Метод спостереження у психічній діяльності людини

Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка

Методична комісія психолого-педагогічних дисциплін

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: «Психологія»»

на тему: Метод спостереження у психічній діяльності людини

 

 

    Студента  І курсу   17А групи

  Спеціальності: Професійна освіта 

«Транспорт»

                                                               Гафарова Ю.А.

  Керівник викладач спеціаліст

                                                               Коваленко Л.М.

 

Оцінка _____________   

Члени комісії    ____________  _____________________

                                                                                                      (підпис)               (прізвище та ініціали)

                               ____________  _____________________

                           (підпис)               (прізвище та ініціали)

                            ___________  ______________________

                                          (підпис)               (прізвище та ініціали)

 

 

 

м. КИЇВ  2014 рік

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………….............3

РОЗДІЛ І. ПСИХІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ .........................................5

1.1. Поняття про психіку людини………...……………………........….....6

1.2. Класифікація психічних явищ..............................................................7

1.3. Нейрофізичні основи  психіки. Особливості будови мозку...............9

РОЗІЛ ІІ. МЕТОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ У ПСИХІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ……………………………………………………...………………...12

2.1. Основні методи психологічних досліджень......................................12

2.2. Метод спостереження..........................................................................17

ВИСНОВКИ……………………………………………………….......……......19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ...…………..20

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………....……….……21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Психологія - наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.

Психічні факти виявляються об'єктивно, зовні: в міміці, психомоторних діях, рухах, діяльності - і творчості і суб'єктивно, внутрішньо: у відчуттях, сприйманні, увазі, пам'яті, уяві, почуттях, волі тощо. Разом з тим їхній зміст може усвідомлюватися або існувати в неусвідомлюваній формі.

Протиріччя внутрішнього і зовнішнього у психіці людини розв'язуються через рухи, дії і вчинки, що виражають ставлення людини до інших людей, природи й суспільства.

Зміст і динамічну характеристику стосунків людини слід шукати в її мотивах, потребах, меті, до якої вона прагне, а також у властивостях темпераменту, характеру і її здібностей.

Основними механізмами психіки людини є відображення, проектування і опредметнення - докладання людиною власних зусиль і хисту до формування матеріальних речей або знакових систем.

У продуктах діяльності відображається неповторність, самобутність і індивідуальність, що є мірою виявлення людини — її творчого потенціалу.

Для отримання об'єктивних і точних даних про закономірності, механізми психіки і психологічні факти використовуються методи дослідження. Метод - шлях пізнання і застосування системи прийомів для досягнення певної мети. Наприклад, існують методи самовиховання, методи управління, методи наукової творчості тощо.

У психолргії розроблені методи вивчення психічних фактів і феноменів. До них відносять: спостереження, самоспостереження, експеримент (лабораторний, природний і експериментально-генетичний), метод експертних оцінок, анкетування, інтерв'ю, тести тощо.

Головна вимога до методів наукового дослідження в психології - давати ймовірне знання, досягати об'єктивності відтворення психічних фактів і феноменів оптимальним шляхом — відповідно до закону оптимальности Ті самі вимоги стосуються і методів практичної діяльності людини, до них вдаються здебільшого з метою гармонізувати психіку, дії, діяльність і творчість - з мінімальним докладанням енергії, часу і праці.

Додержання цих вимог/передбачає методичність - послідовність і організованість дій на основі одного методу або системи методів пізнання, навчання, трудової діяльності. Тому методичність є необхідною умовою і системоутворюючим чинником оптимізації людської діяльності.

Психологія — одна з наук про людину. Предметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини - психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного і суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона - метод орієнтування організму в навколишньому світі, регулятор поведінки і діяльності в динамічних умовах середовища.

Психічна активність людини спрямована на різні предмети. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потреби як необхідні умови життя, людина шукає й отримує з навколишнього природного та соціального середовища потрібні для цього джерела, набуває знань, планує свої дії, визначає методи й шляхи їх здійснення, докладає великих зусиль, щоб досягти певної мети, переживає успіхи і невдачі. ^"Усе це - психічна активність людини, предмет вивчення психології.

Предмет психології- закономірності розвитку і вияву психічних явищ та їх механізми.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ПСИХІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму. Вивченням мозку займаються різні науки.

Його будову досліджує анатомія, а його складну діяльність із різних боків вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика, біохімія, нейрокібернетика.

Психологія вивчає ту властивість мозку, що полягає в психічному відбитку матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Основним поняттям психології є поняття психічного образу.

Психічний образ – цілісний, інтегративний відбиток самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності.

Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності.

Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття про психіку людинини

Психічний відбиток світу людиною пов'язаний з його суспільною природою, він опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як відбивна здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку.

  Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами.

 Змістом психіки є  ідеальні відображення об'єктивно  існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно.

