Дружба та кохання як соціально-економічне явище

Існуючі в психології моделі любові глибоко відрізняються ще за одним, оціночним параметром. Частина  авторів зауважує, що любов –  це свідчення слабості і недосконалості людини, інші наголошують про конструктивний характер цього почуття. До першої групи  можна віднести Л.Каслера. Він вважає, що існують три причини, які примушують одну людину покохати іншу. Закохана людина ставиться до об'єкта своєї любові вкрай амбівалентно. Вона водночас відчуває до нього і позитивні почуття, наприклад, подяку як до джерела життєво важливих благ (перш за все психологічних), і негативних – ненавидить його, як того, хто має над ним владу і може в будь-який момент припинити підтримку. Дійсно вільна людина, за Л. Кеслером, це людина, яка не відчуває кохання. Такий песимістичний погляд підтверджують і деякі емпіричні дані, що свідчать про консерватизм міжособистісної аттраксії. Але в деяких ситуаціях аттраксія може зіграти не лише консервативну роль, сприяючи розширенню знань людини про світ.

Це дозволяє припустити, що найвища форма міжособистісної  аттраксії, любов, може бути описана оптимістичнішим чином. Прикладом є теорія потреб А. Маслоу. Любов психічно здорової людини, за Маслоу, характеризується перш за все зняттям тривожності, відчуттям повної безпеки, психологічного комфорту. Вона ніяк не пов'язана з давньою ворожістю між статями (таке твердження Маслоу вважає взагалі хибним).

Кохання – одне з найкращих  і найглибших людських почуттів, невичерпне й вічне, як саме життя. Багатство  нюансів, піднесеність і драматизм  цього почуття породжують безліч думок. Любов у широкому сучасному  розумінні – це інтимне почуття, спрямоване на іншу особу, - поняття  історичне і класове, результат  тривалого розвитку людської особистості. Проте кохання – одна з магістральних  тем у світовій поезії від самого початку її існування. "Любовні  сюжети" є взагалі вічними в  фольклорі та світовій літературі. Мабуть, серед усіх поетів земної кулі усіх часів не було б такого, хто  не писав би про кохання, не оспівував  погляд і вроду коханої, не відтворював  у найвишуканих образах це прекрасне й вічне молоде почуття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Інтерактивна функція  спілкування характеризує взаємодію  людей: наслідування, переконання, спільна  робота, співпраця, суперництво, конфлікти, ділове спілкування. В результаті такої  взаємодії виникають відповідні відносини між людьми: симпатія, антипатія, дружба, любов, соціальна  згода та ін.

  Соціально-психологічна  реальність, соціально-психологічні  явища виникають як відображення  різних форм спілкування і  взаємодії. Формування особистості  відбувається за допомогою власного  досвіду становлення і розвитку  в безпосередніх соціальних контактах,  у процесі яких людина зазнає  впливу мікросередовища, а через  нього — і макросередовища,  його культури, соціальних норм  і цінностей. Це і є соціалізація  особистості.

Любов - виключно складний об'єкт  для психологічного аналізу. Насамперед, треба з'ясувати, відбиває чи поняття "любов" якусь особливу психологічну реальність, відрізняється чи комплекс пов'язаних із нею почуттів тапаттернов (поведінкових зразків) від, які пов'язуються з іншими переживаннями, такі як дружба і секс. Французький психолог Ж.Мезоннев вивчив численні мистецькі організації і автобіографічні описи кохання, і дружби виявив якісні різницю між "любовним" і "дружнім" часом і простором. "Любовна" час здається людям скороминучим, мінливим, позбавленим тривалості. Це "час, коли забувають про час", його ритм визначається "биттям сердець". Життя, будні течуть хіба що повз закоханих. "Дружнє" час видається спокійним і однорідним [1; 161]. Аналогічно справа з простором. Любов прагне повному винищенню відстані між люблячими, зливаючи їх одне ціле. Навпаки, дружба, навіть найбільш інтимна, у свого духовного характеру передбачає деяку делікатність і стриманість, збереження певної психологічної дистанції між друзями.Любовно-романтические відносини вважаються більш винятковими (неординарними) і зобов'язували, ніж дружні. Що стосується кількох любовних зв'язків і уподобань людина зазвичай запитує, яка їх йому важливіше, дорожче, ближче. У дружбі, при будь-якої її індивідуальностівзаимоисключений вибір необов'язковий, тому люди звертають менше увагу тонкі нюанси своїх взаємин, їхній розвиток здається більш плавним, які потребують прийняття якихось відповідальних рішень.

Об'єктивно встановити відмінності  дружби і кохання досить важко, але  сама людина непогано диференціює своїх  відносин. Дж.Форгос і П.Добоц показали, більшість піддослідних відрізняють у своїй власній досвіді любові від сексуальних відносин, з одного боку, і південь від дружби - з іншого. На думку опитаних авторами людей, кожне з цих явищ може існувати, незалежно від іншого, але досить часто наводяться у межах одним і тієї ж взаємовідносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Гуревич П.С. Психологія:Учеб. посібник для студентів вузів/ М.: Знання, 1999. – 304 з.

2. Демидів, Г.Б.Феномени  людського буття / Г.Б. Демидів.  – Мінськ: ЗАТЭкономпресс, 1999. – 180 з.

3. Жінки, не що любили  нікого. – М.:ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – 320 з.

4.ИзардК.Д. Психологія  емоцій. – СПб.: Пітер, 2000. – 464 з.

5.Квинн У. Прикладна  психологія: Учбов.Пособия длястуд. вузів і слухачів курсів психологічних дисциплін. – СПб.: Пітер, 2000. –559с.

6.Кинтас, О.Л. Людська любов  / О.Л.Кинтас. – М., Духовна бібліотека, 1993. – 254 з.

7. Кон, І.С. Введення усексологию / І.С. Кон. –2-ое вид. – М.: Медицина, 1989. – 336 з.

8. Кон, І.С. Дружба.Историко-психологический етюд // Новий світ. – 1973. –N7. – З. 78–131.

9. Кротов В. Г. Держава почуттів:Ориентирование у світі. – М.: Нова школа, - 1997, - 256 з.

10. КузнєцовМ.Т.Детоцентризм і психофізіологія любові// Психологія. – 2004. - №3,С.29-37.

11. Марков С.А.Растерянний людина перед ликом любові // Філософія господарства. – 2004. - №2.С.227 – 232.