Емпіричне дослідження. Дослідження конфліктів в учнів старшого шкільного віку

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретична частина. Поняття конфлікту у вітчизняній і зарубіжній психології

1.1 Суть конфлікту, об'єкт і предмет  конфліктології

1.2 Дослідження конфліктів в  західній і вітчизняній психології

1.3 Природа, типологія та причини виникнення конфліктів

1.4 Особливості конфліктів в  школі

1.5 Конфлікти між учнями старшому  шкільному віці

Розділ 2. Емпіричне дослідження. Дослідження конфліктів в учнів старшого шкільного віку

2.1 Методи і організація дослідження

2.2 Аналіз проведеного дослідження і обробка результатів

Висновок

Список використаних джерел

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження.

Людина живе в суспільстві. Суспільство складається з осіб, зв'язаних між собою сімейними, професійними, релігійними зв'язками. У кожного є свої потреби, прагнення, цілі. Спільні прагнення, цілі, потреби супроводжують створенню груп, коаліцій, партій. Конфлікти є вічним супутником нашого життя. Взаємодія людей і їх поведінка викликається одночасно їх власними особистими характеристиками і навколишнім середовищем, в якому вони знаходяться. У міру взаємодії з іншими людьми неминуче цілі, завдання і потреби одних вступають в суперечність з цілями, завданнями і потребами інших.

Вступаючи у взаємодію з колективом, людина цікавиться різними аспектами цієї взаємодії, що стосуються того, чим він повинен жертвувати заради інтересів організації, що, коли і в яких об'ємах він повинен робити в колективі, в яких умовах функціонувати, з ким і скільки часу взаємодіяти, що даватиме йому колектив, і тому подібне Від цього і ряду інших чинників залежить задоволеність людини взаємодією, його відношення до колективу і його конфліктність у колективних відносинах.

Слово «конфлікт» – латинського походження і в буквальному перекладі означає «зіткнення». У основі будь-якого конфлікту лежить суперечність, яка веде зазвичай або до конструктивних (наприклад, до посилення групової динаміки, розвитку колективу), або до деструктивних (наприклад, до розвалу колективу) наслідків. (Таким чином, конфлікти в найзагальнішому вигляді можуть кваліфікуватися як конструктивні – з позитивним знаком і деструктивні – з негативним знаком.

Схожість прагнень може призвести до виникнення розбіжностей між групами і особистостями. Значить, тут вже доречно ввести таке поняття як конфлікт. Оскільки це досить часте психологічне явище в нашому суспільстві.

Виникнення конфлікту залежить від того, як сприймається і розуміється ситуація і як поводяться її учасники.

Тому тема моєї курсової роботи «конфлікти старшокласників. Причини і виникнення» є на сьогодні однією з найактуальніших в психології.

Мета роботи.

Метою роботи є дослідження виникнення конфліктів в юнацькому віці.

Об'єкт дослідження.

Об’єктом дослідження є поведінка особистості в конфліктній ситуації.

Предмет дослідження.

Предметом дослідження є причини та особливості виникнення та протікання конфліктів в старшому шкільному віці.

Гіпотеза дослідження.

Конфліктні ситуації учнів старшого шкільного віку залежать від схильності окремих школярів до конфліктності, тобто наявність конфліктного характеру у них.

Завдання дослідження:

провести аналіз літератури з проблеми виникнення конфлікту в старшому шкільному віці;

вивчення конфлікту в західній та вітчизняній психології;

дослідження конфліктів в старшому шкільному віці;

аналіз дослідження та висновки по проведеному дослідженню.

Як методи дослідження були використані: робота з літературою, анкетування.

 

 

Глава 1. Теоретична частина. Поняття конфлікту у вітчизняній і зарубіжній психології

 

1.1 Суть конфлікту, об'єкт і предмет конфліктології

 

Конфлікт — дуже складне соціальне і психологічне явище, успішність вивчення якого багато в чому залежить від якості початкових методологічних і теоретичних передумов, використовуваних методів. Вирішення розглядуваних нижче проблем може сприяти подоланню тих труднощів, які вже позначилися у зв'язку з визначенням суті конфлікту, об'єкту і предмету конфліктології.

Перш за все, необхідно максимально чітко визначити зміст, який ми вкладаємо в поняття «конфлікт», позначивши тим самим межі наочної області конфліктології. Найбільш поширено два підходи до розуміння конфлікту. При одному з них конфлікт визначається як зіткнення сторін, думок, сил, тобто дуже широко. При такому підході конфлікти можливі і в неживій природі. Поняття «конфлікт» і «суперечність» фактично стають зіставними за об'ємом. Інший підхід полягає в розумінні конфлікту як зіткнення протилежно направлених цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. Тут передбачається, що суб'єктом конфліктної взаємодії може бути або окрема людина, або люди і групи людей.

