Контрольная работа по "Психологии"

      Взаємодія є необхідним і обов'язковим елементом спільної діяльності; її основу становлять різноманітні міжособистісні контакти і дії. Для взаємодії характерна причинна залежність дій партнерів, коли поведінка кожного є одночасно і стимулом, і реакцією на поведінку інших.

      Структурними складовими процесу взаємодії в спілкуванні є суб'єкти взаємодії, взаємний зв'язок (наоснові формальних і неформальних відносин), взаємний вплив, взаємні зміни суб'єктів взаємодії (зміна точок зору, поглядів, ставлення тощо).

      У процесі взаємодії кожен прагне орієнтуватися на свої цілі та цілі партнера. Залежно від міри врахування у взаємодії цих цілей виділяють такі стратегії поведінки:

      ♦ співпраця - максимальне досягнення учасниками взаємодії своїх цілей;

      ♦ протидія - орієнтація тільки на свої цілі без урахування інтересів партнера;

      ♦ компроміс - часткове, проміжне (іноді тимчасове) досягнення цілей партнерів заради збереження умовної рівності та збереження стосунків;

      ♦ поступливість - принесення в жертву своїх потреб для досягнення цілей партнерів;

      ♦ ухилення - ухилення від контактів, відмова від досягнення своїх цілей, щоб не дати виграти партнеру.

Серед перерахованих стратегій поведінки немає хороших чи поганих. Усе залежить від конкретної ситуації спілкування, інтересів партнерів і ряду інших факторів.

Ефективність взаємодії залежить також від таких умов, як дистанція в спілкуванні (особистісний простір) та позиції в спілкуванні. У структурі дорослої особистості присутні три стани "я": "батько", "дорослий", "дитина". Домінування того чи іншого стану впливає на характер спілкування між людьми.

      Перцептивна сторона спілкування проявляється в сприйнятті зовнішніх ознак співрозмовника, відповідно з його особистіс-ними характеристиками, в інтерпретації і прогнозуванні на цій основі його вчинків.

      Найбільш важливими, інформативними є такі властивості, як міміка, експресія (засоби прояву почуттів), жести, поза, хода, зовнішній вигляд, особливості голосу та мовлення. Важливість і черговість сприйняття цих властивостей співрозмовника, оцінка однієї людини іншою значно залежить від індивідуальних, статевих, вікових і професійних відмінностей. Діти, наприклад, учаться спочатку розпізнавати за мімікою, потім їм стає доступним аналіз вираження емоцій за допомогою жестів. Було встановлено неспівпадання під час сприйняття й оцінки керівниками підлеглих і навпаки.

      Основне завдання сприйняття - сформувати перше враження про людину. Воно здійснюється під впливом трьох факторів - фактора переваги, фактора привабливості та фактора ставлення до спостерігача.

 

4. Опишіть методику діагностики самооцінки психічних станів Г.Айзенка. Використовуючи дану методику, проведіть діагностику свого психічного стану.

Під методами психічної саморегуляції необхідно розуміти засоби, за допомогою яких людина може впливати на глибинні регулятивні механізми мозку з метою оптимізації свого психофізіологічного стану.

«Методика діагностики самооцінки психічних станів» (по Г. Айзенку): складається з описів різних психічних станів, які випробуваному необхідно оцінити від 0 до 2 балів. Представлені описи становлять 4 групи психічних станів: тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність.

Тривожність – індивідуальна властивість особи, риса характеру, що проявляється схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особи, неприємностями, невдачами, фрустрацією. Важливо, що мова йде про психологічну загрозу, тобто таку, що має суб'єктивний характер і не проявляється як фізична небезпека. Такими ситуаціями можуть бути: деякі конфлікти, порівняння людиною себе з тими, хто має певну перевагу, змагання з такими людьми.

      Фрустрáція (від лат.frustratio — омана, марне очікування) — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта. Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

      Агреси́вність - риса характеру, що виражається у ворожому ставленні людини до інших людей, до тварин, до навколишнього світу. Агресивними називаються такі дії і таке відношення людини, яке, будучи ворожим, у той же час не викликається будь-якими об'єктивними причинами, не може бути виправдане обставинами, що склалися, або міркуваннями морального або юридичного характеру, зокрема — необхідністю самооборони або захисту інших людей.

      Ригідність (з лат.rigidus — жорсткий, твердий) — складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті — у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально- етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

 

 

МЕТОДИКА ДИАГНОСТИКИ САМООЦЕНКИ ПСИХИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЙ

(ПО АЙЗЕНКУ)

 

1. Я не чувствую в себе уверенности.

2. Часто из-за пустяков краснею.

3. Мой сон беспокоен.

4. Легко впадаю в уныние.

5. Беспокоюсь о только воображаемых еще событиях.

