У цьому дослідженні
не передбачено висвітлення усіх методів
ієрархії потреб. Спробуємо об’єднати
вище згадані потреби в три групи:
· соціальні
потреби
· потреби
поваги особистості
· потреба
самовираження
Є три основні
процесійні теорії мотивації: теорія сподівання,
теорія справедливості та модель Портера-Лоулера.
Теорія сподівання
заснована на припущенні, що людина спрямовує
власні зусилля для досягнення певної
мети лише тоді, коли впевнена у задоволенні
своїх потреб чи досягненні цілі. Мотивація
є функцією фактора сподівання “витрати
праці задля результатів”, а сподівання
“результати – нагорода” і валентності
(тобто відносного ступеня задоволення).
Найбільш ефективно мотивація досягається,
коли люди вірять, що зусилля обов’язково
допоможуть досягнути мети і допоможуть
отримати цінну винагороду. Мотивація
слабшає, якщо ймовірність успіху чи вартість
винагороди оцінюється людьми низько.
В рамках теорії
справедливості передбачається, що люди
суб’єктивно оцінюють відношення винагороди
до затрачених зусиль і порівнюють його
з тим, що отримали інші працівники за
аналогічну працю. Несправедлива винагорода,
за їхніми оцінками, приводить до виникнення
психологічної напруги. Якщо людина вважає
свою працю недооціненою, вона буде зменшувати
витратні зусилля. Якщо ж особа вважає
власну діяльність переоціненою, то навпаки,
залишить обсяг витрачених зусиль на минулому
рівні чи навіть збільшить його.
Модель Портера-Лоулера
ґрунтується на тому, що мотивація є функцією
потреб, сподівань та сприйняття людьми
справедливої винагороди. Лаймар Портер
та Едвард Лоулер розробили комплексну
процесійну теорію мотивації, яка охопила
елементи теорії сподівань і теорії справедливості.
Результативність праці залежить від
затрачених особою зусиль, її характерних
особливостей та можливостей, а також
оцінки ним власної ролі. Обсяг витрачених
зусиль залежить від оцінки цінності винагороди
і впевненості в тому, що вона отримається.
Згідно моделі Портера-Лоулера результативність
праці продовжує задоволення.
Для того, щоб
розібратися в специфіці людської поведінки,
необхідно розглянути відношення між
власне діяльністю і діями, що реалізують
її та відповідають свідомій меті. Вказані
відношення між діяльністю і дією, між
мотивами і метою знаходять своє вираження
в психиці людини і відтворюються у внутрішній
будові її свідомості. За словами О.М.Леонтьєва,
зміна мотиву змінює не значення мети
та дії, а їхній смисл для людини. Це означає,
що найбільш важливі колізії особистості
розгортаються в площині відношень між
мотивами, а не обмежуються окремо взятою
діяльністю. Ієрархічні зв’язки діяльності,
а точніше. ієрархія їх мотивів ніяким
чином не задається особистістю як певним
позадіяльнісним чи наддіяльнісним утворенням,
“розвиток і розширення кола діяльностей
саме необхідно приводить до зв’язування
їх в вузли, а звідси і до утворення нового
рівня свідомості - свідомості особистості
. Таки чином, з одного боку, особистість
характеризується ієрархічними відношеннями
діяльностей, а з іншого, вона є продуктом
відображення свідомістю зв’язку діяльностей
та їх ієрархії. Активну сутність особистості
надають її мотиви. Але мотив характеризує
не стільки особистість, скільки обставини,
в яких вона опинилась в процесі життя.
Мотив часто визначається як те, чим свідомо
спрямовується діяльність людини по задоволенню
своїх потреб. Отже, в основі всіх збудників
поведінки лежать потреби. Однак, одні збудники пов’язані
безпосередньо з потребами, а інші спонукають
людину до діяльності опосередковано
через свідомість (утворення наміру, постановка
цілей, прийняття рішень).
Особистісний
смисл виступає підґрунтям внутрішнього
світу особистості, як складно організоване
накопичення життєвого досвіду. Концепцією,
в яку вкладаються поняття життєвого “накопичення”,
життєвого досвіду є концепція “образу
світу” (0.М.Леонтьєв).
Процес формування
мотивації особистості відбувається через
проходження стадій, які характеризуються
певними якісними особливостями. Кожній
стадії даного генеза відповідають певні
психічні можливості та види мотивів.
Список використаної
літератури:
- Аболин Л.М. Эмоциональная
устойчивость и пути ее повышения // Вопросы
психологии. - 1989. - № 4
- Агапов B.C. Методологические
вопросы теории Я-концепции руководителя.
Учебно-методическое пособие. - М.: Гос.
ун-т управления, 1999. - 25 с.
- Битянова Н.Р. Проблема саморазвития
личности в психологии: Аналитический
обзор. - М.: Флинта, 1998. - 48 с.
- Васильев И.А., Магомед-Эмиров
М.Ш. Мотивация и контроль за действием.
- М.: Изд-во МГУ, 1991. - 144 с.
- Ломов Б.Ф. Психические процессы
и общение // Методологические проблемы
социальной психологии. - М.: Наука, 1975.
- С. 151-164.
- Фельдштейн Д.И. Психология
развивающейся личности.- М.: Воронеж, 1996.
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Володимира
Даля
Кафедра
………………………………………………………………………………
КОНТРОЛЬНА
РОБОТА
з дисципліни
«………………………………………………………………»
Студент…………………. …………………….
(прізвище, ініціали) (підпис)
Група …………………… Варіант……1………
Керівник роботи:
…………………….. ……………………..
(посада, прізвище,
ініціали) (підпис)
Дата подання
на кафедру на рецензію ………………………
Реєстраційний
номер ………….. Реєстратор ………………
Захищена з
оцінкою……………………
Викладач:……………………………. ………………………
(посада, прізвище,
ініціали) (підпис)
Дата …………………..