Прогрес науки, особливо на етапі її становлення, залежить від того, наскільки вдало визначені межі предмету її вивчення. Важливо, з одного боку, не упустити нічого, оскільки при цьому втрачається системне уявлення про предмет, з іншого боку — не включити в предмет нічого зайвого, оскільки це приводить до збільшення об'єму дослідницької роботи. Крім того, важливо вже у визначенні предмету по можливості точно розкрити суть явища, що вивчається. В зв'язку з цим доцільно внести до розуміння конфлікту два принципові уточнення.

Перш за все, необхідно звузити широке розуміння конфлікту і вважати, що конфлікти виникають тільки при соціальній взаємодії. При цьому якщо соціальну взаємодію розуміти в широкому сенсі, то в нього доцільно включити і взаємодію між тваринами. Така позиція на сьогоднішній день обґрунтована в достатньо великій кількості робіт, присвячених різним аспектам проблеми біосоціальної еволюції. Тому в об'єкт конфліктології, на мою думку, необхідно включити зооконфлікти — конфлікти в тваринному світі. У неживій природі конфліктів немає, там є суперечності, протидії, зіткнення і тому подібне

Друге уточнення стосується суті конфлікту. Уявляється, що суть конфлікту полягає не стільки у виникненні суперечності, зіткненні інтересів, скільки в способі вирішення протиріччя, що створилося, в протидії суб'єктів соціальної взаємодії. Всілякі суперечності виникають скрізь і завжди, але тільки незначна частина їх вирішується шляхом конфліктів. Інтереси і погляди також стикаються досить часто. Проте суть конфлікту ширша за це зіткнення. Вона — в протидії суб'єктів конфлікту в цілому.

Таким чином, під конфліктом розуміється найбільш гострий спосіб вирішення значущих протиріч, що виникають в процесі взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і зазвичай супроводиться негативними емоціями. Якщо суб'єкти конфлікту протидіють, але не переживають при цьому негативних емоцій (наприклад, в процесі дискусії, спортивного єдиноборства), або, навпаки, переживають негативні емоції, але зовні не проявляють їх, не протидіють один одному, то такі ситуації є передконфліктними, Протидія суб'єктів конфлікту може розвертатися в трьох сферах: спілкуванні, поведінці, діяльності.

Ці міркування обґрунтовують необхідність виділення самостійної науки — конфліктології. Об'єктом її комплексного вивчення є конфлікти в цілому, а предметом — загальні закономірності їх виникнення, розвитку і завершення. Конфліктологія вивчає три типи конфліктів: внутрішньоособистісні, соціальні, зооконфлікти. До основних видів соціальних конфліктів відносяться: міжособистісні конфлікти, конфлікти між малими, середніми і великими соціальними групами, міжнародні конфлікти між окремими державами і їх коаліціями.

Конфліктологія знаходиться на етапі виділення в самостійну науку. У цих умовах першочерговими завданнями класифікації є уточнення меж тієї безлічі конфліктів, які виступають об'єктом науки, і виділення найбільш загальних структурних одиниць в об'єктному полі конфліктології.

Однією з істотних ознак конфлікту виступає характер і особливості сторін, що беруть участь в ньому. Від того, ким представлені конфліктуючі сторони, вирішальним чином залежать характеристики конфлікту.

Основний об'єкт конфліктології складають сім видів соціальних конфліктів.

Міжособистісними конфліктами називають зіткнення інтересів двох людей. Якщо вчитель протиставив себе групі учнів, то це буде конфлікт типу «особа — група». Боротьба у вчительському колективі середньої школи між прихильниками директора і його противниками — це конфлікт між малими групами. Середні соціальні групи по кількісному складу займають проміжне положення між малими і великими. Якщо кількість учасників конфлікту перевищує декілька сотень чоловік, то це конфлікт між великими соціальними групами. Міжнародні конфлікти є боротьбою між двома державами або їх коаліціями. Може також виникнути конфлікт між державою і групою держав. Крім того, коаліції держав можуть налічувати від декількох учасників до великого числа їх. Це впливає на характер міжнародного конфлікту.

Залежно від типу суперечності конфлікти можна ділити на такі, що виникли як результат антагоністичної суперечності і внаслідок неантагоністичної суперечності.

Важливою характеристикою конфлікту є гострота протидії сторін, що беруть в ньому участь. У західній конфліктології ця характеристика називається інтенсивністю конфлікту. По цій підставі виділяють конфлікти низької, середньої високої інтенсивності. Конфлікт низької інтенсивності протікає у формі суперечки між опонентами. Конфлікт найвищої інтенсивності завершується фізичним знищенням однієї із сторін.

Залежно від сфер життєдіяльності людини, в якій відбуваються конфлікти, їх ділять на сімейних, побутових, виробничих, трудових, політичних і ін.

Істотною кількісною характеристикою конфліктів, що часто приводить до якісних відмінностей, виступає їх тривалість. У суспільному транспорті конфлікт може тривати десятки секунд. Як вже сказано вище, Столітня війна між Англією і Францією тривала 116 років. Потім ще 105 років цей територіальний конфлікт завершувався невійськовими способами.

