Невербальне спілкування

Міністерство  освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

 

 

 

 

 

Кафедра теорії та методики професійної освіти

 

 

 

НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ  У РІЗНИХ КУЛЬТУРАХ

 

 

 

 

 

Реферат

з етнопедагогіки

студентки 21 групи

факультету початкового  навчання

Вишнивецької  Рімми Олександрівни

 

 

 

 

Харків–2013

 

 

План

1. Невербальне спілкування
2. Роль невербального спілкування
3. Етикет невербального спілкування
4. Висновки
5. Бібліографічний список

 

Вступ

В даний час в процесі  спілкування та взаєморозуміння  людей наостаннє місце відводиться  так званим «невербальній спілкування» - мови жестів і рухів.

 Ми дуже часто звертаємося  до цього способу передачі  інформації, спілкуючись з друзями,  родичами, діловими партнерами, колегами  і з тими, з ким лише на  мить стикаємося нас повсякденне  життя. Він багато в чому визначає як реакцію на оточуючих, так і їх ставлення до нас. Варто тільки свідомо поставитися до цих безмовним сигналами, які ми одночасно і подаємо, і приймаємо, як ми відразу відкриємо для себе можливість більш ефективного і дійсного їх використання.

 Учені до цих пір  сперечаються про те, якою мірою  здатність до мови жестів є природженою, як швидко вона розвивається в той період, коли людина вчиться говорити, і якою роль в її розвитку відіграє наслідування оточуючим. Найсучасніші подання дозволяють думати, що здатність читати чужі думки властива всім людям. Простіше кажучи, самі різні зовнішні ознаки, такі як вираз обличчя або напрямок погляду,допомагають нам здогадатися про почуття інших людей і про їх наміри щодо відношенню до вас.

 З тих пір, як  вчені вперше зацікавилися невербальної комунікацією, було виявлено безліч дивовижних речей. Мабуть, саме дивовижне - це те вкрай незначна кількість слів, які є значимими в розмові віч-на-віч, в порівнянні з величезною кількістю сигналів, які передаються за допомогою жестів і пов'язаних з ними символів. Задумку експертів, до двох третин повідомлень, отриманих яким – або учасником бесіди, надходить з невербальних каналах зв'язку. Поряд з мовним сприйняттям, між людьми, постійно курсують повідомлення, які вони беруть і на які вони реагують, перш ніж свідомість піддасть їх раціональному аналізу.

 

 

1. Невербальне спілкування

Спілкування без слів - спілкування  найбільш ємне і достовірне.

Спілкуючись, ми слухаємо не лише словесну інформацію, але й  дивимося в очі один одному, сприймаємо тембр голосу, інтонацію, міміку, жести. Слова передають нам логічну інформацію, а жести, міміка, голос цю інформацію доповнюють.

Невербальне спілкування - спілкування  без допомоги слів часто виникає несвідомо. Воно може або доповнювати і підсилювати словесне спілкування,або йому суперечити і послаблювати. Хоча невербальне спілкування і є часто несвідомим процесом, в даний час воно досить добре вивчено і для досягнення потрібного ефекту з успіхом може контролюватися.

Невербальне спілкування - найбільш древня і базисна форма комунікації. Наші предки спілкувалися між собою за допомогою нахилу тіла,міміки, тембру й інтонації голосу, частоти дихання, погляду. Ми і зараз часто розуміємо один одного без слів [1-3].

 Невербальний мова  настільки потужний і загальний,  що часто ми легко розуміємо собаку, що вона хоче. Собака ж вгадують багато наших вчинки, наприклад, заздалегідь знає, коли ми йдемо з нею гуляти, а коли вирушаємо на вулицю без неї.

 

 Деякі тварини живуть  поодинці, наприклад, ведмеді. Тому  в них нерозвинений невербальний  мова (наприклад, міміка, положення  вух, оскал морди).

У результаті добродушний  з вигляду ведмідь може відважити  ляпас дресирувальника. При дресирування тварин зі слаборозвиненим невербальних мовою слід бути особливо обережними.

Невербальне спілкування - не так сильно структурований, як вербальне.

Не існують загальноприйняті словники і правила компонування (граматика) жестів, міміки, інтонації, за допомогою яких ми в змозі однозначно передати свої почуття.