 Вони залежать від  минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше  кажучи, психіка - це суб'єктивний  відбиток об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відбитка не означає, що цей відбиток неправильний; перевірка суспільно-історичною й особистою практикою забезпечує об'єктивний відбиток навколишнього світу.

 Отже, психіка - це суб'єктивний  відбиток об'єктивної дійсності  в ідеальних образах, на основі  яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем.

 Психіка містить у  собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації  особистості, змісти і значення  явищ, розумової дії. Психіка властива  людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості ("Над-Я").

 

 

 

 

 

 

2. Класифікація психічних явищ

Усі психічні явища діляться на три групи:

1) психічні процеси;

2) психічні стани;

3) психічні властивості  особистості.

Психічний процес - це акт психічної діяльності, що має свій об'єкт відбитка і свою регуляційну функцію. Психічний відбиток - це формування образу тих умов, у яких здійснюється дана діяльність. Психічні процеси - це орієнтовно-регулюючі компоненти діяльності. Психічні процеси підрозділяються на пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять і уява), емоційні і вольові. Уся психічна діяльність людини - це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів. Психічний стан - це своєрідність психічної діяльності, обумовлена її змістом і ставленням людини до цього змісту. Психічні стани є стійкою інтеграцією всіх психічних проявів людини при певній його взаємодії з дійсністю.

Психічні стани виявляються в загальній організованості психіки. Психічний стан - це загальний функціональний рівень психічної активності в залежності від умов діяльності людини і її особистісних особливостей. Психічні стани можуть бути короткочасними, ситуативними і стійкими, особистісними. Усі психічні стани підрозділяються на чотири види: 1. Мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті). 2. Емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на явища дійсності, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація). 3. Вольові стани - ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості (їхня класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії). 4. Стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності). Система психічних явищ. Психічні процеси – цілісні акти психічної діяльності, що             відрізняються відображувальною і регуляційною специфікою.

 Пізнавальні. Відчуття, сприйняття, мислення, уява, пам'ять. 
Емоційні, вольові. Психічні стани, психічні властивості поточна своєрідність психічної діяльності (психічних процесів), типова для індивіда своєрідність його психічної діяльності обумовлена змістом (об'єктом) діяльності і його особистісною значимістю. Темперамент. Індивідуальні особливості психічної діяльності, обумовлені уродженими властивостями. Мотиваційні. Обумовлені типом вищої нервової діяльності, актуалізовані потреби. 

Емоційні. Ієрархія потреб і стійких мотивів поведінки, ціннісних орієнтацій, емоційний тон відчуттів, емоційний відгук, настрій, стрес, афект, фрустрація. Характер. Узагальнені способи поведінки, тип адаптації до середовища,  ініціативність, рішучість, цілеспрямованість, наполегливість та інші. Рівні організованості. Психофізіологічні регуляційні здатності психічної діяльності,  можливості, що виявляються у конкретних видах діяльності. Регуляція діяльності. Психічні властивості особистості - типові для даної людини особливості його психіки. До психічних властивостей особистості відносяться:

1. темперамент;
2. спрямованість;
3. здатності і 4
4. ) характер.
5. Особистість - індивід, включений у суспільні відносини, це соціальна якість людини, тоді як індивід - це окремий представник біологічного роду homo sapiens (таким є новонароджений).

  Кожна особистість має неповторні сполучення психічних особливостей - психічний склад; це і складає її індивідуальність.

 Поняття "людина" більш  широке, ніж поняття "особистість". Воно містить у собі і поняття "індивід", і поняття "особистість".

Психічні процеси, стани і властивості людини - це єдиний прояв його психіки. І вихідним психічним утворенням, що виявляється й у властивостях особистості, і в різних психічних станах, є психічні процеси.

 

 

 

 

3. Нейрофізичні основи психіки. Особливості будови мозку.

Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті І.М.Сєченовим і І.П.Павловим і їхніми послідовниками принципи і закони вищої нервової діяльності є природничою основою сучасної психології. Познайомимося з будовою і функцією нервової системи.

 Будова і функції  нервової системи. Уся нервова система ділиться на центральну і периферичну. До центральної нервової системи відноситься головний і спинний мозок. Від них по всьому тілу розходяться нервові волокна - периферична нервова система. Вона з'єднує мозок з органами почуттів і з виконавчими органами – м'язами і залозами.

 Всі живі організми мають  здатність реагувати на фізичні  і хімічні зміни в навколишньому  середовищі.

Стимули зовнішнього середовища (світло, звук, запах, доторкання і т.п.) перетворяться спеціальними клітинами (рецепторами) у нервові імпульси - серію електричних і хімічних змін у нервовому волокні. Нервові імпульси передаються аферентними нервовими волокнами у спинний і головний мозок. Тут виробляються відповідні командні імпульси, що передаються моторними (еферентними) нервовими волокнами до виконавчих органів (м'язів, залоз). Ці виконавчі органи називаються ефекторами.