Психика и сознание

Міністерство охорони здоров’я України 
Національний фармацевтичний університет 
 

 

 

 

 

 

Реферат на тему: 
«Психіка та свідомість» 
                                                                       

 

 

 

 

 

                                          

 

 

 

 

 

Харків 2013 р.

Зміст

1.Вступ………………………………………………………….3

2. Основи психіки та свідомості………………………………3

3. Структура свідомості (за А. В Летровським)……………...5

4. Класифікація свідомості…………………………………….6

5. Рівні суспільної свідомості………………………………….8

6. Список використаної літератури…………………………...9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Психіку мають як люди, так і тварини. Свідомість же виникла на певному історичному етапі становлення психіки людини і є результатом і продуктом її трудової діяльності. Свідомість, як і психіка, є одним із найскладніших і в той же час загадкових проявів мозку.

 

Слово "свідомість" достатньо широко використовується у повсякденній мові та науковій літературі. Проте не існує єдиного розуміння того, що воно означає. Дійсно, цим терміном позначаються два поняття, що різні за змістом. У більш елементарному значенні - це просте пильнування з

можливістю контакту із зовнішнім  світом і адекватною реакцією на події,

які відбуваються, тобто  те, що втрачається під час сну і порушується при

деяких хворобах.Однак у науковій літературі, особливо з філософії та психології під словом "свідомість" розуміється вищий прояв психіки, зв'язаний з абстракцією, відділенням себе від навколишнього середовища та соціальних контактів з іншими людьми. У цьому значенні термін "свідомість" застосовується звичайно тільки до людини.

 

При всьому розходженні цих  обох значень слова "свідомість" їх поєднує світ суб'єктивних, тобто пережитих усередині себе відчуттів, думок і

почуттів, що творять духовний світ людини, його внутрішнє життя.

Спільність двох вказаних значень слова "свідомість" ґрунтується на

факті, що випливає з відповіді  наукового пізнання: складне, як правило,

не виникає з нічого, а відбувається в результаті еволюції від свого

більш простого попередника ( у даному випадку свідомість має у своїй

основі також більш  прості психічні прояви, такі як відчуття та емоції ).

 

Основи психіки  та свідомості

 

Говорячи про мозкові  основи психіки та свідомості, необхідно  відзначити,що ізольованої групи  нейронів, які являють собою "центр  свідомості", немає. Однак після появи методів "зображення живого мозку", таких як позитронно-емісійна томографія, функціональний магнітний резонанс, комп'ютерна ЕЕГ тощо, з'явилися деякі концепції мозкової організації суб'єктивно пережитих феноменів. Це концепції "світлої плями" чи "прожектора". Друга посідає проміжне положення, претендуючи на пояснення як простих, так і складних феноменів за допомогою повторного входу порушення в "світлу пляму", механізм кільцевого руху збудження та

інформаційного синтезу. Третя орієнтована на пояснення  мозкової основи

свідомості як вищої форми психічного, її інтегруючої ролі завдяки

зв'язку з мовою.

 

Питання про функціональний зміст суб'єктивних переживань, їхню роль у поведінці є однією з найважливіших проблем науки про мозок. Являючи собою результат синтезу інформації, психічні феномені містять інтегруючу її оцінку, сприяючи тим найефективнішому знаходженню поведінкового акту та вибору рішення.

 

Свідомість — вищий  рівень психічного відображення дійсності  та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. У її розвитку провідну роль відіграє спосіб життя, неоднаковий в умовах кожної з суспільно-економічних

формацій. Оскільки свідомість є суспільним продуктом, то вона, природно,

набуває нових властивостей залежно від специфіки суспільних умов життя

людей, змінюючись слідом за розвитком економічних відносин тощо. Так, в

епоху первісного ладу свідомість людей визначалася тими відносинами, які

виникли на основі суспільної власності. Потім вона змінилася  під впливом

приватної власності на засоби виробництва і поділу суспільства  на групи,

класи.

 

Чіткий зв'язок залежності свідомості від мозку (як матеріального

субстрату психіки) і психіки показують фактори еволюційного розвитку

людини. Передусім слід звернути увагу на те, що виникнення свідомості у

людини, поява мовлення і  можливості працювати були підготовлені

еволюцією людини як біологічного виду. Прямоходіння звільнило передні

кінцівки від функцій  ходіння і сприяло розвитку їх спеціалізації, яка

пов'язана з хватанням предметів, їх затриманням і маніпулюванням ними,

що в цілому допомагало створенню для людини можливості працювати.

