Практичне дослідження проблеми впливу сім`ї на рівень сугестивності у дитини

 

 

         Метод бесіди та тестування дали можливість виявити характер дитячо-батьківських взаємин. Результати за методикою міжособистісних відносин дозволили виявити: труднощі в поведінці дітей пов'язані з сором'язливість, замкнутістю - 2 особи (10%), страхом - 3 (15%), у невмінні спілкуватися з однолітками - 4 чоловік (20%), агресією, конфліктністю - 5 осіб (25%).

            I. Контролююча сім'я, батьки обмежують поведінку дитини, однак при цьому відсутня розбіжність між батьками і дітьми, є повага, чітке розуміння дитиною сенсу обмежень. Якщо вимоги деколи досить жорсткі, то у дітей формується слабкий самоконтроль, розвиваються почуття провини, часом страху, злості, роздратування підвищеної тривожності і сором'язливості по відношенню до дорослих членів сім'ї. З великими труднощами проявляється душевна близькість батьків з дитиною, батьки скупі на похвалу і вираження почуттів, тому між ними рідко виникає почуття прихильності. Діти в цих сім'ях, найбільш емоційно вразливі, часто проявляється у ставленні батьків агресивність, спалахи гніву у дитини, з перевагою понуро-сумного настрою, важко встановлюють контакти з однолітками. Емоційну недостатність така дитина прагне компенсувати за рахунок неадекватного тактильного контакту з дорослим (чіпляння, притискання, приставання). Відсутність дорослого дезорганізує поведінку дитини і штовхає його до регресивної аутостимуляции. Для дітей з таких сімей характерна знижена самооцінка з високим рівнем домагань. Контролюючі сім'ї показують середній і низький рівень взаємодії зі своєю дитиною. Виражені емоційна дистанція, контроль, підвищена вимогливість, відсутність співпраці і незадоволеність відносинами з дитиною (11 сімей - 55%).

          II. Демократична сім'я, батьки в таких сім'ях спираються на потреби і почуття дитини, допомагають разом долати труднощі, чуйно реагують на їхні запити, проявляють симпатію і повагу до свого малюка. Виявляють твердість, стикаючись з примхами, гнівом дитини. Діти з таких сімей більш ініціативні, відкриті, товариські, емпатічним, більш впевнені в собі, розвинений самоконтроль. Батьки в таких сім'ях авторитетні, користуються повагою своїх дітей, вони виділяють в дитині, такі особистісні риси, як товариськість, лідерство, активність, чуйність, здібності. Вважають, що їх дитина є особистістю і дитиною- винятком. Компетентні діти в таких сім'ях, з стійко гарним настроєм упевнені в собі, з добре розвиненим самоконтролем поведінки, умінням встановлювати дружні стосунки з однолітками, прагненням до дослідження, а не уникненню нових ситуацій, характеризуються стабільною прихильністю до батьків, розвиненими кооперативними способами взаємодії з однолітками. При цьому діти мають адекватну і дещо завищену самооцінку при високому та середньому рівні домагань. Демократичні сім'ї показують високий і середній рівень взаємодії з дитиною. У батьків виражені симпатії, близькість, повагу до свого малюка, середня суворість і вимогливість, присутній співробітництво, існує близькість між усіма членами сім'ї і задоволеність відносинами з дитиною (6 сім'ї – 30%).

          III. Ліберальні сім'ї, батьки не вимагають відповідальності та самоконтролю від дитину, не достатньо контролюють поведінку своїх дітей, не звертають увагу на спалахи агресії, злості, конфліктності дитини. Найчастіше батьки виявляють неповагу і в поодиноких випадках антипатію до свого сина чи дочки, виражена емоційна дистанція між дітьми і батьками, тому такі діти відчувають нестачу близькості, любові, уваги, співчуття з боку дорослих мам і тат. Поблажливі батьки своєю байдужістю формують відхилення в поведінці дитини, що виявляється в порушеннях дисципліни, правил, норм, вимог. Такі батьки часто застосовують фізичне покарання, крім цього позбавляють дітей своєї любові, уваги, співчуття. Незрілі діти, невпевнені в собі з поганим самоконтролем, з реакціями відмови у фрустраційних ситуаціях, вони ігнорують близького дорослого, захищаючись від додаткової негативної стимуляції. Такі діти характеризуються підвищеною вразливістю до неуспіху, на який вони реагують відходом, сильним регресом, зміщеною активністю. Діти часто проявляють себе імпульсивно і агресивно по відношенню до оточуючих, вони мають високу самооцінку із середнім рівнем домагань, у поодиноких випадках низьку самооцінку з низьким рівнем домагань. Такі сім'ї показують низький рівень дитячо-батьківської взаємодії. У таких сім'ях відсутня співпраця з дитиною, послідовність у її вихованні, присутній м'якість, емоційна дистанція, незадоволеність у відносинах з їх дитиною (3 сім'ї - 15%).

