Створення сприятливого середовища у
школі та вплив на домашню атмосферу дитини
є найголовнішими завданнями вчителя
в перші місяці перебування дитини у школі.
Для цього потрібно забезпечити виконання
наступних напрямків роботи: виявлення
шкільного статусу дитини; педагогічну
діагностику навчального потенціалу дитини;
вивчення та аналіз сімейного статусу
дитини; робота з дітьми, які потребують
спеціальної допомоги; педагогічне консультування
та психолого-педагогічний всеобуч батьків.
Розв’язання проблеми підготовки дитини
до навчання в школі потребує забезпечення
наступності у роботі дитячого садка і
школи. Для цього у підготовці дітей до
школи у процесі дошкільної освіти виділяють
анатомо-фізіологічний, психолого-педагогічний,
педагогічно-організацій-ний аспекти,
спрямовані на забезпечення відповідно
фізичної і фізіоло-гічної, педагогічної
та соціальної підготовки дитини до шкільного
навчання. Навчати і виховувати дитину
потрібно спільними зусиллями, що актуалізує
необхідність налагодження тісної співпраці
також і між батьками, вихователем та вчителем
початкових класів. При цьому відповідати
вимогам школи означає не просто задовольнити
конкретні вимоги щодо знань і вмінь дітей,
а насамперед забезпечити той рівень наступності
у роботі родини і школи, який ґрунтується
на єдності завдань виховання в усіх його
ланках.
Загалом, психологічна
готовність є цілісним станом психіки
дитини, що забезпечує успішне прийняття
нею системи вимог школи і вчителя, успішне
оволодіння новою для неї діяльністю та
новими соціальними ролями.
На думку багатьох науковців майбутній
школяр повинен: мати навички спілкування
з дорослими та ровесниками, знати певні
норми та правила суспільної поведінки,
вміти правильно оцінювати свої реальні
та потенційні можливості, мати певні
уявлення про себе як особистість.
Отже, у дошкільника має бути сформована,
відповідно його віку, гармонійна Я-концепція,
оскільки особистість дитини для себе
та інших людей представлена саме у її
Я-концепції, яка має образно-понятійний
зміст, забарвлений емоційно-оцінними
ставленнями, що зумовлюють дії та поведінку
дитини. Під гармонійною Я-концепцією
ми розуміємо сукупність узгоджених знань
дитини про себе, прийняття дитиною себе
такою, якою вона є, тобто усвідомлення
нею власних переваг та вад, позитивне
ставлення до себе, що сприяє саморозвитку
та формуванню психологічно й соціально
зрілої особистості, здатної до самореалізації
в соціальному середовищі.
Таким чином, вiд народження до вступу
у школу дитина долає ряд важливих етапів:
новонародженість, немовля, раннє дитинство,
дошкільний вік. Кожному з них властивi
специфічні ситуацiї розвитку, певнi провiдна
дiяльнiсть, новоутворення i досягнення
у психiчному та особистiсному розвитку,
особливi кризи i поєднання процесiв дозрiвання
й розвитку.
Практичне завдання.
Виявити психологічну
готовність дошкільника 6-7 років життя
до навчання в школі. Визначити проблеми
психологічної готовності дитини до школи.
В практичному завданні я спробую
виявити психологічну готовність дитини
до школи за допомогою діагностичних методик.
Дослідження
проводилися з дошкільниками старшої
групи, котрі виховуються у СДНЗ № 32 «Дельфін»
м. Дніпродзержинськ. До групи на діагностування
дошкільників я запросила практичного
психолога нашого закладу Люту Н. К. і разом
з нею діагностувала дітей.
Готовність
дитини до навчання – поняття багатокомпонентне.
Її визначають за допомогою різноманітних
методик.
Ми спостерігали
за експериментальною групою дітей під
час різних режимних моментів і зокрема
під час проведення тестування готовності
до навчанні у школі.
Слід відмітити,
що серед величезних
методик діагностування використовувалися
лише, ті діагностичні тести перевірки
готовності дітей до навчання, які найбільш
повно розкривають сутність того чи іншого
психічного процесу розвитку. Спостереження
показали, що діти з великим бажанням займаються
даною справою, тому як все відбувається
у формі гри.
Експериментальна
група складалася з 10 чоловік.
Мета
експерименту: визначити рівень готовності
дошкільнят до навчання у шкільному закладі
та надати методичні рекомендації по впровадженню
вправ з корекції та спостереження у навчальному
процесі.
Готовність
в інтелектуальній сфері.
- Певний кругозір
дитини (родина, місце проживання, найближче
оточення).
- Ступінь уміння
користуватися системою сенсорних еталонів
(розрізняти кольори, розпізнавати форми,
розміри предметів, уміння орієнтуватися
в просторі – праворуч, ліворуч, угору,
вниз).
- Рівень сформованості
мисленнєвих операцій (аналіз, синтез,
порівняння) та образних уявлень.
Готовність
дитини в інтелектуальній сфері вивчають
за допомогою таких методів: бесіда, гра,
експеримент.
1. Кругозір, тобто уявлення про
навколишній світ, визначають за
допогою бесіди, ставлячи такі
запитання:
- Як тебе звати?
- Скільки тобі
років?
- Коли в тебе
день народження?
- Як звати твою
маму?
- Де вона працює?
- Де ти живеш?
- Яка твоя адреса?
- Які пори року
ти знаєш?
- Які літні
місяці ти можеш назвати?
- Зі скількох
місяців складається рік?
- Що таке доба?
- Скільки годин
у добі?
- Скільки хвилин
у годині?
- Котра зараз
година?
- Які ти знаєш
міста?
- Які свята
відзначають у нашій країні?
- Яких тварин
ти можеш пригадати?
- Які овочі
ти знаєш?
Упродовж
цієї бесіди визначають три рівні уявлень
дитини про навколишній світ:
- високий - має конкретні
значення та вміє ними користуватися;
- середній – має неповні
знання і не вміє користуватися ними всіма;
- низький – володіє
малим обсягом знань і майже не вміє ними
користуватися.
2. Уміння користуватися системою
сенсорних еталонів перевіряють
за допомогою експерименту.
Для цього
застосовують набір геометричних фігур
(плоских, різного кольору та розміру)
– 7 штук.
Інструкція: «Візьми,
будь-ласка, велике коло червоного кольору,
поклади його посередині столу. Тепер
візьми маленький зелений квадрат і поклади
його ліворуч від кола». Експеримент продовжують,
використовуючи слова «праворуч», «над»,
«під», «угорі», «внизу» тощо.
При цьому
фіксують три рівні готовності:
- високий - дитина знає кольри, розрізняє форму та розмір предметів, вільно орієнтується в просторі;
- середній – дитина
має неповні;
- низький – дитина
плутає або не розрізняє кольори, форму,
розмір, не орієнтується у просторі.
3. Визначення рівня розвитку
мислення та мовлення.
Методика «Четвертий зайвий»
Дитині показують
картки із зображенням чотирьох предметів.
Завдання:
визначити зайвий предмет; ті, що залишилися,
узагальнити, пояснити, що їх об’єднує.
«Усі, крім
одного, мають щось спільне, один – не
підходить».
Перший рисунок
використовують для пояснення дитині,
решту – для завдання (Додаток 1).
Визначають
три рівні сформованості навичок аналізу,
порівняння, узагальнення та класифікації:
- високий - дитина узагальнює предмети за суттєвими ознаками, чітко пояснює принципи узагальнення;
- середній – виокремлює
зайвий предмет, але пояснити не може;
- низький – не здатна
до визначення та узагальнення.
Методика «Послідовні рисунки»
Перед дитиною
розкладають рисунки у довільному порядку,
потім дають завдання встановити послідовність
та скласти розповідь.
Інструкція: «На всіх
рисунках зображена одна історія. На одному
- початок, на іншому – продовження і так
до кінця. Розклади ці рисунки по порядку:
що було спочатку, що потім, чим усе закінчилось.
Розкажи, що сталося» (Додаток 2).
Ця методика
дає можливість виявити розуміння дитиною
змісту ситуації, ступінь уміння встановлювати
просторо-часові та причинно-наслідкові
зв’язки.
Виокремлюють
три рівні виконання:
- високий - дитина самостійно встановлює зв'язок і складає розповідь за рисунками;
- середній – дитина
правильно розкладає рисунки з незначною
допогою дорослого;
- низький – дитина
не може впоратися із завданням.
4. Для визначення образних уявлень
використовують методику «Пазли».
Дитині показують
рисунок, після чого дають завдання скласти
цей рисунок із частин.
Виокремлюють
три рівні:
- високий - дитина виконує завдання, не дивлячись оригінал;
- середній – дитина виконує
завдання, дивлячись оригінал;
- низький – дитина не
може впоратися із завданням.
5. Виявлення рівня розвитку дрібних
мʼязів рук.
Уміння робити
точні рухи пальцями та кистю руки має
велике значення для успішності оволодіння
письмом. Щоб перевірити рівень розвитку
дрібних мʼязів руки, доцільно запропонувати
дитині вправу «Будиночок» (Додаток 3).
Інструкція: «Поглянь,
який гарний будиночок у мене намальовано.
Ось тобі аркуш, спробуй намалювати на
ньому такий самий».
Дитині потрібно
дати олівець та не розлінований аркуш.
Залежно від
кількості помилок виокремлюють три рівні:
- високий - без помилок (норма для 6-7 дітей);
- середній – 1-2 помилки;
- низький – більше 3 помилок.
Помилки:
- неправильно відтворений елемент;
- заміна одного елемента іншим;
- відсутність елемента;
- розриви між лініями там, де їх не повинно
бути.
Результати
діагностики рівня готовності дитини
до школи в інтелектуальній сфері оформлюють
у таблицю. На основі співвідношення даних
роблять висновок про повну готовність,
середню готовність або неготовність
дитини в цій сфері.
№ |
Складові
інтелектуальної готовності |
Рівні |
високий |
середній |
низький |
1. |
Загальний
кругозір |
|
|
|
2. |
Уміння розрізняти
кольори |
|
|
|
3. |
Уміння розпізнавати
форму та розмір |
|
|
|
4. |
Уміння орієнтуватися
у просторі |
|
|
|
5. |
Рівень сформованості
розумових операцій |
|
|
|
6. |
Рівень сформованості
вміння встановлювати причинно-наслідкові
звʼязки |
|
|
|
7. |
Рівень сформованості
образних уявлень |
|
|
|
8. |
Рівень розвитку
дрібних мʼязів та саморегуляції |
|
|
|
Усі запропоновані
методики використовують для індивідуальної
діагностики інтелектуальної готовності
дітей до навчання в школі. Однак така
форма роботи не завжди можлива з усіма
дітьми за браком часу. Тому існують
фронтальні методики діагностування,
які дають можливість за короткий час
перевірити певну кількість шести річок.
Фронтальна діагностика психологічної
готовності дітей до навчання в школі.
Одним із найзручніших
методів психолого-педагогічного діагностування
дітей є метод фронтального вивчення.
Дослідження
складається із 6 завдань, кожне з яких
дозволяє визначити рівень психологічної
готовності до школи за основними показниками
(інтелектуальна готовність, здатність
до саморегуляції, засвоєння способу дії
тощо).
Завдання № 1. Намалюй і продовж.
Змальовуваня
з дошки та самостійне продовження візерунків.
Мета: зʼясувати
рівень розвитку функцій, необхідних для
оволодіння письмом, здатність до зорового
аналізу – чи може дитина утримувати зоровий
образ, який сприймає з дошки, та переносити
його на робочий аркуш.
Діти заздалегідь
готують аркуші в клітинку та кольорові
олівці.
Інструкція: «Зараз ви
повинні намалювати на своїх аркушах такий
самий візерунок, як на дошці. Уважно розгляньте
візерунок і продовжте його до кінця рядочка».
Оцінювання
проводять залежно від точності виконання:
1 бал –
усе виконано правильно;
2 бали –
є невеликі помилки, структура
не порушена;
3 бали –
грубі помилки, правильний колір;
4 бали –
приблизна схожість із візерунком-зразком.
Завдання № 2. Малювання намистин.
Мета: визначити
кількість умов, які дитина може утримати
в процесі діяльності при сприйманні завдання
на слух.
Інструкція: «Діти, у кожного
з вас на аркуші намальована нитка. На
ній потрібно намалювати 5 круглих намистинок
так, щоб нитка проходила через середину
намистинок. Усі намистинки мають бути
різного кольору, але середня – синя».
Умову повторюють
2 рази в повільному темпі, кожну умову
виділяють голосом.
Оцінка:
1 бал –
виконано 5 умов;
2 бали –
виконано 3 – 4 умови;
3 бали –
виконано 2 умови;
4 бали –
виконано 1 умову.
Завдання № 3. Заселення будинку.
Мета: визначити
здатність дитини оцінювати ситуацію
з різних боків, уміння переключатися
з одного окремого розв’язання на інше.
Інструкція: «На ваших
аркушах намальований будинок. Він має
6 поверхів, на кожному поверсі – 3 кімнати.
На кожному поверсі живуть такі мешканці:
крапка, паличка та галочка. На всіх поверхах
іхні кімнати розташовані в різному порядку.
На останньому поверсі в 1-й кімнаті живе
крапка, у 2-й – паличка. Хто живе в 3-й кімнаті?