Дружба та кохання як соціально-економічне явище

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

                                                                        Кафедра: соціології та філософії

 

 

 

ІНДЗ

На тему: дружба та кохання  як соціально-психологічне явище

 

 

 

                                                                                                                 

                                                                                                                  Виконала:

                                                                                           Студентка 21 сФК групи

                                                                                                   Прусенко Наталія

 

 

 

 

 

 

 

Мелітополь, 2013 р.

Рецензія 

На індивідуальне науково-дослідне завдання

Студентки 21 сФК групи Прусенко Н.А

За темою: «Дружба та кохання  як соціально-психологічне явище»

 

Після ознайомлення з індивідуальною роботою на тему «Дружба та кохання як соціально-психологічне явище» можна відмітити, що тема є досить актуальною. Дружба або кохання є психологічним проявом особистості кожної людини.

Автор розкриває систему  цінностей дружби та кохання, де сфокусовані в органічному поєднанні фізіологічне і духовне, індивідуальне і соціальне, особисте і загальнолюдське, зрозуміле і незрозуміле, інтимне і загальноприйняте. Без любові не може сформуватися моральний вигляд людини, не відбувається нормального розвитку.

Загалом робота виконана добре, але на мою домку більшу увагу  треба було приділити увагу психоаналізу почуттів кохання та дружби в цілому на психологічному рівні.

 

 

Студентка 21 сФК групи                                            Прусенко Н.А

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1. Дружба
2. Психоаналіз почуття кохання

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У різних системах цінностей  з поняттям любові пов'язані інтимні  й глибокі почуття, особливий  вид свідомості, душевного стану  та дій, які спрямовані на іншу людину, суспільство, Бога і т. д. Складність і важливість любові продиктовано тим, що в ній сфокусовані в органічному  поєднанні фізіологічне і духовне, індивідуальне і соціальне, особисте і загальнолюдське, зрозуміле і  незрозуміле, інтимне і загальноприйняте. Без любові не може сформуватися моральний  вигляд людини, не відбувається нормального  розвитку. Це визнається кожним, навіть не знаходяться в стані любові.

Довгий час тема любові ігнорувалася академічної психологією, щодо даного психологічного явища дослідники займали позицію агностицизму. У  центрі нечисленних емпіричних досліджень даного феномену - сексуальну поведінку (що особливо характерно для зарубіжної психології) або вивчення когнітивних  репрезентацій. На сучасному етапі  розвитку психологічної науки предметом  спеціальних досліджень стають все  більш складні явища внутрішнього світу особистості, набирає чинності гуманітарна парадигма. Тому звернення  до вивчення кохання як психологічного явища цілком закономірно.

У суб'єктивному просторі особистості визначальну роль мають  відношення до людей (В. Н. Мясищев, С. Л. Рубінштейн).

Дру́жба — безкорисливі особисті взаємовідносини між людьми, засновані на любові, довірі, щирості, взаємних симпатіях, спільних інтересах і захопленнях. Обов'язковими ознаками дружби є довіра і терплячість. Людей, які пов'язані дружбою, називають друзями. Обов'язковою умовою існування дружніх відносин є відсутність міжособистісної конкуренції в колі знайомих, відносно рівне становище в соціальному середовищі.

Для розвитку дружби можуть бути необхідні: взаємна симпатія (приємність взаємного спілкування), взаєморозуміння, відкритість, відвертість, щирість  і безкорисливість, довірчість, спільність інтересів і захоплень, ціннісно-орієнтаційна єдність.

Те, що зароджувалося як дружба, може перейти в зовсім близькі  стосунки між людьми. Так само протиставлення діловим відносинам досить відносно, хоча дружбу відрізняє те, що вона цінна  сама по собі. Дружба відрізняється  від сексуальних і любовно-еротичних  почуттів за характером своєї мотивації. Зазвичай вважається [хто?], Що для дружби характерно відсутність сексуального потягу. Тим не менш, існує протилежна точка зору, а саме про можливості сексуальних відносин між друзями, якщо описані вище мотиви превалюють над сексуальним потягом, але  воно так само присутня. Деякі вважають [хто?], Що дружба, хоч підсвідомо, але  егоїстична, так як в цілому виявляється  вигідна всім її учасникам.