 Така передача залежить  від дуже багатьох факторів  і часто відбувається неоднозначно. Навмисна передача - творчий процес, яким професійно займаються артисти  кіно і театру. При цьому кожен  артист передає одну й ту  ж роль по-різному. Ми не  раз бачили одні й ті самі  ролі в виконанні різних артистів, одні й ті ж фільми, зняті  різними режисерами.

 Навмисна передача  почуттів, яких у нас немає  - важкий, якщо взагалі можливий  процес. Саме тому артисти під  час зйомок намагаються вжитися  в образ і відчувати ті ж  самі почуття, які вони намагаються  передати. Часто ми таку невдалу  гру помічаємо і говоримо, що  фільм --невдалий: актори грають  неприродно, наприклад, переграють. І все-таки за допомогою невербальної  мови ми висловлюємо свої почуття:  любов і ненависть,переваги і  залежності, поваги і презирства.

 Частина невербальної  мови універсальна: всі діти однаково  плачуть і сміються. Інша частина,  наприклад жести, різниться від  культури до культурі. Невербального  спілкування зазвичай виникає  спонтанно. Ми зазвичай формулюємо  свої думки у вигляді слів, наші ж поза, міміка та жести  виникають мимоволі, крім нашої  свідомості.

 

 

2. Роль невербального  спілкування

Слова добре підходять  для передачі логічної інформації. У той же час почуття краще  передаються не вербально. Згідно з  оцінками вчених 93% інформації, що передається  при емоційному спілкуванні, проходить  по невербальних каналах комунікації [4].

Невербальне спілкування важко контролюється навіть професійними артистами. Їм для цього необхідно входити в образ, що є складним творчим процесом, не завжди виходить і вимагає репетицій. Тому невербальне спілкування є істотно більш надійним, ніж вербальне.

Ми можемо контролювати частину  параметрів невербального спілкування. Але ми ніколи не будемо в змозі  контролювати всі параметри, так  як людина може тримати в голові одночасно не більше 5-7 факторів .

Невербальне спілкування, як правило, спонтанно і ненавмисно. Його нам подарувала природа як продукт багатьох тисячоліть природного відбору.

Тому невербальне спілкування - дуже ємко і компактно. Оволодіваючи мовою невербального спілкування, ми набуваємо ефективний і економічний  мову.

Моргнувши оком, кивнувши головою, помахав рукою, ми передаємо свої почуття швидше і краще, ніж зробили  б це за допомогою слів.

 Свої почуття і емоції  ми можемо передавати без слів. Невербальний мову використовується  і при словесному спілкуванні.  За його допомогою ми:

• підтверджуємо, пояснюємо  або спростовуємо передану словесним  шляхом інформацію;

• передаємо інформацію свідомо чи несвідомо;

• висловлюємо свої емоції та почуття;

• регулюємо хід розмови;

• контролюємо і впливаємо  на інших осіб;

• заповнюємо недолік слів, наприклад, при навчанні їзді на велосипеді.

 

 Розмовляючи з партнером,  ми бачимо його міміку, жести,  які нам кажуть, що дійсно думає  і відчуває наш співрозмовник.  Так, що сидить співрозмовник,  нахилившись уперед, повідомляє  нам, що хоче говорити сам. 

Відхилившись ж назад, він уже сам хоче нас слухати. Нахилений вперед підборіддя свідчить про вольового натиску, бажання  жорстко відслідковувати свої інтереси. Якщо ж підборіддя піднятий, а голова пряма, то партнер вважає себе в позиції  сили.

Невербальний мова допомагає  нам скласти більш чітке і  адекватне думка про партнера. Постукування пальцями по рукоятці крісла свідчимо про нервовому напруженні. Стислі у замок руки - про закритість. Переважання приголосних в мові - про переважання логіки над почуттями: співрозмовник, швидше.

 

 

3. Етикет невербального  спілкування

Міміка, жести відіграють велику роль в оцінці оточуючими рівня  вихованості тієї чи іншої людини (співрозмовника). Наприклад, деякі  люди не знають, що робити зі своїми руками. Незайняті руки тримають спокійно. Якщо є звички смикати що-небудь, стукати пальцями постолу, клацати  великими пальцями, чухати потилицю чи за вухом, масажувати руками щоки або  пальцем перенісся, демонструвати  розглядати свої нігті і т.д., то від  них потрібно відучитися. Непристойно  вказувати пальцем. Чи не відставляють мізинець під час їжі, куріння.

