Эмоциональная сфера учеников и ее проявление в тренинге

ВСТУП

Емоції справляють вплив  на усі сфери людського життя, в тому числі і на навчання. Існують  переконливі дані, які свідчать про  те, що емоції є найважливішим фактором регуляції процесів пізнання. Так, емоційна забарвленість - одна з умов, що визначає довільну увагу та здатність запам'ятовувати. Вона може суттєво забезпечити або  ускладнити довільну регуляцію цих процесів. Емоційна дія - один з найсильніших засобів заохочення слухачів до навчання. Краса, освіченість, емоційна напруга матеріалу, що вивчається, через вміле викладання передаються слухачам, заохочують їх. Щира захопленість викладача предметом позитивно впливає на слухачів.

Дуже важлива роль емоцій під час роботи у тренінгах. Нині існує багато психологічних тренінгів, які направлені на активізацію емоційного фону особистості. Такі тренінги дуже актуальні, оскільки:

- розвиток емоційної саморегуляції  підвищує адаптивні можливості  і сприяє гармонійній взаємодії особистості з суспільством;

- сприяють гармонійному особистісному розвитку, дозволяють створювати додаткові мотивуючі чинники;

- емоція визнається ключовим чинником, що зумовлює життєвий успіх, істотнішим, ніж загальний інтелект.

Останнім часом все  більше поширюється практика використання тренінгів як форми навчання. Під час навчальних тренінгів учні максимально оволодівають новими знаннями, отримують нові навички, переглядають власні цінності та пріоритети, коригують, удосконалюють та розвивають певні якості та властивості своєї особистості, обирають для себе такі форми та методи поведінки, які відповідають саме її ситуації та індивідуальності. Серед інших форм навчання саме тренінг дає можливість на 90% засвоїти отриману інформацію, і це відбувається через його емоційну насиченість. Саме тому необхідно підтримувати та слідкувати за рівнем емоційності під час навчальних тренінгів, адже його ефективність залежить від емоційного фону учасників.

I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ТА ТРЕНІНГУ

Діяльність людини, її поведінка  завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображується в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями [1].

Всі емоційні явища діляться на афекти, власне емоції, почуття, настрої і стресові стани [3]. Найбільш потужна емоційна реакція - афект. Він захоплює людину цілком і підпорядковує її думки і рухи. Афект завжди ситуативний, інтенсивний і відносно нетривалий. Він настає внаслідок якогось сильного (об'єктивного чи суб'єктивного) потрясіння.

Власне емоції - це більш  тривала реакція, яка виникає не тільки на події які відбулись, але, головним чином, на передбачувані або згадувані події. Емоції відображають події у формі узагальненої суб'єктивної оцінки. Емоційне збудження, як відгук на важливу подію, стимулює наростання збудливості, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів (а в окремих випадках, навпаки, зменшення). Основні функції емоцій – регуляторна, відображальна, передінформаційна і сигнальна, стимулювальна, підкріплююча, переключальна, пристосувальна, комунікативна.

Настрої - найбільш тривалі  емоційні стани. Це той фон, на якому протікають всі інші психічні процеси. Настрій відображає загальний стан переживань людини і загальну установку прийняття або неприйняття світу. Воно  не пов'язане з конкретним почуттям або афектом. Настрій може бути піднесеним або пригніченим. До настрою відносять нудьгу, сум, страх, розпач, радість, надію, захопленість. Превалюючі у даної людини настрої, можливо, пов'язані з його темпераментом.

Почуття - стійкі емоційні стани, що мають чітко виражений предметний характер. Це ставлення до конкретних подій або людей (можливо, уявних). Вони можуть стати рисою характеру. Сфера почуттів - те, що визначає наші емоції, вірування, погляди, духовні цінності і моральні принципи. Іншими словами, все те, що створює нас як особистість.

У реальності практично неможливо  розділити почуття і емоції. Почуття - це відображення об'єктивної дійсності, що виражається в пережитому відношенні людини до оточуючих предметів, людей, самого себе.

Форми емоційних проявів людини настільки різноманітні, що дуже важко визначити, чи це прояв окремих емоцій або ж чуттєві прояви. Емоції можуть мати дві модальності - позитивну і негативну.

Позитивні: задоволення, радість, блаженство, захват, тріумфування, захоплення, гордість, самовдоволення, задоволеність собою, впевненість, довіра, повага, симпатія, ніжність, любов, розчулення, подяку, спокійна совість, полегшення, стан безпеки, передчуття, зловтіха, вдоволена помста.