«Друг — це одна душа, яка  живе в двох тілах» Аристотель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Дружба

Дружбу можна визначити  як позитивні сталі індивідуально-вибіркові  міжособистісні відносини, засновані  на взаємній прив'язаності, повній довірі, спільності інтересів, щирості та безкорисливості  їх учасників, постійній готовності кожного з них у будь-який момент прийти на допомогу один одному. Для  дружніх відносин характерними є  прагнення людини бути у товаристві іншої та взаємне очікування надання  переваги перед іншими. Як сила, що з'єднує  людей, дружба особливо сильно виявляється  у кризових для особистості ситуаціях.

Цілі дружби можуть бути різними: діловими, спрямованими на досягнення високих результатів у спільній праці; емоційними, пов'язаними із задоволенням від спілкування з другом; раціональними, заснованими на взаємному інтелектуальному збагаченні друзів; моральними, орієнтованими  на взаємне моральне удосконалювання. Оскільки в реальному житті цілі дружби взаємопов'язані й доповнюють одна одну, дружбу слід розглядати як багатоцільове  явище.

Дружнім відносинам притаманне глибоке взаєморозуміння між  людьми. Друзі можуть спілкуватися майже без слів, сприймати і  точно розуміти один одного на основі ледь вловимих рухів і модуляцій  голосу, незрозумілих оточуючим. У змісті спілкування друзів переважають  новини особистого характеру або  власні думки з приводу того, що відбувається у навколишньому світі. Для розмов вибираються такі теми, які є цікавими і значимими  для кожного з друзів.

Основними нормами і правилами  дружніх відносин є рівноправність, повага, уміння зрозуміти, готовність прийти на допомогу, довіра і відданість. Порушення їх може привести до переходу дружби у поверхневі стосунки, або  до її повного припинення, або навіть до перетворення дружби у її протилежність - ворожнечу.

Психологічний зміст, функції  дружби, закономірності її розвитку суттєво  змінюються з віком. Найбільшої інтенсивності  дружба набуває у періоди юності та ранньої дорослості. Дружба людей  протилежної статі може перерости  в більш глибоке інтимне почуття - любов, що міцно і надовго зв'язує людей між собою. Створення власної  сім'ї та інші зміни, що супроводжують  перехід до дорослості, змінюють характер дружби. Дружні відносини втрачають  свою виключність і поєднуються  з іншими відносинами (родинними, суспільними, виробничими). Однак і на більш  пізніх стадіях життєвого циклу  дружба залишається одним з найважливіших  чинників формування особистості і  підтримки стабільності Я-концепції.

Дружба в студентському  середовищі є дуже поширеним явищем. За роки спільного навчання у вищому навчальному закладі в багатьох студентів складаються тісні  дружні відносини, які сприяють їх моральному збагаченню й подальшому особистісному  розвитку.

Оскільки дружба є позитивним явищем, адміністрація вищого навчального  закладу, викладачі, наставники студентської молоді мають всіляко сприяти  його поширенню і зміцненню. При  цьому слід приділяти увагу не тільки організації культурних заходів  та дозвілля студентів, але й враховувати  можливість налагодження дружніх відносин між студентами в процесі спільної учбової діяльності. Досвід практичної, інтелектуальної і, особливо, емоційної  взаємодії, що накопичується при  цьому, підсилює міжособистісну ідентифікацію  партнерів. Ділова спрацьованість нерідко  породжує відчуття міжособистісної  сумісності і необхідності партнера вже як «значимого іншого». Досить часто  це веде до виникнення в друзів нових  психологічних мотивів спілкування: спільності поглядів, інтересів, компліментарності  тощо.

Результати психологічних  досліджень свідчать, що включення  у спільну навчальну діяльність студентів протилежної статі  сприяє інтенсифікації їх поведінкової, емоційної та гностичної взаємодії, і тим самим створює передумови для підсилення міжособистісної привабливості та виникнення у них нової мотивації інтимно-особистісного характеру. У подальшому саме ці мотиви можуть стати провідними при виборі супутника життя.

Дуже часто роль друга  студентських років залишається  надзвичайно важливою протягом усього життя.

