Предмет та задачі психологічного консультування

6. Навчання  клієнта тому, як краще всього  попередити виникнення в майбутньому  аналогічних проблем (завдання психопрофілактики).

7. Передача  психологом-консультантом клієнту  елементарних, життєво необхідних  психологічних знань і умінь, опанування та правильне вживання  яких можливо самим клієнтом  без спеціальної психологічної  підготовки. (Психолого-просвітницьке  інформування клієнта.)

Розглянемо кожну з названих завдань докладніше. Прояснення проблеми полягає в тому, що, уважно вислухавши клієнта, деякий час поспостерігавши за ним, психолог-консультант приходить до певного висновку щодо того, в чому насправді полягає проблема клієнта. Іноді його висновок в цілому збігається з думкою клієнта, а іноді розходиться з ним. В останньому випадку психолог-консультант пояснює клієнтові, чому він - консультант - прийшов саме до даного висновку, що відрізняється від того, про що спочатку думав сам клієнт. [6,с.25]

Проблемне інформування клієнта як раз в цьому і полягає. Проводячи таке інформування, психолог-консультант не тільки аргументовано пояснює клієнту, у чому полягає його проблема, але також пояснює, чому ця проблема виникла і як її в принципі можна практично вирішити.

Наступний, логічно необхідний і зазвичай паралельно виконується поряд з попереднім крок - це психологічне вивчення особистості клієнта. Без такого вивчення важко, по-перше, розраховувати на повне, глибоке розуміння клієнтом своєї проблеми, по-друге - на активну особисту участь клієнта у її вирішенні. Зробивши цей необхідний при консультуванні крок, психолог отримує можливість пояснити клієнту його проблему, максимально враховуючи при цьому індивідуальність клієнта. Далі психолог-консультант з урахуванням його власного розуміння суті проблеми і індивідуальності клієнта формулює рекомендації клієнту з оптимального вирішення проблеми. Такі рекомендації повинні бути стислими, простими і зрозумілими клієнту, а також практично здійсненними в реальних умовах життя клієнта із належним свідомим контролем з його боку. [3,с.15]

Далеко не завжди клієнт відразу ж і з розрахунком на успіх може приступити до реалізації порад і рекомендацій, отриманих від психолога-консультанта. Нерідко із-за власної недосвідченості або невміння він робить помилки і потребує отримання оперативної поточної допомоги з боку психолога-консультанта. Той же, у свою чергу, не повинен думати, що він повністю виконав свій професійний обов'язок, якщо вислухав клієнта, прояснив для себе і для нього суть проблеми і запропонував рекомендації щодо її правильного вирішення. Завдання психолога-консультанта полягає також у тому, щоб забезпечити по можливості безпомилкове виконання клієнтом отриманих ним порад і рекомендацій. Не виключається, правда, і те, що клієнт не захоче виконувати отримані від психолога-консультанта рекомендації, і тоді психолог не несе відповідальності за кінцевий практичний результат психологічного консультування (якщо, звичайно, клієнту були дані правильні рекомендації).

Багато проблем психологічного характеру, з якими люди стикаються в житті, такі, що можуть виникати повторно, і одноактне їх рішення не завжди є повною гарантією того, що вони не виникнуть в майбутньому. Тому, проводячи консультаційну роботу з клієнтом, важливо домагатися того, щоб повторне виникнення аналогічної проблеми в майбутньому було зведено до мінімуму. У цьому, зокрема, і полягає одне із завдань психопрофілактики. Вирішуючи її, психолог-консультант домагається того, щоб сам клієнт своїми власними діями міг попередити і уникнути повторного виникнення в його житті подібної проблеми в майбутньому. [5,с.158]

Для того, щоб клієнт був в змозі самостійно вирішити психопрофілактичну завдання, а також для того, щоб він був у змозі надати самому собі потрібну допомогу, консультант-психолог іноді добровільно бере на себе професійно не обов'язкову для нього завдання: передати клієнту елементарні корисні для нього психологічні знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Психологічне консультування як професія є ще новою областю психологічної практики, що виділилася з психотерапії. Ця професія виникла у відповідь на потреби людей, що не мають клінічних порушень, що проте шукають психологічну допомогу.

Деяка невизначеність предмету психологічного консультування відбивається в різноманітності визначень.

Визначення психологічного консультування охоплюють стрижньові установки консультанта відносно людини взагалі і клієнта зокрема. Консультант приймає клієнта як унікального, автономного індивіда, за яким признається і поважається право вільного вибору, самовизначення, право жити власним життям. Тим більше важливо визнати, що будь-яке навіювання або тиск заважає клієнтові прийняти відповідальність на себе і правильно вирішувати свої проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

           1.Сара Ф. Файн Первичная консультация : Установление контакта и завоевание доверия / Сара Ф. Файн, Пол Г. Глассер ; пер. с англ. – М. : Когито-Центр, 2003. – 238.

2. Миколайський М.В. Клінічна  психодіагностика : практикум : навч. посіб. / М.В. Миколайський, М.М. Марусинець. –  Івано-Франківськ : Вид-во «Плай»  ЦІТ Прикарпатського нац. ун-у  ім. В. Стефаника, 2009. – 279.

3. Немов Р.С. Психологическое консультирование: учеб. для студ. педвузов / Р.С.Немов. – М.: ВЛАДОС, 2000. – С. 14 – 25.

4. Карамушка Л.М. Основи психолого-управлінського консультування: навч.посіб./Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, М.В.Войтович та ін. – К.: МАУП, 2002. – С.14 – 23.

5. Майстерство психологического консультирования / Под ред. А.А. Бадхена, А.М. Родиной. – СПб. : Речь, 2006. – С.66-72, 178-184.

6. Улыбина Е. Страх и смерть желания / Елена Улыбина. – М. : Модерн – А ; СПб. : Академия исследования Культуры, 2003. – 320 с.

7. Фройд З. Вступ до психоаналізу / Зігмунд Фройд ; [пер. з нім. П. Таращук]. – К. : Основи, 1998. – 709 с.