Негативні: невдоволення, горе (скорбота), туга, печаль (смуток), зневіру, нудьга, розпач, засмучення, тривога, страх, переляк, страх, жах, жалість, співчуття, розчарування, досада, образа, гнів, лють, презирство, обурення, неприязнь, заздрість, злість, ненависть, злість, ревнощі, невпевненість (сумнів), недовіра, збентеження, сором, каяття, каяття совісті, нетерпіння, гіркота, відраза, огида.

За своїм змістом емоції - це фізіологічне збудження. Хронічне фізичне напруження - це наші пригнічені емоційні реакції. Замість того щоб реалізовувати наші емоції природним чином (втечею, боротьбою, сльозами, сміхом), ми відправляємо їх в свої власні м'язи, де вони осідають. І ми, закуті в броню своїх м'язів, з неприхованим мужністю носимо в собі свої страхи, тривоги, біль. Виразні рухи - прояв емоційно оформлених переживань і намірів індивіда за допомогою міміки (вираз обличчя, посмішка, рухи очей), пантоміміки (руху тіла, постава, жести), інтонації мови. такі рухи виконують важливу соціокультурну функцію, оскільки служать своєрідною мовою для передачі відтінків почуттів, оцінок, бажань.

Людське суспільство створило рітуалізовані форми виразних рухів для передачі різних станів і намірів (вираження невдоволення, схвалення, похвали, гніву, презирства, прохання, благання).

Процес навчання можна  уподібнити театру, де викладачі і студенти розігрують маленький спектакль, вдаючись до емоцій, почуттів і виразних рухів. Юнаки намагаються не показати, що нічого не знають, і тримаються бодряком. Дівчата, навпаки, вдаються до самого випробуваного зброї - сльозам. Обидві сторони розіграного дійства намагаються - в міру своїх сил, досвіду, віку та самовладання - стримувати імпульсивні пориви. Це називається контролем розуму над почуттями. Як правило, у цьому змаганні перемагає мудрість і життєвий досвід.

Отже, емоційна природа людини універсальна і не залежить від культурного рівня суспільства, в якому ми живемо. В онтогенезі почуття з'являються пізніше, ніж ситуативні емоції; вони формуються у міру розвитку індивідуальної свідомості і ускладнення розкритих в ньому зв'язків під впливом виховних впливів з боку сім'ї, школи, мистецтва, інших джерел. Під час сильної емоції однією з найпоширеніших реакцій є «відхід у себе» і формується на цій основі тривале відчуття самотності. Ми часто приховуємо свої почуття від інших, стаючи ще більш самотніми, і відбувається це тоді, коли почуття необхідно найбільш активно висловлювати. Пригнічені почуття і загнані глибоко всередину емоції негативно позначаються на фізичному і психічному здоров'ї. Щоб залишатися здоровим і повним енергії, необхідно підтримувати позитивні емоції і не дозволяти негативним взяти гору. Для того щоб досягти цього, почуття необхідно виражати.

Почуття можна розділити  на три групи, в залежності від  предмета, на який вони спрямовані: моральні (патріотизм, обов'язок, відповідальність, гуманізм); інтелектуальні (допитливість, невпевненість, сумніви); естетичні (почуття  прекрасного, ставлення до природи).

Хоча розмежувати емоції та почуття далеко не завжди вдається, в літературі прийнято вважати, що: 1) емоції - форма, почуття - зміст; 2) емоції - це більш прості, первинні психічні явища, а почуття - похідні від них; 3) вирослі з емоцій почуття вже включають їх у себе, тому деякі прояви почуттів називають емоціями [3].

Питання про кількість  і види емоційних реакцій обговорюється давно. Ще Арістотель виділяв любов і ненависть, бажання і відраза, надію і відчай, боязкість і сміливість, радість і сум, гнів. Представники давньогрецької філософської школи стоїцизму стверджували, що емоції, маючи в своєму підставі два блага і два зла, повинні підрозділятися на чотири основні пристрасті: бажання і радість, сум і страх. Далі вони підрозділяли їх на 32 другорядні пристрасті. Б. Спіноза вважав, що існує стільки видів задоволення, невдоволення і бажання, скільки є видів тих об'єктів, з боку яких ми піддаємося афектам. Р. Декарт визнавав шість головних пристрастей: подив, любов, ненависть, бажання, радість і печаль.