Водночас з цим відбувався розвиток органів відчуття. У людини зір став

домінуючим джерелом отримання  інформації про навколишній світ.

 

Взагалі розвиток органів  чуття не міг виникнути ізольовано від розвитку нервової системи в цілому, оскільки з появою людини як біологічного виду відзначаються суттєві зміни в будові нервової системи, і, передусім, головного мозку. Так обсяг головного мозку людини перевищує обсяг мозку його найближчого попередника-людиноподібної мавпи - більш ніж у два рази. Якщо у людиноподібної мавпи середній об'єм мозку дорівнює 600 см, то у людини він становить 1400 см. Ще в більшій пропорції збільшується площа поверхні великих півкуль, тому що кількість звивин кори головного мозку і їх глибина у людини значно більша.

 

Однак з появою людини виникає  не тільки фізичне збільшення об'єму

головного мозку і площини  кори. Виникають суттєві структурні і

функціональні перебудови мозку. Наприклад, у людини, порівняно з

людиноподібною мавпою, зменшилась у відсотковому співвідношенні площина проекційних полів, які пов'язані з елементарними чуттєвими і руховими функціями, і збільшився відсотковий зміст інтегративних полів, які

взаємопов'язані з найвищими  психічними функціями.

 

Таке різке розростання кори головного мозку, її структурна еволюція

передусім пов'язана з тим, що ряд елементарних функцій, які у тварин

цілком здійснюються найнижчими відділами мозку, у людини вже  потребують участі кори. Виникає подальша кортикалізація керування поведінкою, більша підлеглість елементарних процесів корі порівняно з тим, що спостерігається у тварин. Можна передбачити, що еволюція кори головного мозку в процесі філогенезу людини, поряд з його соціально-історичним розвитком, обумовила можливість появи найвищої форми розвитку психіки-свідомості.

 

Слід також виділити, що на характері структурних змін головного  мозку людини відбились результати еволюції рухових органів. Кожна група м'язів тісно пов'язана з відповідними руховими полями кори головного мозку. У людини рухові поля пов'язані з тією чи іншою групою м'язів, мають різну площину, розмір якої прямо залежить від ступеня розвитку тієї чи іншої

групи м'язів. При аналізі  співвідношень розмірів площини рухових полів

звертає на себе увагу те, наскільки велика стосовно до інших полів

площина рухового поля, пов'язаного  з кистями рук. Кисті рук людини мають

найбільший розвиток серед  органів руху і найбільше пов'язані з

діяльністю кори головного  мозку. Необхідно підкреслити, що подібний

феномен зустрічається тільки у людини.

 

Свідомість має й свою структуру. На думку академіка А.В.Петровського,вона містить у собі сукупність знань про світ; відмінність суб'єкта і об'єкта; ставлення особистості до об'єктивної дійсності, до інших людей, до себе; можливість цілеспрямованої діяльності.Абстрагування, тобто відволікання від усього другорядного й зосередження свідомості на найбільш істотному. Вкладаючись у лексику, семантику в зрозумілій формі, це головне згодом стає надбанням індивідуальної свідомості людини по мірі того, як вона засвоює мову та вчиться користуватися нею як засобом спілкування й мислення.

 

Структура свідомості (за А.ВЛетровським,1966 p. ):

 

1. Сукупність знань про  навколишній світ ("зізнання").

2. Закріплене у свідомості розрізнення суб'єкта ("Я") і об'єкта (не -"Я").

3. Забезпечення цілеспрямованої  думаючої діяльності людини.

4. Наявність емоційних  оцінок у між особистісних стосунках.

 

Для формування і прояву всіх цих специфічних якостей  необхідною є мова. Засвоєна конкретною людиною мова у відомому розумінні стає її реальною свідомістю.

 

Поняття "свідомість" вживається в психології, психіатрії та інших науках у розумінні, що відповідає поданим вище його основним характеристикам.

 

Як важливі властивості  свідомості Р.Конечний і М.Боухап (1983)

розрізняють: а) пильнування (вигілантність) свідомості. Воно

обумовлюється здатністю  сприйняти усі явища у навколишньому  середовищі,зрозуміти їхнє значення (включати їх у адекватні зв'язки) та реагувати на подальші подразники; б) ясність (луцидність) свідомості, що

характеризує більш грубі  відхилення, чим вигілантність; в) серед

багатьох властивостей свідомості не останню роль відіграє її орієнтуюча анню роль відіграє її орієнтуюча якість, яка необхідна для правильного відображення зовнішнього світу та доцільного діяння на нього (пізнавальна та активно - творча сторони свідомості).