 

                       Методика оцінки сугестивності

Наступним етапом дослідно-експериментальної роботи було проведення методикаи розробленої О.П. Єлисеєвим, призначеної для оцінки рівня сугестивності респондента. Кількісна обробка отриманих даних в результаті експериментального дослідження проводилася шляхом підрахування відповідей за ключем.

Слід за цим, питаня оцінювалася за такими критеріями:

-15-30 балів – знижена сугестивність; 
- 31-45 балів – середня сугестивність; 
- 46 і більше балів – підвищена сугестивність.

Отримані результати, були занесені до зведеної таблиці (Таблиця 2.2.).

 

Таблиця 2.2.

Респондент	Стать	Кількість  балів
1	Ж	39
2	Ж	33
3	Ч	42
4	Ч	45
5	Ж	39
6	Ч	24
7	Ж	39
8	Ч	33
9	Ч	45
10	Ж	42
11	Ж	33
12	Ж	30
13	Ж	39
14	Ч	27
15	Ч	33
16	Ч	42
17	Ж	45
18	Ч	39
19	Ч	33
20	Ч	45

 

 

2.2. Программа эмпирического исследования

Исследование проводилось на базе Дебальцевской общеобразовательной школы № 3, в 7 классе – 23 учеников. Выборку исследования составили 20 учащихся 7 класса, в возрасте от 12 лет.

                                                      Ход исследования

Iэтап – формирование выборки. Т. к. в классе 3 человека отсутствовали во время проведения методик, то наша выборка составила 20 учеников.

II этап – подбор методик и проведение методики по определению уровня суггестивности и методики взаимоотношений ребёнка в семье.

III этап - обработка диагностического материала, интерпретация полученных данных.

IV этап – формулирование  выводов  исследования.

С целью выяснения взаимосвязи одного признака от другого нами был использован коэффициент ранговой корреляции Спирмена. Мера зависимости  двух случайных величин (признаков),  основанная на ранжировании независимых результатов наблюдений.

Для определения коэффициента ранговой корреляции Спирмена нами были выделены переменная А – баллы полученные испытуемым при определении семейных взаимоотношений, а также переменная В – баллы полученые при определении уровня суггестивности испытуемого.

 

№	Испытуемый	Инд.Знач. (А1)	Ранг (А1)	Инд.Знач. (В)	Ранг (В)	D	d2
1.	Боештян В.	10		45	19
2.	Булах А.	8		39	9,5
3.	Витренко А.	11		33	4
4.	Гикало Н.	7		28	9,5
5.	Голодник К.	8		39	4
6.	Гончарова Е.	7		33	4
7.	Гордус А.	7		34	6
8.	Дивицкая С.	8		39	9,5
9.	Комшилова Д.	10		42	14,5
10.	Кобзар Е.	9		42	14,5
11.	Левина А.	7		33	4
12.	Левченко И.	7		45	19
13.	Летучий М.	8		45	19
14.	Летучий Я.	6		42	14,5
15.	Манцев Д.	9		42	14,5
16.	Морозов М.	4		24	1
17.	Нежид Р.	8		39	9,5
18.	Пупишев Е.	7		42	14,5
19.	Тарадюк Я.	7		42	14,5
20.	Хоролец Д.	9		38	7

 

 

Затем, используя полученные результаты высчитываем коэффициент ранговой корреляции по формуле:

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За результатами дослідження ми отримали такі результати. Лише 2 дитини (10 %) мають низький рівень сугестивності, 4 дитини (20%) – високий рівень, та 14 (70 %) мають середній рівень сугестивності. Тобто більшість респондентів має середній рівень сугестивності.