Як бачимо, відділення мотиваційних утворень (бажань) від почуттів та емоцій в цих уявленнях відсутнє, як і  поділ почуттів та емоцій. Спроби дати універсальні класифікації емоцій робили багато вчених, і кожен з них  висував для цього власну підставу.

Слід зазначити, що неодноразово робилися спроби виділити основні, «фундаментальні» емоції [4]. Зокрема, прийнято виділяти такі емоції:

Радість - позитивний емоційний  стан, пов'язаний з можливістю досить повно задовольнити актуальну потребу.

Здивування - не має чітко  вираженого позитивного або негативного  знаку, емоційна реакція на раптово виниклі обставини.

Страждання - негативний емоційний  стан, пов'язаний з отриманою достовірною чи здавшоюся такою інформацією про неможливість задоволення найважливіших життєвих потреб.

Гнів - емоційний стан, негативний за знаком, як правило, протікає у формі афекту і викликається раптовим виникненням серйозної перешкоди на шляху задоволення виключно важливої ​​для суб'єкта потреби.

Відраза - негативний емоційний  стан, що викликається об'єктами (предметами, людьми, обставинами і т. д.), зіткнення  з якими вступає в різке  протиріччя з ідеологічними, моральними або естетичними принципами і  установками суб'єкта.

Презирство - негативний емоційний  стан, який виникає в міжособистісних  взаємовідносинах і породжується неузгодженістю життєвих позицій, поглядів і поведінки  суб'єкта з життєвими позиціями, поглядами і поведінкою об'єкту відчуття.

Страх - негативний емоційний  стан, що з'являється при отриманні  суб'єктом інформації про реальну  або уявну небезпеку.

Сором - негативний стан, що виражається в усвідомленні невідповідності  власних помислів, вчинків і зовнішності  не тільки очікуванням оточуючих, а  й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній вигляд [4].

Найбільш прийнятним вважаю розподіл емоцій на первинні (базисні) і вторинні. Цей підхід характерний  для прихильників дискретної моделі емоційної сфери людини. Проте  різні автори називають різне  число базисних емоцій - від двох до десяти. Наприклад, П. Екман із співробітниками на основі вивчення лицьової експресії виділяють шість таких емоцій: гнів, страх, відраза, подив, сум і радість. Р. Плутчик (Plutchik, 1966) виділяє вісім базисних емоцій, ділячи їх на чотири пари, кожна з яких пов'язана з певною дією:

1) руйнування (гнів) - захист (страх);

2) прийняття (схвалення) - відкидання (відраза);

3) відтворення (радість) - позбавлення (зневіра);

4) дослідження (очікування) - орієнтація (подив) [2].

Також існує дуже багато теорій щодо вікових особливостей розвитку емоційної сфери людини. Емоційні фони на всіх етапах становлення людської особистості мають суттєві відмінності. Зокрема, це питання неодноразово випливає при вивченні основ педагогіки та виховання.

Оскільки освітня діяльність інженера-педагога орієнтується на підлітків, необхідно розглянути особливості емоцій та почуттів цієї вікової категорії. Переживання підлітка, на відміну від молодших школярів, стають глибшими, з'являються більш стійкі почуття, вплив емоцій на духовне життя стає більш очевидним. Для підлітків характерна легка збудливість, різка зміна настроїв і переживань. Проте підліток краще, ніж молодший школяр, може керувати виникненням своїх почуттів. У певних ситуаціях шкільного життя (погана оцінка, догана за погану поведінку) підліток приховує під маскою байдужості тривогу, хвилювання, засмучення. У більшості підлітків відзначаються емоційна нестабільність і амбівалентність почуттів. Нестійкість емоцій обумовлюється значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Зміни у почуттях підлітків зумовлюються новим їх становищем у соціальному середовищі. Прагнення зайняти це становище, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму переживань. Для підлітка характерні перепади настрою – від невтримних веселощів до зневіри, а також ряд інших полярних якостей. Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу. У той же час вони здатні на безмежну відданість і самопожертву [1].

Головне значення має виникнення емоційних зв'язків у підлітка з іншими людьми. Це відбувається насамперед при комунікаціях з оточуючими – товаришами, одногрупниками, педагогами, - під час яких проявляються емоції, позитивні чи негативні. Тому дуже важливо орієнтувати навчання на розвиток комунікаційних вмінь учнів. В цьому може допомогти така інноваційна форма навчання, як тренінг.

Слово "тренінг" походить від англійського "to train", що означає "навчати, тренувати, дресирувати". Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим [7].

Тренінг і традиційні форми  навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування.