Сам". Вона засвідчує розпад повної злитості дитини з дорослим, фіксує трансформацію "МИ" на "Я" і "ТИ", що є передумовою зміни соціальної ситуації розвитку.

  Мовленнєвий розвиток.

    Спілкування з людьми та предметні дії потребують використання активного мовлення, на основі якого в дитини розвиваються узагальнення та символічна функція мислення. Оля активно опановує мову: від розуміння поодинокої схожості вона переходить до дедалі ширших і точніших узагальнень (за допомогою одного й того ж слова виражає різноманітні значення). Дитина навчається оперувати словом, а пізніше — дво-, трислівними реченнями. Мовлення має репродуктивний характер з елементами продуктивного.

Фізичний розвиток.

    У Олі продовжується активний сенсомоторний розвиток, зростають адаптивні можливості, вдосконалюються рухові дії, збагачується їхній зміст. Вона часто змінює види рухів і пози, що запобігає втомі (почергово напружуються та розслабляються різні групи м'язів); істотних відмінностей у руховій активності хлопчиків і дівчаток немає.

     Її уявлення про зовнішність, тіло, основні органи, розвиток організму та гігієнічні чинники формуються під впливом взаємодії з дорослим та змінюються з її дорослішанням. Якщо на початку другого року життя вона потребувала допомоги та постійної уваги дорослого під час виконання рухових дій, то на третьому вона більше прагне до самостійності, спроможна обходитися без допомоги у звичних умовах. На третьому році дитина краще орієнтується в просторі, зберігає стійке положення тіла, заданий темп руху, в неї краща координація рухів під час ходьби, бігу, лазіння, стрибків; намагається дотримуватися певного напрямку в діях з м'ячем, палицею.

Організація життєдіяльності:

    Безпека життєдіяльності. Дорослий дбає про створення умов для безпечної життєдіяльності дитини. Вона в цьому віці ще не усвідомлює небезпеки, у неї недостатньо скоординовані рухи. Помешкання, де перебуває малюк, має бути належно обладнане, не захаращене зайвими та небезпечними для його життя предметами. Кожна дитина має перебувати в полі зору дорослого, доброзичливість та позитивний емоційний настрій якого — запорука її комфортного самопочуття.

     Охорона життя та зміцнення здоров 'я дітей — головне в організації життєдіяльності. У приміщеннях забезпечуються відповідний температурний режим (+21/+22 °С) та чистота повітря. Одяг полегшений, двохшаровий, з натуральної тканини. Під час перевдягання дитина приймає повітряні ванни, тривалість яких зростає до 8-10 хвилин. Під час денного сну оптимальна температура в спальні має становити +16/+18 °С. Узимку діти перебувають на свіжому повітрі до чотирьох годин при температурі не нижчій від —12/—10 °С. Улітку життєдіяльність доцільно організовувати на повітрі. Однак слід контролювати перебування під прямим сонячним промінням і поступово збільшувати його тривалість від 4-5 до 20 хвилин протягом дня.

     Загартовувальні процедури варто вводити поступово. Для місцевого загартування ніг рекомендується використовувати: ходіння босоніж по килиму, вологій доріжці; сухе та вологе обтирання; тупцювання у ванночці з морською водою, на дні якої покладено дрібну гальку; поєднання загартування з масажем рефлекторних зон стопи; обливання ніг водою.Дорослий використовує загальні загартовувальні процедури: сухе та

вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання тіла (душ) у

теплий період, що проводиться після прогулянки з поступовим зниженням температури води від +34/+35 °С до +26/+20 °С, обливання тіла водою контрастних температур. Корисно організовувати купання малюків у басейні чи відкритій водоймі в безвітряну погоду при температурі повітря не нижчій за +25 °С та температурі води +23 °С. Тривалість купання поступово збільшувати від 3 до 6-8 хвилин.

     Фізкультурно-оздоровча робота. Організація дитячої життєдіяльності має передбачати різноманітну рухову активність: це й проведення щоденної ранкової гімнастики (4- 5 хв), фізкультурних занять (10-20 хв), ігрових вправ та рухливих ігор під час прогулянок (20-35 хв). Дорослий спонукає дитину до рухової діяльності, регулює її активність, схвалює намагання виявити самостійність, вольові зусилля. При цьому він керується розумінням, що кожна дитина індивідуально набуває рухового досвіду в притаманному їй темпі, залежно від рівня рухливості, природних можливостей та здібностей.

      Гігієна тіла, гігієна діяльності. Дорослий спонукає матюка самостійно підставляти руки під струмінь води, змивати з них піну, а згодом — мити руки та обличчя, користуватися рушником, створює умови для позитивного сприйняття купання, підстригання нігтів, розчісування волосся, використання носовичка. Звертає увагу дитини на привабливість охайного зовнішнього вигляду та непривабливість забруднених тіла, одягу, іграшок; заохочує намагання бути охайною.

     Під час  годування закріплюється вміння  дитини сідати на стілець, пити  з чашки, тримаючи її обома  руками; виробляється навичка їсти ложкою, з часом — користуватися серветкою, їсти рідку страву з хлібом, дякувати після їди, вставати з-за столу, присувати стілець. Важливо привчати малюка своєчасно повідомляти про потребу сісти на горщик.