 Під час розмови  рот рукою не прикривають, не  ляскають співрозмовника по плечу,  не смикають ґудзик його піджака,  не штовхають його ліктем, натрушують  з його або зі свого одягу  пилинки (щоб зняти нитку чи  волосся з одягу співрозмовника, запитують у нього дозвіл). При  розмові жестикуляцію зводять  до мінімуму. Тільки деякі слова  і фрази, такі як «Сідайте, будь  ласка», «Познайомтеся, будь ласка», «Можна вам уявити? »і т. Д.  супроводжуються відповідним жестом.

 Жести повинні бути  скупі, визначені: легкий кивок  голови (затвердження), нерізкий помах  пензля (а не всієї руки) на  додаток до сказаного, нерізкий  поворот голови при зверненні  до когось або у відповідь  на звернення до вас. При  відвідуванні інших країн особливо  уважно стежать за своїми жестами.  Так, жест «все про 'Кей» (все  добре), добре відомий у всіх  англомовних країнах, а також  в Європі та Азії, в інших  країнах має зовсім інше походження  і значення. У Франції він означає  «нуль» або «нічого». У Японії - «гроші», а в деяких країнах Середземноморськогобасейну цей жест використовується для позначення гомосексуальності чоловіки.

 Піднятий вгору великий  палець в Америці, Австралії,  Англії та Новій 

Зеландії має два значення: Спроба зловити повну машину ( «зупини») і «Все в порядку». Якщо піднімають місце великого середній палець, то це має образливе значення - «сядь  на це». У Греції жест з підняттям  великого пальця означає «заткнись». В італійців це означає цифру  «1».

 Говорячи про себе, європеєць покаже рукою на  груди, а японець - на ніс. 

Коли француз чи італієць стукає себе по голові, це значить , що він вважає будь-яку ідею дурною. Якщо британець або іспанець хлопне себе долонею по лобі, то тим самим він покаже оточуючим, що задоволений собою. Тим же самим жестом німець висловлює своє крайнє обурення по відношенню до кого-небудь. Голландець, стукаючи по лобі і при цьому витягаючи вказівний палець,повідомляє, що ідея йому сподобалася, але він вважає її злегка божевільною.

Там же, у Голландії, поворот  вказівного пальця біля скроні означає, що хтось то сказав дотепну фразу.

Підняті брови в Німеччині  означають захоплення; в Англії - вираз скептицизму.

Італієць висловлює недовіру, коли постукує вказівним пальцем  поносі. Цей же жест в Голландії  означає, що промовець або про  кого говорять знаходиться в стані  алкогольного сп'яніння.

Коли Француз чимось захоплений, він з'єднує кінчики трьох пальців, підносить їх до губ і, високо піднявши підборіддя, посилає в повітря  ніжний поцілунок.

Якщо він протирає вказівним  пальцем підставу носа, то ця означає, що він не довіряє тому, про кого говорять.

У деяких африканських країнах  сміх означає подив або замішання.

В Алжирі чи Єгипті арабська жест підзивання схожий з російським жестом прощання.

 Людина, яка під час  розмови тримається руками за  бічні краї стільця або його  руки лежать на колінах, хоче  припинити розмову. У такому  випадку бесіду відразу припиняють.

 По тому, як слухає  випускає дим сигарети, можна  визначити його ставлення до  співрозмовника і до розмови.  Якщо він випускає дим постійно  вгору, це означає, що він налаштований позитивно і розмова йому подобається.

Якщо дим спрямований  вниз, то людина, навпаки, налаштований негативно, причому чим швидше він  випускає дим, тим більше розмова  йому неприємний.

 Хода також є важливим  визначальним чинником у сьогочасної  стан людини. Якщо руки знаходяться  в кишенях або він ними махає,якщо  він дивиться під ноги, знаходиться  в пригніченому стані. Людина, у якого руки зчеплені за  спиною, а голова опущена, чимось  стурбований. 

 Опущені плечі і  піднята голова - налаштований на  успіх, контролює ситуацію. Похилена  набік голова - співрозмовник зацікавлений. Підняті плечі означають, що співрозмовник напружений і відчуває небезпеку від вас.

 

 

Висновок

Спілкування включає в  себе вербальні і невербальні  канали передачі інформації. При цьому  інформація, що надходить з невербальних каналах,може, як підкріплювати, так  і суперечити з повідомленням, що передається при допомогою слів. Невербальний мова менш контролюємо  свідомістю, ніж вербальний, а тому і більш достовірний. Якщо інформацію, що надходить з невербального каналу, суперечить інформації, отриманої за вербальному,то вірити слід невербальної.