 

Класифікація  свідомості

Свідомість, з урахуванням з її структури та властивостей, може бути

представлена у наступній класифікації (С.Ю.Головін, 1997 p.):

1)3 точки зору процесу свідомість поділяється на два великих класи:

- процеси мимовільні, ті  що відбуваються начебто самі  собою;

- процеси довільні, ті  що організуються та направляються  самим суб'єктом.

2)3 точки зори свідомості як стану виділяють:

-сон, розглянутий як  період відпочинку;

- пильнування, або активний  стан.

3) Свідомість щоденна - сукупність уявлень, знань, стереотипів, заснованих на безпосередньому повсякденному досвіді людей і

домінуючих у соціальній спільності, до якої вони належать. Від

свідомості у широкому розумінні вона відрізняється тим, що її основу не

складають наукові знання, а швидше народна мудрість, яка дає можливість

робити правильні висновки, які перевіряються практикою повсякденного

життя.

4) Свідомість політична - відношення людини до суспільних інститутів. Політична свідомість може бути тоталітарною, авторитарною, демократичною тощо.

5) Свідомість релігійна - фантастичне відбиття людьми пануючих над ними

природних та соціальних сил в образах, уявленнях, ідеях, що

співвідносяться з дією надприродних сил.

6)Свідомість екстравертована - у неї усвідомлення зовнішнього та внутрішнього світу змінюються протягом дня.

Ж.Годфруа (1992) докладніше розкриває  зміст останнього різновиду

свідомості, зокрема він відзначає, що у критичних ситуаціях людина існує

наче на двох взаємовиключних  рівнях. З одного боку, вона повинна бути

частиною об'єктивного  світу, в якому її "Я" змушене пристосовуватися до

зовнішньої реальності. Це рівень екстравертованої свідомості,

перцептивних функцій  та прийняття рішень. З іншого боку, юна занурюється

в об'єктивний світ змінених станів свідомості, з якого виключений усякий

зв'язок із зовнішньою дійсністю  та часом і де укорінюється глибинне

"Своє", у якому, на  думку деяких, реалізується стан "океанічної єдності

зі всесвітом".

 

Безумовно, структура свідомості не свідчить про її якийсь поділ.

Свідомість - це цілісне відображення світу, проте рівень розвитку її в

нормі визначається передусім  устоями суспільства.

 

Часто виникає питання: чи вся психічна діяльність людини в кожний певний момент є цілком усвідомлюваною? Не завжди. Розрізняють усвідомлені і неусвідомлені форми психічної діяльності, усвідомлену і неусвідомлену мотивацію вчинків. Ступінь та рівні ясності свідомості залежать не лише від патологічних змін, які відбуваються інколи в організмі людини, а й від стану активності людини.

 

Велике значення в діяльності свідомості відіграє її поле.Поле свідомості - це область інформації, яка усвідомлюється у визначеному проміжку часу. Таке поле неоднорідне, у ньому виділяється фокус, периферія та безмежна область, яка переходить у несвідоме.Частина найбільш складних наших дій, що потребують постійного контролю, знаходяться в фокусі свідомості. Більш прості або більш відпрацьовані належать до периферії нашої свідомості. Найбільш прості або найбільш засвоєні дії відходять за межу нашої свідомості у рівень несвідомого.

 

Свідомість можна правильно зрозуміти і адекватно пояснити, якщо

розглядати її як продукт  і результат розвитку діяльності. Свідомість і

діяльність не протилежні одна одній, але вони й не тотожні. Тут існує

певна єдність і взаємозалежність. Єдність свідомості та діяльності

полягає в тому, що 1) свідомість виникає і виявляється в процесі

трудової діяльності, а  діяльність формує свідомість; 2) діяльність є

формою активності свідомості.Свідомість має суспільну природу, оскільки вона виникає і розвивається) лише в людському суспільстві.

 

 

 

 

 

Рівні суспільної свідомості

Виділяють кілька рівнів суспільної свідомості, починаючи від буденного,масового і закінчуючи вищими формами теоретичного мислення.

 

Суспільна свідомість проявляється через мову, науку, мистецтво, мораль,філософію, право незалежно від волі і  розуму окремих людей. Засвоєна конкретною людиною суспільна свідомість певною мірою стає її власною свідомістю. У процесі життя людина користується тими багатствами думки, які виробило людство до появи певної людини на світ і які передались їй за допомогою мови. Тому свідомість окремої людини лише відносно