    Статева ідентифікація та диферениіаиія. У процесі спілкування називати стать, до якої належить дитина. Звертати увагу, що дівчатка носять більш яскравий одяг, взуття, платтячка, спіднички, заколюють чи підв'язують волосся, граються ляльками, хлопчиків вдягають у штанці, у них коротке волосся, граються машинками. Жінки носять плаття, спідниці, у них довге волосся, чоловіки носять штани, можуть мати вуса та бороду.

    Здоров'я та хвороба. Під час годування, гігієнічних та за- гартувальних процедур наголошувати на їхній користі для росту та здоров'я. Запобігати появі шкідливих звичок учити, що не можна смоктати пальці, брати до рота різні предмети, їсти немитими руками. Вчити, по можливості, інформувати дорослих про стан власного нездоров'я — називати й показувати місце, де відчувається дискомфорт: біль, свербіж тощо.

     Безпека організму та діяльності. Інформувати дитину про небезпечність дій з вогнем, електроприладами, гострими предметами. Привчати до того, що переходити дорогу, заходити у воду, підніматися ліфтом, виходити на балкон, визирати у вікно, куштувати плоди, гратися з тваринами можна лише разом з дорослим.

Організація життєдіяльності.

 Дорослі створюють  для дитини розвивальне мовленнєве середовище, в якому домінує українська мова, не витісняючи рідну, якщо такою є інша. Спілкуючись з дітьми, дорослі вживають різноманітні частини мови, вживаючи мовленнєві форми, торкаються різноманітних сфер життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам". В дошкільних закладах з іншим мовним режимом вдаються до української не лише на спеціально організованих заняттях, а й під час спілкування протягом дня. Дорослий дбає про те, щоб дитина могла вступати в контакт з однолітками і дорослими, охоче відповідала словом і діями на їхні запитання чи спонукання; могла назвати словами навколишні предмети, їхні ознаки, дії; здебільшого правильно вимовляла звуки; оперувала граматично оформленими фразами. Не варто штучно домагатися великого обсягу й точності словника дитини, високого рівня володіння нею звуковимовою та граматичною структурою мови, адже мовленнєва вправність, комунікативні здібності є індивідуальними характеристиками.

Образотворча  діяльність

Вікові  можливості

Спостерігаючи за Олею, я  помітила, що вона ще не вміє зображувати предмети, вона просто маніпулює олівцем: пізнає його на дотик, стукає ним, прислухаючись до звуку, що виникає, здійснює довільні рухи : "івцем по аркушу паперу. Внаслідок таких дій утворюють крапки, штрихи, лінії. Малюк сприймає папір як нову іграшку, що шурхотить, змінює фактуру, рветься. Цей період є дообразотворчим, коли дитина спостерігаючи за діями дорослих, що пишуть або малюють, робить спробу повторити їхні рухи. Невпорядковане нагромадження окремих штрихів, ліній змінюється округлими та видовженими зображеннями. Власне зображення малюк асоціює з відомими предметами, намагається назвати їх. У цей період він знайомиться не лише з олівцем, а й з пластичними матеріалами — глиною, пластиліном. Перші маніпуляції з ними поступово готують малюка до зображення навколишнього світу.

     Дитина  реагує на всі основні кольори  фарб, вибирає ті, що сподобалися; сприймає та емоційно відгукується на контрастні кольори, форми, величини, фактури; розпізнає в обрисах зображень подібність до знайомих предметів, персонажів казок, пісень. Образотворча діяльність викликає інтерес; формуються елементарні технічні навички роботи з різними художніми матеріалами та особистісне ставлення до результатів власної діяльності. Малюк зацікавлюється малюванням, ліпленням. Рухи руки з олівцем стають упевненішими, виникає потреба впізнавати зображені форми. У дитячих малюнках з'являються риси подібності до певного предмета. Прямокутні та округлі форми асоціюються з подібними предметами з оточення: будинком, машиною, квіткою, яблуком тощо. Дедалі більшого значення набуває результат образотворчої діяльності. Характерним для цього віку є бажання повторити зображення з додатковими деталями.

     В процесі малювання у Олі я помітила невимушені рухи дитини стають керованими, виникає бажання передати на аркуші конкретну дію ("машинка ще", "дощик іде", "квіточка росте" тощо), відтворити предмети овальних чи прямокутних форм. Для відображення певної ігрової ситуації він часто накладає один малюнок на другий ("мишка ховається від котика, жучок — від пташки, курчатко — від лисички" тощо). Уперше виникає намір передати елементарну подібність до конкретних предметів чи явищ. Особливої виразності першим дитячим малюнкам надає розмаїття форм, використання ритмічних мазків, широка гама різноманітних колірних сполучень.

     Під час ліплення дитина прагне віднайти подібність до реальних предметів або до запропонованих зразків. Завдяки впізнаванню отриманих у ліпленні образів змінюється характер її діяльності: від випадкових асоціацій до прямого зв'язку рухів руки з графічним або пластичним зображенням.