 

 

 

 

                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               ВИСНОВКИ

              Сім'я робить вирішальний вплив на формування особистості дитини. Спілкуючись з мамою і татом, братами і сестрами, дитина засвоює ставлення до світу, думає і говорить так, як думають і говорять в його родині. Ставши дорослим, він може свідомо не приймати деякі риси своєї сім'ї, проте несвідомо все одно несе в собі манеру поведінки, мови, якості характеру, закладені сім'єю. Все це, стиль життя, унікальне з'єднання рис, вчинків і навичок, які в сукупності визначають маршрут руху дитини до його життєвим цілям. 
Дитинство - період інтенсивного психічного розвитку, появи психічних новоутворень, становлення важливих рис особистості дитини. Це період первинного формування тих якостей, які необхідні людині протягом усього подальшого життя. У дитинстві формуються не тільки ті особливості психіки дітей, які визначають загальний характер поведінки дитини, її ставлення до всього навколишнього. 
          Розробляючи програму дослідження, ми виходили з того, що на кожній віковій ступені дитина набуває не тільки загальні для всіх дітей риси особистості, а й свої індивідуальні особливості психіки та поведінки, що дозволяють йому бути неповторною особистістю з власними інтересами, прагненнями, здібностями. 
          Існує ряд факторів, які впливають на тип дитячо-батьківських відносин: особливості особистості батьків і форм їх поведінки; психолого-педагогічна компетентність батьків і рівень їх освіти; емоційно-моральна атмосфера в сім'ї; діапазон засобів виховного впливу (від покарань до заохочень); ступінь включеності дитини в життєдіяльність сім'ї; облік актуальних потреб дитини та ступінь їх задоволення.

        Висунута нами гіпотеза дослідження підтвердилася, лише в тому, що існує пряма залежність між характером дитячо-батьківських відносин і формуванням особливостей особистості дитини, що було підтверджено аналізом літературних джерел, а рівень впливу дитячо-батьківських відносин на сугестивність дитини показав слабку значимість коефіцієнта кореляції.

                       СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бехтетев В. Внушение и его роль в общественной жизни / В. Бехтерев – Москва: Вишая школа, 2001. – 256 с.

2. Выготский Л.С. Детская психология / Собр. Соч. – М., 1982.- т.4.

3. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология.- СПб.: Питер, 2001.- 320с.

4. Думитрашку Т.А. Влияние внутрисемейных факторов на формирование индивидуальности / Вопросы психологии.- 1991. -№1.- с.135-142.

5. Захарова Е.И. Исследование особенностей эмоциональной стороны детско-родительского взаимодействия / Психолог в детском саду .- 1998.- №1.- с.9-17.

6. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2 т.- М, 1986.

7. Куликов В.Н. Вопросы психологии внушения в общественной жизни. Сб: Проблемы общественной психологии. М., 1965. – 286c.

8. Лисина М.И. Общение, личность и психика ребёнка.- М.: Воронеж, 1997.- 216с.

9. Психология / Под ред. А.А. Крылова.- М.: Проспект, 1999.- 584с.

10. Разумова А.В. Стили семейного воспитания и восприятие родителями своих детей / Вестник Московского университета.- 2000.- №1.- с.88-93.

11. Ричардсон Р.У. Силы семейных уз.- СПб , 1994.

12. Рождественская Н.А. Негармоничные стили семейного воспитания и восприятия родителями своих детей / Вестник Московского университета.- 2002.- №2.-с.48-53.

13. Семья. Книга для чтения 1 и 2. / Сост И.С. Андреева, А.В. Гулыга.- М.: Политиздат, 1990.- 346с.

14. Слободская Т.П. Темперамент в раннем возрасте: родительские оценки поведения детей / Вопросы психологии.- 1994.-№6.- с.5-12.

15. Смирнова Е.О., Соколова М.В. Динамика родительского отношения в онтогенезе ребёнка / Психолог в детском саду.- 2003.- №4.- с.102-108с.

16. Столин В.В., Соколова Е.Т., Варга А.Я. Психология развития ребёнка и взаимоотношений родителей и детей как теоретическая основа консультационной практики / Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования / Под ред. А.А. Бодалёва, В.В. Столина. – 1989.- №3.- с.16-37.