6. Меня пугают трудности

7. Люблю копаться в своих недостатках

8. Меня легко убедить

9. Я мнительный

10. Я с трудом переношу время ожидания

11. Нередко мне кажутся безвыходными положения, из которых можно найти выход

12. Неприятности расстраивают меня, я падаю духом

13. При больших неприятностях я склонен без достаточных оснований винить себя

14. Несчастья и неудачи ничему меня не учат

15. Я часто отказываюсь от борьбы, считая ее бесплодной

16. Я нередко чувствую себя беззащитным

17. Иногда у меня бывает состояние отчаяния

18. Чувствую растерянность перед трудностями

19. В трудные минуты жизни иногда веду себя по-детски, хочу, чтобы меня жалели

20. Считаю недостатки своего характера неисправимыми.

21. Оставляю за собой последнее слово

22. Нередко в разговоре перебиваю собеседника

23. Меня легко рассердить

24. Люблю делать замечания другим

25. Хочу быть авторитетом для окружающих

26. Не довольствуюсь малым, хочу наибольшего

27. Когда разгневаюсь, плохо себя сдерживаю

28. Предпочитаю лучше руководить, чем подчиняться

29. У меня резкая, грубоватая жестикуляция

30. Я мстителен

31. Мне трудно менять привычки

32. Нелегко переключаю внимание

33. Очень настороженно отношусь ко всему новому

34. Меня трудно переубедить

35. Нередко у меня не выходит из головы мысли, от которых следовало бы освободиться

36. Нелегко сближаюсь с людьми

37. Меня расстраивают даже незначительные нарушения плана

38. Нередко я проявляю упрямство

39. Неохотно иду на риск

40. Резко переживаю отклонения от принятого мною режима.

 

Бланк ответов

 

№№	Подходит	Подходит, но не очень	Не подходит
1			0
2	2
3		1
4			0
5	2
6			0
7			0
8	2
9			0
10	2
11			0
12			0
13		1
14			0
15			0
16	2
17	2
18		1
19		1
20		1
21	2
22		1
23		1
24		1
25	2
26	2
27	2
28	2
29			0
30		1
31		1
32			0
33		1
34		1
35	2
36	2
37	2
38	2
39			0
40		1

 

 

КЛЮЧ

 

1 - 10 вопросы – тревожность (9)

0 - 7 баллов - не тревожные

8 - 14 баллов - тревожность  средняя, допустимого уровня

15 - 20 баллов - очень тревожные

 

11 - 20 вопросы – фрустрация (8)

0 - 7 баллов - вы имеете  высокую самооценку, устойчивы к  неудачам и не боитесь трудностей

8 - 14 баллов - средний уровень, фрустрация имеет место

15 - 20 баллов - у вас низкая  самооценка, вы избегаете трудностей, боитесь неудач

 

21 - 30 вопросы – агрессивность (14)

0 - 7 баллов - вы спокойны, выдержанны

8 - 14 баллов - средний уровень

15 - 20 баллов - вы агрессивны, невыдержанны, есть трудности в  работе с людьми

 

31 - 40 вопросы – ригидность (12)

0 - 7 баллов - ригидности нет, легкая переключаемость

8 - 14 баллов - средний уровень

15 - 20 баллов - сильно выраженная  ригидность, вам противопоказаны  смена места работы, изменения  в семье

 

 

 

 

5. Задача: Пушкінський Сал`єрі писав музику заради слави, відомості і пошани. А Моцарт – заради самої музики, не думаючи про прибуток або славу. Що можна сказати про мотиви поведінки кожного з них? Яка мотивація притаманна Сал`єрі та Моцарту?

 

      Мотивація – це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання особи до дієвості, спрямованої на досягнення особистих цілей чи цілей організації.

      Потреби – це усвідомлена відсутність чогось, що викликає прагнення до відповідної діяльності. Первинні потреби закладені генетично, а вторинні виробляються в процесі пізнання і здобуття життєвого досвіду.

      Потреби не можна безпосередньо спостерігати чи виміряти. Про існування потреб свідчить поведінка людей. Потреби – це реальні причини виявлення інтересів, які послуговують мотивом до діяльності.

      Інтерес – це об’єктивно зумовлений мотив діяльності суб’єкта (окремої людини, соціальної спільноти), який формується з усвідомлення самої потреби та з’ясування умов і засобів її задоволення. В процесі реалізації інтересу, людина неодмінно бере до уваги не лише сам предмет потреби, а ще й обставини та умови його здобуття – існуючі норми та регламенти людських стосунків, соціальні інституції та установи. Зміст інтересів виражає внутрішню сутність суб’єкта, світогляд, його сприйняття навколишнього світу, наявні матеріальні та духовні цінності культури. Найміцніше гуртують людей спільні інтереси. Це не просто сума індивідуальних інтересів членів спільноти і не просто чийсь один інтерес, який прийнято вважати спільністю для багатьох. Це інтегроване, узагальнене вираження одиничних інтересів, інтерес, який є справді спільним для сукупності людей, причетність до якого є визначальною ознакою членів певної групи.