Кожен конфлікт має конструктивні і деструктивні функції. Залежно від співвідношення позитивних і негативних елементів в конфліктах їх ділять на конструктивні; позитивні і негативні наслідки, що мають, одночасно, і деструктивні.

Американські конфліктологи (Р. Даль і ін.) класифікують соціальні конфлікти в суспільстві по кількості сторін, що беруть участь в конфлікті, і їх наслідкам. (9; 74)

Конфлікти можна класифікувати залежно від ступеня розробленості нормативних способів їх дозволу. Існують конфлікти, для дозволу яких не розроблено ніяких нормативних механізмів. Прикладом такого конфлікту може бути сварка двох пасажирів в громадському транспорті. Можна виділити повністю інституціолізовані конфлікти. Наприклад, дуель. Між цими крайніми полюсами існує багато видів конфліктів, нормативне врегулювання яких здійснюється частково.

Окрім загальних класифікацій конфліктів може бути дане велика кількість приватних типологій. Вони охоплюють не все об'єктивне поле конфліктології, а тільки його частину, пов'язану з одним з видів або типів конфліктів. Різноманітність конфліктів багато в чому визначається закладеними в них причинно-мотиваційними зв'язками. Враховуючи це, В. Грішина в результаті вивчення виробничих конфліктів виділила конфлікти, що виникають як реакція на перешкоду до досягнення первинних, тобто основних, цілей трудової діяльності; перешкода до досягнення вторинних, (що мають особистий характер) цілей спільної трудової діяльності; поведінка, не відповідна прийнятим нормам стосунків, і поведінка людей в спільній трудовій діяльності, що не відповідає їх очікуванням; особистісні конфлікти, що виникають через особисті особливості членів колективу. Міжособистісні конфлікти залежно від характеру стосунків між опонентами можна класифікувати на конфлікти «по вертикалі», «по горизонталі» і «по діагоналі» — коли опоненти знаходяться в стосунках непрямої підлеглості. (10; 245)

 

1.2 Дослідження конфліктів в західній і вітчизняній психології

 

Вивчення конфлікту у вітчизняній психології.

По кількості публікацій психологія займає визначне положення, що лідирує, серед галузей конфліктології. Більше чверті публікацій з проблеми конфлікту підготовлена психологами.

При змістовному аналізі психологічної літератури автори виходили з логіки понятійної схеми опису конфлікту. Такий підхід у вітчизняній психології запропонований Л.А. Петровський. Ним виділено чотири категоріальні групи: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія. Було запропоновано сім, а потім — одинадцять груп понять в психологічному аналізі конфлікту. До них віднесені: суть конфлікту; його генезис; еволюція конфлікту; класифікація; структура; динаміка; функції; інформація в конфлікті; попередження; вирішення конфлікту; методи діагностики і дослідження конфлікту. (2; 121)

У психології поки не склалося загальновизнаного розуміння суті конфлікту. Частина авторів трактує його як зіткнення, протидія, суперечність. Інколи конфлікт розуміється як вид спілкування, ситуативна несумісність, ситуація незнайденого виходу, тип конкурентної взаємодії. Серед сутнісних рис конфлікту виділяють: наявність суперечності між суб'єктами; їх протидія; негативні емоції по відношенню один до одного.

Серед причин конфліктів виділяють суб'єктивні і об'єктивні. Конкретний конфлікт відбувається через дію тих чи інших причин. Психологів цікавлять суб'єктивні причини.

Проблема еволюції конфлікту поставлена одним з авторів кілька років тому. Еволюція імовірно має дев'ять видів: макроеволюція; міжвидова; внутрішньовидова у тварин; в онтогенезі у тварин; в антропогенезі; суспільно-історична; еволюція конфліктів в XX в.; в онтогенезі людини; еволюція конкретних конфліктів. (7; 47)

Наявність багатьох загальних і приватних класифікацій конфліктів говорить про те, що їх може бути стільки, скільки різних сторін виявляє в ньому психологія. До ознак, на основі яких пропонуються різні типології, відносяться: об'єкт конфлікту; особливості сторін; тривалість; функції; форми прояву; тип стосунків; наслідки і тому подібне

До структурних компонентів конфлікту відносять об'єкт і предмет конфлікту, осіб опонентів, ситуацію в країні, регіоні, місці проживання, умови роботи і життя людини, обстановку соціальної взаємодії, а також потреби, інтереси, цілі опонентів і конфліктну взаємодію (прийоми і способи дії один на одного, тобто стратегію і тактику протидії).

Більшість авторів в динаміці конфлікту виділяють наступні етапи: виникнення об'єктивної передконфліктної ситуації; її усвідомлення як конфліктною; інцидент або власне конфлікт; вирішення (завершення) конфлікту; післяконфліктна ситуація.