Парасиматична частина автономної нервової системи

Найбільше значення мають парасимпатичні волокна блукаючого нерва, що досягають інтрамуральних вузлів ряду органів, імпульси від яких передаються до органів шиї, органів грудної порожнини і більшості органів черевної порожнини.

Від парасимпатичних ядер крижового відділу спинного мозку волокна виходять разом із крижовими спинномозковими нервами. Потім відділившись від них, утворюють тазові нерви, які доходять теж до інтрамуральних вузлів. Постгангліонарні волокна цих вузлів іннервують тазові нутрощі.

Парасимпатична нервова система регулює діяльність меншої кількості органів, ніж симпатична нервова система. Порівнюючи ділянки поширення симпатичної іннервації і парасимпатичної, можна сказати, що в той час, як симпатичні волокна іннервують усі органи, парасимпатичні — лише частину їх. Парасимпатичної іннервації не мають скелетні м’язи, гладенькі м’язи переважної частини кровоносних судин, надниркові залози, сечоводи, гладенькі м’язи волосяних фолікулів шкіри.

 

3. Фізіологічне значення  автономної нервової  систем. Особливості  впливу на функції  організму парасимпатичної  частини нервової  системи

Парасимпатична частина автономної нервової системи, на відміну від симпатичної частини інервує небагато органів і тканин. Парасимпатична частина не інервує гладенькі м’язи більшої частини кровоносних судин, надниркові залози, сечоводи, м’язи волосяних мішків.

Основна функція парасимпатичнох частини: сповільнення ритму серцевих скорочень, розширення деяких кровоносних судин (коронарні звужує), посилення секреції залоз, посилення перистальтики кошечника, звуження зіниць.

Парасимпатична частина має центральний і периферичний відділи. Центри парасимпатичної частини закладені в середньому мозку, в дорсальній частині моста і продовгуватого мозку і в сірій рідині ІІ-ІVкрижових сегментів спинного мозку.

Периферичний відділ парасимпатичної частини представлений перед вузловими волокнами, які ідуть в складі очнорухового, проміжного, язико-глоткового і блокую чого нервів, інтрамуральними вузлами. внутрішньостінними крижовими нервами і вузлами і їх зв’язками.

Війковий вузол величиною з конопляне насіння лежить між зоровим і зовнішнім прямим м’язом ока. Його перед вузлові волокна починаються від додаткового ядра в середньому мозку і йдуть в складі окорухового корінця. Крім парасимпатичних волокон через війковий вузол проходить симпатичні пвслявузлові волокна і чутливі волокна від трійничного черепного нерва.

Крило піднебінний вузол завбільшки з насінинку льону розміщеній в одноіменній ялиці. Перед вузлові волокна ідуть в складі великого кам’яного нерва з верхнього слиновіддільного ядра проміжного вузла ідуть до слізної залози через анастанох вискового нерва з слізним нервом.

Вушний вузол величиною в просяне зерно розмішене на нижній поверхні великого крила клиновидної кістки. Перед вузлові волокна ідуть до нього з нижнього слиновіддільного ядра язико-глоткового нерва. Після вузлові валокна в складі вушно-вискового нерва досягають навколо вушної залози.

Під нижньощелепний вузол, авоїдної сплющеної форми, розміщений над піднижньощепленою залозою поблизу стовбура під’язикового нерва. Перед вузлові волокна ідуть із верхнього слиновіддільного ядра проміжного нерва через барабанну струну, яка підключається до язикового нерва. Після вузлові волокна ідуть до під’язикової підщелепної і багатьох інших слинних залоз.

Блукаючий нерв включає крім рухових і чутливих волокон, також і чутливих волокон, також парасимпатичні передвузлові і після вузлові волокна.

Область поширення волокон блукаючого нерва обдирна: залози слизової глотки, щитовидна залоза, лені, серце, трахея і бронхи, шлунок, тонка і товста кишка до сигмоподібної ободової кишки, печінка, нирки, селезінка, підшлункова залоза.

Центри, які об’єднують і регулюють функції симпатичної і парасимпатичної частини автономної нервової системи, закладені в мозочку, в ядрах підбугоркової області і в волосатому тілі.

Вищі центри, які координують діяльність всієї нервової системи, знаходься в корі великого мозку.

 

Висновки

Автономна нервова система – це частина периферичної нервової системи, що іннервує внутрішні органи, а саме: органи серцево-судинної системи, травного, дихального та сечостатевого апаратів, залози внутрішньої секреції, а також всі непослуговані м’язи та всі залози організму, де б вони не знаходились. Таким чином, автономна нервова система інервує ті органі та тканини, функції яких майже не залежать від нашої свідомості.

В ембріогенезі автономна нервова система, як і інші відділи нервових системи вищих тварин та людини, розвивається з ектодерми. Із загального зачатка нервової системи виникають симпатобласти, з яких утворюються вузли та сплетення автономної нервової системи.

Автономна нервова система є невід’ємною частиною нервової системи, знаходиться під контролем кори великого мозку і її функції, як і функція інших відділів нервової системи, здійснюється по типу рефлексів.

Морфофункціональні особливості:

1. Функція  автономної нервової  системи не контролюється  свідомістю.

2. Автономна  нервова систем  має тільки еферентну  ланку рефлекторної  дуги, еферентна ланка  цієї дуги є  спільною з іншими  відділами нервової  системи.

3. Швидкість  імпульсів по еферентних  волокнах автономної  нервової системи  дорівнює до 10 м/сек., а по еферентних  волокнах інших  відділів нервової  системи – до 100 м/сек..

4. Волокна  автономної нервової  системи н мають  м’якої оболонки, або вона слабо  виражена і тому  поперечник цих  волокон відносно  малий.

5. Як  центральні, так і  периферичні відділи  автономної нервової  системи роз приділені  нерівномірно.

6.Тіло  останнього нейрону  знаходиться на  периферії.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Анатомія  і фізіологія людини. Л.І.Старушенко. –  ст. 190-192.

2. Анатомія  і фізіологія. Е.А.Воробйов, А.В.Губарь, Е.Б.Сафьянников. – ст. 391-397.

3. Анатомія  людини. М.Очкуренко, О.В.Старушенко. –  ст.284-286.

4. Анатомія. П.Ф.Гаврилов. – ст. 363, 365-366, 367-368.

5. Бондаренко  Г. О., Куц С. О. Анатомія  і фізіологія людини: Навч. посібник для студ. вищ. мед. навч. закладів I-II рівнів акредитації / Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й.Мухіна / П.І. Сидоренко (ред.). — Кіровоград, 2002. — 248с.

6. Енциклопедія  нервових захворювань. – ст. 1067-1068.

7. Коритко  З. Загальна фізіологія: Навч. посіб. для студ. ун-тів та ін-тів фіз. культури. — Л., 2002. — 141с.

8. Крушельницька  Я. Фізіологія і  психологія праці: Підручник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 367с.

9. Плиска  О. Фізіологія: Навч. посібник для студ. природничих ф-тів пед. навч. закл.. — К. : Парламентське вид-во, 2004. — 362с.