Оскільки дружба являє  собою соціально-моральну цінність, вона виступає предметом дослідження  не тільки психології, але й філософії, соціології, етики та інших наук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Психоаналіз почуття кохання

Кохання – виключно складний об'єкт як для психологічного, так  і для будь-якого іншого аналізу. Про кохання сказано багато –  частотні словники сучасних мов засвідчують, що це одне з найуживаніших слів. При цьому все сказане є  правильним хоча б для кого-небудь. Крім того, кохання ще менше, ніж  якийсь інший аcпект реальності може бути з достатньою повнотою описана у рамках науки, його пізнання вимагає міждисциплінарного дослідження, яке б поєднувало факти і прийоми не лише психології, літературознавства, а й соціології, біології, етнографії, історії, мистецтвознавства та багатьох інших дисциплін. Не ставлячи перед собою завдання синтезу всіх фактів та ідей поставивши за мету розкриття феномену цього почуття в поезії Дмитра Павличка, зупинимося лише на деяких результатах та проблемах його психологічного дослідження.

Хотілося б акцентувати  увагу на принциповій різниці  значень двох слів, які, на перший погляд, які видаються синонімами. "Любов" та "кохання". Останнє – більш  притаманне саме українцю на позначення стосунків між чоловіком та жінкою. Навіть сама сфера інтимного відгорождується вже на рівні мови – стосунки, взаємостосунки (приватне спілкування людей), відносини та взаємовідносини – між організаціями, державами тощо. В різні часи, в різних регіонах України поняття "кохання" та "любов" тлумачилися по-різному. М. Томенко, розглянувши це питання, робить висновок: "Виходячи з традиції вживання цих двох понять і смислового навантаження, якого вони набувають у поезії, літературі, фольклорі можна твердити: кохання характеризується поетичним та ірраціональним змістом стосунків; почуттєвістю та романтизмом як невід'ємними рисами... Любов характеризує більш сталі стосунки, які, як правило, трансформуються формалізуються в подружнє життя. Любов не втрачає почуттєвості, хоча вже й не має стану поетичної закоханості.

Існують і чіткі поведінкові  кореляти кохання, не характерні для  типів почувань і стосунків.

Цікаво, що любовні переживання  і пов'язані з ними поведінка  визначаються відомою статевою специфікою, причому напрямок розбіжностей далеко не завжди співвідноситься традиційним  уявленням про психологічні особливості  чоловіків та жінок. Так, всупереч стереотипам, що давно вже склалися, чоловіки у цілому характеризуються більшим  рівнем романтизму, ніж жінки, легше  й швидше закохуються, у більшості - підтримують романтичні уявлення про кохання. Бажання закохатися для чоловіків більш серйозна причина для взаємостосунків, ніж  для жінок. Жіноча любов минає  швидше, ніж у чоловіків, перші  частіше ініціюють розрив та легше  його переживають. Водночас у період уже сталих любовних стосунків жінки  схильні до більшого саморозкриття  та схильні переоцінювати свого  партнера. Стосунки кохання для жінок  більш специфічні, ніж чим для  чоловіків, - кореляції між оцінками любові та симпатії у других значно нижче. Ця розбіжність є результатом  статевої специфіки в онтогенезі. Необхідно зазначити, що проблема статевих розбіжностей у коханні не може вирішуватися поза часовим та соціальним контекстом. Мішель Фуко, якого вважають класиком сучасної психології, наполягав на тому, що, "прояв історично окремих  форм сексуальної поведінки відбувався у зв'язку з появою різних механізмів репресії, яку застосовували щодо сексуальності в тому чи іншому суспільстві". Так, змінюються самі уявлення про статеві розбіжності, ці ж уявлення у значній мірі ці розбіжності й підтримують, оскільки люди намагаються відповідати стереотипу, що склався. Очевидно, що термін "любов" використовують на позначення якісно різних стосунків. Так називають і почуття матері до дитини, і стосунки людей до чогось безособового, наприклад, до своєї справи.

У психології існує багато спроб виділення якісно специфічних  типів кохання. Найбільш відомою  з таких типологій є класифікація, запропонована Е. Фромом. Він виділяє п'ять типів любові: братерська, материнська, еротична, любов до самого себе і любов до бога.

Більшість філософських та психологічних типологій любові мають апріорний характер. Механізм виділення у них тих чи інших типів практично не проглядається, а належність різних типів до одного класу любовних переживань найчастіше не враховується. Тим більше зацікавлення представляють ті типології, в яких логіка виділення варіантів любові експлікована і піддається хоча б теоретичній перевірці.

Дослідниками було доведено, що уявлення про любов можуть існувати порівняно незалежно від реальних стосунків, які класифікуються власне учасниками як кохання. Водночас інтеріоризація суб'єктом певних уявлень про  любовні переживання є необхідною умовою розвитку почуття любові.